Загальні відомості про систему живлення карбюраторних двигунів

Система живлення призначена для зберігання й очищення палива, очищення повітря, приготування з них горючої суміші, подачі її в потрібній кількості в циліндри двигуна і відведення відпрацьованих газів. Вона складається з паливного бака 10 (рис. 1), фільтрів грубої (відстійник) 13 і тонкої 16 очистки палива, карбюратора 3, повітроочисника 2, паливного насоса 17, випускного трубопроводу 15 з глушником 14.

Паливо (бензин) всмоктується насосом з баку через фільтр-відстійник і подається через фільтр тонкої очистки до карбюратора. Повітря втягується у циліндр за рахунок розрідження, що утворюється при такті впуску. При цьому воно фільтрується у повітроочиснику і змішується у карбюраторі з паливом, тобто у циліндр через впускний колектор надходить паливо-повітряна суміш, де вона, запалюється іскрою та згоряє. Відпрацьовані гази виштовхуються з циліндрів при випускних тактах крізь випускний колектор і трубу з глушником.

Для повного згоряння 1 кг бензину потрібно близько 15 кг повітря. Дійсна кількість повітря, що є компонентом горючої суміші, може бути як більшою, так і меншою від наведеної. Тому склад горючої суміші характеризується коефіцієнтом надлишку повітря, що визначається відношенням дійсної кількості повітря, яка бере участь у згорянні бензину, до теоретично необхідної кількості повітря, тобто:

. (1)

Якщо згоряння 1 кг бензину відбувається при 15 кг повітря (), суміш називається нормальною. Двигун, який працює на такій суміші, може створювати близьку до максимальної потужність, але питома витрата палива при цьому буде дещо перевищувати номінальну.

Рис. 1. Система живлення двигуна автомобіля ЗІЛ-130:

1 – канал підведення повітря; 2 – повітроочисник; 3 – карбюратор; 4, 5 – рукоятки керування повітряною і дросельними заслінками; 6 – педаль керування дросельними заслінками; 7 – паливопровід; 8 – покажчик рівня палива; 9 – датчик покажчика; 10 – паливний бак; 11 – кришка горловини бака; 12 – паливний кран; 13 – фільтр-відстійник; 14 – глушник; 15 – випускний трубопровід; 16 – фільтр тонкої очистки; 17 – паливний насос

Збіднена суміш отримується тоді, коли на 1 кг бензину припадає до 16,5 кг повітря. Потужність двигуна на збідненій суміші дещо знижується, але його робота буде економічною внаслідок повнішого згоряння палива при деякому надлишку повітря. Наступне зростання кількості повітря призводить до інтенсивного зниження потужності двигуна і зростання питомої витрати палива. При суміш займатися не буде.

Якщо на 1 кг бензину припадає до 13 кг повітря, суміш називають збагаченою. Потужність двигуна при цьому максимальна, але через неповноту згоряння палива витрачається більше. Наступне порушення співвідношення компонентів суміші у такому напрямку призводить до зниження потужності й перевитрати палива.

Суміш з у циліндрі не займається.

Основні режими роботи карбюраторного двигуна, для яких доцільно створювати різні за складом горючі суміші – пуск, холостий хід, середні й повні навантаження, різкий перехід від малих навантажень до високих.

Під час пуску двигуна (особливо холодного) карбюратор має подавати збагачену горючу суміш, оскільки частота обертання колінчастого вала невелика, а стінки циліндрів холодні, тому випаровування суміші недостатнє (частина пари може навіть конденсуватися на холодних стінках циліндрів, змиваючи з них масляну плівку).

При роботі двигуна на холостому ході та з невисокими навантаженнями суміш має бути збагаченою, оскільки на таких режимах циліндри недостатньо очищаються від продуктів згоряння, які збіднюють суміш.

У режимі середніх навантажень двигуна суміш має бути збідненою (економічною), а при повних завантаженнях – збагаченою. У разі, якщо необхідно швидко збільшити потужність двигуна, можливе збіднення горючої суміші, що може призвести до зупинки двигуна.

Таким чином, у карбюраторі має утворюватися горюча суміш відповідно до режимів роботи двигуна.

Дата добавления: 2015-10-21