Читайте также:
|
Під правочином слід розуміти дію особи, спрямовану на набуття, зміну абоприпинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин характеризується такими основними ознаками:
1) правочин це вольовий акт, тобто в ньому наявна єдність волі (внутрішнє бажання особи досягти поставленої мети) та волевиявлення (зовнішній вияв волі, який може бути юридично оцінений);
2) правочин – це правомірна дія, що вчинена відповідно до вимог закону;
3) правочин направлений на виникнення, припинення чи зміну цивільних правовідносин, внаслідок вказівки на це в законі.
Залежно від різноманітних ознак, правочини можуть бути розподілені на декілька основних класифікацій.
1) Залежно від кількості осіб, вираження волі яких необхідно та достатньо для укладення правочину:
а) односторонній правочин – це правочини, для вчинення яких достатньо волі однієї особи, наприклад, прийняття спадщини, оголошення конкурсу тощо.
б) двосторонній правочин – це правочини для вчинення яких потрібно узгодження волі двох осіб (зустрічної та співпадаючої).
в) багатосторонній правочин – це правочини, для вчинення яких потрібно узгодження волі більш аніж двох осіб, наприклад, договір про сумісну діяльність.
При цьому, двосторонні та багатосторонні правочини іменуються договорами. Тому кожен договір є правочином, проте не кожен правочин є договором.
2) Залежно від того, чи має правочин на меті відплатність:
а) відплатний правочин - правочин, в якому одна сторона за виконання нею обов'язку повинна отримати відповідне відшкодування, чи то у формі грошей, інших майнових цінностей, чи то у формі іншого зустрічного надання, наприклад, купівля-продаж, міна тощо.
б) безоплатний правочин - правочин, в якому майнове відшкодування, або інше зустрічного надання за виконане зобов'язання не передбачено, наприклад, договір позички.
3) Залежно від моменту виникнення правочину:
а) консенсуальний правочин -правочин, який вважається укладеним з моменту досягнення домовленості між сторонами за всіма істотними умовами, наприклад, купівля-продаж, підряд.
б) реальний правочин – правочин, для якого досягнення домовленості є недостатнім, і моментом його укладення вважають момент фактичного виконання дій, наприклад, позика, перевезення, дарування.
4) Залежно від значення підстав правочину для його дійсності:
а) каузальний правочин – це правочин, із якого чітко видно, яку правову мету він переслідує, і не дотримання цієї умови тягне за собою недійсність правочину.
б) абстрактний правочин – це правочин, в якому його мета (підстава) є юридично неважливою, наприклад, вексель.
Окремо слід виділяти також і умовні правочини, тобто за якими виникнення цивільних правовідносин ставиться в залежність від якої-небудь обставини (дії чи події), яка може наступити чи не наступити в майбутньому. Основною характерною ознакою умовного правочину є невизначеність на момент його укладення того, чи наступить вказана обставина, чи ні та об'єктивна можливість її настання. Правочин може бути укладено під:
а) відкладальною умовою, тобто, коли сторони поставили можливість виникнення правовідносин залежно від настання умови;
б) скасувальною умовою, тобто, коли сторони поставили можливість припинення залежно від настання умов.
Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 276 | Нарушение авторских прав