Різні варіанти регіоналізації Америки

Доколумбова Америка

Америка – частина світу, складається з2-х континентів

36 країн та 17 залежних територій

Загальна площа: 42,549,000 km²

населення^: 910,720,588 (2008 р.)

Назви:

Америка (від Америго Віспуччі) або від Річарда Амеріка (купця з Бристолю, що висадився на Лабрадорі в 1497 р.). Америго Віспуччі – моряк, географ – італієць, який служив Медичі, потім Іспанії, потім Португалії. 1503 р. пройшов вдовж берега і описав свої подорожі в листах, що потім були опубліковані і стали дуже популярними по всій Європі. На його честь, запропонував назвати новий континент, коли стало зрозуміло, що то новий континент, лотаринзький картограф Мартин Вальдземюлер у 1510 р.

Застарілі або мало вживані назви:

Новий Світ (Novus Orbis), на противагу Старому світу – Європі та Азії.

West India (Західна Індія), на противагу Індії (східній) і «малій» Індії (Індонезії). Колумб був переконаний, що відкрив Індію (звідси: Вест-Індія – індіанці)

Демононім (назва мешканців) – американці

Терміном «американець» позначають:

· громадянство США (політонім)

· Етнічність або національність (етнонім), переважно, громадяни США

· Автохтонне населення (індіанці, або американці), на півночі – інуїти (ескімоси)

Деякі індіанські народи в Південній Америці, називають себе «американськими індіанцями» (амеріндіан)

Різні варіанти регіоналізації Америки

Регіони (субконтиненти):

1. Північна Америка

2. Південна Америка

1 Північна Америка

2. Центральна + Карибський басейн

3. Південна Америка

1.Північна

2.Середня (Мексика + Кариби + можливо Колумбія і Венесуела)

3.Південна (може включати Колумбію і Венесуелу)

1.Англо-америка (включно з Квебеком)

2.Латинська (Іберо-америка) включно з англомовними і франкомовними островами).

Термін «Мезоамерика», використовують для позначення країн доколумбових цивілізацій. Має переважно, історико-антропологічне та археологічне, інколи, етнокультурне значення. Ввів у науковий обіг Пауль Кіркгоф у 1943 р.

Заселення Америки почалось не раніше 45-50 тис. р., не пізніше 12 тис. років тому (зник т.з. «Берингійський місток») і відбувалось декількома хвилями. Нащадки тих переселенців відомі як «індіанці», відносяться до американоїдної раси, нараховують сьогодні, за різними критеріями підрахунків, від 60 до 75 млн. осіб.

Існує думка, що заселення Америки відбувалось не лише через Беренгійський місток, але й через Океанію та Атлантику з Африки.

Автохтонне населення:

Расовий тип (американоїди): немає або майже немає монголоїдних рис, червонувата шкіра, багато різних антропологічних типів.

Мовне розмаїття: Велика кількість мов і діалектів, між якими, інколи, не можна провести межу. Дослідники нараховують від 60 до 120 мовних сімей. На території меншій за Євразію значно більша кількість мов (індекс генетичної щільності Євразії – 1.3, а, наприклад, Південної Америки – 13,6.). За структурую мови відрізняються від європейський та азійських.

Найбільші мовні сімї:

Ескімосо-алеутські

Атапаська (На-дене)

Алгонкінська

Хока-сіу

Юта-ацтекська (Мезоамерика)

Майя(Мезоамерика)

Чічба (Панама)

Аравакська (Північна Амазонія)

Кечуа (Перу)

Аймара (Болівія)

Тупі-Гуарані (південна Амазонія)

Арауканська (Чілі)

Цивілізаційні особливості індіанців:

· ·Перші поселенці не знали колеса і не одомашнювали тяглову худобу (окрім лам), що спричинило обмеження розвитку продуктивних сил.

· ·Пізніші хвилі переселенців, ймовірно, походили з приполярного кола (переважно мисливці)

· ·Не було землеробських і скотарських народів – «великого поділу праці» (не було цивілізаційної конкуренції)

· ·Відсутність економічно розвинутих місцевих цивілізацій знецінювала експлуатаційну вартість місцевого населення, що спричинило його знищення, там де населення мало культурні навички, колонізатори його експлуатували, а не знищували.

У VІІ тис. до н.е. (за європейською хронологічною традицією) – відбулась неолітизація частини населення середньої Америки

У ІІІ-ІІ тис. до н.е – основою економіки стає маїс, що давав великий врожай, мав високу харчову якість і тривалість збереження.

Найдавніші автохтонні цивілізації Америки:

Анди (Перу)

Чавін сер ІІ т. до н.е. – IV ст. до н. е. відіграла роль базової культури для розвитку перуанських культур (маїс, соціальна диференціація, експлуатація, розвинена релігія)

Пізніше на її основі та під її впливом розвиваються культури:

Паракас (культи двоголового змія, ягуара, кондора; розвинене ткацтво)

Наска (відокремилось від Паракаса в IV - V ст.) характерні зображення на плато Наска, що видно тільки з повітря.

Мочіка. розвиненезрошувальне землеробство (канали), широкий асортимент с/г культур, овочі, фрукти, використовувались добрива, відокремлення ремесла (суспільний поділ праці), дуже розвинута кераміка (орнамент-піктографія). Сильна централізована влада-деспотія, розвинена військова справа. Остаточно впала в VІІІ ст. під тиском північної культури Тіауанако.

Тіауанако (середина І т. н.е. – початок ІІ т. н.е). Велика цивілізація створена індіанцями аймара. В ХІІ-ХІІІ ст. починається занепад спричинений міграціями відсталих племен з периферії (загальна варваризація). Тільки Мочіка через деякій час відроджується як держава Чимор, що проіснувала до 16 ст.

Занепадаючи культури були завойовані найсильнішим кланом народу кечуа, які створили потужну державу, відому як Імперія Інків.

Імперія інків простягалась з півночі на південь і включала частини територій сучасних Колумбії, Чилі, Перу, Болівії, Еквадору, Аргентини, столицею її було місто Куско, засноване ще у ХІІ ст. Імперія проіснувала з 1438 до 1533 року, коли вона була завойована конкістадорами Піссаро. Імперія інків мала розвинену адміністративну і військову систему, письмо (кіпу), комунікації, духовну та матеріальну культуру, що увібрала у себе досягнення попередніх культур регіону. Інки контролювали регіон з населенням від 6 до 11 млн. осіб.

Всі ці культури створюють єдиний історико-культурний комплекс Перу

Дата добавления: 2015-07-12