Розрахунки місткості складу

До цієї групи технологічних розрахунків по складі штучних вантажів відносяться розрахунки параметрів (ширини, довжини, висоти, площі, кількості технологічної тари і стелажного устаткування), що характеризують зону збереження вантажів при заданому рівні запасів.

Одночасно провадиться вибір основних типів устаткування. Після таких розрахунків уже можуть бути розроблені варіанти загальних компонувань складу.

Найбільше старим і поширеним дотепер є метод розрахунку складських площ на підставі нормативних корисних навантажень на 1 м² складської площі, що залежать від типів вантажів і засобів складування.

Цей метод розрахунків застосовують декілька інститутів:

При цьому методі корисна площа, необхідна для розміщення заданої кількості вантажів, визначається шляхом розподілу запасу збереження на питоме навантаження на 1 м² корисної складської площі, що вибирається з норм технологічного проектування.

Загальна площа складу штучних вантажів визначається по нормах технологічного проектування як функція від отриманої по формулі корисної площі складу шляхом розподілу цієї корисної площі на коефіцієнт використання площі. Розмір цього коефіцієнта коливається в широких межах: від 0,3-0,4 до 0,6-0,7.

Зазначений метод розрахунків складських площ є занадто загальним і укрупненим. Він не враховує всього різноманіття наявних у даний час засобів складування вантажів (включаючи типорозміри і характеристики складської тари, стелажного й штабельного устаткування).

Тому метод розрахунку місткості складу по питомих навантаженнях може бути рекомендований для розрахунків розмірів сховища вантажів тільки на перших етапах проектування складу, а також - для розрахунків площ ділянок тимчасового збереження вантажів, наприклад, приймально-відправних експедицій складу штучних вантажів.

Більш точний метод розрахунків місткості і параметрів зони збереження складу штучних вантажів ґрунтується на комплексному підході до рішення цієї задачі. При цьому охоплюється ряд чинників:

вид складування (штабельне або стелажне);

параметри вантажних одиниць, тип піддонів, розміри, вантажопідіймальність, конструкція;

тип і параметри стелажів;

тип і технологічні параметри устаткування, що штабелює.

Місткість зони збереження вантажів при цьому визначається фактичною розкладкою вантажів, виходячи з їхніх фізичних характеристик.

Корисна площа зони штабельного зберігання вантажів (без урахування проїздів) визначається за формулою.

, м². (1)

- запас збереження вантажів -го найменування ( = 1, 2, 3,..., ), т;

- вага однієї складської одиниці -го найменування вантажу, т;

- кількість вантажних складських одиниць, що вкладаються в глибину штабеля від проїзду для машин, що штабелюють;

- максимально можливе число ярусів у штабелі для вантажів -го найменування;

- відповідно довжина (розмір уздовж проїзду для машин, що штабелюють) і ширина (розмір у глибину штабеля, поперек проїзду) вантажної складської одиниці для вантажів -го найменування, м;

- відстань між сусідніми вантажними складськими одиницями в штабелі, м.

У формулі (1) перший співмножник під знаком суми позначає довжину штабеля з вантажем 1-го найменування, а другий - його глибину.

Під вантажною складською одиницею розуміється визначена кількість вантажу (як правило, одного найменування), що перевозиться машиною, що штабелює, за один рейс ' і встановлюються на місце складування як єдине ціле.

Для штабельного збереження вантажною складською одиницею може бути: одне місце вантажу, якщо воно має достатньо великі розміри (порядку 800х800х800 мм) і переробляється без піддонів; деяка кількість вантажів, покладена на плоский або ящиковий піддон.

Запаси збереження вантажів кожного найменування Е^ у тоннах задаються у вихідних даних для проектування складу відповідно до встановленого для даного складу нормами термінів збереження продукції.

При проектуванні складу штучних вантажів потрібно встановити, які вантажі з заданої номенклатури доцільно берегти в штабелях, а які в стелажах.

Деякі дослідження, проведені в цьому напрямку, містять загальні рекомендації. Застосування штабельного збереження вантажів доцільно в тих випадках, коли по кожному окремому найменуванню вантажу на складі зберігається не менше трьох-чотирьох вантажних складських одиниць. Якщо ж запас збереження продукції одного найменування невеличкий і вантажами, що одноразово зберігаються, по одному найменуванню, може бути заповнено не більш трьох-чотирьох піддонів, то такі вантажі варто берегти в стелажах.

Вага вантажу в складській одиниці розраховується за формулою:

, т, (2)

де - відповідно довжина (розмір уздовж проїзду), ширина (розмір у глибину штабеля) і висота вантажної складської одиниці, м;

- об'ємна вага вантажу, т/м³;

- коефіцієнт заповнення вантажем обсягу складської одиниці, що можна приймати в межах 0,8-0,9 (при цьому великі значення цього коефіцієнта відповідають великим піддонам і більш дрібним вантажам).

Визначення ваги вантажу в складській вантажній одиниці методом розкладки вимагає більше праці, але точніше.

Основні способи розкладки - це такі способи, при яких протягом усього процесу укладки вантажів на піддон не проводиться їхнє перевертання або повертання, тобто визначені сторони вантажів розташовуються весь час уздовж тих самих сторін піддона як на початку, так і наприкінці формування прошарку по висоті.

Важливим моментом є правильний вибір найбільше ефективного способу укладання вантажів на піддони при проектуванні складів штучних вантажів і в практику експлуатації складів.

Завдяки своїй багатоваріантності задача розкладки вантажів на піддони може бути найбільше успішно вирішена на ЕОМ.

Число вантажних складських одиниць по кожному окремому найменуванню вантажів визначається розподілом запасу збереження по цьому найменуванню вантажу на вагу вантажу, що поміщається на однім піддоні. Для того щоб розмістити всі задані вантажі штабельного збереження на найменшій складській площі, число ярусів складування вантажних складських одиниць по висоті у формулі (I) треба приймати максимально великим. При цій умові число ярусів штабелювання вантажів по висоті визначається по формулі:

, (3)

де - висота підйому вантажу;

- висота укладки вантажу на піддоні, м;

- власна висота піддона.

Символ означає, що вираз в дужках повинен бути найбільш близьким більшим цілим числом.

У формулі (1) площа, потрібна для штабельного збереження вантажів, визначається без урахування впливу розміру прольоту будинку складу.

Більш точний розрахунок площі зони штабельного збереження вантажів потребує окремого визначення ширини і довжини цієї зони з урахуванням числа різних найменувань вантажів, що необхідно розмістити в штабелях, запасів продукції по кожному найменуванню і прольоту будинку.

Ширина прольоту складського будинку при штабельному засобі складування може бути визначена по формулі

, м, (4)

де - ширина повздовжніх проїздів між штабелями, що залежить від типу використовуваних на складі навантажувача або крана. Наприклад, для машин вантажопідіймальністю 1 ті цей розмір дорівнює: для електронавантажувачів = 2,9 м, для мостових кранів-штабелерів, керованих з підлоги, =1,3 м, для мостових кранів-штабелерів, керованих із кабіни, = 2 м;

- число проїздів для машин, що штабелюють, у поперечних перетинах складу;

- невикористовувана ширина складського будинку, м, що не може бути зайнята штабелями з вантажами через наявність колон будинку, габаритів наближення вантажопідьомної машини до стіни, необхідності додаткових проходів (наприклад, протипожежних) уздовж стін будинку і т.д.;

- кількість вантажних складських одиниць, розміщуваних у глибині кожного штабеля в (напрямку по ширині сховища, тобто поперек подовжніх проїздів);

- число штабелів по ширині сховища вантажів. Воно дорівнює і числу найменувань різних вантажів, що можуть бути розміщені по ширині складського будинку.

Ширина прольоту складського будинку вибирається зі стандартного ряду: 6, 9, 12, 18, 24 м. Для досягнення найбільшої місткості складу рекомендується сховища складів штучних вантажів розміщати в однопрольотних будинках шириною не менше 18-24 м.

Максимальне число проїздів, що можна забезпечити в проектованій зоні штабельного збереження при обраному прольоті будинки, уточнюється в залежності від розміру залишкової ширини прольоту будинку після заповнення його секціями або блоками, що складаються з одного проїзду і двох рядів штабелів, що примикають до нього, глибиною в один піддон.

Довжина зони штабельного збереження визначається за формулою

, м, (5)

де - число найменувань вантажів, розміщуване по довжині сховища, що визначається розподілом загального числа найменувань вантажів, розміщуваних у штабелі, на число найменувань вантажів, що вдалося розмістити по ширині сховища;

- число рядів, що займається по довжині штабеля вантажем -го найменування.

Знаючи число ярусів у штабелі , загальне число вантажних складських одиниць із -м найменуванням вантажу , і число вантажів, розміщуване в глибині штабеля (по ширині сховища) , можна визначити число рядів по довжині сховища з вантажем -го найменування за формулою

(6)

- математичне сподівання (приведений середній зважений розмір) довжини вантажної складської одиниці, м (розмір уздовж проїзду).

Вона вводиться для спрощення розрахунків і визначається за формулою:

, м. (7)

Розмір зазорів між вантажами в штабелі по довжині складу може бути прийнято таким же, як і по ширині складу. При проектуванні складу штучних вантажів обидва ці розміри можуть прийматися біля 0,1 м.

Після обчислення довжини і ширини зони штабельного збереження її площа легко визначається перемножуванням цих розмірів.

Місткість і число потрібних комірок для розміщення вантажів у зоні стелажного збереження складу штучних вантажів визначається тими ж способами, що і для зони штабельного збереження.

При стелажному складуванні так само, як і при штабельному, рекомендується приймати однопрольотні будинки з найбільшим великими прольотами.

Число рядів стелажів (мал. 1), що поміщаються в прольоті будинку по ширині, при обслуговуванні сховища стелажними кранами-штабелерами визначається за формулою:

, (8)

де - ширина прольоту складського будинку;

- ширина вантажної складської одиниці;

- невикористовувана ширина складського будинку ( =1-1,5м);

- ширина проїзду для машини, що штабелює;

- зазори між вантажем і стінкою осередку, м.

Кількість ярусів стелажів визначається за формулою:

(9)

де - висота підйому вантажу вантажопідйомної машини, м, — висота першого ярусу стелажа над підлогою, м.

Для мостових кранів-штабелерів і навантажувачів, які можуть брати і встановлювати вантажі прямо на підлогу складу =0. Для стелажних кранів-штабелерів =0,45-0,65 (в залежності від типу і вантажопідйомності крана-штабелера);

Рис1.

- висота укладки вантажу на піддоні, м;

- власна товщина плоского піддона або суми висоти ніжок і товщини настилу - для стоякових і ящикових піддонів, м. У піддона розмірами 1200х800 мм = 0,15 м, у піддона 600Х800 мм =0,10 м, а в піддона 1600Х1200 мм =0,17 м. Стандартні розміри піддона вибираються з (1,4,7).

- відстань по висоті від верха нижнього піддона або лежачого на ньому вантажу до опорної поверхні, м Для безполкових стелажів приймається = 0,10 до а для полкових - у залежності від товщини полки; = 0,18-0,22 м.

Висота будинку, у якому розміщається зона стелажного збереження вантажів, вибирається зі стандартного ряду для якого розроблені і випускаються типові будівельні конструкції.

Число вантажних складських одиниць, що потрібно встановити по довжині сховища для того, щоб вмістити в склад, весь заданий запас вантажів, визначається за формулою:

, (10)

де - загальне потрібне число вантажних складських одиниць, - число рядів стелажів, що поміщаються в прольоті будинку, - кількість вантажів в одній секції.

При використанні для складування вантажів безполкових стелажів кожна комірка по довжині містить тільки одну вантажну складську одиницю (мал. 2), тому довжина стелажної зони збереження вантажів у цьому випадку визначається перемножуванням числа комірок по довжині стелажа на довжину кожної комірки.

Для безполкового стелажа розмір А визначається по формулі:

, м, (11)

де - довжина вантажної складської одиниці, м;

- відстань від центру стійки до краю піддона, м.

Для тари розмірами 600х800 мм довжина осередку приймається рівної 0,76 м, а для тари розмірами 1200Х800 мм - =1,4 м. При цьому зазори між краєм піддона і краєм стійки стелажа приймаються рівними 40-50 мм.

Рис. 2. Комірка без поличкового стелажа

У випадку використання полкових стелажів для складування вантажів кожний осередок стелажа може містити по довжині не одну, а декілька вантажних складських одиниць (мал. 3). Тому довжина сховища вантажів при використанні полкових (або каркасних) стелажів визначається за формулою:

, м, (12)

де - число вантажних складських одиниць, розміщуване в кожній комірці полкового стелажа; А - довжина осередку стелажа, м.

Рис. 3. Комірка поличкового стелажу

Довжина осередку поличкового стелажа може бути визначена по формулі:

, м. (!3)

найбільш часто приймають число вантажів в комірці до 2, а зазори: = 0,1 -0,15 м і =0,06-0,10 м. При цьому довжина комірки полкового стелажа при використані піддонів розмірами 1200Х800 мм дорівнює 2,7 м, а при піддонах 1600Х1200 мм — =3,6 м. Стандартні розміри комірок стелажу вибираються з (1,4) або таблиці 1.

Після визначення ширини і довжини стелажного складу вантажів його площа легко визначається перемножуванням цих розмірів.

Дата добавления: 2015-07-12