Дублювання гіпсових моделей

Маси для дублювання повинні відповідати таким вимогам:

- бути еластичними, аби легко можна було виводити модель з відбитка з максимальною нішою;

- бути міцними на розрив;

- мати мінімальну усадку і гарантувати виготовлення вогнетривкої моделі достатньої точності;

- відбиток не повинен змінювати свої розміри під час зберігання;

- повинні бути стійкими до дії хімічних речовин, не втрачати еластичності і т.ін.;

- бути інертними щодо матеріалів, з яких виготовляють вогнетривкі моделі;

- бути біологічно стійкими, не потребувати стерилізації;

- не втрачати своїх властивостей у разі багаторазового використання;

- мати невисоку температуру плавлення;

- мати нескладну технологію виготовлення.

Дублювання моделей - це технологічний етап, який дозволяє значно підвищити якість бюгельних протезів, для дублювання використовують реверсивні (зворотні) колоїдні маси на основі агар-агару (гелій, дентокол, перфлекс, вірогель, віродубль та ін.) або поліхлорвінілу (ПХВ).

Останнім часом широко використовують дублювальні маси на основі силікону (сильфлекс, вірозил, керадур-Л та ін.) та поліефірної гуми. Е.Я.Варес (1992) пропонує для дублювання використовувати еластичні відбиткові маси (поліуретанові, силіконові, альгінатні).

Виготовлення відбитка з геліну. Підготовану до дублювання модель закріплюють у спеціальній кюветі, яка складається з основи та кришки з трьома отворами для заливання маси. Модель закріплюють у центрі основи кювети мольдином або пластиліном, щоб отримати відбиток зі стінками рівномірної товщини.

Масу «Гелін», нарізану маленькими шматочками, кладуть у емальовану, скляну або фарфорову посудину з кришкою, в яку вмонтовано термометр. Посудину ставлять на водяну баню (воду доводять до кипіння). Гелін топиться поступово, приблизно 60 хв. Температура топлення - 80 °С. Масу забороняється нагрівати вище за 90 °С, бо вона втратить свої властивості і стане непридатною для отримання відбитків. Розтоплену масу «Гелін» знімають з водяної бані і поступово охолоджують до температури 48-50 °С, періодично помішуючи.

Модель для дублювання занурюють на 5-10 хв у холодну воду для видалення з неї пухирців повітря та насичення вологою. При цьому перевіряють щільність прилягання до моделі підкладок. Модель з основою виймають з води і обдувають стисненим повітрям (для видалення залишків води). На основу кювети накладають кришку, і в один із її отворів тонким струменем заливають розтоплену масу. Коли вона з'явиться в усіх отворах кришки кювети, закінчують заливку (мал. 4).

Маса застигає 30-40 хв при кімнатній температурі. Для того щоб маса швидше застигла, через 15 хв після заливки маси кювету занурюють у посуд з холодною протічною водою. Застигла маса стає еластичною, желеподібною, добре ріжеться ножем. З кювети знімають основу - дно, масу навколо моделі підрізають ножем і повільно виймають модель з гідроколоїдного відбитка. Відбиток повинен бути точним, гладеньким, блискучим. Якщо ливарні канали-литники проходитимуть через основу моделі, то у відбитку закріплюють конус і приступають до виготовлення вогнетривкої моделі, її потрібно виготовити негайно, щоб уникнути усадки та деформації відбитка. Технологія отримання відбитків для всіх гідроколоїдних мас аналогічна.

Мал. 4. Отримання дублюючого відбитка: а - укріплення моделі на основі кювети; б - заливання дублюючої маси в кювету; в - дублююча маса після застигання; г - укріплення конуса на відбитку

Фірма ВЕСО (Німеччина) для дублювання використовує маси «Вірогель», «Віродубль», «Вірозил» та спеціальне обладнання.

Е.Я.Варес (1992) пропонує для виготовлення дублюючих відбитків використовувати відбиткові еластичні маси. Відбитки можна отримати в звичайних стандартних кюветах, але краще використовувати розроблені ним дублюючі шприц-кювети (ДШК).

Комплект ДШК складається з набору парних кілець діаметром 40, 60 та 90 мм, притискного, а також формуючого пристрою.

Будова кілець кювети. Нижні кільця кювети мають висоту 35 мм, а верхні - 20 мм. Внутрішній бік нижнього кільця сточений конусоподібно під кутом 5-8°. Біля основи нижнього кільця є три вирізи завглибшки 4 мм, завширшки 12,5 мм, у неї входять виступи основи кювети. Вирізи зроблено так, щоб кільця кювети можна було з'єднати тільки в одному положенні. Над вирізом є заглибини в 1 мм діаметром 5 мм, в які входять гвинти і фіксують основу кювети. Основа кільця виготовлена з листової сталі завтовшки 3 мм, його діаметр на 0,5 мм менший за внутрішній діаметр нижнього краю нижнього кільця.

Притискний пристрій. Основа його виготовлена з суцільного листа сталі завтовшки 3 мм, завдовжки 117 мм і завширшки 60 мм. До якого приварено стійки заввишки 65 мм (діаметр 8 мм) з різьбою та гайкою на вільних кінцях.

Формують відбиток у такій послідовності: на основі моделі утворюють широкий хрестоподібний виріз завглибшки 2-3 мм покривають його для ізоляції лаком, який згодом дозволить легко відокремити модель. Модель обтискаюсь стандартною пластинкою базисного воску, стежачи, аби не утворилися ретенційні пункти. Готують гіпс, заливають його в основу ДШК, куди вставляють модель таким чином, щоб найвища точка моделі була на рівні висоти нижнього кільця. Після кристалізації гіпс обробляють, наносять ізоляційний лак, встановлюють нижнє кільце і фіксують його до основи стопорними гвинтами. На модель до воскової пластинки прикріплюють один, а якщо потрібно, два литники завтовшки 6 мм. Литники повинні бути на 5 мм вищі за верхнє кільце. Після цього верхнє кільце заповнюють гіпсом, перекриваючи його на 2 мм. Встановлюють притискний пристрій таким чином, щоб воскові литники були посередині формуючої камери, і притискають його до кілець гайками. Після кристалізації гіпсу ДШК опускають у киплячу воду й витоплюють віск. Апарат розбирають, розкручуючи гайки та знімаючи притискний пристрій з формівною камерою. Потім знімають верхнє кільце з гіпсоблоком. Ослаблюють гвинти, відокремлюють основу апарата і видаляють гіпсову модель. За потреби залишки воску з моделі змивають окропом. На поверхню гіпсу, повернуту до моделі, наносять ізоляційний лак. Модель готують до дублювання, тобто укріплюють ізоляційні підкладки під дугу та базисні сітки, заливають воском піднутріння і зрізують залишки воску ножем у паралелометрі.

Після цього модель встановлюють на місце і складають апарат. Формувальну камеру заповнюють еластичною масою і, швидко обертаючи гвинт, виповнюють кювету масою. Коли рух поршня утруднюється, роблять ще два оберти. При цьому гумовий поршень стискається і збільшується тиск на еластичну масу. Залежно від того, як підкручено гвинт, тиск може бути в межах 4-10 атм.

Після вулканізації або кристалізації еластичної маси апарат розбирають і вивільнюють гіпсову модель. Кювету перевертають і відбиток заповнюють вогнетривкою масою згідно з інструкцією. Завдяки тому, що дублюючий відбиток тонкий, його без труднощів знімають з вогнетривкої моделі і за потреби відливають ще 1-2 моделі.

Якщо відбиток отримують у звичайній, стандартній, кюветі, то модель, вкриту пластинкою базисного воску, гіпсують у кювету зворотним методом. Після витоплення воску модель знімають з кювети і готують до дублювання, як і в попередньому варіанті. Модель встановлюють на місце, покривають ізоляційним лаком штамп і контрштамп, готують еластичну масу, її пакують у кювету, як і пластмасу. Під пресом кювету витримують до повного завершення вулканізації, кристалізації еластичної маси.

Відлиту еластичним відбитком вогнетривку модель виймають з кювети разом з відбитком, а потім з неї відбиток знімають.

Ця методика має багато переваг. За її допомогою можна дублювати всі різновиди моделей, бо дублююча форма тонка і досить еластична, тож з неї легко вивести модель навіть за наявності значних ретенційних пунктів. Для дублювання використовують усі види еластичних мас, і, що важливо, - в невеликій кількості (мал. 5). За даними В.П.Панчохи та співавторів (1965), синтетичні маси для дублювання кращі за своїми властивостями, ніж гідроколоїдні на основі агар-агару. Авторами було встановлено, що всі маси, які використовують для отримання відбитків, через деякий час зменшуються в розмірах (таблиця). Це негативно впливає на виготовлення точних каркасів бюгельних протезів у разі лиття на вогнетривких моделях.

Мал. 5. Схема одержання еластичного дубля відбитка за методом ливарного пресування:

1 - гіпсова модель, з якої отримують відбиток еластичною масою; 2 - гіпс у кюветі; 3 - еластична маса; 4 - поршень; 5 - камера для формування; 6 - плита для притискання

Так, відбиток із маси «Гелін» стає меншим за еталон одразу після його отримання на 0,4 %, через 30 хв - на 0,7 %, а через 60 хв - на 1 %, через 24 год - на 2,2 %.

Відомо, що гідроколоїдні маси повільно тверднуть при кімнатній температурі. Тому для прискорення застигання за інструкцією пропонують охолоджувати їх водою. Але після такого охолодження відбиток стає меншим за еталон. З огляду на сказане зрозуміло, чому відбиток треба відливати негайно після його отримання. Крім цього, в різних ділянках через різну товщину відбитка усадка буде неоднаковою і це призведе не тільки до зменшення моделі, а й до її деформації.

Поліхлорвінілові маси дозволяють під час дублювання моделей домогтися високої точності й стабільності. Так, відхилення щодо розмірів відбитка із поліхлорвінілової маси від еталона становило лише 0,19 %. Відбиток точніше повторює еталон, а в процесі зберігання на відкритому повітрі практично не змінює своїх розмірів.

Таблиця.

Зменшення розмірів відбитків залежно від часу виготовлення та використання маси, %

МАСА	Щойно виготовлений	Через 10 хв	Через 30 хв	Через 60 хв	Через 24 год
Поліхлорвінілова маса (ПХВМ), охолоджена у воді Агарова маса „Гелін” охолоджена на повітрі Агарова маса „Гелін” охолоджена у воді Агарова маса „Дентакол” охолоджена на повітрі Агарова маса „Дентакол” охолоджена у воді	0,19 0,4 0,6 0,5 0,8	0,26 0,4 1,0 0,6 0,1	0,08 0,7 1,6 0,9 1,7	0,08 1,0 1,9 1,1 2,0	0,15 2,2 2,9 2,2 3,0

Багаторазове перетоплення маси фактично не змінює її властивостей. За одним відбитком можна відлити кілька керамічних моделей, якщо стався брак. Відбиток із поліхлорвінілової маси еластичний та міцний. Таким чином, поліхлорвінілові маси більше відповідають вимогам до дублюючих мас і мають незаперечні переваги над агаровими. Недоліком поліхлорвінілової маси є лише вища температура топлення. За відбитком можна виготовляти вогнетривкі моделі тільки із міцних матеріалів, інакше модель зруйнується під час виведення її з відбитка.

Промисловість випускає багато синтетичних матеріалів для потреб виробництва, які можна було б використовувати для виготовлення дублюючих мас. Це ікрилові та поліхлорвінілові гідропласти. Для стоматології найбільшу цінність мають поліхлорвініловий формопласт, гідропласт МАТІ та акрило-сирольний гідропласт. Найкращим є поліхлорвініловий формопласт. Із нього масу готують так: 300 г формопласта дрібно нарізують, обливають 50 мл машинного масла і розтоплюють у сушильній шафі при 150°С. Топити масу краще в алюмінієвому або фарфоровому тонкостінному посуді. Доцільно спочатку розтопити невелику кількість його, а потім додати до розтопленої маси порціями нерозтоплену і чекати, доки розтопиться вся порція. В розтоплену масу насипають частинами 150 г наповнювача (маршаліт) і 2 г кальцію стеарату. Масу помішують і топлять до такого стану, коли вона легко стікає з кінця мішалки, її потрібно бдразу ж використати для заливання в кювету, якщо є дубль відбитка, або вилити в посуд для зберігання.

Дата добавления: 2015-10-16