Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Завдання ОУН під сучасну пору. Завдання ОУН в Україні

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ, А НЕ ТІЛЬКИ ПРОТИРЕЖИМНИЙ РЕЗИСТАНС 1 страница | УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ, А НЕ ТІЛЬКИ ПРОТИРЕЖИМНИЙ РЕЗИСТАНС 2 страница | УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ, А НЕ ТІЛЬКИ ПРОТИРЕЖИМНИЙ РЕЗИСТАНС 3 страница | УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ, А НЕ ТІЛЬКИ ПРОТИРЕЖИМНИЙ РЕЗИСТАНС 4 страница | УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ, А НЕ ТІЛЬКИ ПРОТИРЕЖИМНИЙ РЕЗИСТАНС 5 страница | ВІЙНА В КОРЕЇ І НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ПОЛІТИКА | ФРОНТ ПОНЕВОЛЕНИХ НАЦІЙ | ТРЕТЯ СВІТОВА ВІЙНА І ВИЗВОЛЬНА БОРОТЬБА ЗАХІДНЯ КОНЦЕПЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ВІЙНИ З БОЛЬШЕВИЗМОМ | ДРУЗІ – УКРАЇНСЬКІ НАЦІОНАЛІСТИ ! | ПРОТИ ІДЕЙНОГО РОЗЗБРОЮВАННЯ ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ |


Читайте также:
  1. II. ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ
  2. II.Особливості валютного регулювання в Україні.
  3. III. Проблеми та перспективи розвитку фінансово-валютної політики в Україні.
  4. V. ЗАВДАННЯ ДЛЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
  5. VIІ. ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ
  6. VІ. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА
  7. VІ. ЗАВДАННЯ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

 

Ця стаття – це матеріял, що його Ст. Бандера підготовив на III Кон­ференцію ЗЧ ОУН, яка відбулася в квітні 1951 р. З тих матеріялів був друкований тільки один («Сурма», ч. ЗО, квітень 1951 р.), а саме зав­дання членів ОУН в Україні і членів на чужині, а два інші підрозділи: «Теренові специфічності» та «Окремі завдання на випадок війни» були пропущені редакцією журналу з уваги на конспіративний зміст. Треба припускати таку можливість, що до готової праці С. Бандери ввій­шли деякі доповнення чи зміни з боку інших членів тодішнього Про­воду ЗЧ ОУН, як Ст. Ленкавського, Я. Стецька та ін.

Підрозділ «Наші завдання за кордоном» не був працею Ст. Бандери.

 

*

 

ОУН творить хребет визвольної боротьби, як провідна полі­тична сила, яка створила УПА і УГВР, і яка провідною залиши­лася до сьогодні. ОУН має на меті підготовити збройний зрив в Україні й допомогти в його організації, координуючи його спільно з визвольними організаціями інших поневолених Москвою наро­дів в усьому підсовєтському світі. Суттєвим для національного визволення є якраз зброя-армія, тому всі наші сьогоднішні захо­ди є спрямовані на те, щоб підготовити її, себто – озброїти народ Збройний зрив є зенітом боротьби на всіх відтинках життя, які служать якраз йому.

Національна революція є тотожна з національно-визвольною війною проти наїзника, національного ворога. Тому добре мати на увазі окреслення «війна», якщо мовити про національну револю­цію. Соціяльні революції символізують барикади, національні – дивізії.

Для успішного проведення національної революції в Україні і в усіх підсовєтських країнах найважливішою є розбудова свідо­мого своїх завдань, цілеспрямованого, здисциплінованого, фана­тичного кадру політичних провідників та організаторів револю­ції. Надія на автоматизм, попутництво, чи хвостизм революції – це найбільша для неї загроза. Політична командна організація му­сить становити моноліт, що знає, чого хоче, і згідний поміж собою не лише щодо неґативного, а й щодо позитивного образу май­бутнього. Політична організація в Україні не може творити конґльомерату різних елементів, не може бути резистансом французь­кого типу, де були об'єднані негативною ідеєю різноманітні еле­менти, які зразу після війни схопили себе за горло.

Одначе, для того, щоб залучити до боротьби всіх, хто лише хоче боротися, треба ширшого перстеня довкола монолітного ядра – ОУН. Базу для такого перстеня дає УГВР, її плятформа. Проте ж ініціятивною завжди мусить остатися організація, яка жодної проблеми не ставить половинчато, чи узгіднено, але категорично. УГВР – це необхідне завершення для цілости боротьби, і зокре­ма для збройної сили – УПА, яка має охоплювати всі многогранні елементи з народніх шарів. Маршувати найширшою всенародньою лавою можна тоді, коли в цій стихії є ядро, що ніколи не зійде на манівці. Це дві взаємозалежні речі: залучування до бо­ротьби найширших кіл і розбудова серед них цілеспрямованого і здисциплінованого організованого ядра.

Мотором поширювання революційної армії надалі залишиться політична організація, яка творитиме теж кістяк революційної армії, що завжди була й буде політичною армією. Тим більше в час падіння большевизму, коли буде творитися низка нових во­рожих п'ятих колон з боку Росії та інших ворогів України, не­обхідно закріпити таке політикум армії.

Передумовою збройного зриву є ідейно-політичне перевихо­вання і вже сьогоднішнє пов'язання з безпосередньою боротьбою народніх шарів на всіх відтинках життя: соціяльного, культур­ного, господарського, церковного і т. п.

Українські ідеї і концепції окремих ланок життя, скріплюван­ня органічних питоменних внутрішніх вартостей, протиставлення стихійних намагань встановляти свою організацію окремих діля­нок життя, напр., підтримка боротьби за приватну власність хлі­бороба на землю проти колгоспу (тобто органічно пов'язувати бо­ротьбу сьогоднішнього дня з завтрішнім, здійсненим в українській державі, образом усього життя) – це повсякчас суттєве завдання.

Два національні організми з цілком іншою концепцією життя постійно стоять проти себе – Україна і Росія. З цим фактом по­в'язати організовану боротьбу – значить зробити її перемож­ною.

Усі ці процеси на різних ділянках життя мусять ефективно збігатися в зенітальному напруженні революції – в збройному повстанні. Цей факт постійно треба доводити до свідомости народу.

Завданням ОУН під сучасну пору є проникати в усі українські прошарки, в усіх ділянки життя, розбудуватися на всіх теренах України і поза нею, де живуть українці, ініціювати і вести такі дії, щоб у них приймали участь найширші кола в різних можли­вих формах, у власній обороні перед винищуванням з боку воро­га, і в означених випадках – означені наступальні акції. Зокрема особливу увагу треба надалі надавати освідомній праці, словом і ділом.

Окремий відтинок творять вояки совєтської армії, в якій тре­ба посилити нашу дію. Мета цього – щоб на випадок збройного зриву вояки совєтської армії переходили на бік повстанських ар­мій, які вже сьогодні (байдуже, яка їхня сила) творять ядро май­бутніх мільйонових національних армій. Наше гасло – розподіл російської імперії на національні держави в організаційному від­ношенні проникає теж тут – розподіл совєтської армії на націо­нальні армії. Ключева ідея, національна, дає розв'язку для всіх проблем, зв'язаних з боротьбою. Проти імперіяльної стоять націо­нальні, проти армії насильства – армії свободи!

Завдання українського революційно-визвольного табору не ви­черпуються українською територією й українськими скупчення­ми поза нею. Перемога над Росією є можлива тоді, коли всі поне­волені народи валитимуть тюрму єдиним, об'єднаним фронтом. Поширювання ідей спільного фронту, творення його на кожному місці, координація дій, спільне плянування – це завдання того часу. Ідея і концепція АБН дає відповідь на московську політику розсіювання, бо створює можливість боротьби за власну націо­нальну державність також поза власною етнографічною терито­рією, зв'язавши в одне долю всіх народів. За самостійну Україну можна боротися і в Туркестані, і в Сибірі, і навпаки – за само­стійні Ідель-Урал чи Грузію в Україні.

Ми вважаємо російський народ за загарбника, тому не сміє бу­ти притупленою гострота українського антиросійського фронту, ані не сміє поширюватися серед українських народніх прошарків баламутство. Загально: завданням ОУН-УПА-УГВР є тепер в Україні і взагалі в підросійському світі, перший фронт (з погляду Заходу другий) пляново зорганізувати, зцементувати в сенсі по­літичному, мілітарному, фронт національно-визвольних револю­цій поневолених народів, ведених за одним генеральним пляном і за ті самі цілі. Терен дії: увесь СССР і країни «сфери його впли­вів». Політична організація мусить бути збережена за всяких умов, хоч би це були лише порозкидані (по різних осередках) ку­щі однодумців, але з стійким поглядом і ясною метою дії. Ми є переконані, що за ніякого терору вже не можна буде ліквідувати нашої організації. Моменту революційного зриву ніколи не мож­на передбачати, ані вирахувати. Нераз мала іскра викликує ве­ликий пожар.

Ці, найзагальніше відмічені, наші завдання є важливі і на випа­док війни, яка не міняє головних напрямних нашої стратегії, ме­тою якої є в кожній ситуації знайти ініціятивно найдогідніший момент для збройного зриву. З вибухом війни входить у гру окре­мий чинник. Така чи інша наша постава до нього є залежна від:

а) проголошених західнім світом цілей війни, тобто його постави до УССД і розподілу російської імперії; визнання України суве­ренним чинником і постави до інших поневолених Росією народів;

б) стратегічно-воєнної концепції західнього світу, тобто розщіплення фронтів по всіх теренах імперії, чи однобічний удар у стилю Гітлера, що, зрештою, випливав із політичної концепції війни.

Якщо б Захід ще до війни прийняв наші цілі, це означало б вилучення із знищувальної воєнної дії теренів України та інших поневолених Москвою народів, і концентрування на російській те­риторії, себто врахування другого фронту – за залізною засло­ною.

Розправляючись з ворогом у себе в хаті, треба тямити, що він остаточно лише тоді буде переможений, коли скапітулює на сво­їй землі. Це мусять враховувати члени поневолених народів, які будуть кинені на російську землю. Вони мусітимуть різними спо­собами демобілізувати запілля, унеможливлювати його консоліда­цію. Очевидно, що є можливі різні варіянти воєнної стратегії. Успішність того чи іншого зумовлює правильність політичної кон­цепції війни. У першій фазі війни (якщо в середині самого СССР не станеться щось непередбачене, яке створить для нас нагоду) нам треба буде зосереджуватися на політичну дію в СССР, підготову мілітарних кадрів, розбудову повстанчої армії, її поширю­вання, побільшування, з відповідними акціями, як цього уже нас навчила практика попередньої війни, на консолідацію дій з пов-станчими й політичними формаціями інших народів, проникання в лави червоноармійців, організування їхнього переходу в повстанчі армії, на розбудову нашої мілітарної і політичної сили, що її ми введемо в повну акцію у пригожий для нас момент. Безумов­но, що при такій тактиці будуть жорстокі протиакції МВД, проти яких нам треба буде збройне боротися, одначе, лише таким спо­собом можна розбудувати силу, яку все ж таки легше втримува­ти в час війни, ніж: сьогодні. Тому ми є переконані, що можливості нашої дії з вибухом війни скріпляться. Коли б мав бути всенарод­ній зрив озброєного народу, про це треба буде вирішувати в кожночасній ситуації, розваживши сукупність справ і становища в се­редині імперії і на фронтах війни.

Є можливим, що Захід, не маючи іншого виходу, займатиме становище до доконаних в Україні фактів у сенсі прихильного до них ставлення. Проте наша організація не братиме участи в жод­них буферних розв'язках української справи, але розбудовува­тиме власну силу знизу, в народі, і то так, щоб жодне розпоряд­ження буферного українського «уряду» фактично не могло бути проведене в життя без нашої апробати, щоб усім було очевидно, що вирішною силою в Україні може бути лише та сила, яка суве-ренно ставить українську справу. Повсюдна приявність нашої мережі приневолить чужі чинники міняти свою настанову до ук­раїнської власнопідметности. За умов принципового заперечення української суверенности, наша боротьба не припинялася б.

Розбудовуючи перший (з погляду Заходу другий) фронт на рід­них землях, ми змагаємо за кордоном до того, щоб Захід визнав наші цілі і прийняв за свої та проголосив їх метою визвольної вій­ни. Наявним показником прийняття їх мало б бути координуван­ня дій Заходу з другим фронтом через співпрацю з політичним координаційним осередком підпільних рухів і з мілітарним – повстанчих армій.

Доки Захід цим способом не поставить української справи, не­має підстав для того, щоб вірити в його добрі наміри. Доки, на­приклад, не формується на еміграції українська армія на таких самих засадах і правах, як французька, чи голляндська в рамцях атлянтійської, – при визнанню політичного революційного укра­їнського диспонента тією армією, – так довго всі обіцянки Захо­ду будуть пустими словами. Ідея національно-державного визво­лення є така справедлива, що висування її найменшою мірою не комплікувало б дипломатичної ситуації західніх альянсів так, як не ускладнює її домагання свободи для людини.

Наша акція за кордоном повинна йти в тому напрямі, щоб вій­ні надати визвольного характеру. Наші завдання – здобути допо­могу для власнопідметної акції, спертої на власні сили.


Дата добавления: 2015-07-12; просмотров: 97 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
ПРОПАГАНДА ВИЗВОЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ НА ТЛІ ВІЙНИ| З МОСКАЛЯМИ НЕМА СПІЛЬНОЇ МОВИ

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)