Текст як наукове поняття

Слово " текст " у перекладі з латинської означає ткани­ни, сплетіння, з'єднання. Текст вивчають багато наук. Ни­ні існує більше 250 визначень поняття тексту. Однак універсального визначення, яке мало б термінологіч­ний характер, ще не вироблено.

Важко вибрати одну визначальну якісну ознаку тексту, на основі якої можна було б звести все різноманіття окремих текстів до одного поняття. У лінгвістиці тривалий час текст визначався на основі стрижневої категорії – зв'язності.

Сучасний етап розвитку лінгвістики характеризується різноплановістю дефініцій тексту. Різні підходи до тексту відображено в сукупності дефініцій, що їх наводить І.Р. Гальперін. Основним є визначення видатного вченого в галузі загальної те­орії тексту: "текст — це витвір мовленнєвого процесу, наділений завершеністю, об'єкти­вований у вигляді письмового документа, витвір, який складається з назви (заголовка) і особливих одиниць (надфразних єдностей), об’єднаних різними типами лексичного, граматичного, логічного, стилістичного зв’язку, і має певну цілеспрямованість і прагматичну установку".

Нині є різні концепції, в яких поняття "текст" інтер­претується по-різному, залежно від того, який аспект тексту в них виділяється як провідний:

1. Концепції, в яких провідним є статичний аспект. Ці концепції відображують результативно-статичне уяв­лення про текст як зміст. Тобто текст розуміється як інформація, відчужена від відправника у вигляді послідов­ності висловлювань, об'єднаних змістовим зв'язком.

2. Концепції, в яких пріоритетним аспектом виступає процесуальність тексту. Процесуальність розумієть­ся, з одного боку, як реалізація мовленнєвої здатності індивіда, з іншого — враховується, що текст є мовою в дії. Таким чином, враховується здатність мови до живого фун­кціонування у мовленні.

3. Концепції комунікативні, що орієнтуються на акт Комунікації. При цьому акцентується на каузативному (причинно-наслідковому) началі як двосторонній зацікав­леності автора та читачів у передаванні та пізнанні інформації.

4. Стратифікаційні (диференційні, розподільні) концепції, що розглядають текст як найвищий рівень мовної системи. Включення тексту в ієрархію мовних рівнів передбачає розгляд абстрактного тексту (алгоритму його створення, моделей, схем) і тексту в конкретній реалізації.

Отже, різні погляди на текст визначають мож­ливість його розгляду як певної абстрактної схеми, моделі складного завершеного цілого та як конкретної реалізації цієї моделі. Перший рівень називається емічним, або мов­ним. Другий – етичний рівень, або рівень мовлення (по­рівняйте мовні та мовленнєві одиниці: фонема – звук, морфема – морф, лексема – слово, речення (структура) – висловлювання (фраза), значення – смисл).

Дата добавления: 2015-10-21