Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Політична і церковна ситуація в Европі в хуі-хуіі ст.

Читайте также:
  1. ВОПРОС№17:Церковно-религийные отношения в ВКЛ и РП. Брестская церковная уния
  2. Зовнішньополітична діяльність. Перші кроки
  3. Зовнішньополітична діяльність: кадри
  4. Лікувально-евакуаційного забезпечення при надзвичайних ситуаціях, його мета і основні завдання
  5. населення при надзвичайних ситуаціях.
  6. Населення при надзвичайних ситуаціях.
  7. Основні завдання, функції, права та відповідальність медичних працівників з питань надання медичної допомоги пацієнту (постраждалому) при надзвичайних ситуаціях

а. – Держава. – Розглядана нами доба (1550-1650) ціхується частими державними, політичними й мілітарними зворушеннями європейського континенту. Згадаємо тут тільки важніші дати: 1559 – мир у Камбре між Еспанією, Францією й Англією; 1571 – перемога європейської коаліції над турками під Лепанто; 1581 – замирення між Польщею і Московщиною; 1584 -– формація Католицької Ліги для оборони перед наступом протестантизму різних відтінків; 1609 - - формація Святої Ліги католиків і Євангелицької Унії протестантів; 1618 початок 30-літньої війни в центральній Европі; 1648 - вестфальський мир і кінець 30-літньої війни; 1648 - початок козацьких воєн і 20 літ східньо-європейського воєнного лихоліття. (Усі дати, на цьому місці і взагалі в цілому розділі, належать до загально знаних і знаходяться в кожному підручнику історії, чи в енциклопедіях, тому не подаємо тут жадних джерел чи бібліографії, щоб не відвернути увагу читача на якийсь один твір чи автора.)

Та помимо своїх державно-політичних аспектів, цю добу вважають добою "релігійних воєн" в Европі. Фактично ж релігія була тільки притокою, а основні причини лежали в загальному напруженні зовнішніх і внутрішніх відносин тодішніх європейських держав, до козаччини включно: ішлось про державно-династичні конфлікти Франції, Еспанії, Німеччини, Англії, Польщі, Московщини між головними державами та в стосунку до менших: Данії, Швеції, Шкотії, Голяндії, Чехії, – з рівночасною внутрішньою боротьбою між королями і шляхтою, між світськими і духовними чинниками. Тому тут маємо ексцеси і протестантів, і католиків (Вартоломеївська ніч 1572 р.) у Франції, жорстокі екзекуції католиків в Англії (Єлисавета І: 1558-1603; Кромвель: 1649-1659), жорстокості тридцятьлітньої війни в Німеччині (1618-1648), державна "смута" в Московії 1605-1613 рр., пацифікація дисидентів у Польщі в першій половині XVII ст., тощо. У всі ці державні й політичні процеси глибоко зазублені справи релігійного і церковного характеру.

б. – Церква і релігія. – Доба Йосафата характеризується глибокою церковною і релігійною контроверсією між католицтвом, протестантизмом і православ'ям. Згадане століття – це утвердження і поширення протестантської реформації різних відтінків, – це католицька проти-реформація й обнова та спроби поєднання католицизму і православ'я. Реформаційні ідеї релігійно-церковного характеру Мартина Лютра (1493-1546), Ульриха Цвінґлі (1484-1531), Івана Кальвіна (1509-1564), англійського короля Генриха VIII (1509-1547) та інших протестантських церковних діячів – розбили релігійно-церковну одність європейського Заходу. Лютеранізм у 1555 р. дістає рівноправність у Німеччині та поширюється на Швецію, Данію й Норвегію, здобуваючи там панівне становище. Із Швейцарії поширюється кальвінізм у половині XVI ст. на Францію, Голяндію, Шкотію, Угорщину та досягає Литви. Англіканізм став державною релігією за Єлисавети І (1558-1603).

Реформаторські ідеї впали на пригожу почву, скоро прийнялись і поширилися по цілому європейському Заході. Серед католицького Заходу існувала глибока релігійно-церковна криза, з занепадом церковного правопорядку і надужиттями. Внутрішні спроби реформи церковного життя на Соборах залишилися тільки в декретах, (Зокрема для нашої доби згадаємо Вселенський Собор Лятеранський, 1512-1517 рр., який трактував такі справи як церковний правопорядок (симонія), християнський мир, реформа римської Курії, єпископів, ченців і т. д. Можна звернути увагу на симптоматиний факт: в одному і тому ж році(1517) кінчиться Собор і виступає Мартин Лютер із кличем за реформу.) і виступ реформаторів за основними реформами знайшов пригожу ниву. Гуманістичні течії ХУ-го століття поширили релігійний індиферентизм, раціоналізм та агностицизм, і багато тодішніх думаючих людей піддалося спокусі протестантського радикалізму. Шляхетсько - міщанські верстви сподівалися в протестантській реформі визволення з февдальних обмежень, зазираючи теж заздрісним оком на церковні маєтки та на впливи в церковній ділянці. Простолюддя сподівалося від реформи поліпшення свого соціяльного й економічного становища. Зокрема рушійною силою для поширення реформи стало гасло: "чия влада – того і релігія".("Cuius regio – eius геlіgіо".) Так політичні, соціяльні, економічні невзгодини вплинули вирішально на долю протестантської реформи, бо відповідальні чинники, заняті державними, політичними, династичними справами та війнами, не мали ні часу, ні сили, ні бажання краще наладнати життя в своїх секторах. І Церква, сама й одинока, мусіла стати на відсіч протестантській агресії, що й виявилося в так званій проти-реформі.

Для успішної проти-реформи треба було покласти відповідні основи. Цього діла доконав Тридентський Собор за 18 років своєї тяжкої праці (1545-1563), перевівши інституційну, навчальну і моральну обнову, видаючи так зв. "тридентське ісповідання віри". Для переведення релігійно-моральної обнови видав Собор ряд влучних постанов, та до їх здійснення покликав духовенство (семінарії, виховання, душпастирство, проповідництво) і мирян (катехитичні, подружні, аскетичні, літургійні приписи). Виконавцями проти-реформи стали колегії єпископів, школи, та передусім чернечі Чини, оновлені чи наново створені для тієї цілі (Єзуїти, Капуцини, Піяристи, Лазаристи, Милосердні Брати, Сестри Шаритки, Театини й і.). Школами, місіями, проповіддю, релігійним вихованням, наукою – головним носієм і виконавцем проти-реформи став Чин Єзуїтів, зорганізований на струнких началах (компетенція, послух, вплив на провідну верству), який у цій добі осягнув уже в католицькій Церкві своє велике значення та вплив, стягаючи тому на себе головні удари і наступ протестантизму, а згодом і православ'я.(Оснований св. Ігнатієм Льойолею (Еспанія) в 1534 р., затверджений Павлом III у 1540 р. Члени Ордену прибули до Польщі в 1556 р. На українських землях було 23 колегії, з чого в Ярославі вже від 1574 р., а в Києві від 1647 р. Пор. Енциклопедія Українознавства, том II, стор, 652 (словникова частина).

На протестантський "протест" католицька Церква відповіла оновленим ствердженням євангельських начал та реформою своїх структур.

 


Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 74 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Билет № 14 | Болгарія, Святий Влас | Вартість вказана в євро на одну особу за одну добу | Володимир Волинський — 1580 | ВІД ВИДАВНИЦТВА | ПЕРЕДМОВА | ЦЕРКВА В УКРАЇНІ Й БІЛОРУСІ В ДОБІ ЙОСАФАТА | ОБНОВА УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКОЇ ЦЕРКВИ ЧЕРЕЗ БЕРЕСТЕЙСЬКЕ ПОРОЗУМІННЯ З РИМОМ | ВІД БЕРЕСТЯ ДО ВИТЕБСЬКА | КУНЦЕВИЧ У МАНАСТИРІ |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
ВСТУПНІ ЗАВВАГИ| ПОЛЬЩА – ЛИТВА – МОСКОВЩИНА – УКРАЇНА В ХУІ-ХУІІ СТ.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.005 сек.)