Методичні рекомендації щодо виконання завдань.

1. Обгрунтування вибор у.

Студент в стислій формі викладає мотиви, якими він керується при виборі матеріалу, покладеного в основу сценарію.

Визначає мету та завдання майбутнього заходу, проявляє свою громадянську та ідейну позицію.

Мотивує спрямованість на визначений контингент виконавців та глядачів, в якій мірі матеріал послугує вихованню високих ес­тетичних смаків у глядача, яке пізнавальне значення, матеріал буде мати у глядача та учасників колективу, самого постановника.

При виборі матеріалу необхідно врахувати виконавські мож­ливості колективу ідейно-естетичні та творчі погляди учасників, рівень професійної грамотності виконавців, кількісний склад ви­конавців, творчі та матеріальні можливості для здійснення даного заходу.

2. Літературний та документальний матеріал сценарію.

На' основі вивчених документів, мемуарів, художніх та матері­альних культурних цінностей окремого соціального середовища та часу в яких відбуваються події, звичаї, ритуали, обряди - поста­новник повинен глибоко розібратися в ідейних та художніх якос­тях літературного і документального матеріалу, поставити вірні завдання перед виконавцями та допоміжними службами (худож­ником, звукорежисером, освітлювачем).

Також, постановник-студент повинен указати свою участь в створенні сценарію (використанні раніш опублікованого сценарію методом компіляції або складання оригінального).

3. Ідейно-тематичний аналіз

Тема: (від грецького then)а, дослівно те, що покладено в осно­ву.

Тема сценарію - це головна проблема втілена в конкретний життєвий матеріал, в якому відбувається вирішення цієї пробле­ми»

Тема - завжди конкретна, вона витікає із тих історичцих_5: соц­іальних умов, які відображені в сценарії, Вона завжди об'єктивна.

Ідея (від грецького idea - поняття, уява).

Ідея сценарію - це головна думка твору, ставлення автора до відображеної ним дійсності..

Ідея формулюється в лаконічній заклично-лозунговій формі.

Визначаючи ідею, постановник-студент повинен виявити, що автор стверджує своїм сценарієм, до чого закликає.

Конфлікт (від лат. Conflictus - зіткнення, спірність, розбрат).

Це зіткнення протилежних інтересів, думок, поглядів, протисто­яння між окремими шарами матеріалу, окремими фактами.

В більшості сценаріїв (за виключенням сюжетних) відсутній пер­соніфікований конфлікт.

Конфлікт має дві тенденції розвитку і в результаті перемагає одна із них. В зв'язку з цим потрібно дотримуватись визначень, "дія" як складова частина конфлікту, враховуючи, що дія - основ­на тенденція розвитку конфлікту контрдія - головна тенденція, протидіюча основній.

Осно вні епізоди сценарію (тобто подієвий ряд).

Подія - це дієвий факт, що відбувається в житті персонажу чи групи дійових осіб, що змінює хід подій.

Епізод - це закінчений за змістом і формою невеликий, твір.

Епізод повинен мати своє образне вирішення і композиційну побудову.

Кожний епізод сценарію відповідає вузловим подіям, виконує композиційне завдання викриває той чи інший бік головної теми заходу: епізод є ланкою, в ланцюзі "доведень", що стверджують головну ідею театралізованого заходу.

Теми основних епізодів сценарію (тобто уточнення, змісту кож­ного епізоду)

Назва епізоду, в більшості-визначається іменником, але може бути сформульована і дієсловом.

Сценарний хід (тобто єдиний прийом образного вирішення сценарного матеріалу).

Сценарний хід повинен бути присутнім в заході будь якого жанру.

Головні функції сценарного ходу: образна, конструктивна, сиг­нальна, прокладально-з'єднувальна.

Різновиди сценарного ходу: тематичний, дієвий, речовий. Можливе використання їх одночасно. Конкретна адреса ("прив'яка") сценарію.

Прив"язка - деякий аспект сценарію, спрямований на конкрет­ного глядача. Сценарій будь-якого клубного заходу повинен оріє­нтуватися на конкретний клубний' заклад і визначеного глядача. Варіанти "прив'язки": професійна, вікова та географічна.

Композиція (від латин, compositio - складання, з'єднання).

Це логіка розташування епізодів- і головних елементів компо­зиції.

Складові композиції::

-пролог (в грецького prologos - передмова) вступна частина, в якій розповідається про події що передували основній драматичній Дії.

Експозиція (від грецького exspositio) - епізод в якому відбуваєть­ся знайомство з дійовими особами та життєвими обставинами по­кладеними в основу сценарію.

Зав'язка - перша головна подія, в якій зав'язується драматична боротьба.

Розвиток дії - це та частина сценарію в якій відбувається наро­стання драматичної боротьби.

Кульмінація - головна подія, в якій драматична дія досягає найвищого напруження, в її розвитку відбувається перелом.

Розв'язка - остання головна подія, яка завершує драматичну боротьбу.

Фінал - (від грецького finale) - епізод, в якому завершується

боротьба.

Епілог (від грецького epilogos, післямова) - заключна частина в якій розповідається про події, що відбудуться через деякий час після подій покладених в основу сценарію.

Для драматургії клубних заходів, характерно сумісництво кульмінації та розв'язки,

Жанр (від франц. Genre вид, рід) - це виявлення світогляду, ідей­ної позиції автора.

Жанр вибирає актор для пошуку тих засобів виразності, за до­помогою яких він і найбільшим успіхом може досягти виявлення ідейно-тематичної спрямованості твору.

"Жанр - это угол зрения автора на действительность, прелом­ленный в художественном образе^» (1).

Існують такі жанрові різновиди клубних сценаріїв; -сценарій літературного монтажу,

-сценарій літературно-музичної композиції,

-сценарій концерту,

-сценарій, тематичного клубного заходу,

-сценарій малих естрадних форм,

-сценарій дискотечного заходу, тощо.

Характеристика дійових осіб (від грецького Charakter - риса, особливість)

- це сукупність відомостей про психологічні особливості харак­теризованої особи, 'її характері, здібностях, та домінуючих потре­бах.

В клубнім заході існує три частини дійових осіб: -особисто діючі особи (образи, створені драматургом ведучі Весна, Зима, Сучасник і т.п.);

- реальні гості клубу; _ _

-учасники концертної програми.

При описуванні дійових осіб сценарію, режисеру необхідно, ло­гічно обгрунтувати вибір ведучих та їх кількість.

Режисерський задум видовищно-театралізованого заходу-

уявлення про видовищне-втілення клубного сценарію, логіка ре­жисерського бачення, яке завжди індивідуальне, суб'єктивне але недовільне.

В режисерському задумі відображаються об'єктивні і суб'єктивні передумови, що породжують його:

1) об'єктивні:

-ідейно-естетична позиція сценариста;

-відбиття сучасності, політичні, громадянські, естетичні особ­ливості часу;

-творчі особливості колективу;

2) суб'єктивні:

-громадсько-політичні та естетичні ідеали.

Режисерський задум включає в себе:

-надзавдання заходу;

-наскрізна дія заходу;

-сценарно-режисерський хід;

-образне вирішення заходу;

-атмосфера;

-темпоритм;

-розробка постановочного плану заходу (монтажний, лист);

-режисерські епізоди (назва епізоду, надзавдання., мізансценування, темпоритм і атмосфера);

-художнє вирішення заходу, розповідь про загальні художні риси майбутньої постановки;

-музично-шумове вирішення заходу;

-здібності до образного мислення, організаторські та педагогічні особливості;

-професійна грамотність.

Режисерський задум (експлікація) заходу повинен розкрити ло­гіку та послідовність бачення, підпорядкувати захід досягненню надзавдання.

Надзавдання - це головна, життєво-важлива мета, ідейно-гро­мадянська спрямованість заходу. Це те, в ім'я чого і що режисер хоче ствердити своєю постановкою, які почуття і поривання вик­ликати у глядача..

Наскрізна дія - це шлях до втілення надзавдання, фактор, що пронизує всю постановку.

Наскрізна дія є основою для побудови системи образів, тракту­вання і визначення їх місця в сценічній боротьбі майбутнього захо­ду.

Сценарно-режисерський хід - це єдиний прийом образного ви­рішення і сценічного втілення сценарного матеріалу.

Три типи сценарного ходу:

-тематичний хід (це музичні теми, віршовані рядки і т.п.) сприй­мається. тільки на слух;

-речовий (предмети, речі);

-дієвий (рух, мізансцена, жест).

Головні функції сценарного ходу:

-образна;

-конструктивна;

-сигнальна;

-прокладально-з’єднувальна.

Режисерський хід народжується із реального матеріалу, реаль­ної дії мас і не може бути заданим заздалегідь, або відірваним.

Види сценарно-режисерських- ходів:

-узагальнені образи (солдат, робітник, поет і т.п.);

-дикторський текст;

-ведучі;,

-художня персоніфікація (коли основна розповідь про події і людей ведеться від імені заводу, вулиці, міста і т.п.);

-запитально-відповідальний хід (коли на початку заходу ставить­ся запитання, а все що відбувається на сцені в подальшому є видо­вищним виконанням цього прохання).

Зі сценарного ходу починається сценарій, сценарний хід випли­ває після кожного епізоду і сценарним ходом завершується сце­нарій.

Образне вирішення заходу - це метафора основної дії, попереднє відчуття характеру майбутньої постановки, її загальна спрямо­ваність та завдання, жанрові та стильові особливості.

Образ постановки, передається в короткій і влучній назві, використанні порівнянь, аналогій, метафор, умінні провести знайдений образ через всі персонажі, обстановку оформлення, мізансцени.

Атмосфера (від грецького Аtmos - повітря) - це глядацько-звукове середовище, в якому відбувається сценічна дія, атмосфера створюється за допомогою відповідної організації сценічного простору, кольору, світла, звуків, шумів. Вона емоційно впливає на глядача, дає можливість більш глибоко і точно сприймати сце­нічну ситуацію, зрозуміти поведінку дійових осіб.

Темпо-ритм

Темп (італ. tempo) - це швидкість руху, драматичної бороть­би, конфлікту.

Ритм - (грецьк. ritm) - це співвідношення тривалості основних елементів руху.

Темп і ритм знаходяться в тісному взаємозв'язку, Темпо-ритм постановки визначається її жанром, конфліктом, наскрізною дієш, характерами дійових осіб, атмосферою.

Режисер в своїй майбутній постановці повинен передбачати співпадання моментів найвищого ритмічного напруження з момен­тами найбільшого ідейно-суттєвого значення.

Розробка постановчого плану заходу.

Режисерська розробка включає в себе ідейно-тематичний задум, сценарно-літературну основу та постановчий план епізоду театралізованого заходу.

В режисерському епізоді потрібно визначити назву епізоду, зав­дання виконавців в зв’язку з режисерським вирішенням епізоду, принцип мізансценування, темпоритм та атмосферу кожного епі­зоду.

Назва епізоду повинна розкривати його ідейно-тематичне спря­мування.

Наприклад: "перемога життя", "останній бій".

Завдання виконавців визначається для головних дійових осіб та груп персонажів. В формуванні завдання необхідно відобрази­ти цілі, на які направлені дії героїв та спосіб їх досягнення.

Змалювання мізансцен підкріплюється графічним зображенням (крапки - персонажі групи, стрілки - направлення їх руху).

В назвах вузлових мізансцен потрібно розкрити їх образний зміст.

Наприклад: "хоровод дружби", "дорога війни" і т.п.

Художнє ви рішення постановки.

В цьому розділі студент повинен змалювати місце проведення клубного заходу. Просторове бачення та принцип вирішення по­становки. Застосування технічних засобів за допомогою яких вир­ішуються технічні завдання постановки,

Музично-шумове вирішення постановки»

Тут студент описує принцип музичного вирішення та відбір творів.

Принцип створення музичного оформлення визначається по тому, яка музика береться в основу музичного вирішення заходу: якщо пишеться музика до постановки спеціально, то це буде ориг­інальний твір, якщо використовується музика, написана раніше без відношення до даного клубного заходу, то це буде принцип підбору.

За типами музика буває сюжетна, коли вона обумовлена сю­жетною ситуацією - художньо-образна, коли вона витікає не із побутової основи, а ніби розвиває зміст подумки, і звучить не ре­ально.

В цьому випадку музика може мати різне смислове наванта­ження: вона може супроводжувати події і мати реальне джерело звучання (співають дійові особи, звучить радіо, чути шум дощу, завивання віхоли), музика може ілюструвати подію що відбуваєть­ся.

В цьому розділі студент розповідає також про спосіб виконання музичних творів (артисти, колективи, механічний запис).

Дата добавления: 2015-10-13