Значення складу злочину для кваліфікації злочинів

Загальне поняття злочину, яке дане у ст. 11 КК, покликано показати соціально-політичну суть будь-якого суспільно не­безпечного діяння як злочину. Тому кожний злочин містить чотири ознаки, а саме: суспільна небезпека, протиправність, винність і караність.[13]

Коли ми говоримо про поняття «склад злочину», маємо на увазі не будь-який злочин, а конкретно скоєний: це – конк­ретна крадіжка, конкретне зґвалтування, конкретне вбивство і т. ін.

Для кваліфікації конкретно скоєного злочину поняття «злочин» нам недостатньо, щоб діяння кваліфікувати за пев­ною статтею Особливої частини Кримінального кодексу. Для такої кваліфікації потрібно, крім наявності загальних ознак (суспільна небезпека, протиправність, винність та караність), тобто наявності загального складу злочину, дати детальний аналіз конкретного складу злочину.

Таким чином, склад злочину розкриває юридичний зміст злочину. Він дає змогу правильно кваліфікувати конкретне діяння, скоєне конкретною особою, за конкретною статтею Особливої частини КК.

Кваліфікація злочину – це встановлення відповідності ознак конкретного скоєного діяння ознакам складу злочину, передбаченим кримінальним законом.

Необхідними умовами правильної кваліфікації є точне і достовірне встановлення всіх фактичних обставин скоєного суспільно-небезпечного діяння та глибоке знання чинного кримінального законодавства. Кваліфікація злочину дає змогу точно застосувати закон.

Перший етап кваліфікації – встановлення наявності за­гального складу в діях винної особи. З’ясування цього питан­ня дає змогу зробити висновок, що дії особи є злочином і мо­жуть бути визнані підставою для кримінальної відповідальності.

Після встановлення в діянні винної особи загального скла­ду з’ясовують, ознаки якого конкретного складу злочину є в даному випадку. На підставі встановлення відповідності ознак скоєного діяння ознакам злочину, описаного в конкретній правовій нормі, застосовується закон. Тобто можна сказати, що при кваліфікації злочинів відбувається практичне застосу­вання законів.

Хто ж здійснює кваліфікацію злочинів? Це особи, які про­водять попереднє слідство, дізнання (слідчий, дізнавач, проку­рор), а остаточно застосовує кваліфікацію суд. Тільки за ви­роком суду, який вступив в законну силу, кваліфікація діянь винного є остаточною.

Кваліфікація злочину закріплюється в процесуальних до­кументах, таких як постанова про пред’явлення звинувачення, обвинувачувальному висновку і судовому вироку.[14]

Ось декілька прикладів того, як здійснюється кваліфікація злочинів у діяльності слідчого, суду. Якщо ми кажемо, що слідчий пред’явив звинувачення особі за ст. 115 КК, це означає, що в процесі розслідування він встановив, що суспільне небез­печні дії цієї особи повністю відповідають ознакам навмисного вбивства, передбаченого ст. 115 КК. Або, наприклад, відомо, що суд кваліфікував дії підсудного за ст. 186, ч. 3 КК. Це означає, що в процесі судового слідства встановлено, що дії винної осо­би відповідають ознакам грабежу з проникненням у житло, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК.

Якщо в своєму діянні декілька складів злочину, то це по­винно відобразитися в кваліфікації. Так, в ході попереднього розслідування було, скажімо, встановлено, що особа скоїла хуліганство і при цьому навмисно завдала по­терпілому тяжкі тілесні ушкодження. Слідчий на підставі цього в процесуальних документах вкаже, що дії звинуваченої особи кваліфікуються за ст. 296 і ст. 121 КК.

Правильна кваліфікація скоєного має істотне значення для винесення судом справедливого і законного вироку. Вона є ос­новою для чіткого дотримання законів у боротьбі зі зло­чинністю.

Кваліфікація злочинів може проводитися і в учбових цілях. На навчальних заняттях.

Дата добавления: 2015-07-12