Опозиційний рух в україні у другій погловині 1960 – 1980 рр.

Оголосивши після смерті й.Сталіна відхід від методів управління суспільством, заснованих на насильстві й масових репресіях, партійно-державне керівництво СРСР зберегло у недоторканому вигляді систему відносин між центром і національ­ними республіками, що склалася в 20-і - 40-і роки. Це суперечило настроям української інтелігенції, широких мас населення республіки, які прагнули ліквідації диктату центру, вільного розвитку національних відносин, української культури, мови. Ці настрої сприяли формуванню національно-демократичного руху, що про­являвся у формі дисидентства (інакомислення).

Особливого поширення він набув у другій половині 60-х років, коли протести проти зневажання національних і загальногромадянських прав починають лу­нати публічно. Проіснував дисидентський рух до кінця 80-х років.

Дисидентський рух 60-80-х рр. Умовно поділяють на три основні напрями:

А) національно-визвольний - боротьба за вільний розвиток української мови й культури, за відновлення суверенітету України;

Б) правозахисний - вимоги дотримання в СРСР основних прав і свобод люди­ни, викриття злочинів тоталітарної системи;

В) релігійний рух - за відновлення в україні заборонених релігійних кон­фесій, за дотримання свободи віросповідання.

Українське дисидентство характеризувалося рядом рис.

По-перше, це була мирна, ненасильницька форма боротьби, боротьба за уми й душі людей.

По-друге, цей рух вже мав свої організаційні форми (союзи, об'єднання, комі­тети).

По-трстс, дисидєнтство було загальноукраїнським явищем і було представле­не у всіх регіонах україни.

По-четверте, дисидєнтство, як суспільний рух, охоплювало різні соціальні перетин населення - інтелігенцію (письменники, журналісти, літера­турознавці, вчителі, юристи, фахівці різних галузей народного господарства), студентство, робітників.

Серед відомих дисиденті даного періоду були юрист Левко Лук'яненко, літе­ратурний критик Іван Світличний, художник Петро Заливаха, історик Вален­тин Мороз, генерал Петро Григоренко, публіцист Іван Дзюба.

Як і в попередні роки, дисиденти були об'єктом переслідувань і розправ. Для боротьби з дисидентами при КДБ створюється п'яте управління. З приходом до влади Л.І Брежнєва, має місце цілий ряд політичних арештів, особливо в У країні. У цілому в 1965 р. Було заарештовано понад 20 талановитих представників молодої української інтелігенції, які висловлювали незалежні думки, були учасниками дисидентського руху. Перший громадський політичний протест у радянському союзі теж мав місце в україні. Багато з них поплатились роботою, членством у партії. В цей час особливо активізувалась діяльність В.М. Чорновола. Він по свіжих слідах подій 1965-1993 рр. видав збірник матеріалів «Лихо з розуму» (1967 р., Париж).

Дата добавления: 2015-10-21