Загальні відомості про рослину

ПЛАН

1. Вступ

2. Загальні відомості про рослину

3. Біологічна характеристика живокосту лікарського

4. Господарська значимість рослини

5. Список використаної літератури

ВСТУП

У процесі розвитку людина накопичувала знання про дію та власивості різних рослин власним досвідом, спостереженням за тваринами, дослідницькою діяльністю. Шість тисяч років тому шумери використовували лікарські рослини у свіжому вигляді, у вигляді порошків та настоянок, використовуючи у якості розчинника воду, вино. Ще у другому тисячолітті до н.е. асирійці широко користувалися льоном, дурманом, блекотою. Древні єгиптяни користувалися лікувальними властивостями алое, анісу, блекоти, м'яти, рицини та інших рослин, які згадувалися у так званому "Папірусі Еберса".

Лікарські рослини (лат. Plantae medicinales) — рослини, органи або частини яких є сировиною для отримання засобів, що використовуються в народній, медичній або ветеринарнійпрактиці з лікувальною або профілактичною метою.

На сьогодні відомо близько 500 000 видів рослин, однак лише невелика частина (приблизно 10 %) з них широко застосовується в медицині.

Рослини є джерелом для отримання різноманітних лікарських речовин. Більше 30 % усіх лікарських препаратів отримують з рослинної сировини. Рослини використовують для отримання алкалоїдів, серцевих глікозидів, вітамінів та ін. Найширше лікарські рослини застосовуються в народній медицині. Низька токсичність більшості лікарських рослин дозволяє використовувати їх у лікуванні хронічних захворювань, для протирецидивного або реабілітаційного лікування.

Рослини мають різний полівалентний хімічний склад, до якого можуть входити речовини з фармакологічними властивостями. Зазвичай у лікарських рослин один з хімічних компонентів домінує та визначає лікувальні властивості даного виду. Біологічно активні речовини групують у широкі хімічні класи: терпеноїди (ізопреноїди), фенольні сполуки, ліпіди, моно- таполісахариди, алкалоїди, вітаміни, органічні кислоти, мінеральні речовини.

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО РОСЛИНУ

Живокіст був описаний Діоскоридом через 50 років після Різдва Христового. В античні часи коріння цієї рослини широко використовували при лікуванніпереломів кісток для кращого їх зрощення. Пізніше Парацельс рекомендував його для загоєння ран.

Живокіст лікарський (Symphytum officinale L.) Місцеві назви - воловий язик, окопник, правокіст, гав'яз тощо. Багаторічна трав’яниста рослина родини шорстколистих заввишки 30-90 см. Медоносна, харчова, лікарська, отруйна, фарбувальна і кормова рослина. Листя і молоді пагони використовують для салатів, супів, вінегретів тощо. Живокіст непоганий ранньолітній медонос, що створює підтримання взяток. Медопродуктивність 25 кг з 1 га. Росте живокіст у вільшняках, на берегах річок, на вологих луках. Рослина тіньовитривала. Цвіте у травні - липні. Поширений майже у всій Україні (понад 15 видів), степовій і лісостеповій зонах європейської частини Росії (крім Крайньої Півночі), на Кавказі, Західного Сибіру, Середньої Азії, Східному Казахстані. Заготовляють його в районах поширення. Росте — на левадах, поблизу канав, струмків, на пухких торфомінеральних грунтах, на торфовиськах, вологих луках, ярах, у вологих лісах, біля доріг, як бур’ян.

В якості лікарської сировини заготовляють коріння восени або навесні, до початку сокоруху. Їх миють, ріжуть на шматки, сушать при температурі 40 ° С. Хоч цю рослину й називають лікарською або аптечною (officinale), проте в науковій медицині її не використовують і препаратів з неї в аптеках нема. У науковій медицині живокіст в даний час практично не застосовується. Раніше відвар з коріння рекомендувався як обволікаючий і пом'якшувальний засіб при захворюваннях дихальних шляхів і при проносі.

У науковій медицині Франції, Бельгії та Голландії коріння живокосту призначають як пом'якшувальний і терпкий засіб при проносі і запаленні дихальних шляхів.У народній медицині Південної Америки і жителями ряду регіонів Африки препарати живокосту використовуються для попередження вагітності.Живокіст вживають у Фітокосметика.

Дата добавления: 2015-10-16