Колонізація Америки.

Причини та передумови:

Експансія Османської імперії перервала традиційні торговельні шляхи на Схід через Середземномор’я (раніше вони були послаблені арабами і хрестовими походами). Східноєвропейський напрямок занепав через тюрко-монгольську небезпеку. Венеціанці та генуезці скористались можливістю компромісів з турками і дістали монопольне право торгівлі в Середземномор’ї. Португальці та іспанці – використовуючи досягнення науки та наявні на своїх територіях виходи в океан почали шукати нових шляхів в Індію.

Великі географічні відкриття:

Окремими християнськими богословами стала утверджуватись думка про кулеподібність Землі. Цю ідею підтримували такі теологи, як Ісидор Севільський (Іспанія), Беда Достойний (Англія) і Фома Аквінський (Іспанія).

Спираючись на кулеподібну модель землі, розроблені прийоми та прибори навігації за зоряним небом, нове парусне озброєння, що давало можливість плавати галсами, навіть проти вітру (каравела), військові досягнення (вогнепальна зброя, здешевлення війська), наявний людський ресурс - велику кількість дрібної безземельної шляхти (ідальго), Іспанія та Португалія першими почали активно шукати нові шляхи на Схід, що увійшли в історію як «Великі географічні відкриття».

З самого початку виникли суперечки про долю майбутніх загарбань. З метою розподілу цих теренів звернулись до папи римського.

1494 р. Тордесільяський договір (Tratado de Tordesilhas) Папа Олександр VI Борджіа накреслив лінію на мапі вздовж меридіану на 100 миль на захід від Азорських островів (західніше лінії – усі землі мали належати Іспанії, східніше – Португалії). Пізніше лінію продовжили на іншу півкулю – в Азію.

1529 р. Сарагоський договір (Філіппіни – іспанські, Тімор – португальський)

Відкриття спричинили завоювання нових земель, відомих як «конкіста».

Конкіста:

1519-21 рр. конкістадори на чолі з Ернаном Кортесом, спираючись на незадоволені пануванням ацтеків, індіанські племена, завоювали імперію ацтеків)

1531-34 рр. Пісарро (завоювання імперії інків)

1535-38 рр. Квесада (Колумбію)

1544 р. Вальдівія (Чилі)

Конкіста призвела до створення перших колоніальних імперій паразитичного типу, схожих на імперії кочовиків – Орду та Османську – викачування коштів та цінностей, без створення системи відтворення коштів і цінностей в метрополії, без інвестицій в економіку, а тільки в розкіш та військо. На відміну від імперій Голландії, Англії та Франції, що створили власну потужну економіку за рахунок інвестицій з колоній.

Масове винищення і насильницьке хрещення індіанців, що супроводжувалось вбивствами і епідеміями призвело до ризької депопуляції. ЇЇ почали компенсувати за допомогою ввезення рабів з Африки. Проте змушені були вдатись до створення законів, що регулювали відносини колонізаторів з місцевими племенами.

У 1550 р. за Карл V, була скликана "Рада 14" - рада теологів щодо ставлення до індіанців. Основні позиції висловили:

Хуан де Сепульведа (гуманіст і друг Еразма Ротердамського)

· Індіанці за розвитком нижче від європейців, відрізняються як діти і дорослі – тому треба виховувати їх силою.

Бартоломео де лас Касос (тривалий час був місіонером і проповідував християнство серед майя)

· Індіанська культура не нижча за грецьку і європейську, а в деяких проявах вища.

За результатами обговорення, масові знищення припинились, за індіанцями було визнано право на майно, визнано особливі порівняно з іншими індіанцями, права індіанської аристократії (касиків).

Єзуїти отримали право створювати спеціальні поселення для індіанців, відомі як «редукції», де вони жили користуючись комунальною власністю, мали можливість навчатись ремеслам, отримувати основи грамоти. Значною мірою, там робились спроби втілити деякі утопічні проекти, притаманні ренесансній епосі. Досвід редукцій помітно вплинув на свідомість індіанців і сприяв їх асиміляції.

Іспанська колоніальна адміністрація:

Всі колонії, що належали Іспанії в Америці поділялись на віце-королівства, капітанства (генерал-капітанства) та інтендантства.

1.Нова Іспанія. Створена 1535 р. До неї входили всі південні території північної Америки (Центральна Америка, Карибський басейн, Філіпіни). Включала генерал-капітанства: Санто-Домінго, Гватемала, Юкатан, Флорида, Куба, Пуерто-Ріко.

2.Перу. Створено у 1542 р. До неї були віднесені всі терени колонізовані іспанцями в південній Америці (окрім Бразилії). Включала найбільші генерал-капітанства: Нова Кастилія, Нове Толедо. З 1778 – окремо в.-к. Перу і генерал-капітанство Чилі.

3.Нова Гранада. Виділено з в.-к. Перу у 1718 р. Включала північну частину в.-к. Перу. (територія сучасних: Панами, Колумбії, Венесуели, Еквадору).

4.Ріо Ла-Плата. Віделене з в.-к. Перу в 1776 р. До неї відійшли території півдня (сучасні країни: Болівія, Парагвай, Уругвай, Аргентина).

Населення колоній складалось з:

Іспанців, що народились в Іспанії (пенінсуларес - півостровитяни). Вони займали найвищі посади в колоніях.

Креолів. Іспанців народжених в колоніях. Формально вони визнавались іспанцями, але фактично дискримінувались. В метрополії – в Іспанії, вони не мали права займати офіційні посади, навіть якщо були кабальєро та ідальго за походженням. Креоли обіймали другорядні посади в колоніальній, судовій та військовій адміністрації. Посаду могли отримати тільки в колоніях. Переважна більшість креолів походили від шлюбів іспанців та жінок-індіанок. Особливістю іспанської колонізації була майже абсолютна відсутність жінок іспанок в колоніях.

Метисів (тумів). Метисами вважались діти народжені від індіанців та креолок (або білих жінок). Пізніше метисами визнавались діти від шлюбів метисів з метисами та всі діти від білих та індіанців.

Мулатів. Мулатами вважались діти народжені від негрів та білих. Спочатку визначалась кількість булої крові різною термінологією, в залежності від того скільки білих предків (до четвертого покоління) було у людини. Пізніше всі варіанти змішування мулатів з мулатами і негрів з білими визнавались мулатами.

Самбо – дітей від шлюбів негрів (мулатів) та індіанців (метисів).

Існувала ціла система з відповідною термінологією, для позначення результатів шлюбів людей з різними долями «білої», «чорної», та «червоної» рас. Наприклад, квартерони – люди у яких в другому поколінні предків, хтось був чорним (кварта – четверта частина).

На Ямайці мулати підрозділялись на квартеронів (1/4), мусті (1/8), мустіфіно (1/16), в залежності від кількості чорних предків.

На Гаїті, де абсолютно переважали негроїди, враховували кількість білої крові (після здобуття незалежності це стало підставою для дискримінації): мюлатр (1/2), квартерон (1/4), мюстр (1/8), гріфф (3/4), марабу (7/8).

В Бразилії та деяких колоніях існувала інша термінологія для позначення різних расових категорій:

Так, наприклад, дітей від шлюбів негрів з індіанцями називали: лобо (в Мексиці), марабу (на Гаїті), гарифуна (Мезоамериці), кафузо (Бразилія), самбо на решті територій

В Бразилії і деяких інших португальських та французьких колоніях, наприклад, на деяких островах Вест-Індії, креолами називали нащадків чорних рабів.

Метиси, мулати і самбо, в усіх колоніях, були позбавлені права займати будь-які посади в колоніальній адміністрації і піддавались жорсткій дискримінації.

В сучасній Бразилії, людей з домішками «не білої» раси, або суміш трьох і більше рас, називають пардо (порт. Pardos).

Дата добавления: 2015-07-12