Створення Великої Колумбії стало спробою реалізації ідеї «панамериканізму», прихильником якої був Болівар.

1810 р. в Буенос Айресі було створено хунту, яка у 1816 р. проголосила незалежність Ріо Ла-Плати. Проте в колишній колонії почалась громадянська війна між прихильниками різних варіантів державного устрою (республіканці, монархісти, уніоністи, федералісти) яка тривала до 1821 р.

1821 р. Війська на чолі з Хосе де Сан-Марті почали похід в Чилі, потім в Перу і разом з військами Великої Колумбії визволили Перу від іспанців. Президентом Перу став Болівар і головнокомандувачем став Болівар. У 1824 р., на території капітанства Верхнього Перу, було створено республіку Болівію, президентом-протектором її було проголошено Болівара, об’єднавши, таким чином, Велику Колумбію, Перу і Болівію. Війна з іспанцями тривала до 1826 р., коли всі терени Латинської Америки були звільнені від іспанців.

Але створення панлатиноамериканської федерації наштовхувалась на все зростаючий спротив різних угруповань і відверті сепаратистські рухи. У 1828 р. болівійці повстали проти президента Болівії, соратника Болівара, генерала Антоніо Хосе де Сукре. Після відставки і смерті Болівара у 1830 р. Велика Колумбія розпадається на Венесуелу, Нову Гранаду (Колумбію), Еквадор. Національні прапори цих країн зберігають спадковість у кольорах і символах герба з Великою Колумбією.

Перемозі латиноамериканських країн над Іспанією сприяла і політика США, декларована у «доктрині Монро», котра у 1823 р. проголошувала принцип невтручання європейських країн у американські справи, однак пізніше відкрила дорогу для втручання самих США у справи Латинської Америки.

Протягом ХІХ ст. відбулось багато конфліктів між латиноамериканським країнами щодо кордонів та спірних територій.

Дата добавления: 2015-07-12