З'єднання кламера з протезом

З'єднання кламерів з протезом є однією із головних проблем бюгельного протезування. Складнощі полягають у конструюванні бюгельних протезів через різницю податливості періодонта і м'яких тканин альвеолярних відростків під час вертикального тиску. Опорні тканини по-різному відповідають на навантаження під час жування. Через зв'язковий апарат, і гідродинамічним шляхом періодонт передає тиск на альвеолярний відросток і тіло щелепи. При цьому відбувається амортизація навантаження.

Періодонт має природну рухомість по вертикалі 0,01- 0,03 мм. Податливість м'яких тканин, які під час стискання покривають альвеолярний відросток, дорівнює 0,3-0,9 мм, тобто в 10-З0 разів більша, ніж податливість зуба. В цих умовах зуб починає рухатися раніше, ніж слизова оболонка почне обмежувати функціональне навантаження. Тому, вибираючи конструкцію протеза, слід враховувати вид і величину дефекту, кількість і стан опорних зубів, ступінь вираженості, альвеолярного гребня, піддатливості слизової оболонки протезного ложа тощо.

3а недостатньої кількості опорних зубів чи у разі їхньої незадовільної стійкості слід подумати, як їх розвантажити і перерозподілити значну частину тиску на альвеолярний відросток,

Можливість передавання тиску, що виникає під час жування, на альвеолярний відросток залежить від його форми й ступеня атрофії, стану слизової оболонки. Гострий ножеподібний або рухомий альвеолярний відросток не може бути доброю основою для передавання тиску, тому доводиться більше навантажувати зуби, які залишилися.

Для розподілу тиску під час жування між альвеолярними відростками й опорними зубами існує жорстке (стабільне), пружне (напівлабільне) і шарнірне (лабільне) сполучення кламера з базисом протеза.

У разі жорсткого сполучення кламер з'єднується з протезом нерухомо, і жувальний тиск, що припадає на протез, передається опорним зубам через кламер.

Мал. 6. Пристрої для зменшення навантаження

Мал. 7. Одно- (а) і двоосьові {б) шарніри. Схема виготовлення (в)

Жорстке кріплення застосовують тоді, коли дефекти обмежені зубами з двох боків - медіальне та дистальне. У разі двобічної опори жувальний тиск передається на щелепи найфізіологічнішим шляхом, через періодонт опорних зубів, а площинна система фіксації забезпечує стійкість протеза і найкращі умови для функціонування як протеза, так і зубів, що залишилися. Дефект повинен бути обмеженим з двох боків. Жорстке сполучення доцільне тоді, коли бюгельний протез розташовується на достатній кількості опорних зубів, добре збережених альвеолярних відростках та слизовій оболонці з невеликою рівномірною пружністю.

У разі кінцевих дефектів також можливе жорстке сполучення за відповідного методу розподілу навантаження на пародонт і тканини альвеолярного гребня.

Для жорсткого з'єднання кламера з каркасом при всіх видах дефектів зубних рядів застосовують кламерну систему Ney.

Пружне з'єднання кламера з протезом показано тоді, коли треба зменшити навантаження на опорні зуби за рахунок підвищення функціонального навантаження на тканини гребня щелепи (мал. 6). Це спостерігається тоді, коли для утримання бюгельного протеза залишилося мало зубів, або коли зуби не досить стійкі, або є зміни в ділянці пародонта. Пружному з'єднанню слід також надати перевагу, коли альвеолярні відростки вкриті стоншеною слизовою оболонкою, яка, має невелику пружність.

Плечі кламера з'єднуються з протезом через довгий пружний відросток, У цьому разі на зуби передається частина тиску протеза, друга частина гаситься пружним важелем, через пружне з'єднання передається навантаження на слизову, оболонку альвеолярного відростка трохи пізніше, коли періодонт зуба перебуває вже у відповідному напруженні. Ефективність пружини залежить від її довжини, профілю поперечного перерізу, характеру матеріалу та його термічної обробки, Кращі пружні властивості має відросток із дроту (зі сплавів золота чи сталі) діаметром 1-1,8 мм. Відростки діаметром до 1,5 мм застосовувати не слід.

Пружний відросток не повинен бути надто твердим, інакше він втрачає свої пружні властивості і сполучення буде жорстким. Крім того, і надто пружний відросток призводить до більшої рухомості сідла. Плоскі чи напівкруглі литі відростки із сталі та ще й виставлені на ребро не досить еластичні.

Шарнірне з'єднання бюгельного протеза застосовують тоді, коли є умови для передавання тиску під час жування, тобто за добре вираженого альвеолярного відростка, значної піддатливості його слизової оболонки у разі великого дефекту зубного ряду.

Шарнір - це з'єднання двох тіл, які допускають у їхніх межах відповідні регулювальні рухи однієї чи обох частин. Якщо такий рух можливий лише навколо однієї осі, йдеться про шарнірний суглоб, який у найпростішій формі має вигляд циліндричного тіла, що обертається навколо своєї осі (мал. 7).

Такий шарнір має певний ступінь свободи. Якщо рухи можливі навколо двох осей, шарнір має два ступені свободи і т.ін. Наприклад, рука людини має 16 ступенів свободи.

Шарнірне з'єднання почали застосовувати на початку XX століття. Уже перші спостереження засвідчили, що таке сполучення за відсутності дистальної опори є найефективнішим.

Багато авторів запропонували різні конструкції рухомого з'єднання кламера з базисом протеза.

На сьогодні широко застосовують шарнір Янтцена (мал. 7, а). Його виготовляють із металу. Під час моделювання каркаса бюгельного протеза його підігрівають і поміщають між восковими кламером і сіткою. Після лиття створюється шарнірне з'єднання. Бюгельні протези із шарнірними кламерами добре фіксуються в порожнині рота, до них швидко звикають, природні зуби не перевантажуються.

Недоліком одношарнірного з'єднання є підвищений тиск базису на дистальну ділянку альвеолярного гребня, який зумовлює запальні процеси і атрофію альвеолярного відростка. Для усунення його В.І.Кулаженко (1975) запропонував двоосьовий шарнір (мал. 7, б). Він має дві осі обертання завдяки наявності в його конструкції сполучної планки між кламерами і металевою сіткою базису.

Перевага подвійного шарнірного з'єднання полягає в тому, що за такої конструкції тиск під час жування передається на альвеолярний відросток рівномірно, всією площею базису. Під час користування таким шарніром під базисом протеза на слизовій оболонці не виникає запалення, опорні зуби не розхитуються, структурних змін у кістці не відбувається.

6. План проведення заняття:

1) Контроль початкового рівня знань:

1.1. Кламерна лінія. Її напрямки (діагональний, трансверзальний, сагітальний).

1.2. Будова бюгельного протеза. Можлива та допустима ширина та товщина дуги бюгельного протеза.

1.3. Паралелометрія. Її мета, задачі.

Методики проведення паралелометрії.

2) Виконання студентами практичних робіт та їх аналіз:

Вивчення діагностичних моделей.

Планування конструкції Б.П.

Визначення виду фіксації, типу кламера, його розміщення на зубі (на діагностичній моделі).

Проведеня паралелометрії, визначення межової лінії.

3) Контроль кінцевого рівня знань:

1. Встановлення попереднього діагнозу.

2. Остаточний діагноз. Обґрунтування діагнозу.

3. План та задачі ортопедичного лікування.

4. Об'єм та попереднє лікування перед протезуванням.

5. Види та задачі протезування.

6. Вибір конструкції протеза і матеріалів для його виготовлення.

7. Показання та протипоказання до виготовлення бюгельних протезів.

8. Біомеханіка функціонування бюгельного протеза.

9. Розподіл жувального навантаження при ортопедичному лікуванні бюгельними протезами.

10. Перерозподіл жувального навантаження при кінцевих і включених дефектах зубних рядів.

11. Конструктивні особливості бюгельних протезів.

12. Вибір опорних елементів при плануванні конструкції бюгельного протеза.

13. Клініко-лабораторні етапи виготовлення бюгельного протеза.

14. Планування каркасу бюгельного протеза.

15. Паралелометрія - мета та завдання. Способи проведення паралелометрії. Типи паралелометрів.

16. Каркас бюгельного протеза. Непрямі фіксатори.

17. Базиси бюгельних протезів.

7. Рекомендована література:

Основна:

1. Біда В.І. Заміщення дефектів зубних рядів сучасними конструкціями знімних протезів Львів: ГалДент, 2009, с.84-97.

2. Аболмасов Н.Г. и др.Ортопедическая стоматология. М., 2000 г., с.298-309.

3. Гітлан Є.М. Кроть М.К. Посібник з бюгельного протезування. К., Здоров”я. 2000 р., с.47-62.

4. Гаврилов В.І., Щербаков А.С. Ортопедична стоматологія М., 1998 р.

5. Бетельман А.І. Ортопедична стоматологія. М., 1965 р.

6. Нагинина С.В., Свирин С.В. Бюгельное протезирование. Москва, 1976.

7. Курляндский В.Ю. Бюгельное протезирование. Ташкент. Медицина, 1965.

8. Панчоха В.П. Цельнолитые бюгельные протезы. Медицина, 1974.

9. Перзашкевич Опирающиеся бюгельные протезы. Медицина, 1974.

10. Соснин Г.П. Бюгельные протезы. Минск, «Наука и техника», 1989.

11. Сидоренко Г.И. Зуботехническое материаловедение. 1988.

12. Курляндский В.Ю. Ортопедическая стоматология. 1962.

13. Березовский «Бюгельное протезирование», М. 1980 г.

14. Соснин Л.П. «Бюгельное протезирование», М. 1981 г.

15.Ирошникова Е.С., Шевченко В.И. Параллелометрия в ортопедической стоматологии. М.Медицина. 2000.

Додаткова:

1.Жулёв Е.Н. Материаловедение в ортопедической стоматологии.

2.Панчоха В.П. Цельнолитые бюгельные протезы. М., 1974.г.

3.Перзашкевич Опирающиеся бюгельные протезы. М.,Медицина.1974

Дата добавления: 2015-10-16