Учень 6.Легенда про жінку

Свято матері

Учениця виконує пісню

ВедучийА 1. Весна – найпрекрасніша пора року. З її приходом оживає природа, повертаються із далеких країв птахи, квітнуть дерева, зодягаються в зелень, гаї перегукуються голосним пташиним співом.

Прийшла весна!

Учень 2. Люблю весну, та хто її не любить,

Коли життя цвіте, як пишний сад.

І, мов у сні, шепочуть листя-губи,

І квіти шлють солодкий аромат.

Люблю весну, коли плюскочуть ріки,

Коли рида од щастя соловей.

І заглядає сонце під повіки

У тишині задуманих алей...

Люблю, коли блукає місяць в травах,

Хатини білить променем своїм,

І п’є тепло ночей ласкавих,

А на лугах пливе туманів дим.

Весна вдягла у зелень віти дуба,

Уже курличуть в небі журавлі.

Люблю весну, та хто її не любить

На цій чудесній, радісній землі!

Учениця танцює зі стрічкою

ВедучийБ 3. Добридень, шановна родино!

Я не помилилася, бо думаю, що сьогоднішнє свято з’єднає нас у влику родину.

ВедучийА 4. Шановні батьки, діти гості! Запрошуємо вас до нашої родини на хліб-сіль, на слово щире, на родинне свято Матері!

ВедучийБ 5. Усе на землі від жінки: добро і краса, ніжність і ласка, любов і вірність, музика і поезія.

Учениця грає на піаніно

Учень 6.Легенда про жінку

Після того, як Бог створив чоловік, той заявив йому про свою нудьгу. Бог замислився, з чого зробити жінку, адже весь матеріал витратив на чоловіка. Після коротких роздумів став змішувати кілька яскравих променів сонця, усі чарівні фарби зорі, задумливий смуток місяця, красу лебедя, грайливість кошеняти, граціозність газелі, ласкаве тепло хутра, притягальну силу магніту. А потім додав туди ще холодного мерехтіння зірок, в’їдливості мухи, впертості осла, зажерливості акули, ревнивості тигриці, мстивості пантери, кровожерливості п’явки, отруйностіі змії, дурману опію, безпощадності стихії.

Ось такою Бог передав жінку чоловіку. При цьому промовив: „Бери її такою і не намагайся переробити, зазнавай щастя та терпи муки до самої смерті”.

ВедучийА 7. Це, звичайно, легенда-жарт, але в ній є доля істини, бо жінка – це одвічний біль і одвічна втіха. Вона може перетворити життя на рай і пекло. Від її любові чи нелюбові залежить, яким буде наше життя.

Учень 8. Свята і грішна, ніжна і жагуча,

Цнотлива й пристрасна, і сильна, і слабка.

Ти – жінка неповторна, чарівна,

Ти – жінка вічно мудра й молода.

Учень 9. М’яка і владна, віддана і вільна,

Близька й далека, світла й потайна.

Ти – жінка, жінка-мати і дружина,

Безмежне море доброти й тепла.

Учень 10. П’янка і чуйна, ліки і отрута,

Земна й небесна, горда і проста,

Ти – жінка, королева, берегиня,

Мінлива, непізнанна, дорога.

Ведучий Б 11. Коли в домі важко, тоді звертаються до жінки. Коли більше не допомагають розрахунки та обчислення, коли ворожнеча та взаємне руйнування сягають межі, тоді приходять до жінки. Коли злі сили беруть гору, тоді кличуть жінку.

Учень 12. Воістину небесна і земна,

Заквітчана і терном, і барвінком,

Свята і грішна, рідна, чарівна,

Повіки будь благословенна, жінко!

Дата добавления: 2015-10-21