Ендрю Лінклейстер

Важливе значення для розвитку критицизму мали також і погляди такого вченого, як Ендрю Лінклейстер. У своїх працях велику увагу він звертав на проблему співвідношення людей із державою. Так, у праці «Людина і громадянин», Ендрю Лінклейстер заявляв, що відносини між державою та громадянським суспільством перебувають у взаємозалежності. Так громадяни в середині держави мають свої права та обов’язки, які перед ними ставить держава для того, щоб мати змогу розвиватись. А держава із свого боку має робити усе можливе для того, щоб захищати своїх громадян. Також Лінклейстер говорив про те, що люди самі по собі автономні і ніхто цю автономію не має права порушувати, інакше люди будуть протестувати проти цього. Тобто будь-яка неправомірна спроба домінування над людьми, на думку Лінклейстера, породжує в них ворожі настрої та намагання позбавитись від цього домінування. І цей процес Лінклейстер називав «емансипацією». Але разом із тим, автономія людей не може виходити за межі їхньої держави, адже в такому випадку вони будуть порушувати автономію людей іншої держави.

Ще одна праця Ендрю Лінклейстера, на яку я б хотів звернути увагу – це «Трансформація політичної спільноти». У цій праці автор наголошував, що громадянське суспільство має бути розширене у трьох вимірах, а саме:

1) Можливість розширення цього громадянського суспільства за рахунок ще більшої кількості учасників

2) Становлення його більш чутливим до насилля щодо культурних меншин

3) Становлення рівноправності в цьому громадянському суспільстві

І в такому випадку, на думку Лінклейстера, таке громадянське суспільство отримає усі можливості для того, щоб далі розвиватись. А якщо хоча б якийсь із цих трьох пунктів буде виключений, то в такому випадку розвиток громадянського суспільства просто зупиниться, або ж взагалі почне занепадати.

Також Лінклейстер у цій праці наголосив більш конкретніше на повноваження держави щодо своїх громадян. І серед них вчений виділив такі:

1) Право монополізувати засоби насилля на тій території, яка цим державам необхідна

2) В рамках тієї території держава має право встановлювати свої податки

3) Держава має право вимагати політичної відданості від своїх громадян

4) Держава має право самостійно вирішувати спори між своїми громадянина ми

5) Держава має право представляти себе на міжнародній арені і вирішувати різні проблеми і питання в рамках своїх повноважень

Завдяки цьому Лінклейстер показав наскільки широко держава може діяти стосовно своїх громадян, при цьому не порушуючи їхньої автономії. Він наголошував і на тому, що держава має дуже чітко слідкувати за своїми діями і контролювати, щоб вони не переходили допустимої межі, адже в такому випадку її населення буде бунтувати проти такої влади.

Крім того, велику увагу Лінклейстер у своїй праці також звертав і на те, що в суспільстві завжди існує досить велика культурна різнорідність. Саме тому ні держава на внутрішньому рівні, ні гегемон на міжнародній арені не може встановлювати одну концепцію життя для всіх. Це просто не сприйметься, враховуючи мовні та культурні відмінності між людьми, і згодом може із простої незгоди обернутись досить тяжкими наслідками для держави, яка намагалася це зробити.

Також Ендрю Лінклейстер гостро засуджував існуючу погоню за універсальністю. Він вважав, що універсальність має бути замінена комунікацією між різними спільнотами. Саме завдяки комунікації ці спільноти і дійдуть згоди про те, які дії їм потрібно в подальшому робити. Таким чином в середині держави, а потім в світі створяться універсальні норми та цілі. І коли такі норми будуть узгодженні на глобальному рівні, то тоді, за Лінклейстером, утвориться «універсальна комунікативна спільнота».

Дата добавления: 2015-10-16