Наукові засади методики ознайомлення дітей з довкіллям у дошкільному навчальному закладі

Методологічними засадами методики ознайомлення дітей з довкіллям є концепт цілісності як філософської категорії, що виражає відношення між сукупністю предметів і зв’язком, який об’єднує ці предмети, і приводить до появи в сукупності нових властивостей, закономірностей, що не були притаманними предметам у їх відокремленості;

¹ Богуш А.М. Моє довкілля. Програма ознайомлення дітей старшогодошкільного віку з довкіллям. - К: Шкільний світ. - 2006. - С. 5-6.

² Освітня програма "Довкілля". — С. 9.

при цьому тип зв’язку частин визначається і тим, що утворилось як ціле.¹

Словникові філософські джерела визначають "цілісність" як завершеність, тотальність, цільність і власну закономірність речі; як об’єктивний зв’язок частин і цілого, властивий усім рухам матерії, усі форми цілісності за своїм походженням пов’язані одне з одним.

Цілісність розглядається філософами і як єдність: внутрішня єдність, що сприймається як єдине ціле. У наукових джерелах подекуди цілісність розглядають у руслі системного підходу. На думку науковців, ціле - це та сама система взаємопов’язаних і взаємообумовлених елементів і водночас об’єкт наукового пізнання.

Ми ж розподіляємо думку вчених (І.В.Блауберг, А.Ю.Цо-фіас) про те, що системність і цілісність не є тотожними поняттями, хоч і близькими і взаємозалежними; системність є однією з форм прояву цілісності.

Цілісність виступає об’єктом наукового пізнання, частини якого організовані в систему взаємопов’язаних і взаємо-дієвих елементів, що набувають нових інтегральних властивостей, які не були притаманні компонентам, що її утворюють. Систематизація та інтеграція є близькими за своєю сутністю процесами (об’єднання, ціле якихось частин).

Метою методики ознайомлення дітей з довкіллям є формування у дітей цілісності знань про довкілля, цілісності свідомості людини, яка здатна брати на себе відповідальність за своє майбутнє і майбутнє довкілля.

Підґрунтям формування цілісності знань є уявлення про зміст найбільш загальних закономірностей природи, її збереження, періодичності процесів у довкіллі.

Довкілля - це середовище життя, з яким жива істота пов’язана обміном речовин, енергії, інформації, постає

¹ Философская знциклопедия. - М.: "Сов. знциклопедия." 1962, - т.5. -С. 474.

перед дитиною не набором природних об’єктів, а як цілісність, у якій все органічно пов’язане. У довкіллі не існує тіло само по собі чи розум сам по собі: і тіло, і розум взаємодіють із довкіллям, довкілля це місце взаємного дослідження¹. Довкілля дає дітям цілісні знання про природу, суспільне середовище, життя людини та саму людину. У процесі ознайомлення дітей з довкіллям педагог використовує закономірності природи і соціуму для формування цілісності знань, цілісності свідомості дитини.

Американським філософом Едвардом Рідом розроблено нову парадигму філософії освіти - екологічний реалізм, стрижневим положенням якого є істинність, однозначність знань про довкілля можна виявити тільки в безпосередній взаємодії з ним.

У дошкільному навчальному закладі потрібно проводити тільки безпосередні спостереження у природі конкретного об’єкта та наступного сприйняття інформації. За словами академіка В.Р.Ільченко, сприйняття у довкіллі не є сумішшю фізичного відчуття і раціонального міркування, а є результатом ситуаційного життєвого процесу, відповідно до якого спостерігач веде дослідження і доходить відкриття². За концепцією екологічного реалізму, пізнання ситуації у довкіллі є не вивченим.

Отже, цілісність знань і свідомості, теорія екологічного реалізму, який передбачає велику множинність способів життя, і тільки одне конкретне середовище довкілля, виступає методологією побудови методики ознайомлення дітей дошкільного віку з довкіллям та організації пізнавальної діяльності дітей у ньому.

Психологічними засадами методики ознайомлення дітей з довкіллям є вчення психологів про а) індивіда, особистість, індивідуальність; б) розвиток мислення; в) психологічні процеси розуміння.

¹ Там само. - С. 31.

² Там само.

Добре відомо, людина народжується біологічною істотою, назва якої індивід (індивідуум). Для цього біологічного виду притаманне: а) неподільність, або цілісність суб’єкта; б) наявність у нього особливих - індивідуальних - властивостей, що вирізняють його від інших представників того самого виду. Людина народжується індивідом, з притаманним їй генотипом. У процесі життєдіяльності індивідуальні геноти-пічні властивості стають фенотипічними.

Кожний індивід наділений найбільш загальними психофізіологічними характеристиками: а) цілісність психофізичної організації: системність зв’язків між різноманітними функціями і механізмами, що реалізують життєві відносини індивіда; б) стійкість взаємодії з довкіллям, що визначає збереження основних відносин індивіда до довкілля і водночас припускає наявність моментів пластичності, гнучкості, варіативності; в) активність забезпечує здатність індивіда до самозміни, діалектично поєднує залежність від ситуації з подоланням ‘її безпосередніх впливів.¹

Новонароджений індивід за наявності означених характеристик тільки потенційно може перетворюватися з біологічної істоти в соціальну. У процесі життєдіяльності в соціокультурному середовищі у предметному і соціальному довкіллі, спілкуючись з іншими людьми і набуваючи соціального досвіду у процесі навчання, індивід стає особистістю. Під впливом соціального довкілля відбувається соціалізації особистості.

Особистість розглядається психологами як феномен суспільного розвитку; індивід як суб’єкт соціальних відносин і свідомої діяльності. За О.О. Леонтьєвим, особистість -якісно нове утворення, яке формується тільки у процесі життєдіяльності індивіда в суспільстві, в соціальному довкіллі. Людина як суспільна істота набуває нових

¹ Шапар В. Сучасний тлумачний психологічний словник. - Харків: "Прапор", 2005. - С. 173-174.

якостей, які відсутні в індивіда (мотивація поведінки, здатність до свідомого управління своєю поведінкою тощо) і характеризують її як індивідуальність.

Індивідуальність - це людина, якій притаманні соціально значимі відмінності від інших людей: своєрідність психіки й особистості індивіда, її неповторність, що виступає у рисах характеру, темпераменту, у специфіці інтересів, інтелекту, потреб і здібностей індивіда.

У процесі пізнавальної діяльності дітей під керівництвом педагога у предметному і соціальному довкіллі формується цілісна особистість дитини, виявляється її індивідуальність.

У процесі пізнання довкілля та інтелектуального розвитку суттєву роль відіграє мислення дитини. У молодшому дошкільному віці переважає наочно-дієве мислення, у середньому - наочно-образне. Діти середнього дошкільного віку осмислюють завдання і способи його розв’язання у самому процесі дії. Діти старшого дошкільного віку вже мислять на основі уявлень, що сформувались у попередньому практичному досвіді дитини. Зміни в мисленні дітей 5-6 років пов’язані насамперед з розвитком зв’язного монологічного мовлення. Це сприяє появі розгорнутого мислен-нєвого процесу - міркування. Мовлення починає виконувати планувальну й регулювальну функції, що веде до швидкого розвитку всіх мисленнєвих операцій (аналіз, узагальнення, порівняння, абстрагування тощо) і критичності мислення. У старших дошкільників з’являється допитливість, численні запитання пізнавального характеру, бажання пізнати довкілля.

Дослідники відзначають, що діти старшого дошкільного віку самостійно намагаються з’ясувати доцільність побудови предметів і явищ довкілля, встановлювати зв’язки між зовнішніми ознаками і призначенням об’єкта. Діти починають розуміти причинність у таких напрямах: від відображення зовнішніх ознак до внутрішніх, схованих; з’являється

більш конкретне диференційоване пояснення явищ довкілля. Розуміння дітьми причинності свідчить про появу в них критичності мислення, його самостійності, незалежності й оригінальності. Дитина намагається самостійно пояснити невідоме через відоме, використовувати аналогії. Поступово дитина намагається самостійно встановлювати зв’язки між явищами, внутрішні суттєві зв’язки і відношення дійсності. Діти беруть участь у різних видах діяльності, які збагачують їхні знання про предмети, явища, їх властивості й ознаки, самостійно обирають і застосовують різні способи і прийоми розв’язання практичних задач, що поставлені перед ними, починають оперувати поняттями -узагальненим відображенням цілої групи однорідних предметів, що мають спільні суттєві ознаки.

Завдання вихователя залучати дітей до активної пізнавальної діяльності дітей у довкіллі, стимулювати розвиток у них критичності мислення. Однією з умов розвитку словесно-логічного критичного мислення дітей є інтегровані заняття у довкіллі. Саме інтеграційні процеси є необхідною умовою розвитку критичного мислення. Внутрішніми чинниками розвитку критичного мислення, зазначає В.С.Моргун, є інтеграція минулого і майбутнього в момент мислення, інтеграція позитивних і негативних емоцій і їх спрямування на розв’язання задач, інтеграція задач, інтеграція предметного, комунікативного і рефлексивного досвіду дитини, інтеграція розподіленого, репродуктивного і творчо-продуктивного мислення, інтеграція наочно-дієвого, наочно-образного і словесно-логічного мислення.¹

Всі означені чинники проявляються у процесі пізнання довкілля, якщо процес пізнання є процесом розуміння. Відтак, розуміння є важливим процесом мисленнєвої діяльності дитини у процесі пізнання довкілля.

¹ Моргун В.Ф. Психолого-педагогічні основи інтеграції та диференціації навчання на прикладі шкільного циклу природничих дисциплін. - Полтава, 1996. - С. 38.

Г.С.Костюк зазначав, що розуміння виникає там, де є здатність живої істоти щось зрозуміти, проникнути в сутність тих чи тих об’єктів, це стан свідомості особистості, яка цю суть розкриває. Завдання вихователя полягає в умінні організовувати пізнавальну діяльність таким чином, щоб дитина насамперед зрозуміла конкретний об’єкт (предмет, явище). Зрозуміти об’єкт (предмет, явище) - означає відбити цей об’єкт у його істотних зв’язках з іншими об’єктами, утворити певне поняття про нього.

Зрозуміти явище - означає розкрити його істотні зв’язки з іншими явищами матеріальної дійсності, з’ясувати умови, за яких воно виникає, причини, що його породжують; знайти загальне в неоднорідному і через це загальне пояснити поодиноке. Зрозуміти новий об’єкт - це розв’язати якусь, бодай, маленьку пізнавальну задачу, яку ставить перед дітьми кожен новий предмет спостереження (нова метафора, прислів’я, художній твір, описовий чи розповідний текст).¹

Розуміння є природною потребою людини в освоєнні нею довкілля. Розуміння передбачає активну діяльність дитини, це активне відображення предметів і явищ довкілля у їх зв’язках і відношеннях, це складний процес відображення сутності речей, який здійснюється через низку розумових дій і операцій, завдяки яким дитина засвоює наукові поняття.

Результатом розуміння є судження, поняття, умовис-новки, погляди, переконання. У ході процесу розуміння змінюється стан свідомості дитини, вона набуває цілісності, для дитини стає зрозумілим те, що досі не було таким.²

¹ Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К.: "Рад. Шк.", 1989. - С. 252, 255.

² БогушА.М. Концепція "розуміння" Г.С.Костюка в контексті художньо-мовленнєвої діяльності. - 36: Педагогічні нотатки та роздуми. - Запоріжжя, 2001.

Процес розуміння має бути обов’язково керований вихователем. Дітей потрібно вчити спостерігати, порівнювати і зіставляти факти, знаходити в них схоже і відмінне, виокремлювати істотне від другорядного, піддавати об’єкти своєї думки аналізу, синтезу, абстрагуванню, доходити висновків на основі фактів, здобутих у процесі пізнавальної діяльності в довкіллі, застосовувати їх до нових об’єктів і явищ. Для цього сам педагог повинен бути обізнаний із сутністю процесу розуміння і володіти відповідною технологією.

Процес розуміння завжди повинен мати цілеспрямований характер, потрібно чітко і доступно ставити перед дітьми мету пізнавальної діяльності, визначати конкретно, що діти повинні зрозуміти. Вихователь повинен продумати систему занять у довкіллі. Слід пам’ятати, що процес розуміння мусить бути мотивованим процесом, у цьому є завжди якась рушійна сила, що спонукає дітей ставити перед собою певні завдання або ж приймати їх, якщо вони ставляться педагогом, усвідомлювати, активно включатись у процес їх виконання.

Мотивами розуміння можуть бути: прагнення до знань, істини, пізнавальні інтереси, допитливість, почуття відповідальності, духовні мотиви.

Г.С.Костюк розкрив механізм мовного оформлення процесу розуміння, показав взаємозв’язок і взаємодію процесів розуміння, мислення і мовлення. Учений був переконаний, що труднощі словесного оформлення думок, це насамперед труднощі розуміння того, про що ми говоримо. У мовних актах знаходять форму існування мисленнєві дії. Відтак, щоб мовні засоби стали засобами розуміння, ними треба оволодіти. Оволодіти ними - це означає зрозуміти їх зміст, оскільки тільки зрозуміле може стати знаряддям подальшого розуміння.

Отже, пізнати предмет чи явище означає зрозуміти його, а розуміння конкретного предмета пов’язано, за Гегелем, з

його цілісним відтворенням. Розуміння - це включення незрозумілого предмета в цілісність, систему зрозумілих речей. Щоб зрозуміти щось, дитина мусить приписати незрозумілому предметові сутнісні властивості, відношення, у яких вона впевнена, і на основі цих сутностей включити знання про об’єкт пізнання у свою систему знань про довкілля.

В.Р.Ільченко поєднує процес розуміння з інтеграцією набутих нових знань дітей у цілісність, що відбувається за допомогою "однорідних", "однотипних" сутностей, які виражаються тими загальними законами для усієї множини елементів знань, що складають цілісність. Таку інтеграцію учена називає сутністю і розглядає її як основу формування цілісного світорозуміння дітей і розуміння як мисленнєвого процесу взагалі.

Сутнісна система інтеграції полягає у виявленні в об’єктах пізнання однорідних сутностей і встановленні на основі цих сутностей цілісності виокремлених елементів знань про довкілля, саме така інтеграція забезпечить об’єктивність процесу і результату розуміння.¹

Отже, методологічними і психологічними засадами ознайомлення дошкільників з довкіллям є цілісний підхід до пізнання, розвиток критичного мислення, процес розуміння у взаємозв’язку з розвитком мовлення і мислення. Розглянемо принципи ознайомлення дітей з довкіллям.

Принцип (від лат. - ргіпсіріит - основа, початок) -основне похідне положення якої-небудь теорії, вчення тощо; керівна ідея, правило діяльності.² Кожний навчальний предмет, кожна фахова методика керується відповідною групою принципів, які забезпечують результативність навчання. Є такі принципи і в методиці ознайомлення дошкільників із довкіллям.

¹ Ільченко В.Р. Туз КЖ. Освітня програма "Довкілля". - С. 16.

² Шапар В. Сучасний тлумачний психологічний словник. - Харків:"Прапор", 2005. - С. 364.

Принцип інтеграції знань у процесі діяльності в довкіллі передбачає взаємозв’язок завдань із різних розділів програми: ознайомлення дітей з рідною природою, довкіллям, розвитком мовлення, художньо-мовленнєвою діяльністю, формування елементарних математичних уявлень. Розв’язання цих завдань здійснюється на інтегрованих заняттях у дошкільному навчальному закладі.

Принцип цілісності і системності передбачає озброєння дітей системою знань про довкілля у їх цілісності, що забезпечує формування у дітей дошкільного віку цілісної особистості, цілісної свідомості, цілісної картини світу.

Принцип діяльнісного опосередкування передбачає занурення дітей у різні види пізнавальної діяльності (мовленнєву, художньо-мовленнєву, трудову, продуктивну, ігрову, конструктивну, комунікативну тощо). Один із принципів психології, що вимагає розглядати розвиток і формування особистості дитини, колективу, міжособистіс-них відносин в аспекті детермінації їх змісту мети діяльності, що здійснюється у довкіллі.

Принцип діадичної взаємодії, відповідно до якого, розвиток і формування цілісної особистості дитини можливий тільки в системах: "організм - середовище", "особистість -довкілля", "дитина - соціум", "педагог - дитина", "діти -довкілля". Дитина живе і виховується у соціальному оточенні, саме тому у процесі організації її життєдіяльності в довкіллі (природному, предметному, соціальному) необхідно враховувати як суб’єктивні, так і об’єктивні умови, систему взаємовідносин, у які включена дитина.

Принцип ізоморфізму вимагає враховувати взаємодію кожної дитини як індивіда, індивідуальності, особистості із зовнішнім світом, сприяти її входженню у процес діяльності, утворенню "особистісного світу дитини", її цілісного "життєдіяльнісного простору". Принцип забезпечення позитивного емоційного тла життєдіяльності дитини в довкіллі

реалізується вихователем такою організацією діяльності (пізнавальної, комунікативної тощо) дітей, у якій кожна дитина одержує емоційне задоволення від роботи, спілкування, власних і колективних досягнень.

Принцип урахування культурно-етнографічних особливостей краю (району, області, міста) вимагає максимального використання культури, звичаїв, традицій тієї місцевості, у якій розташований дошкільний заклад; культури нації, етносу, спільноти, суспільства, країни; формування цілісної свідомої особистості дитини в рамках національної культури.

Принцип єдності зовнішніх впливів довкілля і внутрішніх умов (принцип єдності психіки і зовнішньої діяльності (пізнання) кожної дитини, її внутрішнього змісту, сприймання, уявлення, переживання, розуміння, усвідомлення відповідно до її індивідуальних властивостей, її поведінки, вчинків, знань, умінь. За цим принципом передбачається переведення способів пізнавальної діяльності дітей із плану соціальної свідомості у план свідомості індивідуальної. Будь-який новий вид пізнавальної діяльності в дошкільному закладі потрібно вводити як зовнішню матеріальну діяльність з поступовим її перетворенням у внутрішню.

Принцип наочності й об’єктивності - принцип, за яким будь-яке навчання будується за "золотим правилом дидактики" А.Я.Коменського: все, з чим зустрічається дитина в довкіллі, потрібно, щоб воно пройшло через її органи відчуття і сприймання (зорове, слухове, тактильне, моторне тощо). У процесі безпосереднього сприймання предметів і явищ довкілля або їх замінників (ілюстрацій, картин, макетів, муляжів, відеофільмів тощо) наочність забезпечує об’єктивність знань, здобутих фактів, умовисновків.

Принципи екологізації і валеологізації передбачають формування у процесі ознайомлення дітей з довкіллям екологічного ставлення до довкілля і до самого себе, виховання

у дітей екологічного мислення, озброєння їх екологічними взаєминами організму з довкіллям.

У процесі ознайомлення дітей з довкіллям вихователь знайомить з правилами безпеки життєдіяльності в довкіллі, збереження і зміцнення їхнього здоров’я; формування у дітей наукового розуміння здорового способу життя.

Принцип поєднання пізнавальних і виховних завдань у процесі ознайомлення дітей з довкіллям є провідним принципом навчально-виховної роботи з дітьми в дошкільному закладі. Плануючи будь-яку пізнавальну діяльність у довкіллі, вихователь обов’язково передбачає і виховні завдання: виховання любові до рідного краю, Батьківщини, рідних і близьких людей, виховання патріотичних почуттів, громадянськості; екологічне, валеологічне, економічне виховання; виховання працелюбності, допитливості, наполегливості тощо. Реалізація означених принципів буде сприяти формуванню цілісної свідомої особистості дитини, озброєною знаннями, вміннями і навичками поведінки і життєдіяльності в довкіллі.

Дата добавления: 2015-10-16