Імпортна безпека.

Читайте также:

4. «Відтік капіталу» як одна з істотних загроз економічній безпеці України.

Мета заняття: Вивчити особливості зовнішньоекономічної безпеки України. Ознайомитися з особливостями забезпечення імпортної та експортної безпеки держави. Вивчити загрози зовнішньоекономічній безпеці України.

Основні поняття: зовнішньоекономічна безпека; імпортна безпека; експортна безпека; тариф на імпорт; квотування імпорту; «відтік капіталу».

Після вивчення теми 5 студент повинен знати:

– поняття та сутність зовнішньоекономічної безпеки України;

– поняття та сутність імпортної безпеки України;

– поняття та сутність експертної безпеки України;

– поняття та сутність заходів щодо забезпечення зовнішньоекономічної безпеки України;

– поняття та сутність загроз зовнішньоекономічній безпеці України.

Після вивчення теми 5 студент повинен вміти:

– сформулювати суть і дати визначення зовнішньоекономічної безпеки України;

– сформулювати суть і дати визначення експортної безпеки України;

– сформулювати суть і дати визначення імпортної безпеки України;

– визначити перелік заходів щодо забезпечення зовнішньоекономічної безпеки України;

– сформулювати суть і дати визначення загрозам зовнішньоекономічній безпеці України.

Теми рефератів

1. Сутність глобалізаційних процесів.

2. Аналіз сучасного стану процесів інтеграції та глобалізації в Україні.

3. Пріоритети інтеграції та стратегічні цілі інтеграції України.

4. Загрози зовнішньоекономічній безпеці України.

Література

Основна література до теми

1. Конституція України [ Електронний ресурс ]: закон України від 28. 06. 1996 р. № 254к/96-ВР із змін., внес. згідно із Законами України та Рішеннями Конституційного Суду: за станом на 06. 04. 2010 р. № v011p710-10. – Електрон. дан. (1 файл). – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua. – Назва з екрана.

2. Василюк В. Я. Інформаційна безпека держави [Текст]: курс лекцій / В. Я. Василюк, С. О. Климчук. – К.: КНТ: Скіф, 2008. – 135 с.

3. Дикань, В. Л. Економічна безпека підприємства [Текст]: навч. посібник / В. Л. Дикань, І. В. Воловельська, О. В. Маковоз. – Х.: УкрДАЗТ, 2011. – 266 с.

4. Економічна безпека [ Текст ]: навч. посіб. / [ авт. кол.: Л. В. Герасименко, В. О. Гончарова, З. Б. Живко та ін. ]; [ за ред. В. І. Франчука ]. – Львів: ЛьвДУВС, 2010. – 243 с. – (Бібліотека ДСБЕЗ).

5. Економічна безпека [ Текст ]: навч. посіб. / за ред. О. М. Джужі; [ авт. кол.: О. І. Барановський, Л. В. Герасименко, Л. М. Доля та ін. ]. – К.: Правова єдність, 2010. – 367 с. – (Навчальне видання).

6. Економічна безпека підприємств, організацій та установ: навч. посіб. / [В. Л. Ортинський, І. С. Керницький, З. Б. Живко та ін.]. – К.: Правова єдність, 2009. – 542 с.

7. Іванюта Т. М. Економічна безпека підприємства [ Текст ]: навч. посіб. / Т. М. Іванюта, А. О. Заїчковський. – К.: ЦУЛ, 2009. – 254 с. – (Навчальне видання).

8. Комплексний огляд сектору безпеки України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rainbow.gov.ua/news/530.html.

9. Економічна безпека [Текст]: навч.посіб. /[за ред. О.М. Джужі; О.Є. Користін, О.І.Барановський, Л.В. Герасименко та ін.- К.:Алерта; КНТ; Центр; Центр учбової літератури, 2010.-368 с.

10. Ліпкан В. А. Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції [ Текст ]: навч. посіб. / В. А. Ліпкан, Ю. Є. Максименко, В. М. Желіховський; КНУВС, каф. міжнар. відносин та нац. безпеки – К. КНТ, 2006. – 279 с. – (Сер.: Національна і міжнародна безпека).

11. Маляренко Т.А. Економічна безпека [Текст]: навчально-методичний посібник / Т.А. Маляренко. – Донецьк: ДонДУУ, 2009. – 129 с.

12. Марущак А. І. Правові основи захисту інформації з обмеженим доступом [Текст]: (курс лекцій) / А. І. Марущак. – К.: КНТ, 2007. – 207 с. – (Навчальне видання).

13. Національний інститут проблем міжнародної безпеки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.niisp.gov.ua.

14. Професійно-психологічна підготовка працівників державної служби боротьби з економічною злочинністю [ Текст ]: навч. посіб. / [ авт. кол.: В. Л. Ортинський, Л. П. Скалозуб, О. О. Соколовський та ін. ]; [ за аг. ред.. В. Л. Ортинського]. – Львів: ЛьвДУВС, 2010. – 387 с. – (Бібліотека ДСБЕЗ).

15. Франчук В. Корпоративна безпека: теоретичні засади [ Текст ]: монографія / В. Франчук. – Львів: ЛьвДУВС, 2009. – 175 с. – (Навчальне видання).

Додаткова література до теми

1. Актуальні проблеми оцінки ризиків і загроз національній безпеці в контексті євроатлантичної інтеграції України / за заг. ред. В.П. Горбуліна. – К.: Євроатлантікінформ, 2005. – 224 с.

2. Борович, О. Д. Історія економіки та економічної думки [Текст]: навч. посібник / О. Д. Борович, Н. М. Каменева. – Х.: УкрГАЖТ, 2010. – 318 с.

3. Дикань, В. Л. Економічна безпека підприємства. Ч. 1 [Текст]: конспект лекцій / В. Л. Дикань, І. В. Воловельська. – Х.: УкрДАЗТ, 2012. – 50 с.

4. Дикань, В. Л. Економічна безпека підприємства. Ч. 2 [Текст]: конспект лекцій / В. Л. Дикань, І. В. Воловельська. – Х.: УкрДАЗТ, 2012. – 62 с.

5. Дикань, В. Л. Економічна безпека підприємства. Ч. 3 [Текст]: конспект лекцій / В. Л. Дикань, І. В. Воловельська. – Х.: УкрДАЗТ, 2012. – 46 с.

6. Економічна безпека держави: зб. норм.-прав. актів. – К.: РНБОУ, 2006. – 106 с.

7. Економічна безпека: аналітична доповідь. – К.: РНБОУ, 2007. – 234 с.

8. Кортунов С. Становление политики безопасности / С. Кортунов. – М.: МГИМО, 2006. – 521 с.

9. Косич, М. В. Історія економіки і економічної думки [Текст]: програма, плани семінарських занять та завдання для самостійної й індивідуальної роботи студентів економічних спец. всіх форм навчання / М. В. Косич; каф. “Економічна теорія і право”. – Х.: УкрДАЗТ, 2012. – 62 с.

10. Новікова О.Ф. Економічна безпека: концептуальне визначення та механізм забезпечення: монографія / О.Ф. Новікова, Р.В. Покотиленко. – Донецьк: НАН України ІЕП, 2006. – 408 с.

11. Основы экономической безопасности (государство, регион, предприятие, личность) / под ред. А. Олейникова. – М.: Бизнесшкола, 1997. – 228 с.

12. Сенчагов В.К. Экономическая безопасность: геополитика, глобализация, самосохранение и развитие / В.К. Сенчагов; кн. IV. – М.: Ин-т экон. РАН «Финстатинформ», 2002. – 128 с.

13. Стешенко, О. Д. Економічні ризики [Текст]: навч. посібник / О. Д. Стешенко. – Х.: УкрДАЗТ, 2011. – 146 с.

14. Тумар, М. Б. Основи економічної безпеки підприємства [Текст]: навч. посібник / М. Б. Тумар. – К.: “Хай-Тек Пресс”, 2008. – 231 с.

15. Фролов, О. І. Конспект лекцій з дисципліни “Національна економіка” [Текст] / О. І. Фролов. – Х.: УкрДАЗТ, 2011. – 98 с.

Тема 6. Нові підходи до ефективного управління економічною безпекою України.

Лекція – 2 години

План лекції

1. Геоекономічні основи сучасної стратегії безпеки.

2. Арсенал геоекономічних засобів впливу. Геоекономічні війни.

3. Принципи розробки геоекономічної стратегії України.

Зміст лекції

1. Геоекономічні основи сучасної стратегії безпеки.

Економіка та економічні інтереси відіграють значну роль у всіх сучасних теоріях безпеки, але лише наприкінці 20-го сторіччя економіка стала основою стратегії національної безпеки будь-якої розвиненої країни.

В Україні, незважаючи на існування декількох наукових шкіл економіки і масштабні економічні дослідження, сфера національної безпеки потерпає від відсутності чіткої науково обґрунтованої стратегії, яка б базувалась на довгострокових економічних інтересах нашої країни. Основна причина – новизна ідеї зв’язку між економічними науками і науками про безпеку та вимоги міждисциплінарності до багатьох концепцій. Популярність тематики економічної безпеки у наукових публікаціях зовсім не означає існування розробленого обґрунтованого понятійного апарату в цій галузі знань, і навіть несуперечливого розуміння економічної безпеки як наукової концепції та державної стратегії.

Усе це є справедливим також щодо геоекономіки – однієї з концепцій національної безпеки, в основі якої – економічні методи ведення війни та захисту національних інтересів.

Термін «геоекономіка» був уведений до наукового лексикону наприкінці 1980-х років у США. Геоекономіка розглядає пріоритетно економічні чинники формування національної та міжнародної безпеки, державної стратегії, у тому числі чинники розміщення центрів світових бірж, трудових ресурсів, джерел корисних копалин, інформаційних центрів, потужних виробництв. Геоекономіка аналізує дію різних економічних, демографічних, етнічних чинників у тісній прив’язці до географічного розташування країни.

У всіх концепціях геоекономіки простежується взаємозв’язок між економічним та військовим секторами. Як це бачать дизайнери геоекономічної науки, військова сила, військові альянси, міжнародні організації використовуються з метою захисту економічних інтересів країн або регіонів.

Геоекономіка є новою соціальною міждисциплінарною наукою, предмет якої містить економічні чинники формування національної та міжнародної безпеки (наприклад, рівень життя народу, стратегічні запаси, економічні зв’язки з іншими державами). Предмет геоекономіки містить також демографічні й екологічні чинники, наприклад, щільність і склад населення, темпи його зростання, тиск на обмежені ресурси планети та ін.

Об’єктами безпеки у концепціях геоекономіки є світова економічна система, регіони (макро-, мезо-, мікро-), економіка країни, підприємництво як особлива група інтересів і корпорація.

Суб’єктами безпеки є міжнародні глобальні та регіональні організації, держави, корпорації, особливо ТНК.

З позицій геоекономіки, економічна безпека держави є самостійним видом безпеки, який характеризується особливою системою загроз, ризиків, конфліктів, методами розв’язання конфліктів і забезпечення безпеки.

Детальніше геоекономіка вивчає:

1. Географічний імператив, тобто органічний зв’язок економіки і простору; вплив кліматичних, ландшафтних особливостей на форми та закономірності господарської діяльності.

2. Могутність та її актуальний інструментарій, переміщення міжнародних силових ігор з військово-політичної сфери в економічну, що породжує особливий тип конфліктів – геоекономічні.

3. Політику і стратегію підвищення конкурентоспроможності держав в умовах глобалізації економіки.

4. Зрощення політики й економіки у сфері міжнародних відносин, формування на даній основі системи стратегічних взаємодій та основ глобального управління.

Геоекономіка та економічна безпека були розроблені й стали використовуватись як ключові концепції зовнішньої та внутрішньої стратегії США під час президентства Біла Клінтона з метою закріплення панування США на світових ринках. США – є гігантською корпорацією, яка знаходиться у конкурентній боротьбі з іншими націями. Центральним завданням американського уряду є зростання конкурентоспроможності американської економіки.

На сьогодні період геоекономічний експансіонізм є основою зовнішніх стратегій провідних західних країн.

Геоекономічний експансіонізм як концепція була обґрунтована у науковій статті «Від геополітики до геоекономіки: логіка конфлікту, граматика торгівлі», яку написав відомий американський вчений і радник уряду США Едвард Люттвак. Він пропонує нову роль для військової сили – її необхідно використовувати для досягнення зовнішньоекономічних цілей, а також нові інструменти міжнародної конкуренції – геоекономічні війни.

У зв’язку з появою геоекономіки відбулись значні зміни у міжнародному праві. Йдеться про появу так званого права-обов’язку порушення суверенітету національної держави з гуманітарними цілями, що прямо суперечить принципам суверенітету та незалежності, які захищає ООН.

Уся міжнародна система, метою якої є захист миру та стабільності, крок за кроком пристосовується до вимог геоекономіки. У цьому можна переконатись, аналізуючи хід та наслідки війни у Перській затоці (Ірак) та майбутні плани військової операції США в Ірані. Інтервенція з метою стабілізації ситуації у країні або регіоні дуже легко обґрунтовується економічними інтересами та пов’язується з економічними стратегіями.

На сьогодні у світовій науці та практиці управління національною економічною безпекою існує 3 геоекономічні школи, які мають розходження у принципах формування стратегії безпеки та базуються на особливих інтересах країн.

1. Американська школа геоекономіки спрямована на розробку політичних технологій просування західних цінностей шляхом використання геоекономічних методів, насадження техногенних та масмедійних інфраструктур у країни, що розвиваються, сплетення економічних інтересів та військових технологій. Сучасна філософія економічної безпеки США будується на усвідомленні того, що разом з підтримкою значущості військово-стратегічних факторів на перший план висувається економічна могутність країни.

Геоекономічна експансія США, яка є офіційною державною політикою цієї країни, стимулює розвиток глобалізації та масової культури, в тому числі підприємницької культури, але це призводить до накопичення протиріч у взаємовідносинах з традиційними етнічними і релігійними суспільствами, наприклад, зі світовим Ісламом.

2. Європейська школа геоекономіки спрямована на розробку ефективних механізмів захисту національної держави, її суверенітету

від експансії світового капіталу, нерегульованої поведінки ТНК, по-

глиблення нерівності між соціальними й етнічними групами.

3. Російськашкола геоекономіки – спрямована на пошук оптимальної моделі цивілізаційного розвитку, яка б дозволила уникнути загрози конфлікту між техногенною моделлю та іншими цивілізаційними парадигмами розвитку.

Ці три наукові школи не мають принципових розбіжностей щодо пріоритетності геоекономічних стратегій над військовими у сучасній політиці, але вони відображають цивілізаційні, культурні та соціальні цінності тих країн, для інтересів яких вони працюють.

Центральною в геоекономіці є макросоціальна модель геоекономічного аналізу, яка структурує геоекономічні простори за певними критеріями. Геоекономічні простори часто формуються без урахування національних кордонів.

Геоекономічний простір – це методологічна категорія подання глобального простору у виді сфери, в якій виявляються закономірності функціонування глобальної економічної системи.

Основними елементами-частинами геоекономічної «галактики» є наступні:

• ядро (вищий статус, постіндустріальні методи управління та виробництва, концентрація капіталу і підприємницької ініціативи, сучасних технологій, військової сили). Функціями ядра є загальне управління галактикою, розробка інновацій та технологій, які в подальшому будуть використовуватись у периферія;

• периферія першого рівня або полупериферія (індустріальний сектор економіки, динамічний розвиток). Полупериферія відповідає за виробництво індустріальної продукції, на її території розташовані виробництва продукції та послуг, вона споживає натуральні ресурси, які виробляє периферія другого рівня;

• периферія другого рівня (низовий статус, колонія або сировинний додаток, глибока соціальна нерівність, авторитарні режими, постійні кризи або соціальні катаклізми). Функції периферії другого рівня – видобуток сировини для потреб периферії першого рівня або ядра. Як правило, існування як сировинний додаток не стимулює розвиток науки і технології, високої кваліфікації населення.

Кожна економічно розвинена держава, яка претендує на статус ядра, намагається добудувати свої периферії, тобто забрати на себе функції управління та виробництва інновацій і перенести виробництво й видобуток сировини у країни, які розвиваються.

На початку 21-го сторіччя досить чітко сформувались три геоекономічні галактики, які у майбутньому світі будуть центрами нових економічних цивілізацій:

1. Американська геоекономічна галактика, яка об’єднує обидві Америки у єдину фінансово-промислову зону.

2. Європейський простір, що виник після об’єднання Європи.

3. Тихоокеанський регіон, «зона нового економічного процвітання», яка має декілька центрів впливу, що конкурують між собою, наприклад, Токіо, Тайвань, Сінгапур і т. ін.

Ці економічні галактики, як зазначають експерти, у майбутньому не будуть мати суттєвих розбіжностей, тому що вони будуть з ідентичною економічною культурою і домінуючою ідеологією.

Але на периферії цивілізації формується ще один, достатньо складний і могутній транснаціональний регіон – територія міжнародної організованої злочинності, яка функціонує за власними законами, правилами гри та характеризується процесами соціального хаосу і тіньовою глобалізацією кримінальних зв’язків.

Процеси, які відбуваються у транснаціональному кримінальному регіоні, є значною загрозою для міжнародної безпеки, тому що вони тісно пов’язані з економікою та політикою всіх регіонів світу і впливають на їх стабільність.

У декількох країнах негативні тенденції криміналізації настільки загострились, що фактично повалили інститути держави.

У світі є приблизно тридцять територій, країн з неспроможними державами та постійними внутрішніми конфліктами, в яких не функціонують економічні та політичні інститути, спостерігається низька легітимність влади, і, внаслідок цього, зруйнована базисна організація суспільства.

2. Арсенал геоекономічних засобів впливу. Геоекономічні війни.

Міжнародна конкуренція пропонує свій арсенал правил та методів, побудованих на основі нових закономірностей еволюції конкурентної боротьби.

Геоекономічні війни – це нанесення шкоди невійськовими засобами згідно з запланованими стратегіями з використанням високих геоекономічних технологій.

Будь-яка національна економіка може бути жертвою геоекономічної атаки, тому важливо знати основні технології проведення подібних війн, стратегічні інструменти та засоби впливу.

Серед найпоширеніших методів – механізм переливу національного доходу, методи руйнування економічних інфраструктур, «кредитні удари», деформація соціо-економічної системи й інші. Усі ці заходи можуть призвести до руйнування не тільки економіки країни, але й стати причиною дезінтеграції держави та втрати незалежності. Тому будь-яка держава має будувати систему національної безпеки, розглядаючи інтереси економічної безпеки як найвищі, економічна безпека має бути вбудована в стратегію економічного розвитку країни.

З позицій геоекономіки змінюється погляд на роль та місце військового чинника в зовнішній політиці. Він трансформується, з’являються нові засоби й інструменти впливу. Традиційна уява про війни з використанням лише військових методів є застарілою. Сучасна концепція розглядає війну як культурно й економічно обумовлений різновид людської діяльності, який радикально відрізняється від виробничої сфери. Війна є явищем культури, вона характеризується певними правилами і нормами, що обмежують застосування сили.

Стратегії сучасних війн пов’язані з фундаментальними зсувами у соціокультурних та економічних особливостях конфліктів.

Нова економічна система світу будується з урахуванням дефіциту ресурсів корисних копалин (нафти, газу), свіжого повітря, питної води. Провідні держави світу намагаються отримати стабільний монопольний доступ до ресурсів та захистити свої прибутки військовими засобами. Дуже логічно виглядає стратегія просування НАТО на Схід, до ресурсів нафти та газу. Військова машина є лише айсбергом світової постіндустріальної моделі.

Стратегії геоекономічних війн розробляються на основі досвіду двох війн: «торгової» та «холодної війни». Але геоекономічна війна істотно відрізняються від «холодної війни», ядром якої є мілітаризація національної економіки. Прийоми «холодної війни» є достатньо відомими. Це провокування військових загроз, штучне моральне старіння зброї, формування масштабних військових ініціатив, вплив на загострення етнічних конфліктів та територіальні претензії. «Холодна війна» між США і колишнього СРСР дала змогу сформувати місткий світовий ринок зброї та військового обладнання.

Важливими інструментами геоекономічної війни є ухвалення рішень та інформація. У першому випадку важливими є утворення міжнародних (регіональних) структур, метою яких є геоекономічне панування та безпека.

Як інструмент геоекономічного впливу підвищується роль розвідки. Після закінчення «холодної війни» служби розвідки підвищили свій вплив у таких галузях, як фінанси, економіка і технологія. Причиною є зростання економічної злочинності, відмивання брудних грошей та масовані інвестиції в кримінальне виробництво. Але підвищення ролі служб розвідки у першу чергу пов’язане з геокономічним суперництвом між державами, глобалізацією ринків та виробництв, а також із тим, що до груп традиційних конкурентів додались віртуальні транснаціональні корпорації, які постійно змінюють власників, розташування та стратегію. Ці чинники підвищують динамізм економічних відносин і, як наслідок, посилюють потенційну несталість міжнародного ринку.

У державній політиці та міжнародних відносинах геоекономіка не є новою формою протекціонізму або меркантилізму. Останні містили захисні заходи, які здійснювались на кордонах національних держав. У нових умовах прозорості національних економічних кордонів захисна стратегія є неприйнятною та неефективною. Прийшов час наступу. Сучасна світова конкуренція підпорядкована культу наступу.

Але є очевидним, що наступ та оборона не можуть існувати окремо. Теоретично вони є компонентами геоекономічної стратегії, аспектами якої є захист від ворожого впливу, охорона промислових секретів, власної технологічної бази тощо. У даному контексті змінилось значення економічної війни. У минулому «економічна зброя» застосовувалась як допоміжна, вона була для підтримки політичних і стратегічних акцій. На сьогодні політико-стратегічні методи (стабілізація, дестабілізація, інтервенція з метою зменшення політичного ризику у випадку інвестицій у власну зону інтересів) прямо залежать від економічних стратегій.

3. Принципи розробки геоекономічної стратегії України.

Для України важкість дизайну економічної стратегії на засадах геоекономіки полягає в тому, що стратегічне запізнення з реструктуризацією основних галузей економіки, критична залежність нашої країни від експорту металів та імпорту російського газу не дозволяє вивести зовнішньоекономічну політику України на геоекономічний простір як самостійного гравця.

Українська економіка за своєю структурою не є самодостатньою, а криза управлінської моделі, очевидно, вже не дозволить сформувати замкнені промислово-інвестиційні комплекси на території України. Сьогодні реалізація будь-якого стратегічного рішення, яке стосується внутрішньо-економічної стратегії, потребує формування й дотримання особливих зовнішньоекономічних і зовнішньополітичних умов. Але таке завдання, як правило, виявляється не під силу ні українській державі, ні її зовнішньополітичним та зовнішньо економічним відомствам.

Дві ключові рушійні сили мають бути враховані при розробці геоекономічної стратегії безпеки України.

1) демографічний вибух у країнах, які розвиваються, у кризових та нестабільних регіонах. Негативні наслідки цього – поширення інфекційних захворювань, втрата біологічної різноманітності, глобальне потепління, поглиблення соціоекономічної нерівності між різними країнами та соціальними групами;

2) розповсюдження нової моделі світової економіки і нової економічної ідеології. Поряд з негативними явищами розвиток нової економічної моделі може надати низку сприятливих можливостей.

Економічна та технологічна революції будуть двигунами енергії для нової світової економіки.

Для моделі нової світової економіки характерними є наступні риси:

• швидкість дій, що потребує оперативного ухвалення рішень;

• подолання національних кордонів сприяє розвитку «мережної економіки»;

• пріоритетна роль наукових досліджень та розробок у забезпеченні конкурентоспроможності держави та її економічної безпеки;

• надзвичайний рівень конкуренції за ринки збуту та ресурси.

Аналізуючи стратегії економічної безпеки України в період 2002-2012 рр., необхідно зазначити, що спроби української влади реструктурувати українську економіку є безперспективними, оскільки вони цілком ігнорують сучасні геоекономічні стратегії та моделі поведінки.

Запропоновані сьогодні моделі й інструменти реструктурування виходять з позицій мікроекономіки й не можуть забезпечити «глобальне» реструктурування індустріальної у своїй основі економіки України. І навпаки, геоекономічний підхід до реструктурування національного господарства передбачає проекти реструктурування не окремих підприємств або галузей, а української економіки в цілому.

У межах геоекономічної парадигми ресурси, які ще має українська економіка, розглядаються як елементи «великого конструктора» і використовуються для створення й розгортання на території України інфраструктури з обслуговування грошово-кредитних та виробничо-інвестиційних комплексів глобальної економіки. Це означає, що в основу економічної стратегії України слід покласти конкретні проекти створення умов для відкриття міжнародних банків, офшорних механізмів з обслуговування їхньої діяльності, податкових гаваней і ВЕЗ, збереження й розвиток трансконтинентальної трубопровідної, транспортної та телекомунікаційної інфраструктури, формування сучасного портового і складського господарства тощо. Вказані проекти потребуватимуть розробки відповідного фінансово-економічного законодавства, що регулюватиме міжнародний транзит, діяльність митних і податкових служб, банківської системи й інших фінансово-інвестиційних інституцій в Україні.

Але, фактично, утворення військової складової ГУАМ є намаганням витіснити Росію з пострадянського простору, а ця організація є одним з геоекономічних інструментів міжнародної конкуренції.

Здається, Україна є запрограмованою на включення до регіональних економічних альянсів і блоків, наприклад, ЄвразЕС або ГУАМ, участь у яких передбачає спільну військову компоненту та стратегію безпеки.

Теоретично, враховуючи географічні, природні та інші ресурси України, стратегія економічної безпеки нашої країни, побудована на засадах геоекономіки, може базуватись на одній з альтернатив стратегічного вибору:

1) намаганні реалізувати самостійну економічну стратегію, безумовно, обмежену певними факторами, і, відповідно, мати позаблоковий військовий статус;

2) бути включеною до регіональних організацій і блоків, діяти спільно з членами цих організацій у економічній та військовій сферах.

Приклад. ГУАМ. Прикладом регіональної організації, метою утворення якої є геоекономічне домінування у Чорноморському регіоні, є ГУАМ (Організація за демократію та економічний розвиток).

ГУАМ є міжнародною регіональною організацією, до складу якої входить Грузія, Україна, Азербайджан і Молдова. Згідно зі статутом ГУАМ, основними цілями цієї організації є затвердження демократичних цінностей, забезпечення захисту прав людини, сталого економічного розвитку регіону, особливо, розвиток соціально-економічного і транспортно-енергетичного співробітництва, поглиблення європейської інтеграції та утворення загального простору безпеки.

Висновок: ГУАМ є геоекономічною структурою, створеною на основі аналізу наявності у цієї організації типових компонентів та рис геоекономічних структур.

По-перше, основою ГУАМ є спільний економічний інтерес країн-учасниць до побудови альтернативної мережі транспортування нафти з Азербайджану до Європейського Союзу. Членами ГУАМ є Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова. Азербайджан є власником значних енергоресурсів. Видобуток у 2007 році досяг більше, ніж 40 млн тон, а у 2010 році планується видобуток у 65 млн тон.

По-друге, поряд з економічною, ГУАМ намагається побудувати військову складову цієї організації шляхом утворення міжнародного миротворчого контингенту, який буде брати участь у стабілізації ситуації у зонах конфліктів під керівництвом НАТО. На території Грузії, Азербайджану, Молдови з початку 1990-х років палають етнічні конфлікти і функціонують невизнані держави. Незважаючи на жорстку позицію урядів щодо невизначених держав, ГУАМ може стати консолідуючим фактором урегулювання конфліктів на пострадянському просторі, якщо його політика буде враховувати інтереси всіх зацікавлених груп.

Стратегія регіональної геоекономічної інтеграції України, особливо, якщо її ядром є «транзитне питання», має декілька слабких сторін. Перш за все, ця стратегія поглиблює залежність економіки і не стимулює диверсифікацію, що не вирішить проблеми вразливості української економіки до зовнішніх впливів та шоків. Як зазначають експерти, економічна вигода від транзитного положення України буде залежати від геополітичних ігор між Росією і Заходом, а Україна має визначитись зі своїм вибором найближчим часом.

Теоретично для України існує можливість реалізації альтернативної геоекономічної стратегії, сфокусованої на меті лідерства у власній геоекономічній системі. Головним викликом у реалізації цієї стратегії є гострий дисбаланс між значним потенціалом української економіки (значна територія, природні ресурси, населення, яке має високу кваліфікацію, розвинена наука) і тією роллю, яку відіграє Україна у світовій економіці, задовольняючись функціями ресурсного додатку.

В українській політиці необхідно подолати дисонанс між амбіціями, які декларуються, і реактивною роллю України, спрямованою на викачування сировини, що є типовою периферійною роллю.

Принципи міжнародної конкуренції підказують реалістичний та перспективний шлях – зміцнення у статусі полупериферії, і після цього необхідно конкурувати за місце у ядрі. Підвищення статусу України у геоекономічній ієрархії означає активізацію зовнішньоекономічних ініціатив і самостійності, розв’язання внутрішніх соціально-економічних проблем, а також зміцнення інститутів держави, які мають підтримувати верховенство права.

Узагальнюючи вищесказане, можна зробити наступні висновки.

Загальними принципами, на основі яких мають будуватись геоекономічні стратегії України, є:

1) пріоритет стратегій, які надають більші можливості;

2) координованість зовнішніх стратегій і внутрішньої політики;

3) спрямованість зовнішніх стратегій на зменшення диспропорцій у територіальному розвитку та горизонтальної нерівності;

4) взаємозв’язок між геоекономічною і геостратегічною (військовою) складовими національної безпеки;

5) баланс між геоекономічними стратегіями та культурними традиціями груп населення України;

6) захист власних інтересів, самостійність в ухваленні рішень і лідерство як критерії участі України у регіональних організаціях.

Самостійна робота – 2 години

Індивідуальна робота – 2 години

Ознайомитись із планом семінарського заняття, питаннями, що належать до цієї теми.

Опрацювати конспект лекцій з даної теми. Опрацювати рекомендовану для вивчення теми літературу, законспектувати окремі положення, що стосуються питань теми, або зробити нотатки, групуючи їх за певними ознаками.

Рекомендується зробити в робочому зошиті план відповіді на кожне питання, яке виноситься на розгляд під час семінарського заняття.

Самостійно розглянути такі питання:

1. Відносини України з НАТО, іншими міжнародними організаціями та економічна безпека.

2. Поняття сектору безпеки і громади безпеки.

3. Основні наукові підходи до визначення місця та ролі прав людини в системі безпеки держави.

4. Удосконалення нормативно-правових засад захисту соціальних і економічних прав людини в секторі безпеки України.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Які характеристики має спеціалізація національних економік в умовах глобалізації?

2. Що таке геоекономічний простір? Які особливості його організаційно-економічної інтерпретації?

3. Яку роль відіграють технопарки у сучасній геоекономічній системі?

4. Які основні зміни у глобалізаційних блоках під впливом геоекономічної моделі?

5. Які основні елементи системи інструментів впливу держави на хід соціо-економічного розвитку?

6. Чому процеси регіоналізації та децентралізації влади призводять до зростання відцентрованих тенденцій у регіонах України?

7. Які заходи державної політики мають бути втілені для управління територіями геоекономічного ризику?

Семінарське заняття – 2 години

Питання

1. Геоекономічні основи сучасної стратегії безпеки.

2. Арсенал геоекономічних засобів впливу. Геоекономічні війни.

3. Принципи розробки геоекономічної стратегії України.

4. Відносини України з НАТО, іншими міжнародними організаціями та економічна безпека.

Мета заняття: Засвоїти геоекономічні основи сучасної стратегії безпеки. Арсенал геоекономічних засобів впливу. Геоекономічні війни.Принципи розробки геоекономічної стратегії України.

Основні поняття: геоекономіка; геоекономічні війни; сектор безпеки; громада безпеки.

Після вивчення теми 6 студент повинен знати:

– поняття, сутність та значення геоекономічних основ сучасної стратегії безпеки;

– визначення та сутність геоекономічних засобів впливу та геоекономічних війн;

– принципи розробки геоекономічної стратегії України;

– особливості відносини України з НАТО, іншими міжнародними організаціями у галузі економічної безпеки;

– поняття сектору безпеки і громади безпеки;

– основні наукові підходи до визначення місця та ролі прав людини в системі безпеки держави;

– шляхи удосконалення нормативно-правових засад захисту соціальних і економічних прав людини в секторі безпеки України.

– порядок використання результатів ревізії у юридичній діяльності.

Після вивчення теми 6 студент повинен вміти:

– сформулювати поняття, сутність та значення геоекономічних основ сучасної стратегії безпеки;

– сформулювати визначення та сутність геоекономічних засобів впливу та геоекономічних війн;

– охарактеризувати принципи розробки геоекономічної стратегії України;

– охарактеризувати особливості відносини України з НАТО, іншими міжнародними організаціями у галузі економічної безпеки;

– сформулювати поняття сектору безпеки і громади безпеки;

– охарактеризувати основні наукові підходи до визначення місця та ролі прав людини в системі безпеки держави;

– визначити шляхи удосконалення нормативно-правових засад захисту соціальних і економічних прав людини в секторі безпеки України.

Теми рефератів

1. Визначення економічних, соціальних і культурних прав у галузі економічної безпеки.

2. Економічні, соціальні, культурні права, конфлікти і безпека.

3. Аналіз виконання прав людини у секторі безпеки України: економічні та соціальні права.

Література

Основна література до теми

8. Комплексний огляд сектору безпеки України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rainbow.gov.ua/news/530.html.

13. Національний інститут проблем міжнародної безпеки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.niisp.gov.ua.

Додаткова література до теми

6. Економічна безпека держави: зб. норм.-прав. актів. – К.: РНБОУ, 2006. – 106 с.

7. Економічна безпека: аналітична доповідь. – К.: РНБОУ, 2007. – 234 с.

8. Кортунов С. Становление политики безопасности / С. Кортунов. – М.: МГИМО, 2006. – 521 с.

13. Стешенко, О. Д. Економічні ризики [Текст]: навч. посібник / О. Д. Стешенко. – Х.: УкрДАЗТ, 2011. – 146 с.

Дата добавления: 2015-07-12; просмотров: 167 | Нарушение авторских прав

<== предыдущая страница	\|	следующая страница ==>
Імпортна безпека.	\|	ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМКОНТРОЛЮ

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.051 сек.)