Соціально-економічний розвиток Лівобережної України в другій половині 17-18 с.

Основою української економіки було сільське господарство. Його розвиток у різних регіонах відбувалося нерівномірно. Найбільше успішно на Лівобережжі і Слобожанщині. В Україні широко культивувалися жито, пшениця, ячмінь, просо, гречка, горох, із середини XVIII ст. - картопля. Розвиток товарно-грошових відношень призвело до розширення посівів технічних культур - тютюну, льна, коноплі, у наприкінці XVIII сторіччя;- цукрового буряка і соняшнику. Для одержання високих прибутків поміщики розвивали пов'язані із сільським господарством виробництва. Особливо багато. будувалося млинів. У 1782 р. тільки на Лівобережжя було 3300 водяних і біля 12000 вітряних млинів. Широко розвите було виробництво пшеничної горілки, у 1750 р. у кожному полку було в середньому 50 винокурний. Високого рівня досягло тваринництво. Десятки кінних заводів розводили чистокровних скакунів. Найбільшою владою користувалися: гетьман, полковники і сотники. У їхніх руках зосереджувалися величезні земельні володіння. На Слобожанщині половина земельного фонду належала 250 поміщицьким сім'ям. Соціальний антагонізм між старшиной і черню давав можливість царату, використовуючи прагнення знаті до покріпачення селянства, після провалу сепаратистських устремлінь, підсилити її залежність від російського монарха. Особливо сильної проімперська орієнтація стала після 1785, коли Катерина II зрівняла українську знать з російським дворянством. Прості козаки до середини XVIII в. утратили такі важливі політичні права, як право обирати старшину і брати участь у радах. Але особливо погіршилося їхнє економічне положення. Відбуваючи військову службу на основі власного майна, козаки часто залазили в борги, розорялися. У результаті чисельність козацтва скоротилася. У 1735 р. гетьманське правління провело реформи, розділивши козаків на дві категорії: заможні (боєздатні козаки, або виборні) і недієздатні купити собі військове спорядження. До кінця сторіччя більшість бідних, козаків опустилося до рівня державних селян. Ліквідація меж, а водночас і потреби її охороняти економічні трудності, перетворення старшини в багатих землевласників, відсталість у військовій справі - усе це призвело до тому, що козацтво на Україні перестало існувати. Закон 1727 р. установив, що, йдучи від своїх феодалів, селянин утрачав право на те майно, що, належало йому на старому місці, а з 1760 р. селяни повинні були одержувати в пана письмовий дозвіл на переїзд. Втративши законне право на перехід, багато селян Гетьманщини бігли на Запоріжжя, що явилося ще одною причиною заборони Січі. Відновлення кріпосного права позбавило селян усяких суспільних прав.

Зміни в господарському житті особо яскраво проявилися в мануфактурному виробництві, що розвивалося на базі дрібних селянських промислів і міського ремесла. Мануфактурними були селітряні підприємства, металургійне виробництво, текстильна промисловість. На Лівобережжя і Слобожанщині в XVIII в. продовжується ріст міст, що є центрами зосередження ремесла, промислів, торгівлі, а згодом і мануфактурного виробництва. З 1785 р. на У вводиться загальнодержавна система керування містами. Ремісники об'єднуються в цехи, на чолі яких коштують управи з виборним головою. У містах обирається міське самоврядування - міські голови, бурмистри, ратманы, старости, члени магістрату.

В міру розвитку різноманітних галузей сільського господарства, ремесел і промислів, росту міст, розширювалися торгові операції купецтва, частини поміщиків і заможних селян. Торгівля зосереджувалася на ярмарках і базарах Найбільше значні з них були в Ніжині, Сум, Харкові, Чернігові, Києві, Переяславі. Продавали зерно, тютюн, худоба, шерсть, шкіри, мед, віск, сукно, горілку, полотнина, гончарні і дерев'яні вироби, чоботи і т.д. Через межу на України ввозилися сукна, оксамит, шовк, ювелірні вироби, вино, папір. В зовнішній торгівлі помітну роль грали грецькі купці, у них у Ніжині було своє братерство і магістрат. Негативний вплив на розвиток економіки робила неупорядоченность правової сфери. Так, до другої половини XVIII сторіччя в законодавстві Російської імперії був відсутнім навіть самий термін «власність», аж до 1785 р. у користуванні нерухомістю й у системі спадкування існувало багато невиправданих обмежень. Тільки в 1729 р. був виданий перший вексельний указ. Укр.ому козацтву не вдалося створити республіканське товариство. У XVIII в. соціальний лад Лівобережної У був змінений у відповідності з ладом сусідніх земель. З виникненням у Гетьманщині дворянської верхівки селяни знову стали фортечними, а козаки своїм статусом зрівнялися із селянами.

Дата добавления: 2015-10-21