|
Ще одним представником критицизму в теорії міжнародних відносин був Антоніо Грамші. Варто також зазначити і той факт, що багато в чому Роберт Кокс у своїх працях опирався саме на ідеї Грамші. Найвідомішою працею цього італійського науковця є його «Тюремні записки». Антоніо Грамші і справді написав цю працю у в’язниці, адже будучи італійцем він активно виступав за підтримку комунізму, за що і був засуджений на десять років.
Як і в Кокса, в працях Грамші одне із ключових місць відводиться саме такому поняттю, як гегемонія. Але в італійця були дещо інші погляди щодо цього поняття аніж в Кокса, що пояснюється також і його політичними поглядами. Так Грамші вважав, що гегемонія це така ситуація, коли певний клас досягає свого культурного, економічного та соціального лідерства. Причому ідеї про гегемонію зароджуються в певного класу спочатку серед найнижчих мас населення, які опираючись насамперед на свої економічні можливості й формують певний план, який забезпечить ефективне просування цього до світового лідерства.
Проте, на думку Грамші, маси самостійно також не здатні розвивати революційні ідеї, а потребують підтримки для цього. Тому революційні ідеї в масах генеруються інтелектуалами і уже потім розносяться серед мас все ширше і ширше. І лише після того, як маси підхоплюють їх ідеї інтелектуалів, ідеї переходять в більш практичну площину і створюють собою соціальну революцію. Правлячий клас такої держави при цьому, на думку Грамші, повинен не лише підтримувати свою владу, але й всіляко досягати згоди з тою частиною населення, якою він керує. Адже в інакшому випадку маси просто відмовляться слідувати тим ідеям, які пропогує влада та інтелектуали. Але Грамші також наголошував і на тому, що формування будь-якого гегемона просто неможливе без ідеології. Адже за допомогою цієї ідеології все населення спочатку однієї, а потім і багатьох держав об’єднується і прямує в одному напрямку. І тоді утворюється так звана «колективна воля», яка на думку Грамші і забезпечує нормальне існування гегемона. І тоді навколо гегемона завдяки формуванню «колективної волі» багатьох держав і створюється «історичний блок», який і відіграє ключову роль у формуванні міжнародного порядку. А без цього «історичного блоку» гегемон буде не настільки сильним, тому його буде легко перемогти.
Також Грамші стверджував, що боротьба за гегемонію розпочинається тоді, коли одній ідеології постає на противагу інша. І тоді люди починають порівнювати їх, внаслідок чого одна з двох ідеологій отримує більшість прихильників і таким чином перемагає. Але це зовсім не простий процес, адже на думку Грамші, людям мають не просто сподобатись певні положення тієї чи іншої ідеології, вона має стати «народною релігією» для людей. Це необхідно для того, щоб люди беззастережно йшли слідом за своїм гегемоном і допомагали йому поширювати свою владу на все більші території. Але і це ще не весь процес перемоги гегемона і становлення нового. Адже крім того, що люди мають захопитись новою ідеологією, держава, яка подає цю ідеологію повинна певним чином й послаблювати державу-гегемона. Причому основні удари по державі-гегемону, як стверджує у своїй праці Грамші, потрібно проводити у різних сферах для того, щоб максимально послабити свого противника. Таку боротьбу з державою-гегемоном Грамші назвав «позиційними війнами».
Дата добавления: 2015-10-16; просмотров: 90 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Роберт Кокс | | | Ендрю Лінклейстер |