Принципи навчання

1. Виховуючий характер навчання: „ Навчання є головним органом виховання”. „Виховний вплив науки тільки тоді виявиться дійсним, коли вона буде діяти не тільки на один розум, але й на душу, на почуття” (ідея цілісності навчально-виховного процесу).

- виховну силу має кожен предмет, але найбільша вона у рідної мови, літератури, у фольклору, вітчизняної історії, природи;

- навчання не має виховного змісту, якщо не спирається на свідоме засвоєння знань;

- виховуючий характер навчання полягає у формуванні цілісного світогляду учнів.

2. Зв’язок навчання з життям:

- „науку слід викладати так, щоб вона була прилагоджена до життя”, але не слід зводити її до ремісничого навчання;

- поряд зі збагаченням пам’яті реальними знаннями необхідно привчати користуватися „цими багатствами” в житті.

3. Природовідповідність навчання - відповідність навчання загальному рівню психофізичного розвитку учня: „Якщо ми хочемо виховати людину у всіх відношеннях, ми повинні вивчити її у всіх відношеннях”:

- навчання повинно починатись у відповідному віці;

- учитель повинен враховувати особливості розвитку психічних процесів учнів: пам’яті, уваги, волі, мислення, емоцій;

- сприяти вільному розвитку природних здібностей дітей у корисному напрямі;

- необхідно запобігати надмірної напруженості і надмірної легкості у навчанні;

- необхідно постійно ускладнювати навчання, щоб не затримувати розвитку дитини;

4. Свідомість і активність навчання:

- активність - це форма, у якій здійснюється свідоме засвоєння знань;

- слід мобілізувати не тільки мислення і пам’ять, але й волю і емоції дитини - свідомість залежить від усіх цих властивостей;

- висока роль мови як засобу свідомого навчання: навчати рідною мовою, пов’язувати завдання засвоєння знань з розвитком мислення і мови учнів;

- поєднання словесних і наочних методів викладання;

- урок як обопільна активність учня і вчителя.

5. Послідовність та системність навчання: „Тільки система, що виходить з самої сутності предметів, дає нам повну владу над нашими знаннями. Голова, наповнена незв’язаними між собою знаннями, схожа на комору, в якій панує безладдя і де сам хазяїн нічого не може відшукати...”;

- засвоєння матеріалу повинно починатися з живого спостереження і відбуватися у відповідності з певною логікою;

- дотримуватися наукових основ викладання матеріалу, не зводити його до „дитячого лепету”;

- встановлення міжпредметних зв’язків, що сприятимуть утворенню системи знань.

6. Наочність навчання:

- особлива роль наочності у початковому навчанні, де „дитя мислить образами”;

- обґрунтування ряду методів наочного навчання у початковій школі;

- використання наочності як засобу підвищення пізнавального інтересу;

- гармонійне поєднання наочних та словесних методів навчання.

7. Міцність засвоєння знань:

- метою повторення є попередження забування, а не відновлення у пам’яті забутого;

- метод попутного повторення: кожне наступне знання містить в собі головні моменти попереднього;

- два види повторень: активне і пасивне.

---

Дата добавления: 2015-07-12