ПЕРЕДМОВА 4 страница

Проблема ІБ має особливе зна­чення в умовах, коли в державних структурах та в сус­піль­стві в цілому існує пере­конання, що інформаційні ресурси є об’єк­том власності і мають товарну цінність. Проблема ІБ не може бути роз­в’я­зана без впро­вад­жен­ня нових ідей, нових знань, нової по­літики у сфері інфор­матизації. Концептуальними є пропо­зи­ції щодо широкого залучення саме вітчизняних вчених та виробників до вирішення цієї проблеми, як складової національної безпеки.

Вітчизняні фахівці повинні гарантувати високу якість інформаційних послуг, безпеку інформаційних технологій, сучасну систему сертифікування програмних та технічних за­собів, створення націо­наль­­них баз даних, систем телеко­мунікації, безпеку роботи в світовому інформаційному просторі.

Ігнорування проблем ІБ може при­звести до труднощів у прийнятті найважливіших полі­тичних, економічних, соціальних та військових рішень.

На сучасному етапі розвитку України питання забез­печення інформаційної безпеки стоять на одному рів­ні із захистом сувер­енітету і територіальної цілісності, за­безпе­чення її еконо­мічної безпеки. Роботи над концеп­ці­єю ІБ України спрямовані на систематизування та розв’я­зан­ня за­дач, які за без­печують інформаційну безпеку дер­жа­ви, на виз­начення методів та засобів захисту життєво важли­вих інтересів особистості, суспільства, держави в інфор­ма­цій­ній сфері, на створення засад для формування дер­жав­ної політики ІБ, розвитку ін­фор­маційного простору країни.

Інформаційний простір – середовище, де здійсню­єть­ся формування, збір, зберігання та розповсюдження інфор­мації. Інформаційний простір України – територіально-ін­фор­­маційний простір, на який розповсюджується юрис­дик­ція України.

Інформаційна безпека – стан захищеності інформа­цій­­ного простору, який забезпечує формування та розвиток цього простору в інтересах особистості, суспільства та держави.

Загрози інформаційній безпеці – окремі чинники або їх су­куп­ність, які створюють небезпеку функціонуванню та роз­вит­ку інформаційного просто­ру, інтересам особис­тості, сус­пільства, держави.

Захист інформації – сукупність засобів, методів, ор­га­­нізаційних заходів щодо попередження можливих ви­пад­ко­вих чи навмисних впливів природ­ного або штучного ха­рактеру, наслідком яких може бути нанесення збитків чи шкоди власникам інформації, її користувачам, інфор­ма­цій­ному простору. Сутність захисту інформації (ЗІ) полягає у її дос­туп­ності при збереженні цілісності та гарантованій кон­фіденційності інформації.

2. Аналіз сучасного стану інформаційного простору та інформаційної безпеки України

ІБ відіграє істотну роль у забез­печенні життєво важ­ливих інтересів держави. Ме­тою забезпечення ІБ в Україні є ство­рення розгалуже­ного та захищеного інфор­ма­ційного прос­тору, захист наці­о­наль­них інтересів України в умовах фор­мування світових ін­фор­маційних мереж, захист еконо­міч­­но­­го потенціалу дер­жави від незаконного використання інформаційних ре­сур­сів, реалізування прав громадян, уста­нов та держави на отри­мання, поширення і використання інформації.

До основних задач забезпечення ІБ належать:

· виявлення, оцінювання та прогнозування джерел загроз ІБ;

· розроблення державної політики забезпечення ІБ та комп­лексу заходів і механізмів її реа­лі­зування;

· створення нормативно-правових засад забезпечення ІБ, координування діяльності органів дер­­жавної влади та уп­равління, установ і підприємств щодо реалізування полі­ти­ки ІБ;

· розвиток системи забезпечення ІБ, вдосконалення форм, методів і засобів запобігання загрозам ІБ та лікві­ду­вання наслідків її порушення;

· забезпечення участі України в процесах створення і використання глобальних інформаційних мереж та систем.

Сучасний стан інформаційного простору України ха­рак­тери­зується наявністю протиріччя між потребами сус­піль­ства в розширенні вільного об­міну інформацією і необ­хідністю окремих обмежень на її поширення. Необ­хідно відзначити, що порушенню ІБ сприяє безсистем­ність ЗІ та обмежене координування дій з ЗІ у загальнодержавному масштабі.

Рівень ІБ істотно впливає на стан політичної, еконо­мічної, оборонної та інших складо­вих національної безпе­ки України, бо найчастіше реалізу­ван­ня інформаційних загроз викликає нанесення шкоди саме в цих сферах.

На сучасному етапі в Україні немає реальних га­ран­тій ІБ держави, відсутній комплекс нормативно-правових актів щодо захисту інформаційних ресурсів та інформа­цій­ної інфраструктури. Процес інфор­ма­­тизації має стихійний, некерований характер з домінуючим ухилом у бік вико­рис­тання засобів інформатизації іноземного виробництва.

Безсистемність процесів формування інформаційної інфраструктури України зумовлює складність вирішення проблеми ІБ, захисту інформа­цій­них ресурсів. Специфіка цих проблем полягає в тому, що об’єктивно достатній рі­вень захищеності інформаційної інфраструктури та інфор­ма­ційних ресурсів може бути до­сягнутий тільки у резуль­таті чіткого визначення об’єктів ІБ України, забезпечення надійного функціонування державних та суспільних інсти­тутів для реалізування практичних заходів забезпечення ІБ.

Аналіз стану інформаційної безпеки України показує, що до основних проблем забезпечення ІБ належать проб­леми загальносистемного характеру, пов’язані з відсут­ніс­тю наукового обґрунтування та прак­тич­ної апробації полі­тики і методології державної системи ІБ. За характером ці проблеми носять правовий та нор­ма­тивно-правовий, нау­ко­во-технічний, економічний, організацій­ний, кадровий характер.

Ситуація, яка склалася в інформаційній сфері, вима­гає невідкладного вирішення таких комплексних проб­лем:

· розвиток науково-практичних основ ІБ, а саме: виз­начення основних положень стратегії держави в сфері ство­­рення і забезпечення умов форму­вання і використання інформаційного ресурсу; підтримання високих темпів його наповнення і заданих критеріїв якості (доступність, досто­вірність, своєчасність, повнота); роз­роблення сучасних ІТ та технічних за­со­бів для розв’я­зання задачі ЗІ в інфор­маційних системах (ІС);

· створення законодавчої та нормативно-правової ба­зи забезпечення ІБ, а саме: норма­тив­но-правової бази щодо розподілу і використання персо­наль­ної інформації з метою створення умов для інфор­ма­ційних сто­сунків між орга­на­ми державної влади і суспіль­ства; фор­мування передумов досягнення соці­аль­ного ком­про­мі­су; створення умов ста­новлення соціального парт­нер­ства як основи демокра­тич­ного розвитку суспільства; розроблення регламенту інфор­­маційного обміну для органів державної влади і управ­лін­ня, реєстру інформаційних ре­сурсів, за­крі­п­лення відпові­дальності посадових осіб, гро­ма­дян за до­держання вимог ІБ;

· розроблення механізмів реалізування прав громадян на інформацію загального користування;

· визначення основних положень стратегії держави у сфері використання ЗМІ на засадах досліджень процесів формування суспільної свідомості, удосконалення та роз­ви­ток індустрії інформування насе­лен­ня країни, розроб­лен­ня методів і форм інформаційної по­літики держави;

· розроблення методів оцінювання ефективності сис­тем і засо­бів ІБ та їх сертифікування.

Отже, інформаційна безпека України залежить від вирішення проблем формування і керування процесами суспільної свідомості, виробництва та репродукування ін­фор­­ма­ційних ресурсів і доступу до них, створення циві­лізо­ва­ного ринку інформаційних продуктів та послуг, реа­лі­зу­вання прав громадян на інформацію.

3. Джерела загроз інформаційній безпеці

Найдокладніший перелік можливих загроз ІБ країни і засобів їх реалізування завжди буде неповним, оскільки зміни в суспільних відносинах, розви­ток ІТ та засобів інформатизації сприяє не стільки усу­ненню існуючих загроз, скільки ви­ник­ненню нових. У той же час джерела заг­роз ІБ, як скла­довій національної без­пеки, залиша­ються відносно усталеними.

До джерел загроз належать:

· недружня політика іноземних держав у галузі гло­бального інформаційного моніторингу, поширення інфор­ма­ції та новітніх ІТ;

· цілеспрямована діяльність іноземних спецслужб, по­­літичних та економічних структур;

· злочинна діяльність міжнародних злочинних угруповань, фор­му­вань та окремих осіб;

· неправомірна або протиправна діяльність посадових осіб державних органів, структур, формувань, спрямована проти інтересів України;

· стихійні лиха, катастрофи, збройні конфлікти;

· некерований характер процесу створення інформа­ційної інфраструктури України;

· недосконалість технічних і програмних засобів та недостатня кваліфікація персоналу інформаційних служб і систем;

· недосконалість, неповнота і неузгодженість з міжнародними правовими актами чинного законо­давства України в інформаційній сфері;

· недостатній розвиток лексикографічної бази укра­їн­ської мови і національного лінгвістичного забезпечення ІС;

· низькі темпи науково-технічного і культурного роз­витку суспільства внаслідок економічної кризи або неа­де­кватної внутрішньої політики держави в інформаційній сфері;

· низька правова, організаційна та програмно-тех­ніч­на забезпеченість у галузі ІБ.

Засоби впливу загроз на ІБ поді­ляються на інформаційні, програмно-математичні, фізичні, радіоелектронні, організаційно-правові.

До інформаційних засобів впливу загроз на ІБ належать:

· порушення своєчасності інформаційного об­міну, про­тизаконне збирання і використання інформації;

· несанкціонований доступ до інформаційних ресур­сів;

· маніпулювання інформацією (дезінформація, укрит­тя та спотворення інформації);

· незаконне копіювання інформації в ІС;

· використання ЗМІ з позицій, які суперечать інте­ре­сам громадян, організацій або дер­жа­ви;

· викрадення інформації з бібліотек, архівів, банків і баз даних;

· порушення технології оброблення інформації.

До програмно-математичних засобів впливу загроз на ІБ належать:

· запуск програм-вірусів;

· встановлення програмних і апаратних закладних при­строїв;

· знищення і модифікування даних в ІС.

Фізичні засоби впливу загроз на ІБ включають:

· знищення або руйнування засобів оброблення інфор­ма­ції та зв’язку;

· знищення, руйнування або викрадення оригінальних носіїв інформації;

· викрадення програмних або апаратних ключів і за­со­бів криптографічного захисту інформації;

· цілеспрямований вплив на персонал;

· комплектування ІС «інфікованими» компонентами.

До радіоелектронних засобів впливу загроз на ІБ належать:

· перехоплення інформації технічними каналами її ви­току;

· вмонтовування електронних пристроїв перехоплення інформації в технічних засобах і приміщеннях;

· перехоплення, дешифрування та подання хибної ін­формації в мережах передавання даних і мережах зв’язку;

· вплив на парольно-ключові системи;

· радіоелектронне придушення мереж зв’язку і сис­тем керування.

До організаційно-правових засобів впливу загроз на ІБ відносяться:

· ку­півля недосконалих або застарілих ІТ та засобів інформатизації;

· невиконання вимог чинного законодавства та за­три­м­ання прий­няття необхідних нормативно-правових поло­жень в інформаційній сфері;

· неправомірне обмеження доступу до документів в яких знаходиться важлива для громадян та організацій інформація.

Реалізування інформаційних загроз на рівні особи приз­водить до порушення або обмеження доступу грома­дян до інформації загального користування. Це створює заг­розу ІБ особистості як з боку орга­нів влади, так і з боку сторонніх осіб або угруповань, порушує баланс стосунків між особистістю, суспільством та державою.

Наслідком впливу інформаційних загроз на соціальну спільноту є ускладнення соціальних процесів, що виявляється у загостренні суперечностей між різними соціаль­ни­ми прошарками, загостренні політичної боротьби, розпа­люванні релігійних та етнічних суперечностей, зниженні загальної культури населення, розвитку бездуховності, зростанні злочинності, роз­пов­сюдженні антигуманних ідей.

Наслідки інформаційних злочинів в економічній сфе­рі можуть призвести до економічних втрат за рахунок зне­цінення і втрати товарної частини інформаційного ресурсу – промислових та інформаційних технологій. Вплив інфор­ма­ційних загроз на структури державної влади, відпо­ві­даль­ні за підготування та прийняття рішень, реалізування яких безпосередньо впливає на безпеку, може сприяти ви­ник­ненню надзвичайних ситуацій у державі та суспільстві, значним збиткам через порушення функціонування систем зв’язку, контролю і керування, витоку інформації, яка міс­тить державну таємницю.

Для запобігання та ліквідування загроз ІБ використовують правові, програмно-технічні і організаційно-економічні методи.

Правові методи запобігання та ліквідування загроз ІБ – передбачають розроблення комплексу нормативно-пра­во­вих актів і положень, які регла­ментують інформа­цій­ні від­но­сини в суспільстві, керівних і норма­тив­но-методич­них документів щодо забезпечення ІБ.

Програмно-технічні методи запобігання та ліквідування загроз ІБ – це сукупність засобів:

· запобігання витоку інформації,

· виключення можливості несанкціонованого доступу до інформації,

· запобігання впливам, які призводять до знищення, руйнування, спотворення інформації, або до збоїв чи від­мо­в у функціонуванні засобів інформатизації,

· виявлення закладних пристроїв,

· виключення можливості перехоплення інформації технічними засобами,

· використання криптографічних засобів ЗІ при пере­даванні каналами зв’язку.

Організаційно-економічні методи запобігання та лік­ві­дування загроз ІБ передбачають фор­му­вання і забезпе­че­н­ня функціонування систем захисту сек­ретної і конфі­ден­­ційної інформації, сертифікування цих систем у відпо­від­нос­ті до вимог ІБ, лі­цензування діяльності в сфері ІБ, стан­дар­тизацію способів і засобів ЗІ, конт­­роль за діями пер­соналу в захищених ІС.

Важливе значення для запобігання інформаційним заг­розам має мотивація, економічне стимулювання і психо­логічна підтримка діяльності персо­налу, який забезпечує ІБ.

Загальнонаціональний рівень важливості проблеми ІБ держави, її комплексний характер вимагають розроблення і ре­алізування відповідної націо­наль­ної довгострокової про­г­рами.

Першочергові заходи щодо забезпечення ІБ України повинні включати:

· визначення складу, послідовності та порядку роз­роблення законодавчих і нормативно-правових актів з пи­тань ІБ, а також механізмів їх впровадження в практику (пра­во­ве забезпечення);

· розроблення державної цільової науково-технічної про­грами забезпечення ІБ, створення ін­формаційної бази, спря­­мованої на реалізування концепції ІБ України (нау­ко­во-технічне забезпе­чення);

· розроблення і створення організаційної структури сис­теми ІБ України;

· створення вітчизняної системи сертифікування тех­ніч­них і програмних засобів на відповідність ви­могам ІБ (організаційне забезпе­чен­ня);

· забезпечення реальних потреб системи ІБ в кадрах, матеріально-технічних і фінансових коштах (ресурсне за­без­печення).

Самостійна робота – 3 години

Індивідуальна робота – 4 години

Ознайомитись із планом семінарського заняття, питаннями, що належать до цієї теми.

Опрацювати конспект лекцій з даної теми, звернувши при цьому увагу на поняття та сутність інформаційної та інвестиційної безпеки, класифікацію загроз інформаційній та інвестиційній безпеці, методи усунення загроз інформаційній та інвестиційній безпеці.

Опрацювати рекомендовану для вивчення теми літературу, законспектувати окремі положення, що стосуються питань теми, або зробити нотатки, групуючи їх за певними ознаками.

Рекомендується зробити в робочому зошиті план відповіді на кожне питання, яке виноситься на розгляд під час семінарського заняття.

Самостійно розглянути такі питання:

1. Концепція інвестиційної безпеки України.

2. Аналіз сучасного стану інвестиційної безпеки України.

3. Джерела загроз інвестиційній безпеці.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття та сутність інвестиційної безпеки України.

2. Розкрийте поняття та сутність інформаційної безпеки України.

3. Дайте характеристику сучасному стану інвестиційної безпеки України.

4. Дайте характеристику сучасному стану інформаційної безпеки України.

5. Охарактеризуйте джерела загроз інвестиційній безпеці.

6. Охарактеризуйте джерела загроз інформаційній безпеці.

7. Назвіть першочергові заходи щодо запобігання загрозам та забезпечення інвестиційної безпеки.

8. Назвіть першочергові заходи щодо запобігання загрозам та забезпечення інформаційної безпеки.

Семінарське заняття – 2 години

Питання

1. Концепція інформаційної безпеки України.

2. Аналіз сучасного стану інформаційного простору та інформаційної безпеки України.

3. Джерела загроз інформаційній безпеці.

4. Концепція інвестиційної безпеки України.

5. Аналіз сучасного стану інвестиційної безпеки України.

6. Джерела загроз інвестиційній безпеці.

Мета заняття: засвоїти основи забезпечення інформаційної та інвестиційної безпеки в України. Встановити загрози інвестиційній та інформаційній безпеці. Засвоїти заходи щодо запобігання та усунення вказаних загроз.

Основні поняття: інформаційний простір; інформація; інформаційна безпека; інвестиційна безпека; загрози інформаційній безпеці; загрози інвестиційній безпеці; захист інформації; комерційна таємниця; банківська таємниця; державна таємниця.

Після вивчення теми 3 студент повинен знати:

– поняття та сутність інвестиційної безпеки України;

– поняття та сутність інформаційної безпеки України;

– характеристику сучасного стану інвестиційної безпеки України;

– характеристику сучасного стану інформаційної безпеки України;

– характеристику джерел загроз інвестиційній безпеці;

– характеристику джерел загроз інформаційній безпеці;

– класифікацію першочергових заходів щодо запобігання загрозам та забезпечення інвестиційної безпеки;

– класифікацію першочергових заходів щодо запобігання загрозам та забезпечення інформаційної безпеки.

Після вивчення теми 3 студент повинен вміти:

– сформулювати поняття та сутність інвестиційної безпеки України;

– сформулювати поняття та сутність інформаційної безпеки України;

– визначити характеристику сучасного стану інвестиційної безпеки України;

– визначити характеристику сучасного стану інформаційної безпеки України;

– визначити характеристику джерел загроз інвестиційній безпеці;

– визначити характеристику джерел загроз інформаційній безпеці;

– навести класифікацію першочергових заходів щодо запобігання загрозам та забезпечення інвестиційної безпеки;

– навести класифікацію першочергових заходів щодо запобігання загрозам та забезпечення інформаційної безпеки.

Теми рефератів

1. Теоретичні засади аналізу інвестиційної діяльності як складової економічної безпеки.

2. Інвестиційна діяльність та інвестиційне гарантування економічної безпеки.

3. Інвестиційна безпека у структурі економічної безпеки.

Література

Основна література до теми

1. Конституція України [ Електронний ресурс ]: закон України від 28. 06. 1996 р. № 254к/96-ВР із змін., внес. згідно із Законами України та Рішеннями Конституційного Суду: за станом на 06. 04. 2010 р. № v011p710-10. – Електрон. дан. (1 файл). – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua. – Назва з екрана.

2. Василюк В. Я. Інформаційна безпека держави [Текст]: курс лекцій / В. Я. Василюк, С. О. Климчук. – К.: КНТ: Скіф, 2008. – 135 с.

3. Дикань, В. Л. Економічна безпека підприємства [Текст]: навч. посібник / В. Л. Дикань, І. В. Воловельська, О. В. Маковоз. – Х.: УкрДАЗТ, 2011. – 266 с.

4. Економічна безпека [ Текст ]: навч. посіб. / [ авт. кол.: Л. В. Герасименко, В. О. Гончарова, З. Б. Живко та ін. ]; [ за ред. В. І. Франчука ]. – Львів: ЛьвДУВС, 2010. – 243 с. – (Бібліотека ДСБЕЗ).

5. Економічна безпека [ Текст ]: навч. посіб. / за ред. О. М. Джужі; [ авт. кол.: О. І. Барановський, Л. В. Герасименко, Л. М. Доля та ін. ]. – К.: Правова єдність, 2010. – 367 с. – (Навчальне видання).

6. Економічна безпека підприємств, організацій та установ: навч. посіб. / [В. Л. Ортинський, І. С. Керницький, З. Б. Живко та ін.]. – К.: Правова єдність, 2009. – 542 с.

7. Іванюта Т. М. Економічна безпека підприємства [ Текст ]: навч. посіб. / Т. М. Іванюта, А. О. Заїчковський. – К.: ЦУЛ, 2009. – 254 с. – (Навчальне видання).

8. Комплексний огляд сектору безпеки України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rainbow.gov.ua/news/530.html.

9. Економічна безпека [Текст]: навч.посіб. /[за ред. О.М. Джужі; О.Є. Користін, О.І.Барановський, Л.В. Герасименко та ін.- К.:Алерта; КНТ; Центр; Центр учбової літератури, 2010.-368 с.

10. Ліпкан В. А. Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції [ Текст ]: навч. посіб. / В. А. Ліпкан, Ю. Є. Максименко, В. М. Желіховський; КНУВС, каф. міжнар. відносин та нац. безпеки – К. КНТ, 2006. – 279 с. – (Сер.: Національна і міжнародна безпека).

11. Маляренко Т.А. Економічна безпека [Текст]: навчально-методичний посібник / Т.А. Маляренко. – Донецьк: ДонДУУ, 2009. – 129 с.

12. Марущак А. І. Правові основи захисту інформації з обмеженим доступом [Текст]: (курс лекцій) / А. І. Марущак. – К.: КНТ, 2007. – 207 с. – (Навчальне видання).

13. Національний інститут проблем міжнародної безпеки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.niisp.gov.ua.

14. Професійно-психологічна підготовка працівників державної служби боротьби з економічною злочинністю [ Текст ]: навч. посіб. / [ авт. кол.: В. Л. Ортинський, Л. П. Скалозуб, О. О. Соколовський та ін. ]; [ за аг. ред.. В. Л. Ортинського]. – Львів: ЛьвДУВС, 2010. – 387 с. – (Бібліотека ДСБЕЗ).

15. Франчук В. Корпоративна безпека: теоретичні засади [ Текст ]: монографія / В. Франчук. – Львів: ЛьвДУВС, 2009. – 175 с. – (Навчальне видання).

Додаткова література до теми

1. Актуальні проблеми оцінки ризиків і загроз національній безпеці в контексті євроатлантичної інтеграції України / за заг. ред. В.П. Горбуліна. – К.: Євроатлантікінформ, 2005. – 224 с.

2. Борович, О. Д. Історія економіки та економічної думки [Текст]: навч. посібник / О. Д. Борович, Н. М. Каменева. – Х.: УкрГАЖТ, 2010. – 318 с.

3. Дикань, В. Л. Економічна безпека підприємства. Ч. 1 [Текст]: конспект лекцій / В. Л. Дикань, І. В. Воловельська. – Х.: УкрДАЗТ, 2012. – 50 с.

4. Дикань, В. Л. Економічна безпека підприємства. Ч. 2 [Текст]: конспект лекцій / В. Л. Дикань, І. В. Воловельська. – Х.: УкрДАЗТ, 2012. – 62 с.

5. Дикань, В. Л. Економічна безпека підприємства. Ч. 3 [Текст]: конспект лекцій / В. Л. Дикань, І. В. Воловельська. – Х.: УкрДАЗТ, 2012. – 46 с.

6. Економічна безпека держави: зб. норм.-прав. актів. – К.: РНБОУ, 2006. – 106 с.

7. Економічна безпека: аналітична доповідь. – К.: РНБОУ, 2007. – 234 с.

8. Кортунов С. Становление политики безопасности / С. Кортунов. – М.: МГИМО, 2006. – 521 с.

9. Косич, М. В. Історія економіки і економічної думки [Текст]: програма, плани семінарських занять та завдання для самостійної й індивідуальної роботи студентів економічних спец. всіх форм навчання / М. В. Косич; каф. “Економічна теорія і право”. – Х.: УкрДАЗТ, 2012. – 62 с.

10. Новікова О.Ф. Економічна безпека: концептуальне визначення та механізм забезпечення: монографія / О.Ф. Новікова, Р.В. Покотиленко. – Донецьк: НАН України ІЕП, 2006. – 408 с.

11. Основы экономической безопасности (государство, регион, предприятие, личность) / под ред. А. Олейникова. – М.: Бизнесшкола, 1997. – 228 с.

12. Сенчагов В.К. Экономическая безопасность: геополитика, глобализация, самосохранение и развитие / В.К. Сенчагов; кн. IV. – М.: Ин-т экон. РАН «Финстатинформ», 2002. – 128 с.

13. Стешенко, О. Д. Економічні ризики [Текст]: навч. посібник / О. Д. Стешенко. – Х.: УкрДАЗТ, 2011. – 146 с.

14. Тумар, М. Б. Основи економічної безпеки підприємства [Текст]: навч. посібник / М. Б. Тумар. – К.: “Хай-Тек Пресс”, 2008. – 231 с.

15. Фролов, О. І. Конспект лекцій з дисципліни “Національна економіка” [Текст] / О. І. Фролов. – Х.: УкрДАЗТ, 2011. – 98 с.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2.

Тема 4. Фінансова, бюджетна, податкова безпека.

Лекція – 2 години

План лекції

1. Концепція фінансової безпеки України.

2. Аналіз сучасного стану фінансової безпеки України.

3. Індикатори фінансової безпеки суспільства.

Зміст лекції

1. Концепція фінансової безпеки України.

Фінансова безпека – складоваекономічної безпеки, яка характеризує стан захищеності життєво важливих (ключових)інтересів держави, регіонів, підприємницьких структур та громадян у фінансовій сфері від впливу широкого кола негативних чинників (загроз). Основними критеріями фінансової безпеки є достатність фінансових ресурсів, їх збалансованість та ліквідність, які уможливлюють нормальне існування та розвиток зазначених суб’єктів економічного життя.

Фінансова безпека – це:

- ступінь захищеності фінансових інтересів на всіх рівнях фінансових відносин;

- рівень забезпеченості громадянина, домашнього господарства, підприємництва, установи, галузі, ринку, регіону, держави, міждержавних союзів, світового співтовариства фінансовими ресурсами, достатніми для задоволення їх потреб і виконання існуючих функцій;

- стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової, інвестиційної, митної та фондової систем, який здатний забезпечити фінансову стійкість та ефективне функціонування національної економічної системи в режимі її зростання;

- якість фінансових інструментів і послуг, що запобігає негативному впливу можливих прорахунків і прямих зловживань.

Виходячи зі змісту обґрунтованого визначення будуть формуватися усі елементи повноцінної і ефективної системи фінансової безпеки.

Стійкість фінансової системи держави характеризується:

- рівнем дефіциту бюджету;

- стійкістю банківської системи;

- стабільністю цін;

- розміром валютних резервів;

- рівнем розвитку вітчизняного фондового ринку;

- величиною дефіциту платіжного балансу;

- інвестиційним кліматом;

- ступенем захищеності інтересів вкладників;

- станом та розмірами зовнішньої та внутрішньої заборгованості;

- стійкість національної валюти тощо.

Концептуальні засади фінансової безпеки - це система поглядів на те, яким має бути стан фінансової захищеності, та якими засобами його можна забезпечити.

Відповідно Концепція фінансової безпеки України – комплексна система поглядів на ключові інтереси у фінансовій сфері, принципи і засоби їх реалізації та захисту від внутрішніх та зовнішніх загроз.

Сутність фінансової безпеки з точки зору системного підходу полягає в збереженні та укріпленні міжсистемних зв’язків, забезпеченні існування та розвитку кожної підсистеми виходячи з інтересів фінансової системи в цілому.

Під фінансовою системою розуміється:

1) сукупність сфер та форм фінансових відносин;

2) сукупність фінансових агентів, які діють у межах країни.

Фінансовим агентом є учасник фінансових відносин, який в міру своїх законних повноважень та функцій бере участь у фінансових відносинах в межах країни. До фінансових агентів відносяться:

1) державні установи, які виконують функції управління фінансовою системою та її окремими ланками, а також функції нагляду;

2) фінансові установи, які безпосередньо беруть участь у формуванні фінансових потоків та фінансової практики в межах країни;

3) приватні особи, які виступають контрагентами фінансових установ та держави в процесах формування фінансових потоків.

До сукупності державних установ – економічних агентів належать:

Державні установи, які в міру своїх функцій визначають пріоритети та політику України в галузі фінансів:

· Президент України;

Дата добавления: 2015-07-12