Архілох (середина VІІ ст. до н.е.)
* * *
Серце, серце! Біди люті звідусіль тебе смутять –
Ти ж відважно захищайся, з ворогами позмагайсь.
Хай на тебе скрізь чатує ворожнеча – завжди будь
Непохитне. Переможеш — не хвались відкрито цим,
Переможене – удома в самотині стримуй плач.
Радість є – радій не надто, є нещастя – не сумуй
Понад міру. Вмій пізнати зміни в людському житті.
Переклад Г. Кочура
* * *
Смуток, Перікле, довкола запав, не зазнає сьогодні
Втіхи ніхто з громадян, місто – в скорботі тяжкій;
Скільки прекрасних людей, розколихане бурею море
Вкрило! Від болю та сліз наші серця водночас
Мовби набрякли. І все ж од нестерпної туги, мій друже
Засіб дали нам боги – стійкість незламну душі.
Лихо по черзі спадає на кожного: от і над нами
Нині простерлось воно, нас до живого дійма,
Завтра страждатимуть інші; тож годі! Згадайте, нарешті
Хто ви, й слізливим жінкам жалощі й тугу лишіть!
Переклад А. Содомори
* * *
Всі шляхи богам відкриті: часто з чорної землі
Піднімають тих, що впали під ударами біди,
Часто горді й самопевні мов підкошені падуть,
І тоді за лихом лихо гне їм спину і вони
Жебраками йдуть по світу без мети і без думок.
Алкей (кінець VII початок VI ст. до н. е.)
* * *
Зевса-батька й Леди сини могутні,Ви, брати святі Полідевк і Кастор,Край Пелопа кинувши, нам з'явіться, Серцем прихильні.Вітром вас несуть бистроногі коніСеред хвиль морських, по землі широкій,Ви мчите туди, де грозить людині Смерть кровопійна.Ось, злетівши з хвиль на високу щоглу,Спалахом ясним у пітьмí майнули,Чорному судну ви у ніч буремну Шлях освітили.* * *
Досить, кажуть, бід на Пріама спалоI на рід його через твій, Єлено,Злочин, як спалив Іліон священний Зевс-громовержець.Не з такою в колі богів весілляЕакід справляв, а з палат НереяВ дім Кентавра він заманив любов'ю Дівчину ніжну.Так колись Пелей на дівочім станіПояс розв'язав, і жаданим шлюбомПоєднався він і дочка найкраща Бога Нерея.Рік минув — родився півбог безстрашний,Син білявий в них, жеребців погонич,А з вини Єлени в боях фрігійці Кров'ю стікали. Переклад А. СодомориСапфо (середина VІ ст. до н.е.)
«Барвношатна владарко, Афродіто…»
Дочко Зевса, підступів тайних повна,
Я молю тебе, не смути мені ти
Серця, богине.
Але знов прилинь, як колись бувало:
Здалеку мої ти благання чула,
Батьківський чертог кидала й до мене,
На колісниці
Золотій летіла ти. Міцнокрила
Горобина зграя, її несучи,
Над землею темною, наче вихор,
Мчала в ефірі.
Так мені являлася ти, блаженна,
З усміхом ясним на лиці безсмертнім:
«Що тебе засмучує, тривожить,
Чом мене кличеш?
І чого бажаєш бентежним серцем,
І кого схилити Пейто повинна
У ярмо любовне тобі? Зневажив
Хто тебе, Сапфо?
Хто тікає – скрізь піде за тобою,
Хто дарів не взяв – сам дари нестиме,
Хто не любить нині, полюбить скоро,
Хоч ти й не схочеш...»
О, прилинь ізнов, од нової туги
Серце урятуй, сповни, що бажаю,
Поспіши мені, вірна помічнице,
На допомогу.
Переклад Г. Кочура
* * *
До богів подібний мені здається
Той, хто біля тебе, щасливий, сівши,
Голосу твого ніжного бриніння
Слухає й ловить
Твій принадний усміх; від нього в мене
Серце перестало б у грудях битись;
Ледве я побачу тебе – і слова
Мовить не можу.
І язик німіє одразу, й прудко
Пробігає пломінь тонкий по тілу,
В вухах чути шум, дивлячись, нічого
Очі не бачать.
Блідну і тремчу, обливаюсь потом,
Мов трава пожовкла, безсило никну;
От іще не довго – й, здається, має
Смерть надлетіти...
Переклад Г. Кочура
* * *
Жереб мені
Випав такий:
Серцем палким
Любити
Ласку весни,
Розкіш, красу
Сонця ясне
Проміння.
Переклад А. Содомори
Анакреонт (середина VІ ст. до н.е.)
* * *
Принеси води, юначе, і вина подай швиденько
І вінки духмяні з квітів, щоб з Еротом поборотись.
Ну же, пиймо не як скіфи, що без пісні сидять тихо.
Не люблю я нудьгувати: на бенкеті з вином разом
Давай пісню, серцю милу.
Про Ерота, що пов 'язки із пахучих носить квітів,
Пісню буду я співати: він володар над богами
Й людей також підкоряє.
Переклад В. Маслюка
* * *
Здотоволосий Ерот мене
Знову поцілив пурпурним м'ячем –
Дівчину в барвних сандалях тепер
Каже мені забавляти.
Лиш запишалося кляте дівча, –
З Лесбосу славного родом воно, –
Та й, осміявши мою сивину,
Іншому звабно моргає.
Переклад А. Содомори
* * *
Дай мені Гомера ліру
Без струни, що зве до бою,
Принеси глибокий келих
І ті приписи, що кажуть,
Як з вином змішати воду.
Вип 'ю трохи – й затанцюю,
І, забувши про повагу,
Струн торкнуся, заспіваю
Голосну застольну пісню.
Дай мені Гомера ліру
Без струни, що зве до бою.
Переклад А. Содомори
Гай Валерій Катулл (близько 87-54 до н. е.)
* * *
Плач, Венеро! Плачте, купідони!Плачте, люди витончені й чемні:Вмер горобчик милої моєї,Вмер горобчик, що вона любилаI як свого ока доглядала.Був він ніжний і ласкаву паніЗнав, як доня малолітня матір:На її колінах завжди бавивсьI, стрибаючи навколо неї,Щебетанням вірним озивався.А тепер і він пішов до краю,Звідкіля ніхто ще не вертався...Хай навіки ти не діждеш долі,Попідземна темряво несита,Ти нам радість нашу відібрала...Горе й нам, горобчику сердешний,Через тебе дорогі очиціВід плачу, від сліз почервоніли.До Лесбії (V)
Жиймо, Лесбіє, жиймо і любімось!Поговори лихі дідів сердитихМідяком найщербатішим цінуймо.Сонце зайде на ніч і зійде вранці,А для нас, як померкне світло денне,Ніч без краю спаде і сон довічний.Так цілуй же мене сто раз і двісті,Знову тисячу раз і знову сто раз,Та й до тисячі знов, і знов до сотні.А як буде у нас багато тисяч,Помішаємо всі і лік забудем,Щоб із заздрих ніхто та не позаздрив,Стільки наших цілунків налічивши.До Лесбії (VII)
Ти хочеш, Лесбіє, дізнатись неодмінно,Яким числом твоїх цілунків неоціннихУкрай і через край задовольнився б я?..Ах, скільки є піщин у золотих краяхКірени дальньої, де сильфію багато,Від гробовищ царя шанованого БаттаI до Юпітера лібійського святинь,I скільки зір — очей з нагоряних склепіньГлядять на людський рід, мовчаyyям ночі вкритий,—Цілунків стільки жде і твій Катулл неситий,Щоб заздрісник урвав той незліченний лік,Щоб горя не вшептав лукавий чийсь язик...Поет про себе (VIII)
Катулле бідний, вже химери гнать годі,Бо те, що втратив ти, пропало навіки!Всміхалося тобі колись ясне сонце,Як ти туди ходив, куди вела люба,Дорожча і миліша над усе в світі.О, скільки пустотливих там було жартів,Яких хотілося й тобі і їй разом!Так, так, всміхалося тобі ясне сонце,Тепер вона не хоче,— будь же і ти гордийI не біжи за нею, й не журись дурно,А все стерпи й переможи твердим духом!Прощай, дівчино! Вже Катулл стоїть твердо.Шукать тебе й просить не буде він марно,Щоби, непрохана, зазнала й ти горя.Злочинна, що тепер твоє життя значить!Чи прийде хто? Кому здасися за гарну?Кого полюбиш і чиєю ти будеш?Кого, цілуючи, укусиш за губку?А ти, Катулле, не хитайсь і стій твердо!XXVI
Наш дім поставлений в куточку затишному:Ні Австр, ні Апельйот не рушать мого дому;Фавоній і Борей дихнуть не сміють там,—А вітру все-таки несила збутись нам:Наш дім заставлений з а двісті тисяч, Фуре!О пагубо моя, боргів шалена буре!XXVII
Хлопчиську-слуго! Давнього фалернаПодай нам чашу пінну та гірку!Такий наказ Постумії-цариці,П'янішої від п'яних виногрон.Ти ж, пагубо вина, твереза водо,Ти йди від нас до мудрих та розважних:Тут нерозведений панує Вакх.До Фурія та Аврелія (XII)
Аврелій і Фурій — Катуллові друзі:Куди б не пішов він,— ви тими ж стежками:На море Індійське, що рве і бурхáє В бою з берегами,До саків далеких, до ніжних арабів,Між парфи, стрільців племено гострозоре,В Єгипет пекучий, де Нілові гирла Замулили море...Поглянули б з ним ви й за гори Альпійські,В долини, де Цезар прославивсь великий,На Рейн пограничний і острів Британський, Далекий і дикий.I все, що б там Доля мені не послала,Зо мною ви радо усе б поділили...Тож прошу моїй передати коханій Це слово немиле:Дай боже їй жити й повік процвітати,I триста коханців водити з собою.I серце їх бідне лукавою тільки В'ялити жагою.Моєї ж любові вона не діждеться:Кохання Катуллове вмерло, упало,Як квіт польовий, коли пройде по ньому Залізнеє рало.Про Лесбію (LХХ)
Владарка мовить моя, що моєю б вона залишилась, Навіть коли б її втіх батько богів зажадав.Але, що кажуть жінки своїм легковірним коханцям, Тільки б на вітрі писать та на текучій воді. Переклад М. ЗероваКвінт Горацій Флакк (65 – 88 рр. до н.е.)
Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 77 | Нарушение авторских прав