Пуповинна кров як джерело стовбурових ембріональних клітин

Останніми десятиліттями розробили різні методи виділення та збагачення кровотворних стовбурних клітин із периферичної крові, кісткового мозку і пуповинної крові, що є найбільш перспективним джерелом отримання кровотворних стовбурових ембріональних клітин. У країнах Західної Європи й США створюються банки кровотворних стовбурових ембріональних клітин, у яких останні як перебувають у зберіганні, так і можуть бути використанні для аллогенних трансплантацій та генної терапії. Останніми роками опубліковані сотні повідомлень про застосування соматичних стовбурових ембріональних клітин (насамперед кровотворних стовбурових ембріональних клітин) експериментально і клініці. У зв'язку з цим ембріональні власні стовбурні клітини видаються привабливими, оскільки доведено їх спроможність генерувати в усі клітинні типи. Проте, надзвичайно складно отримати у культурі з ембріональних стовбурових клітин той тип клітин, який планується розмістити.

Одним з варіантів розв'язання цієї проблеми є отримання стовбурових клітин з пуповинної крові новонароджених та його збереження в банках стовбурових ембріональних клітин. Кров з пуповини, кілька десятків мілілітрів якої виливається при народження дитини, містить чимало стовбурових ембріональних клітин, переважно кровотворних «попередників» - гемопоетичних прогеніторних клітин – ЦПК. Загальна концентрація ЦПК в пуповиній крові нижча, але число ранніх клітин-попередників значно вища, ніж у кістковому мозку (наприклад, в пуповиній крові міститься у 2 рази більше поліпотентних ЦПК, ніж у тому ж обсязі трансплантату кісткового мозку). Але головне, пуповинну кров потрібно збирати з допомогою особливого устаткування. Досить вчасно зібрати її ж після пологів в стерильний пластиковий контейнер, потім проаналізувати її зразок, заморозити з допомогою рідкого азоту та помістити для зберігання. За 1 раз, можливо зібрано у середньому близько 80 - 100 мл пуповинної крові. У середньому, для трансплантації достатньо одного мл пуповинної крові на 1 кг маси тіла реципиента[4].

Використання пуповинної крові має низку переваг перед використанням кісткового мозку:

1.Пуповинная кров немає інших застосувань в більшості випадків викидається разом із плацентою і пуповиною.

2.Використання пуповинної крові не завдає ніякої шкоди донору, і цю кров легко збирати.

3.Можливість зараження на вірусні інфекції низька й то, можливо заздалегідь виключена.

4.Можливість виконання імунологічних перехресних проб з реципієнтом надає величезну перевагу використанню пуповинної крові перед трансплантацією кісткового мозку.

5.Збір пуповинної крові від дітей, які належать до етнічним меншинам, дозволяє компенсувати відносний недолік трансплантатів у цій групі й тимчасово підвищити можливість отримання сумісного трансплантату представникам етнічних меншин.

Організацією банків пуповинної крові починають займатися приватні компанії, готові закладати під них чималі кошти, але, у цьому разі, мова скоріш іде про платне зберігання крові у сфері самого донора, тобто цілі в приватних і державних банків пуповинної крові різні, проте, й ті й мають дотримуватимуться стандартів GMP. Основні завдання банків пуповинної крові:

1.Організація заготівлі та транспортування пуповиної/плацентарної крові фінансування наукових досліджень;

2.Тестування і типування заготовленої пуповинної/плацентарної крові;

3.Виділення концентрату стовбурових ембріональних клітин пуповинної/плацентарної крові людини;

4.Кріогенне зберігання зразків стовбурових ембріональних клітин пуповинної/плацентарної крові людини у рідкому азоті;

5.Надання зразків стовбурових ембріональних клітин пуповинної/плацентарної крові людини науковим і освітнім медичним організаціям до виконання наукових досліджень;

6.Надання зразка стовбурових ембріональних клітин пуповинної/плацентарної крові людини фізичній особі відповідно за умовами договору, укладеного з нею.

Банки буваюь громадськими, донорськими. Пуповинну кров туди постачають з пологових будинків. Ймовірно, що «рідна» пуповинна кров коли-небудь може знадобитися на лікування самого донора, проте, банки буде відкрито для користування. У банках перебуватиме уся необхідна інформацію про наступну долю дитини і про його батьків, про їхні хвороби - виявлення прихованих інфекцій, рідкісних генетичних захворювань, що дають про себе знати не відразу.

Дата добавления: 2015-10-16