|
Читайте также: |
— недостатній експортний та валютний контроль і недосконалість митної політики;
— слабка розвиненість транспортної інфраструктури зовнішньоекономічних відносин.
Слід зазначити, що зовнішні економічні загрози, які є результатом нормальної діяльності в конкурентному середовищі, безпосередньо стосуються проблеми взаємозалежності. Остання означає, що взаємопереплетення національних відтворюючих комплексів може не тільки бути корисним для країни, а й спричиняти негативний вплив чинників, започаткованих за її межами. Канали, що пов'язують окремі національні господарства одне з одним і з рештою світової економічної системи, становлять канали переміщення факторів виробництва та передачі економічної інформації.
Отже, системність всієї сукупності загроз об'єктивно потребує комплексного, системного підходу до вирішення питань забезпечення ЕБД.
За сферою спрямування розрізняють такі загрози:
1. В інституційній сфері — недостатня діяльність гілок влади. Суперечність чинного законодавства та правова неврегульованість широкого кола питань економічного розвитку, зокрема ринкової трансформації економіки, утвердження ефективного конкурентного середовища та ін.
Системні диспропорції зберігаються у відносинах власності. Зберігається нероздільність власності та влади за домінування останньої. На одну з найгостріших проблем, що стримує економічне зростання, перетворилася криза корпоративного управління.
Деструктивною для економічної безпеки є слабкість судової влади, особливо механізму виконання її рішень. Це створює сприятливе середовище для зростання корупції, дискредитує державну регуляторну політику, сприяє поширенню у суспільстві психології "правового нігілізму". На такому тлі формується зневажливе ставлення підприємців та інших суб'єктів господарювання до державної влади в цілому.
2. У соціальній сфері — занижена вартість одного з основних виробничих ресурсів — робочої сили. Наслідком цього є низька платоспроможність населення, брак стимулів зростання його кваліфікаційного потенціалу, нагромадження капіталу, технічного прогресу. Глибока диференціація населення унеможливлює створення вагомого прошарку середнього класу; критичної межі досягли бідність та безробіття.
3. Загрози фінансовій безпеці. Залишається структурно незбалансованим фінансовий сектор економіки. Низький рівень капіталізації українських банків не відповідає вимогам політики зростання та структурно-інноваційної перебудови економіки. Низький рівень розвитку фондового ринку. Україна ще не посіла належного місця в міжнародному русі капіталів, який стає характерною ознакою сучасних міжнародних інтеграційних процесів і матеріальною основою постійного економічного зростання. Не зменшується взаємна заборгованість підприємств та організацій.
4. Тінізація та корумпованість української економіки. Тінізація економіки є одним з основних чинників, які створюють реальну загрозу національній безпеці. Вона негативно позначається на всіх сферах суспільного життя, гальмує та викривлює соціально-економічні реформи. Великі масштаби тіньової економічної діяльності істотно впливають на обсяги та структуру ВВП і спотворюють офіційні дані про стан економіки. Водночас тінізація формує негативний імідж держави серед міжнародної спільноти.
5. Структурні диспропорції. Україна отримала у спадщину дуже енергоємний промисловий комплекс, суттєво змінити структуру якого за роки незалежності виявилося неможливо. Відчувається і надзвичайно висока зовнішньоекономічна орієнтація та критична залежність національної економіки від кон'юнктури зовнішніх ринків, нераціональна структура експорту з переважно сировинним характером та низькою часткою продукції з високою часткою доданої вартості.
На економічній безпеці також позначається критичний стан основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості, агропромислового комплексу, а також неефективність використання паливно-енергетичних ресурсів, недостатні темпи диверсифікації джерел їхнього постачання та брак активної державної політики енергозбереження, загострення проблеми підтримання в належному стані ядерних об'єктів на території України.
6. Недосконалість системи інноваційного розвитку. За роки незалежності не вдалося створити дієздатних механізмів стимулювання інноваційної діяльності підприємств та організацій, що призвело до деградації наявного науково-технічного потенціалу, повільного оновлення продукції виробничого комплексу. Критичним залишається рівень державного фінансування науково-технічної діяльності.
Аналіз ЕБД у найважливіших сферах економіки свідчить, що найбільшу небезпеку для України становлять внутрішні загрози в поєднанні із зовнішніми. Необхідно проводити політику сталого зростання в напрямі інноваційного та соціального розвитку держави.
3. Індикатори економічної безпеки
Система показників-індикаторів, що одержали кількісне вираження, дає змогу сигналізувати про небезпеку, яка загрожує, і вживати заходів щодо її попередження.
Розрізняють такі групи показників-індикаторів економічної безпеки:
— економічного зростання (динаміка і структура національного виробництва й доходу, показники обсягів і темпів промислового виробництва, галузева структура господарства та динаміка окремих галузей, капіталовкладення та ін.);
— що характеризують природно-ресурсний, виробничий, науково-технічний потенціал країни;
— що характеризують динамічність і адаптивність господарського механізму, а також його залежність від зовнішніх факторів (рівень інфляції, дефіцит консолідованого бюджету, дія зовнішньоекономічних факторів, стабільність національної валюти, внутрішня і зовнішня заборгованість);
— якості життя (ВВП на одну особу, рівень диференціації доходів, забезпеченість основних груп населення матеріальними благами і послугами, працездатність населення, стан навколишнього середовища та ін.).
Провідний російський фахівець з проблем економічної безпеки К Самсонов виокремлює такі групи показників, що відстежуються при організації моніторингу показників економіки країни. Моніторинг насамперед припускає фактичне відстеження, аналіз і прогнозування найважливіших груп економічних показників (індикаторів):
— загальноекономічні (ВВП, обсяги виробництва за галузями та найважливішими видами продукції і т. ін.);
— специфічні, значною мірою ті, що відображають економічну ситуацію в країні на конкретному етапі (рівень інфляції, споживання на одну особу, рівень безробіття, міграція населення, смертність і т. ін.);
— часткові, важливі для характеристики конкретної ситуації в країні (наприклад, хід сівби або збирання врожаю, ліквідація стихійного лиха або великомасштабної аварії і т. ін.).
Однак, на думку російських економістів Е. Бухвальд, Н. Гловацької та С. Лазаренко, найбільш важливим критерієм в умовах глибокої кризи та різноманіття перехідних процесів може бути "мінімум сукупного збитку, що завдається суспільству, економіці, людині".
Слід зауважити, що найважливішим фактором, який визначає багато економічних і соціальних характеристик країни, є рівень її економічного розвитку, зумовлений, як правило, обсягом виробленого валового внутрішнього продукту на одну особу. Саме від його обсягу багато в чому залежать рівень, якість і тривалість життя населення, стан його здоров'я, якість харчування, рівень відтворення, фінансові можливості держави і суспільства щодо забезпечення соціального захисту непрацездатних, досягнення необхідного ступеня обороноздатності країни, розвитку науки, мистецтва, культури. У зв'язку з цим рівень економічного розвитку є одним з найважливіших показників стану економічної безпеки. Цей рівень є досить інертною характеристикою, а основні пропорції між країнами зберігаються, як правило, протягом тривалого періоду, тому Україна, як і інші країни з низьким рівнем економічного розвитку, може скоротити сформоване відставання від передових держав практично єдиним шляхом — підтримуванням високих і стійких темпів зростання національної економіки протягом тривалого періоду. Отже, економічне зростання, що характеризується величиною темпів приросту (падіння) валового внутрішнього продукту на одну особу, становить один з найважливіших показників економічної безпеки (небезпеки) країни.
Звісно, критерій не може сприйматися як пряме керівництво до дії. Потрібен поетапний підхід у його реалізації відповідно до реорганізації базису суспільства, перебудови ресурсно-виробничого потенціалу, створення нових ринкових інститутів, господарських важелів, структур управління, а також завдяки глобальним заходам, що проводяться на певному етапі розвитку.
Проте для економічної безпеки вирішальне значення мають не самі показники, а їхні граничні (порогові) значення. Граничні значення — це граничні величини, недотримання значень яких перешкоджає нормальному розвитку різних елементів відтворення, призводить до формування негативних та руйнівних тенденцій у сфері економічної безпеки. Як приклад (стосовно внутрішніх загроз) можна назвати рівень безробіття, різницю у доходах між найбільш та найменш забезпеченими групами населення, темпи інфляції. Наближення до їх гранично допустимої величини свідчить про наростання загроз соціально-економічній стабільності суспільства, а перевищення граничних, або порогових, значень — про вступ суспільства в зону нестабільності і соціальних конфліктів, тобто про реальний підрив економічної безпеки. Відносно зовнішніх загроз індикаторами можуть виступати гранично допустимий рівень державного боргу, збереження або втрата позицій на світовому ринку, залежність національної економіки і її найважливіших секторів (у тому числі оборонної промисловості) від імпорту закордонної продукції або сировини.
Граничні рівні зниження безпеки можна охарактеризувати системою показників загальногосподарського і соціально-економічного значення, що відображають:
— гранично допустимий рівень зниження економічної активності, обсягів виробництва, інвестування і фінансування, за межами якого неможливий самостійний економічний розвиток країни на сучасному, конкурентоспроможному рівні, збереження демократичних основ суспільного ладу, підтримка оборонного, науково-технічного, інноваційного, інвестиційного й освітньо-кваліфікаційного потенціалу;
— гранично допустиме зниження рівня і якості життя основної маси населення, за межами якого виникає небезпека неконтрольованих соціальних, трудових, міжнаціональних та інших конфліктів; створюється загроза втрати найбільш продуктивної частини національного "людського капіталу" і нації як органічної частини цивілізованої спільності;
— гранично допустимий рівень зниження витрат на підтримку і відтворення природно-екологічного потенціалу, за межами якого виникає небезпека необоротного руйнування елементів природного середовища, втрати життєво важливих ресурсних джерел економічного зростання, а також значних територій проживання, розміщення виробництва і рекреації, нанесення невиправних збитків здоров'ю нинішнього і майбутнього поколінь та ін.
Найвищий ступінь безпеки досягається за умови, що весь комплекс показників перебуває у допустимих межах своїх граничних значень, а граничні значення одного показника досягаються не на шкоду іншим. Наприклад, зниження темпу інфляції до граничного рівня не має призводити до підвищення рівня безробіття понад допустиму межу або зниження дефіциту бюджету до граничного значення — до повного заморожування капіталовкладень і падіння виробництва і т. ін.
За межами значень граничних показників національна економіка втрачає здатність до динамічного саморозвитку, конкурентоспроможність на зовнішніх і внутрішніх ринках.
Ефективне функціонування системи економічної безпеки припускає:
— визначення базових загроз економічної безпеки держави;
— розроблення критеріїв системи економічної безпеки держави в цілому;
— розроблення спеціальної підсистеми критеріїв економічної безпеки держави, що містить їхні граничні значення;
— формування базових складових системи в цілому, до складу яких входять перераховані вище критерії, їхні граничні значення та коефіцієнти, які характеризують їх співвідношення;
— формування показника, який відображає стан економічної безпеки держави.
Критеріями економічної безпеки доцільно обрати групу основних показників, які найбільш точно та повно серед уже наявних критеріїв відображають стан економічної безпеки держави.
Самостійна робота – 2 години
Індивідуальна робота – 2 години
Ознайомитись із планом семінарського заняття, питаннями, що належать до цієї теми.
Опрацювати конспект лекцій з даної теми, звернувши при цьому увагу на поняття, класифікацію загроз, внутрішні і зовнішні загрози економічній безпеці держави, індикатори економічної безпеки.
Опрацювати рекомендовану для вивчення теми літературу, законспектувати окремі положення, що стосуються питань теми, або зробити нотатки, групуючи їх за певними ознаками.
Рекомендується зробити в робочому зошиті план відповіді на кожне питання, яке виноситься на розгляд під час семінарського заняття.
Самостійно розглянути такі питання:
1. Національні економічні інтереси.
2. Критерії економічної безпеки.
3. Внутрішні загрози економічній безпеці України.
4. Зовнішні загрози економічній безпеці України.
Запитання та завдання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте класифікацію національних економічних інтересів.
2. Як групують та класифікують загрози економічній безпеці?
3. Визначте основні внутрішні загрози економічній безпеці України.
4. Визначте основні зовнішні загрози економічній безпеці України.
5. Охарактеризуйте критерії економічної безпеки.
6. Охарактеризуйте індикатори економічної безпеки.
Семінарське заняття – 2 години
Питання
1. Теоретична сутність загроз.
2. Внутрішні та зовнішні загрози економічній безпеці.
3. Критерії та індикатори економічної безпеки.
Мета заняття: вивчити поняття та сутність загроз економічній безпеці України.Критерії та індикатори економічної безпеки.
Основні поняття: національні економічні інтереси;загрози економічній безпеці; критерії економічної безпеки; індикатори економічної безпеки.
Після вивчення теми 2 студент повинен знати:
– визначення та сутність національних економічних інтересів України;
– визначення та сутність загроз економічній безпеці України;
– зміст, структуру внутрішніх загроз;
– зміст, структуру зовнішніх загроз;
– визначення та сутність критеріїв економічної безпеки;
– визначення та сутність індикаторів економічної безпеки.
Після вивчення теми 2 студент повинен вміти:
– визначити поняття та сутність національних інтересів України;
– визначити поняття та сутність загроз економічній безпеці України;
– визначити зміст, структуру внутрішніх загроз;
– визначити зміст, структуру зовнішніх загроз;
– визначити поняття та сутність критеріїв економічної безпеки;
– визначити поняття та сутність індикаторів економічної безпеки.
Теми рефератів
1. Методи визначення інтегральної оцінки рівня економічної безпеки держави.
2. Моделювання залежностей між показниками-індикаторами економічної безпеки України.
Література
Основна література до теми
1. Конституція України [ Електронний ресурс ]: закон України від 28. 06. 1996 р. № 254к/96-ВР із змін., внес. згідно із Законами України та Рішеннями Конституційного Суду: за станом на 06. 04. 2010 р. № v011p710-10. – Електрон. дан. (1 файл). – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua. – Назва з екрана.
2. Василюк В. Я. Інформаційна безпека держави [Текст]: курс лекцій / В. Я. Василюк, С. О. Климчук. – К.: КНТ: Скіф, 2008. – 135 с.
3. Дикань, В. Л. Економічна безпека підприємства [Текст]: навч. посібник / В. Л. Дикань, І. В. Воловельська, О. В. Маковоз. – Х.: УкрДАЗТ, 2011. – 266 с.
4. Економічна безпека [ Текст ]: навч. посіб. / [ авт. кол.: Л. В. Герасименко, В. О. Гончарова, З. Б. Живко та ін. ]; [ за ред. В. І. Франчука ]. – Львів: ЛьвДУВС, 2010. – 243 с. – (Бібліотека ДСБЕЗ).
5. Економічна безпека [ Текст ]: навч. посіб. / за ред. О. М. Джужі; [ авт. кол.: О. І. Барановський, Л. В. Герасименко, Л. М. Доля та ін. ]. – К.: Правова єдність, 2010. – 367 с. – (Навчальне видання).
6. Економічна безпека підприємств, організацій та установ: навч. посіб. / [В. Л. Ортинський, І. С. Керницький, З. Б. Живко та ін.]. – К.: Правова єдність, 2009. – 542 с.
7. Іванюта Т. М. Економічна безпека підприємства [ Текст ]: навч. посіб. / Т. М. Іванюта, А. О. Заїчковський. – К.: ЦУЛ, 2009. – 254 с. – (Навчальне видання).
8. Комплексний огляд сектору безпеки України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rainbow.gov.ua/news/530.html.
9. Економічна безпека [Текст]: навч.посіб. /[за ред. О.М. Джужі; О.Є. Користін, О.І.Барановський, Л.В. Герасименко та ін.- К.:Алерта; КНТ; Центр; Центр учбової літератури, 2010.-368 с.
10. Ліпкан В. А. Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції [ Текст ]: навч. посіб. / В. А. Ліпкан, Ю. Є. Максименко, В. М. Желіховський; КНУВС, каф. міжнар. відносин та нац. безпеки – К. КНТ, 2006. – 279 с. – (Сер.: Національна і міжнародна безпека).
11. Маляренко Т.А. Економічна безпека [Текст]: навчально-методичний посібник / Т.А. Маляренко. – Донецьк: ДонДУУ, 2009. – 129 с.
12. Марущак А. І. Правові основи захисту інформації з обмеженим доступом [Текст]: (курс лекцій) / А. І. Марущак. – К.: КНТ, 2007. – 207 с. – (Навчальне видання).
13. Національний інститут проблем міжнародної безпеки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.niisp.gov.ua.
14. Професійно-психологічна підготовка працівників державної служби боротьби з економічною злочинністю [ Текст ]: навч. посіб. / [ авт. кол.: В. Л. Ортинський, Л. П. Скалозуб, О. О. Соколовський та ін. ]; [ за аг. ред.. В. Л. Ортинського]. – Львів: ЛьвДУВС, 2010. – 387 с. – (Бібліотека ДСБЕЗ).
15. Франчук В. Корпоративна безпека: теоретичні засади [ Текст ]: монографія / В. Франчук. – Львів: ЛьвДУВС, 2009. – 175 с. – (Навчальне видання).
Додаткова література до теми
1. Актуальні проблеми оцінки ризиків і загроз національній безпеці в контексті євроатлантичної інтеграції України / за заг. ред. В.П. Горбуліна. – К.: Євроатлантікінформ, 2005. – 224 с.
2. Борович, О. Д. Історія економіки та економічної думки [Текст]: навч. посібник / О. Д. Борович, Н. М. Каменева. – Х.: УкрГАЖТ, 2010. – 318 с.
3. Дикань, В. Л. Економічна безпека підприємства. Ч. 1 [Текст]: конспект лекцій / В. Л. Дикань, І. В. Воловельська. – Х.: УкрДАЗТ, 2012. – 50 с.
4. Дикань, В. Л. Економічна безпека підприємства. Ч. 2 [Текст]: конспект лекцій / В. Л. Дикань, І. В. Воловельська. – Х.: УкрДАЗТ, 2012. – 62 с.
5. Дикань, В. Л. Економічна безпека підприємства. Ч. 3 [Текст]: конспект лекцій / В. Л. Дикань, І. В. Воловельська. – Х.: УкрДАЗТ, 2012. – 46 с.
6. Економічна безпека держави: зб. норм.-прав. актів. – К.: РНБОУ, 2006. – 106 с.
7. Економічна безпека: аналітична доповідь. – К.: РНБОУ, 2007. – 234 с.
8. Кортунов С. Становление политики безопасности / С. Кортунов. – М.: МГИМО, 2006. – 521 с.
9. Косич, М. В. Історія економіки і економічної думки [Текст]: програма, плани семінарських занять та завдання для самостійної й індивідуальної роботи студентів економічних спец. всіх форм навчання / М. В. Косич; каф. “Економічна теорія і право”. – Х.: УкрДАЗТ, 2012. – 62 с.
10. Новікова О.Ф. Економічна безпека: концептуальне визначення та механізм забезпечення: монографія / О.Ф. Новікова, Р.В. Покотиленко. – Донецьк: НАН України ІЕП, 2006. – 408 с.
11. Основы экономической безопасности (государство, регион, предприятие, личность) / под ред. А. Олейникова. – М.: Бизнесшкола, 1997. – 228 с.
12. Сенчагов В.К. Экономическая безопасность: геополитика, глобализация, самосохранение и развитие / В.К. Сенчагов; кн. IV. – М.: Ин-т экон. РАН «Финстатинформ», 2002. – 128 с.
13. Стешенко, О. Д. Економічні ризики [Текст]: навч. посібник / О. Д. Стешенко. – Х.: УкрДАЗТ, 2011. – 146 с.
14. Тумар, М. Б. Основи економічної безпеки підприємства [Текст]: навч. посібник / М. Б. Тумар. – К.: “Хай-Тек Пресс”, 2008. – 231 с.
15. Фролов, О. І. Конспект лекцій з дисципліни “Національна економіка” [Текст] / О. І. Фролов. – Х.: УкрДАЗТ, 2011. – 98 с.
Тема 3. Інформаційна та інвестиційна безпека України.
Лекція – 2 години
План лекції
1. Концепція інформаційної безпеки України.
2. Аналіз сучасного стану інформаційного простору та інформаційної безпеки України.
3. Джерела загроз інформаційній безпеці.
Зміст лекції
1. Концепція інформаційної безпеки України.
Інформаційний сувернітет та інформаційна безпека України гарантуються і забезпечуються Конституцією України, Законом України «Про інформаційний суверенітет та інформаційну безпеку України», Законами України «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», «Про авторське право та суміжні права», «Про державну таємницю», «Про захист інформації в автоматизованих системах», «Про національний архівний фонд та архівні установи», «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», «Про інформаційні агентства», «Про зв'язок», «Про рекламу», «Про видавничу справу», «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», «Про кінематографію», «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», «Про систему cуспільного телебачення і радіомовлення України», основами законодавства України про культуру, іншими законодавчими актами, а також міжнародними договорами і конвенціями в галузі свободи слова та інформаційної діяльності, ратифікованими Україною.
Концепцією (основами державної політики) національної безпеки України визначено основні загрози національній безпеці України в інформаційній сфері:
· невиваженість державної політики та відсутність необхідної інфраструктури в інформаційній сфері;
· повільність входження України у світовий інформаційний простір;
· інформаційна експансія з боку інших держав;
· витік інформації, яка становить державну та іншу, передбачену законом таємницю.
Концепцією визначено також основні напрями державної політики національної безпеки України в інформаційній сфері, зокрема:
· вжиття комплексних заходів щодо захисту свого інформаційного простору та входження України до світового інформаційного простору;
· усунення негативних чинників порушення інформаційного простору;
· розробка і впровадження необхідних засобів та режимів отримання, зберігання, поширення і використання суспільно значимої інформації, створення розвиненої інфраструктури в інформаційній сфері.
Як свідчать наукові дослідження, система забезпечення ІБ України не виконує окремих важливих функцій. Зокрема, неефективними є управління її діяльністю, організаційні зміни, що здійснюються в рамках адміністративної реформи, мають несистемний характер, проводяться без попереднього функціонального дослідження органів державної влади. Негативні тенденції розвитку національного інформаційного простору, кризовий стан економіки України та інші чинники зумовлюють ескалацію загроз, що може призвести (і призводить) до значних втрат політичного, економічного, військового та іншого характеру, завдання шкоди юридичним особам та громадянам України.
З огляду на відзначене, доцільно зупинитися на одному з найважливіших аспектів забезпечення належного рівня інформаційної безпеки (ІБ) – на координуванні діяльності державних органів, приватного сектору, громадських організацій та окремих громадян. Згідно зі ст. 17 Конституції України забезпечення інформаційної безпеки – справа всього українського народу.
Проблема координування є важливою сама по собі та набуває значення з огляду на те, що, на відміну від багатьох інших галузей, у сфері інформаційних технологій (ІТ) постійно змінюється термінологія, руйнуються традиційні уявлення про методи та засоби передавання, отримання, оброблення та зберігання інформації, хоча часом за зміною вже сталих термінів простежується тільки робота маркетологів з просування власних проектів. Це призводить до того, що одне й те саме поняття описується різними термінами, і, навпаки, – один і той самий термін несе різне поняттєве навантаження.
Наприклад, під поняттям «інформаційні війни» фахівці технічних галузей знань розуміють порушення електронної інфраструктури суспільства (у розвинених країнах – мережі державних та фінансових установ, таких як управління транспортом, електроживлення, військові та космічні системи, які неодноразово піддавались атакам кібертерористів). У разі, коли здійснення терористичного акту буде поєднано з атакою на інформаційну систему рятувальних служб, медичних закладів або правоохоронних органів, збитки від нього можуть виявитися колосальними. З огляду на здійснення таких атак з боку країн «третього світу» створені спеціальні силові підрозділи, які володіють інформаційною зброєю та методами захисту.
Інакше трактують це поняття фахівці гуманітарного профілю, працівники засобів масової інформації (ЗМІ). Під «інформаційними війнами» вони розуміють нав’язування певних ідеологічних стереотипів, тієї або іншої суспільної думки за допомогою засобів масової інформації, у тому числі через електронні видання.
Якщо на побутовому рівні різне тлумачення термінів можна зрозуміти з контексту повідомлення, то у правовій галузі понятійна невизначеність призводить до хибного тлумачення законів.
Вагомим кроком на шляху до координування діяльності державних органів став Указ Президента України «Про Міжвідомчу комісію з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України» від 22 січня 2002 р. № 63/2002, згідно з яким було створено відповідну Міжвідомчу комісію на чолі з Секретарем Ради національної безпеки і оборони України (РНБОУ).
Одну з найнебезпечніших загроз національній безпеці України в інформаційній сфері становить, так звана, «комп’ютерна злочинність». Як показують дослідження Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю, рівень загрози буде зростати пропорційно до розширення використання нових інформаційних технологій (ІТ) в управлінні, бізнесі та торгівлі. Загрози можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми. Слід відзначити, що у зв’язку із поширенням використання в Україні глобальної мережі Internet та з приєднанням до міжнародних систем телекомунікацій нових країн, підвищенням інтелектуального рівня зловмисників зовнішня загроза постійно зростатиме.
Через мережу Internet, яка не має державних кордонів, зловмисники мають несанкціонований доступ (НСД) до інформації, а для проведення безподаткових фінансових операцій, «відмивання брудних» коштів через електронні банківські системи, глобальна мережа створює принципово нові умови, які у повному обсязі використовують кримінальні структури. Тому вже сьогодні необхідним є відповідне координування зусиль щодо забезпечення протидії цьому виду правопорушень.
На сьогодні найгострішою проблемою залишається створення Міжвідомчого центру боротьби з комп’ютерною злочинністю (МЦБКЗ), в якому необхідно організувати контактний пункт для отримання повідомлень про "кіберзлочини" та надання оперативної допомоги жертвам зловмисників, а також організувати лабораторію для проведення комп’ютерних експертиз. Центр може стати місцем проведення семінарів, практикумів у системі підготовки суддів, прокурорів, слідчих. Якщо в даний час на створення та функціонування МЦБКЗ не буде виділено достатніх фінансово-матеріальних ресурсів, тоді у недалекому майбутньому втрати економіки держави від комп’ютерної злочинності виявляться набагато більшими.
МЦБКЗ міг би стати практичним органом виконавчої влади щодо координування роботи правоохоронних органів у сфері ІТ, що дозволить підтримувати в Україні необхідний рівень ІБ, сприятиме входженню нашої держави до світового інформаційного суспільства.
Як показують наші дослідження, вирішення відзначеної проблеми неможливе без комплексу заходів, який передбачає широке залучення громадськості, міністерств та відомств, навчальних закладів, ЗМІ з формування у населення відповідного правового менталітету.
Дата добавления: 2015-07-12; просмотров: 133 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| ПЕРЕДМОВА 2 страница | | | ПЕРЕДМОВА 4 страница |