Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Підготовча група

Читайте также:
  1. III група — вправи для розвитку вмінь читання
  2. Вихідні данні для проектування. Група 1 Додаток 1.
  3. Відмінності між групами й командами
  4. Зміни в групах приголосних
  5. М'яка група
  6. Малі соціальні групи їх типологія. Референтна група.
  7. Молодь як соціально-демографічна група. Загальні засади державної молодіжної політики в Україні

Розвиток усного мовлення. Продовжувати формувати культуру мовлення, вміння самостійно добирати вирази, будувати речення, регулювати силу голосу, темп мовлення, робити паузи. Розширювати словник дітей різними частинами мови. Заохочувати до спілкування українською мовою з дорослими й однолітками, брати участь у діалозі двох-трьох дітей.

Вчити складати коротенькі розповіді за запитаннями вихователя і самостійно. Спонукати виявляти емоційно-оцінне ставлення до персонажів художнього твору, переказувати зміст близько до тексту. Вчити розрізняти за жанром вірш, казку, оповідання, скоромовку, лічилку, розучувати вірші, приказки, прислів'я, щедрівки, колядки, веснянки, формувати вміння користуватися ними в різних життєвих ситуаціях.

Реалізацію викладених програмних завдань К.І.Стрюк пропонує провести такими шляхами.

Перший шлях - паралельне засвоєння дітьми обох мов за умови, коли один вихователь проводить усю навчальну роботу з дітьми російською мовою, а другий " українською.

Так, це відомий принцип засвоєння дітьми двох мов «одна особа - одна мова». Проте, як свідчать дослідження, він застосовувався в умовах сім'ї до трьох років, коли дитину було ізольовано від сприймання змішаного мовлення. В умовах дошкільного закладу діти перебувають під впливом мовлення багатьох інших мовців (батьки в сім'ї, помічник вихователя, двомовні діти). Тому стихійне сприймання дітьми двох мов від двох різних осіб може лише посилити їх інтерферуючий вплив. У свідомості дитини сформується явище міжмовної синоніміки (лялька - так говорить Олена Петрівна, а кукла - Нина Ивановна). Вона буде паралельно вживати слова то однієї, то другої мов. До того ж робота в цьому напрямі потребує від обох вихователів бездоганного володіння нормами літературної вимови як російської, так і української мов.

У програмі ж пропонується тому вихователеві, який буде навчати дітей української мови, проводити цією мовою не мовленнєві заняття, а заняття з образотворчого мистецтва, конструювання, фізкультури, математики, оскільки вони, за словами автора програми, мають менше мовне навантаження, з чим важко погодитися. На всіх цих заняттях використовується специфічна термінологія і діти без порівняння з рідною мовою не зможуть її свідомо засвоїти.

Другий цілях - поступове включення української мови в різні види діяльності з подальшим проведенням українською мовою окремих видів занять, із заохоченням дітей до спілкування нею з дорослими й однолітками. Вихователю пропонується одну частину заняття проводити російською. а другу - українською мовами з різних розділів програми; також один раз на тиждень проводити заняття із розвитку українського мовлення та один раз на тиждень заняття із будь-якого розділу за вибором вихователя також українською мовою.

Автор цього варіанту програми виступає проти тематичного принципу навчання, обстоюючи думку, що навчити дитину говорити можна на будь-якому матеріалі, цікавому для неї.:.

У додатку до програми рекомендуються художні твори в перекладі українською мовою (А.Варто «Прапорець», «М'ячик», «Літак», К.Чуковського «Курчатко», Н.Саконської «Де мій пальчик?», С.Маршака «Вусатий смугастий», К.Ушинського «Умій почекати» та ін.}. Чи потрібно це робити, адже це все програмні твори російського дошкільного закладу? Краще, напевно, дати дітям більше творів українських поетів та письменників.

Програма, розроблена О.Хорошковською та В.Мовчанюк, розрахована на дітей шостого та сьомого років життя. У ній визначено виховні завдання: виховання почуття поваги до українського народу, інтересу до його мови, національних традицій, культури, любові до тієї місцевості, де живуть діти, почуття дружби і поваги до людей інших національностей. Крім того, в дітей мають виховуватися культура мовлення, поведінки, чемність, чуйність, доброта.

Навчально-розвивальні завдання передбачають одержання дітьми початкових уявлень про українську мову як близькоспоріднену з російською. Діти вчаться розрізняти засоби російської й української мов; у них розвиваються пам'ять, увага, уява. вміння спостерігати за мовними явищами, вміння аналізу і синтезу, класифікації, узагальнення (на елементарному рівні), формуються вимовні вміння.

Пізнавальні завдання передбачають розширення кругозору дітей, уявлень про українську й російську мови як близькоспоріднені, про культуру українського народу, його традиції, рідний край, про Україну.

Програмні завдання розподілено за кварталами. Словникова робота подається за темами в межах кожного кварталу.

Наводимо зміст навчання дітей українського мовлення за цією програмою.


Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 129 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Характеристика двомовності | Мовленнєва і навчально-мовленнєва діяльність дітей | Принципи навчання української мови | Формування української національної мови | Функції української мови | Культура мовлення вихователя | Значення національної української мови у вихованні дітей | Специфіка української фонетики, лексики, граматики порівняно з російською | Взаємозв'язок у навчанні української та російської мов | Деякі правила української літературної вимови |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Підготовча до школи група| Старша група

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)