Ерегринація 1, ілі путь до ієрусалима

(Уривки)

...Мнозі людіє, і в дому сидячи, през ялмужни і милостиня, і служби божиї, і през добрії вчинки доходять місць святих, і милосердія божого доступують, і мнозі доходять місць святих, а през гордость і пиху, і през лакомство, і презлиє і іншиє вчинки втрачають от бога ласку. Іншиє доходять місць святих, но скоро вертаються, не видівши добре, повідають і хваляться тим: хоть неправду кто каже, тому вірять. Аз же худший і недостойний во ієромонасєх Даніїл, дошед святого града Єрусалима і тамо пребих 3 літа і походих вся місця святия, бо невозможно во скорі увидіти вся без вождя і без язика вчоного добре. Аз же многогрішний, що міл в руках собранія своєго, не імал-єм тих, коториє добре знали місця святиє, аби і мні, грішному, показовали. Натрафил-єм мужа честна многолітна і вельми письменна, в лаврі святого Сави, і тому возложи бог в серце любити мене, і той мні показа вся місця святия добре в Єрусалимі, і по всей землі обітованной, і з ним походил до Тіверіадського моря ², і до Фавора, до Хеврона ³, і до Іордану ⁴, і по всей землі, і де же желаше душа моя — всюду трудися со мною любве ради.

ПУТЬ ДО ЄРУСАЛИМА

От нашої Русі, міста Корсуня до Каменця-Подольського — 20 миль, от Каменця до Сочави — 30 миль, от Сочави до Константинополя — 60 миль, от Константинополя іти попри Дунаю — 300 миль, до великого моря, до Потополя-острова — 100 миль. Там на отнозі єсть місто великоє Ракій ⁵, против того міста виходить з моря святоє міро, бо там святих много потоплено от поган Христа ради; от Потополя до Каліполя — 100 миль, от Каліполя до Авіди-града ⁷ — 50 миль, против того міста лежить святий Євфимій Новий ⁸; оттоля До Акрида-града — 20 миль. Оттоля пойти вліво на Великое море до Єрусалима, а право — ко святой горі на Солунь і Крим, а з Криму до Неада-острова — 30 миль, і там лежить святий мученик Амнудій ⁹; против тому острову єсть град великій Труад ¹⁰. Ту приходил святий апостол Павел, і научи віри в.о Христа, і крести всю страну тую; от Труада до Метулія-острова ¹¹ — 100 миль. Ту лежить святий Георгій, митрополит Туалинський ¹², оттуду до Яхаія-острова ¹³ — 100 миль. Ту лежить святий мученик Сидор. В том острові родиться олива пречудна. От того острова до Падми-острова ¹⁴ — 40 миль. В том острові святий Іоанн¹⁵ списал Євангеліє, гди бид заточен. Оттоле пойти на Лерет-остров ¹⁶, потом на Тилот-остров ¹⁷, там мученіє Іродово кипить гарячою сіркою. Потом Хартія-остров ¹⁸, потом Род-остров ¹⁹ — великий і богат на все; в том острові бил Олер ²⁰, князь руський 2 роки. От Рода-острова — 200 миль. Оттоле — до Макрини-острова ²¹. В том острові родиться тиміан ²² чорний на древі як мед, і знимають єго острим желізом: ім'я тому дереву тивіа, подобна вулві, ім'я другому — сториказа, подобна сосні. Падає з него, як отруби пшеничниї, як клей вишневий, і тоє збирають і варять в котлі і продають купцям. Оттоль до Петра Патра-града²³ — 40 миль, ту єсть церков велика коштовна рождество святого Николи, і там єго отчизна. От Патри до Миррії-града ²⁴ — 40 миль, і там гроб святого Николи. Оттоле до Халкідона ²⁵ — 60 миль, от Халкідона до великого Кіпрського острова — 230 миль. В том острові множество людей, і всі достатнії на вшитко. Єсть в нем єпископов 24, митрополія єдна. Ту лежить святий Єпифаній ²⁶, і Варнава-апостол, і святий Зиновій ²⁷, і Троиміи-єпископ ²⁸, і Серпи-єпископ, їх же крести святий апостол Павел. Ту єсть гора висока вельми, на той горі святая Єлена ²⁹ поставила крест кипарисов на прогнаніє бісов і на ізціленіє всякого недуга, і вложила в него чесний гвоздь Христов, і биває знаменіє веліє от него. І нині стоїть високо от землі на воздусі, нічим же держим, видіх своїма очима і поклонихся пред ним. Под тою горою єсть остров велик, і добре проходих єго. Ту єсть церков святого великомученика Георгія ³⁰. Ту ж і гроб єго, і вода сладка, ту ж многіє отпочивають пришельці. Оттоля єсть великоє поле і пустоє, гостинець страшний, на том розбивають сарацини ³¹ путников странних, і боязнь там велика подорожним помежи гори і розсілини каменної. От святого Георгія до святого града Єрусалима — 20 миль. І вельми страшний, великим пойти зо воздиханієм путь тяжок і прискорбен барзо помежи гори каменниє. Бо і сам Єрусалим межи горами і скалами і дебрєх стоїть. Около него гори і скали високіє, каменя жолтоє. Там же близь града Єрусалима єсть гора ровна і красна споховиста. З той гори наперед видно дом Давидов, потом гору Єлеонськую ³², і святая святих. А потом і все місто видно з той гори. А ідучи з той ровной гори на єдной стороні града стоїть церков Воскресенія Господня. Ту, взрівши, ізсідають людіє з возов і з коній, і йдуть все пішо з великою радостію, і страхом, і з жалостію, і з плачем, і з хлипанієм, поклоняються святому воскресешю. І биває радость всім людєм христианським, видячи прекрасний і пречудний град. Кто би там не прослезився, видячи місто святоє, по котором Христос ходил і чудеса творил, спасенія ради нашего. А на той ровной горі родиться ладан фиміян, а спадає тая благодать з небес місяця іюля і августа. І ту суть деревця многіє ровниї з травою, і в тих деревцях родиться ладан, збирають єго в тих місяцех. А в іншиє не родиться.

От церкви Стефановой ³³. Ту єсть церков святого первомученика Стефана, найблизь святого града Єрусалима. На том місці убієн бисть каменієм от іудей. Ту ж і гроб єго єсть, ту ж невелика єсть каменна скала, і розпалася надвоє в розп'ятіє Христово, і називається ад, а так недалеко єсть, як каменем доверечи от стіни міської, і так входять людіє во святий град Єрусалим з великою радостію врати, коториє суть близь дому Давидова ³⁴, от Віфлеома ³⁵ Веніаминова. А вошедши в місто, на праву сторону єсть путь ку святая святих, наліво — воскресеніє Христово. Ту ж єсть і гроб господень. Тая церков Воскресенія Христова велика вельми і кругла — от споду под циркел. Столпов в ней 12, помост мармуровий, дверей 6, в полатах столпов 16. Над полатами под верхом змалеваниї всі пророці красно, як живиї стоять. Над олтарем змалеваний Христос. В олтарі змалевано воведеніє, наверху — вознесеніє Христово. На правой стороні в олтарі — благовіщеніє, верху его не покрито нічим, без верху єсть; тилько камень сперто...

ОБИТЕЛЬ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

...Тоє місце од розп'ятія Христова сажній 108. Ту єсть і обитель Пресвятой Богородиці, і де же мешкала зо Іоанном, по глаголу господню, єже рече: «Се син твой, а се мати твоя». Тоє місце названо тщаніе богородиці, на том місці монастир, во ім'я пресвятой богородиці, і церков велика збудована в клітки. Оттоля до столпа і до дому Давидова саженій 5. Тубо престолом поставленном судяться вся племена земная і язиці, і єсть написано в том дому: «Страшная совершаются». На том столпі Давид прожил і ту преставися. Ту столп дивний і висок, і вельми соділан в чотири угли, як з єдного каменя. Попод него текуть води глубоко, двері до него шестери желізниї. Много ж там жита, пшениці, складниї на потребу міськую. Около того столпа многіє обителі. Тоє зовуть дом Давидов. Той же столп — всему місту глава. Той столп огражден стіною великою і твердою, там трудно пойти до того столпа человіку. Тилько мене бог сподобил внійти з товаришом, ім'я єму Здаслав. І іних не пущено.

От того столпа бил дом Уріяшов близь во граді, яко веречі каменцем. Єго же забил Давид — жени ради его, красна-бо бі. І виді ю з столпа миющуся. Нині же ту монастир святого Сави...

О ПРИТВОРІ СОЛОМОНОВІМ

Ту єсть близько притвор Соломонов... от церкви святих Іоакіма і Анни ³⁷ к западу, як мож каменем доверечи. А оттолє на восток — ворота міськіє, которими ходять до Гепсиманії³⁸. Ту єсть — подалей от воскресенія — церков Святая Святих. Предивна! І хитро, і прекрасно зроблена, що і виповісти не можна: округла і змалевана от верху до споду невимовно. Стіни єї мармуровими дошками дорогими збудовано. Под верхом має столпов 12, кругом стоячих, дверей має 4, окованих міддю. Полат має около себе 40, столпов по 12, побиті міддю. Под верхом єсть печера, в камені вибита... Ту єсть камень у версі печери...

Єсть церков в долготу і широту сажені 10. Сходов має до верху 4. Старая же церков Святая Святих збурена, що Соломон збудовал, єдно єдин столп стоїть церковний; а тую церков збудовал старійшина от сарацин.

О ДОМУ СОЛОМОНОВІМ

Ту єсть дом Соломонов дивно прекрасний і пречудно зданіє, помощен дошками мармуровими, под верхом херовими, создані вельми, украшено ізрядно. Столпов має в собі великих мармурових 40. На тих столпіх создані комори хитро і прекрасно, міддю покриті зверху. Ту суть врата красная, міддю покована, і позлашенна.

ГОРА ЄЛЕОНСЬКАЯ

От Єрусалима на літній восток от Гепсиманії пойти на гору барзо тяжко і прикро до церкви, зовемой Отченаш. До той церкви як два рази стрілити может. Тая єсть церков велика. Всподі под олтарем єсть печера велика, і в той печері научи Христос ученики своя мовити: «Отче наш». От тоєй церкви до верху гори пойти тяжко і прикро. Єсть же там пригорок малий, і на тім пригорку єсть камень круглий вище коліна, і з того каменя вознесся на небеса. Тоє місце єсть обудовано коморами, на верху тих комор збудований двор кругом, помощен дошками мармуровими, посреді двора — теремець без верху, і в тім теремці непокритом стоясті нозі господні, і на тім камені трапеза, і на тім літоргисають священниці кожний пень А коло того каменя помощено плитами позлащеними і той камень цілують зо радостію і страхом. А той теремець має двері, двоє, а ступеней до вознесенія — 22. Гора тая висока єсть над Єрусалимом. Видно з неї все в Єрусалимі Видно до Содомського моря ³⁹ і до Іордану, і всю землю обітованную, а вища єсть над всі гори около Єрусалима Єрусалим, святий град, вельми твердий каменний, стінами огражден на 4 угли. Стіни єго оковані міддю, позлащені по стінах корунки прекрасниї от злата блистаються. Гори і дебрі, і скали многіє каменниї. Тилько безводно: ні ріки ні кладязя, тилько купель Силоамськая, тамо-бо дождевою водою людіє живуть. Виногради многіє около по дебрах: древа розмаїтиї, овоцу много, смокви масличниі, рожці і інниї благовонниї древа розличниї. А на той горі Єлеонськой єсть пещера глубока близь вознесенія господня...

О ПУТІ КО ІОРДАНУ

От Єрусалима през гору Єлеонськую на восток путь єсть тяжкій і вельми страшний: погане странних розбивають в дебрех і скалах. От Єрусалима до Іордана — 26 миль, а до Куров — 8..., а от Куров до Єрихона ⁴¹ — 5 миль; от Єрихона до Іордану — 6 миль. Ту барзо тяжко іти ровниною, а піски глубоко. Ту мнозі человіки здихають от зноя без води. Ту єсть море близько Содомськоє. Ту ісходить дух нечистий, смердящ з моря того, яко пещ горящая пламенем, і умерщвляє человіки. Ту, не доходячи Іордану, як над 20 сажній, на лівой стороні гора Єрмон пісковата вельми. Ту, не доходячи Іордану, єсть монастир святого Іоанна Хрестителя господня. Ту ж і церков во ім'я єго...

О РІЦІ ІОРДАНСТЕЙ

Тече бистро, береги обон пол, при краї вода мутная, сладка вельми, ність ситості, піючи ю, ніч не шкодить во чреві. Взглиб єсть на 4 сажній, яко же сам іскусих, бродячи і купаючися, і походих по берегах. В широту єсть, як на усті косно. По берегах древца малиє, як лозіє. Много тростія і звірей, много свиній диких. Пардуси ⁴², льви родяться попод гори понад Іордан. Там же близь Іордану єсть земля Завулон і Нефалим...

Та ж церков на уст Іордану, і де же впадає в море Содомськоє. Оттуду до монастиря святого Іоанна Златоустого миль 2, а от монастира до Єрихона — миля єдна.

Єрихон прежде бяше град велик, єго же Іісус Навин⁴⁵ разори...

Єсть же около того Єрихона земля плодна, поле красноє і ровноє. Мнозі фініці високії стоять, виногради, древа, многоплодниї зелія, цвітов прекрасних, кринов пахнучих, ту ж і води чистиї красно текуть... До монастиря святого Феодосія б миль...

От того монастиря до лаври святого Сави — 6 миль на дебрі Асафатові, на удолі плачевні. Тая дебрь прийде от Єрусалима і от Гепсиманії і сквозі лавру аж до моря Содомського. Там лавра, богом сотворенна здавна, і неісказанно єсть поток страшен і глубок. Береги каменниї високії, яко стіни, і в тих стінах келії самородниї, богом сотворенниї, і приліплені страшно і пречудно висять на висоті на п'ять локот; тії келії по обох сторонах того потока стоять на калвах, яко звізди на небесі утверждені. Єсть же ту церквій 3, под тими церквами ниже єсть скала каменна, і под тою скалою єсть пещера велика, і в той пещері єсть церков Пресвятой Богородиці... В том потоці єсть тая лавра дивна барзо і страшна...

...Ту і кладязь святого Сави, а в том потоці страшно вода сладка і студена вельми. Інаго же ність істочника. Тилько по дебрах суть деревця малиї. Овоцов различних без числа: маслини, фініки, кринов. Із тих дерев сходить сок на землю і ісходить к кладязю, і биває сладка вода. А поток єсть сух безводний. Оттоля пошедши на полуднє, суть гори каменниї високії к морю Содомському. Там суть пещери многії. Ту мешкають іноки, в той страшной пустині сухой і безводной. Там вшелякіє звірі: пардуси, верблюди, єлені.

Море же Содомськоє мутноє єсть і не імат в собі нічто же животно: ні риби, ні рака, ні сколка. Аще же внесе что ріка їорданськая в него, то не може живо бити ані малого часу, но здихає. Ісходить же зо дна того моря смола чорная і плаває по верху води і приходить до берега, і биває от неї вельми смрад по многих сторонах. Суть же там многії птахи іже от того моря повітря заносять на міста і села, на коториї бог прогнівається.

Оттолє до Єфиміїва ⁴⁶ монастиря 5 миль..., а около того монастиря гори многії каменниї. Гора святая Сіон на юг от Єрусалима широка в положеню і ровна єсть; на той горі прежде бил Єрусалим. Єго же розори Навуходоносор-цар ⁴⁷при Єремеї-пророці ⁴⁸. Тепер на той горі созданна єсть церков велика в ім'я святого Іоанна Богослова. В той же церкві за олтарем єсть храм. В том храмі умивал Христос нозі учеником. От тої храмини пойти по степенах на юг, яко на горницу. Ту храмена соділанна столпом прекрасно. Верх єй побито бляхами мідяними, позлащенна. Ту прежде била келія святого Іоанна Богослова...

...Ту єсть пещер много в камені висічено, устроєно дивно здавна, і тамо полагають странних пришельцов... Віфлеом єсть от Єрусалима 6 миль... Єсть церков велика змалевана, покрита оловом. Столпов має в собі мармурових 8 і помощено дошками мармуровими. Дверей має в собі трої, в долготу сажній 20, а в широту — 12...

...І тоє називається Віфлеом, і тая земля около Віфлеома називається Єфрафа ⁴⁹. Та ж земля єсть красна, зеліє на горах, і древа многі овощниї по пригорії красно: маслини, смокви, рожці, крини, виногради многії. Около Віфлеома, по удолії ниви многії...

...Ту єсть пещера. Над тою пещерею создана церков в ім'я святого Іосифа. Ту бил прежде монастир, тепер єго ність, розорен от поган. Єно єсть поле широкоє, і красноє маслини, і многії овочі живності. Ниви, тоє називається місце паствинноє. От Віфлеома на юг єсть Хеврон-пещера велика. Ідучи к дубові мамврійському ⁵⁰, от тої пещери до ріки Івфамля миль 20...

...Ріка тая єсть суха: попод землю тече і впадає в море Содомськоє. Ту єсть обон полпотока того сухого велика гора — аж пересягла той сухий поток, а на той горі ліс пустий і звірі дикії. Ту єсть путь под тим сухим потоком. Попод тую гору страшно і тяжко пройти, невозможно в малой дружині, но в мнозі, бо там забивають сарацине ідущих. Мні же дал бог дружину добрую і многую — пришел-єм без пакости...

...Оттоль до сладкого кладязя Авраамова ⁵¹ 10 миль. От того кладязя до дуба мамврійського — шесть миль. О том преславном дубі, там ідучи, на правой стороні стоїть дуб. Около него помощено дно богом вкруг плитами мармуровими, як лєд або шкло. Виросл той дуб предивний з того каменя не вельми висок, но широк! На нем плод розний єсть, ягоди розличниї, овощія пресладко, вітвіє єго от землі, як человік может досягнути. Листвіє єго двоякоє: єдні як злато, другоє — яко сребро блищиться. А в товщ на 4 сажні (сам змірил єго). Около того дуба поле широкоє, вкруг на 40 сажній чистоє, красноє, камень білий, самородний, богом послан. На том полі бил шатер Авраамов. От того дуба не мож пойти человіку обутому, но босо і чистими ногами з страхом там іти, абись не послизнути і не побитись на том ясном мармурі. Так дивно єсть тоє місце в умі человіку, а іж той дуб давно стоїть, а не шкодить єму ніч: ні гниє, ні старіється, ні листя не опадаєт; так видиться очам людським, якби нині вросло...

...Ту ж показа їм кладязь воду сладку. І так зоветься тая земля мамврій, і дуб мамврійський.

З тої гори мамврійської дві миль до гори Хеврон. Єсть тая гора вельми широка і ровна. Перше бил на ней град велій, нині — пуст єсть... І... зоветься земля обітованная. Поістині тая земля єсть богом обітованная і благословенная всім добрим: вином, пшеницею, маслинами, оводами; і скоти два рази родяться до року, і пчел много в скалах каменних. Ту єсть дворец Давидов на горі Хеврон...

А от жени Лотови ⁵² до Содома — миля, там хотіл-єм пойти видіти єго, но казали ми люде добрії, мовлячи: «Юж там не взриш нічого доброго, єдно муки і смрад злий. От того задихаються люди, там повітря злоє ісходить і горесть. І де же знайдеш Содом і Гомор ⁵³, оттоля походить мрак под облаки і спадає на міста, прогніваючи бога, і з того биває мор на люди».

Оттоля возвратихомся к пещері Авраамовой і опочихом два дні; потом обрітохом дружину добрую і многую; поклонивши, прійдохом з радостію в Єрусалим. Ту, ідучи, обрітохом монастир святого Харитона в горах каменних. Ту путь тяжок вельми. Безводно місто тоє і сухо, но красно стоїть около каменем ограждено, посреді церквії 2... І ту єсть на горі село велике. В нем же живуть обивателі, і то єсть отчизна святих пророк. Ту нас добрі почтоша християне благовірниї і, опочихом три дні, оттуду пройдохом до Віфлеома. Проведе нас старший сарацинський з вої своїми, понеже на том путі розбивають странних...

От Вирута до Антиохії ⁵⁴ ту єсть гора велика. На той горі град великій. От моря великого — миля. Ту ж остров єсть Саталія. Ту ж Халкедонія при великом морю. Но страшно іти і тяжко, паки прійдохом к Патрову. Оттоль путь єсть к Бару-граду. Ту ж путь от Єрусалима в Галілею, к Тиверіадському морю і к горі Фаорстій. Гора Фаорськая єсть каменна і прикра, як стіна: невозможно человіку взийти на ню. Оттоле пойти по приморі к Іордану путем, потом попри Іордані аж до верху Іорданова. І ту нам пригоди бог тако. Ізийде Балдвина-князь ⁵⁵ на войну путем тим к Дамаску і, увідах о нем, іж має пойти к Тиверіадському морю, і прійдохом к нему, і поклонихомся, і просихом, аби бога ради поімал нас з собою, абисьмо і там могли міста святиї видіти. Он же з радостію повелі ми іти з вої своїми, видя мя странна, бо там не мож пройти в малі, такмо цариця Єлена ходила путем тим, а ін ніхто же не може в малі пройти, бо там разбой великий і тако походихом тамо странная міста...

Град Самарія велик, обитель всім скотом, і нивами, овоцами различними. От того града — дві милі до града Саваполя...

От Ариматфея до Савина-града — миля, в том граді Іобцар ⁵⁶ бил вавілонський. Єго же уби Іісус Навин у Єрихона.

Тоє місто страшно і грозно, от того міста іде 6 рік. По порічу том тростіє многоє і ліси различниї. Ту-бо живуть сарацини многії. Близь Іордану к востоку єсть пещера дивная і з тої пещери ісходить істочник, зоветься купіль Христова. Ту ся Христос купал з ученики своїми. І ми там купалися, грішнії... Оттоля до верху Іордану — 8 миль: от Васаона іти полем понад Іордан к востоку. Ріка же Іордан тече от моря Тиверіадського зо двох істочников, кипить чудно от землі. Ім'я єдному істочнику — Іор, а другому — Дан, на дві милі суть от себе, і так недалеко сходяться докупи, і зовуть їх Іордані посполу. Ту єсть два мости каменниї, создані твердо вельми, і под тії мости тече. Ту била митниця Матфея-євангелісти. Ту ся сходять гостинці к Дамаску і в Месопотанію през Іордан. Ту стоял князь Балдвина шатри своїми, і ту обідав з своїм войськом. Ту ж і ми опочили у тих мостов, і купахомся... На том місці, де стоял архаггел, создана трапеза кругло, і ту літургисають. Ту бил дом Іосифов, і де же святая пещера, і ту єсть церков над пещерою Благовіщеній пресвятой богородиці; преди там тоє місце било опущено. Нині же фризове устроїли добре, і ту єсть єпископ латинський. Ту нас учредиша яденієм і питієм, і ту опочихом 3 дні, поклонившимся і обрітохом кладязь чуден зіяо, іти до води глубоко по степенєх, і над кладязем церков в ім'я святих архангел Михайла і Гавриїла, кругло украшенно мусією...

Аз же в пяток 1 час ідох к князю Балдвину в дом єго і поклонихся єму. Он же, виді мя і призва к себі, і рече мі з любовію: «Чого хочеш, іноче руський?» І бесідова зо мною любезно, яко муж єсть благ і смірен вельми. І не погорділ мною ні мала. Аз же межи іншими речами рекох: «Господине мой, княже мой, молю тя, бога ради, і князем руським, повелі мі, да поставлю і аз кадило моє в гробі господнім, от вся Росія землі». Тогда он з радостію повелі призвати ключаря іконома гроба господня і повелі пріяти от мене кадило. Аз же поклонихся і пойдох купих кадило склянно, веліє наліах масла без води і принесох к гробу господню, вечеру уже бившу, прійде ключар і молихся о том з умиленієм. Он же отверзе мні двері гробния і повелі мі вступити в гроб господень. І повелі мі поставити кадило своє в ногах і де же лежало тіло Христово, понеже в головах стоїть кадило грецькоє, переднійшеє, а посродку гроба господня стоїть кадило святого Сави. А около гроба без числа стоїть кадил. Тогда і аз поставих своє кадило, і поклонихся гробу господню, і ціловах з умиленієм і зо слезами гроб господень, і ізидох. Завтра, в суботу, собираються всі людіє в 6 час дне пред церков Святого Воскресенія.

Множество без числа народу от всіх сторон, пришельці чужоземці от Арапії, от Єгипта, от Рима, от Москви, от Іудеї, от персов — от всіх сторон ту ся собирають пред церков Святого Воскресенія і ту вся тая стая міста наполняють. Около розп'ятія Христова великая тіснота биває, і задихаються їх множество, тісноти ради. Стоять зо свічами, чекають отверзенія дверей церковних, понеже замкнені бивають, дондеже прійде князь з рицермі і дружиною своєю. Тогда биває отверзеніє дверей церковних, тогда приходить старійшина, і людіє мнозі в тісноті велиці. І биває полно в церкві около Голгофи ⁵⁷, і около Крайнева міста, і де же цариця Єлена знайшла крест господень, всюди полно биває. І молчаніє многоє, токмо громот, аки на небі от множества народу, яко всему граду подвизатися, тогда слези многії проливаються вірних людей, хіба би каменноє серце мало бити, і то прослезитися мусить, всякий бо человік спомнить гріхи свої і рече: «Єй, господи, да єгда гріх ради моїх не узрим світа твоєго нового». І тако всі стоять слезно і трепетно. В 7 час суботний прійде князь із дому своего з вельможами і з дружиною своєю, всі пішо в метухію святого Сави, і призва к себі ігумена і прійде з черці своїми, і аз прійдох грішний і поклонихомся всі єму, і повелі князь ігумену пойти з собою і мні і іним подале черцом дружині своєй позаду, і прійдохом к дверей церкве Святого Воскресенія і множество народу, тіснота велика, невозможно ввійти в церков. Тогда князь повелі воїном розігнати люд насилієм і сотвориша, яко улицу сквозі люди. І пойдохом в церков і до гроба господня. А князь за нами ввійде і ста одесную олтаря, і де же му престол висок зготовано, і повелі князь ігумену стати над гробом господнім, і всім черцом єго, і людем благочестивим. Мні же, худому, повелі стати високо над самими дверми гробними, якби возможно видіти гроб господен. Двері же гробниї замкнені і запечатані печатію царською. Латинськії попове стоять в олтарі великом. В осьмий час начаща правовірниї попове піти вечерню близь предверех гробних. Латинськії же в великом олтарі начинають свойські. Аз же стоях на полаті, прилежно смотріх, єгда же начаша піти парамеї «в началі сотвори бог небо і землю», тогда прійде єпископ з діаконом і зазрить в гроб оконцем. Не узрить світа, возвратиться, потом начнуть 2 парамею. Тогда зас прійде єпископ, зазрить — і не узрить світа в гробі. Тогда всі людіє возопіша: «Господи, помилуй». Єгда же бисть час 9, начаша піти піснь і сходную. Поєм господеві:«Славно-бо прославися, воскресни, боже, суди землі, яко ти царствуєши вовіки». Тогда прийде хмарка внезапну от востока малая і ста над верхом непокритим тоєй церкве, і одожди росу благодаті над гробом господнім, і нас помочи добрі, тогда внезаапу облиста світ в гробі святом, і бисть блистаніє страшное і пресвітло із гроба господня, і тогда пришед єпископ з чотирма діакони, і облобиза животворящий гроб господен, зо страхом і радостію, і зо слезами теплими, і тако нагладившися ту воні благоуханія святого духа, і божественного животворящого світа, і кадилом, лампами тими горящими дивно і чудно запалишася 3 світилі їх барзо ясниї а інних 5 не такова світлость. Потом, ізийдохом із гроба восточними врати і сотворихом цілованіє в церкві по обичаю потом ізийдохом в монастир в понеділок світлий рано пойдохом к іконому і ключареві святого гроба і просил єго, хотячи видіти гроб і поклонитися єму. Он же пойде зо мною любезно введе мя в гроб, і видіх світила, горящії божественним світом дивно пресвітло, і свою єже поставих такожде, і ціловах гроб, і де же лежало тіло Христово, зо страхом і зо слезами. Ключар же, подвиг дошку мармуровую на святом гробі, і влупи камене мало, на котором лежало тіло Христово, і дасть мі, і запріти мі не повідати нікому в Єрусалимі, і тако поклонихся ключареві і іконому, а потом і князю Балдвину, понеже вельми любиша мя странна сущ іміх от них великоє благодареніє і взем прощеніє обагатихся благодатію божією і яже сподоби мя бог видіти місця святая очима своїми і просих от князя грамоти к путискої. Он же повелі скоро написати і приложити печать, дасть в руці мої. Такожде і ігумен святого Сави Арсеній, і той такожде написал грамоту і з печатію дасть мі в руці і з подписом рук своїх, з миром і благословенієм отидохом. До того даровал мі книжицу о всіх страстях Христових, і житіє патріархи Авраама, Ісаака, Іакова, і святого пророка і царя Давида. А тая книжка, списана по-грецьку, барзо утішна і душі полезна. Аз же преложих на руський язик, понеже в святом граді Єрусалимі все по-грецьку глаголяють і книги грецькіє і духовноє набоженство по всіх тамошних странах, по церквах по-грецьку, квасним хлібом, то єсть просфурою, отправують, се же істинно любві вашей написах, а не ложно бог вість, я же видіх очима своїма, поре же невірующим буде в день судний, єще же повім любві вашей, той ігумен святого Сави дал мні читати книгу великую, зовемую «Кронник»...

І многа писанія утішна прочтох, поідох восвоясі, вземше благословеніє. Поідох з дому в путь ко святому граду Єрусалиму року божія 1590 в проводний понеділок, приспіх в Єрусалим на свято Филипа. Тамо забавихся, ходячи по святих місцях 3 літа, приспіх в свой монастир, силою вишняго храним. Року божого 1599 прідох до Кієва до монастиря печерського на воздвиженіє честного креста і там видіх мощі преподобних Антонія І Феодосія ⁵⁸. Істачають святоє миро так, як человік от зноя солнечного опотніє, і той пот капле на поставленную мису, так кропля от кроплі капле, як прудко може яйце упечи. Аз же упросих архімандрита і дал мі того мира на потребу мою. Блажен человік той, іже прочитає ілі перепише сія святая письмена. Блажен дом той, в котором тия письмена святая лежать і часто воспоминаєма бивають. Горе же не уміющим читати. Горе невірующим, письмо читающим. Горе всім грішником, світ во тьму прелагающим. Богу же нашему благодареніє, честь і хвала на віки вічниє неустанне.

Амінь.

10. За змістом «Прогностична оцінка поточного 1483 року» — це астрологічний календар. На основі аналізу взаємного розташування небесних світил і оцінки різних небесних явищ автор робить передбачення про земні події. В XV — XVII ст. Юрій Дрогобич, так само як і Джордано Бруно, Тихо Браге, Френсіс Бекон, Йоганнес Кеплер, Томазо Кампанелла та інші займалися астрологією, заробляючи на продажах своїх робіт публіці.

На початку «Прогностика…» вміщена віршована присвята Юрія Дрогобича тодішньому римському папі Сикстові IV. Вступний вірш-присвята написаний елегійним дистихом (поєднаннягекзаметра з пентаметром). Юрій Дрогобич турбується долею людського роду, оспівує розум, який людину «звеличує над світом», дає їй «могутню владу».

У трактаті автор подає також відомості із різних природничих наук. Зокрема, визначено з точністю до години і хвилини час двох майбутніх місячних затемнень і фаз Місяця впродовж усього року, подано певні вказівки про видимий рух планет. Заслуговують на увагу наведені у книжечці відомості з географії.

Ще у вступі Юрій Дрогобич надзвичайно сміливо, як для його часу, однозначно стверджує пізнаваність Світу:

Дата добавления: 2015-10-16