Технологія виготовлення суцільнолитих бюгельних протезів на вогнетривких моделях

Упровадження у практику ливарного виробництва вогнетривких мас до­зволило проводити відливання складних конструкцій бюгельних протезів на вогнетривких моделях без зняття воскової репродукції. У такому разі вогне­тривка модель служить основною частиною форми з відмодельованим на ній восковим каркасом протеза. Суть даного методу полягає у тому, що під час тер­мічної обробки вогнетривка модель розширяється на величину, яка дорівнює коефіцієнту усадки сплаву металу на основі кобальту та хрому. Вогнетривка модель має достатню міцність, точно відображає мікрорельєф гіпсової моделі, а в разі якісного виготовлення гарантує отримання каркасів бюгельних про­тезів будь-якої складності і високої точності.

Підготовка моделі до дублювання. Робочу модель із супергіпсу після ви­вчення у паралелометрі одним із описаних вище методів підготовлюють до дуб­лювання, для чого ділянки опорних зубів, які мають ніші і в яких не будуть роз­міщуватися плечі утримувальних кламерів, заповнюють тугоплавким воском до рівня межової лінії. Модель знову ставлять на столик паралелометра з тим нахи­лом, за якого наносилася межова лінія. Провівши заміну графітового стержня на ножеподібний, проводять зрізання залишків воску до рівня межової лінії (мал. 132). Цим самим усім опорним зубам на рівні межової лінії надається пара­лельність, що дуже важливо для наступної роботи на вогнетривких моделях.

Відновлення цілісності зубних рядів

знімними конструкціями зубних протезів у разі часткових дефектів ___________________

З метою точного переносу на вог­нетривку модель місць розміщення пле­чей кламерів по нижньому краю кожно­го плеча створюють сходинку з туго­плавкого бюгельного воску. Після щільного обтискання опорних зубів да­ним видом воску гострим шпателем зрізають віск по нижньому краю малюн­ка утримувальних плечей. У результаті утворюється сходинка, яка відбиваєть­ся на вогнетривкій моделі і в подальшо­му використовується для моделювання каркаса бюгельного протеза.

Для створення роз'єднання між ду­
гою протеза та слизовою оболонкою у
місцях її розміщення установлюють ізо-
Мал. 132. Зрізання надлишків воску но- ляцію із свинцевої пластинки, бюгель-
жеподібним стержнем паралелометра _Ного воску або лейкопластиру. Вона по-
(пояснення у тексті) винна мати рівномірну товщину, гла-

деньку зовнішню поверхню і щільно прилягати до моделі. Товщина прокладки у ділянці розміщення сітки 1,5-2 мм, під дугою — 0,5-0,8 мм, що залежить від ступеня податливості слизової оболонки тканин протезного ложа та рухомості опорних зубів.

Підготовлену модель занурюють на кілька хвилин у холодну воду для ви­далення повітря з пор і фіксують на гумовій основі спеціальної кювети суворо по центру за допомогою мольдину або пластиліну. Підготовлена таким чином гіпсова модель готова до дублювання.

Дублювання гіпсових моделей. Дублювання моделей — це технологічний етап, який дозволяє значно підвищити якість бюгельних протезів. Для дублю­вання моделі використовують реверсивні (зворотні) гідроколоїдні маси на ос­нові агар-агару (гелін, дентокол, перфлекс, вірогель, віродубль) або поліхлор­вінілу (ПХВ).

Останнім часом широко використовують дублювальні маси на основі си­лікону (сильфлекс, вірозил, керадур-Л) та поліефірної гуми.

Отже, як було вже зазначено, з моменту фіксації гіпсової моделі на основі кювети починається етап дублювання. Для цього необхідно взяти масу для дуб­лювання, наприклад "Гелін", яка нарізана маленькими шматочками, і помісти­ти її в емальовану, скляну або фарфорову посудину з кришкою, у яку вмонто­вано термометр. Посудину ставлять на водяну баню (воду доводять до кипін­ня). Гелін плавиться поступово, приблизно 60 хв. Температура плавлення 80°С. Не допускається нагрівання маси понад 90°С, оскільки це може призвести до втрати її властивостей. Розтоплену масу "Гелін" знімають з водяної бані і по­ступово охолоджують до температури 48-50°С, періодично помішуючи.

На основу кювети накладають кришку і в один із отворів тонким стру­менем заливають розплавлену масу. У разі її появи через інші отвори заливан­ня закінчують (мал. 133).

Маса застигає 30-40 хв за кімнат­ної температури. Застигла маса стає еластичною, желеподібною, добре ріжеться ножем. З кювети знімають ос­нову — дно, масу навколо моделі підрізають ножем і повільно виймають модель з гідроколоїдного відбитка. Відбиток повинен бути точним, гла­деньким, блискучим.

Якщо ливарні канали-ливники
проходитимуть через основу моделі, то
у відбитку закріплюють конус і розпо-
Мал. 133. Заливання дублювальної чинають виготовлення вогнетривкої
маси в кювету моделі.

Отримання вогнетривкої моделі. Для отримання вогнетривких моделей використовують різні формувальні маси, основною вимогою до яких є оптимальне розширення моделей під час нагріван­ня, яке дозволяє компенсувати усадку сплаву.

Формувальні матеріали для вогнетривких моделей почали використову­вати в 30-ті pp. XX ст. Технологію лиття бюгельних протезів із сплаву на ос­нові кобальту "Віталіум" першим розробив Пренге в 1933-1934 pp.

У 1933 р. Пренге та Моувуд першими запропонували формувальну масу для виготовлення вогнетривкої моделі для відливання каркаса бюгельного протеза.

Вогнетривка модель повинна витримувати температуру до 1400-1600 °С, не деформуватися. Вогнетривкі маси, що випускаються, — "Силамін", "Сіоліт", "Кристосил", "Бюгеліт" мають різний склад, а значить і різні термічні коефіцієнти об'ємного розширення.

Вогнетривкі моделі необхідно відливати негайно, щоб уникнути усадки та деформації гідроколоїдного відбитка.

Для виготовлення моделей порошок ретельно перемішують у банці і наси­пають у гумову колбу. Для визначення кількості порошку необхідно помножи­ти масу сухої гіпсової моделі на 1,7. У середньому на одну модель необхідно 100-120 г порошку. До цього згідно з інструкцією додають 14 мл води, протя­гом 1 хв енергійно перемішують шпателем до повного зволоження порошку. На вібростолик кладуть кювету з відбитком і заповнюють його невеликими пор­ціями вогнетривкої маси. За такої умови вологий порошок перетворюється на пасту, яка заповнює усі щілини відбитка.

Відновлення цілісності зубних рядів

знімними конструкціями зубних протезів у разі часткових дефектів ____________________

Для отримання щільної моделі з гладенькими поверхнями необхідно у про­цесі заповнення відбитка загладжувати шпателем пухирці, які утворюються на поверхні. Заповнення форми триває 2-3 хв, а потім її залишають на вібросто-лику ще на 4-6 хв. Для отримання щільної моделі та збільшення її розширення вона повинна тверднути в умовах вакууму — це сприяє видаленню з моделі повітря й ущільненню. Через 10-12 хв після початку замішування маси, коли поверхня моделі не буде волого блищати, обережно знімають конус і залиша­ють форму на столі на 40-45 хв до повного затвердіння. Час від початку замі­шування до повного затвердіння — 55-60 хв.

Залишати модель у відбитку після повного затвердіння не рекомендуєть­ся. Модель з відбитком виймають з кювети, обережно розрізають ножем гідро-колоїдну масу, щоб її не пошкодити, вивільняють модель від відбитка. Вису­шують на повітрі 15-20 хв, а потім у сушильній шафі за температури 180— 200 °С протягом ЗО хв.

Висушену теплу модель занурюють на 1 хв у віск, нагрітий до температу­ри 150 °С.

Залишки воску струшують з моделі, її охолоджують, потім обмітають м'я­ким пензликом і розпочинають моделювання каркаса бюгельного протеза.

Моделювання каркаса бюгельного протеза. Безпосередньо моделюван­ню каркаса бюгельного протеза передує перенос малюнка з гіпсової моделі на вогнетривку. Після того вогнетривку модель покривають одним шаром тонко­го бюгельного воску, добре нагрітого у гарячій воді. Це дозволяє щільно охо­пити ним усю поверхню моделі, забезпечує у подальшому щільне прилягання воскової композиції каркаса до моделі, більшу її міцність, зменшує усадку вос­ку (мал. 134).

Для моделювання каркаса бюгельного протеза використовують віск "Формодент". Силіконову матрицю необхідно промити перевареною водою для видалення залишків воску та пилу. На спиртівці нагрівають шпатель і, тримаючи його над порожниною форми дуги чи кламера, прикладають до нього паличку воску, щоб розтоплений віск повільно збігав у порожнину, поки не заповнить її до рівня поверхні пластинки матриці. Потім обережно зріза­ють зайвий віск над рівнем пластинки і, легенько зігнувши її, виймають вос­кову заготовку із заглибини. Готові деталі складають, перекладаючи папером для запобігання їх склеюванню.

Для моделювання каркаса бюгельного протеза підбирають воскові заго­товки, які відповідають розмірам зубів, формі кламера, величині дефекту зуб­ного ряду. Вибрані елементи перед укладанням їх на модель підігрівають під електричною лампою, щоб вони стали пластичними і добре охоплювали по­верхню моделі. Заготовки не слід нагрівати над відкритим полум'ям, оскільки тоді товщина деталей буде нерівномірною. Моделювання виконують ретель­но, точно, без припусків на обробку. Усі елементи моделюють так, щоб вони мали форму готової моделі.

Моделювання каркаса бюгельного протеза починають з опорно-утриму-

Мал. 134. Послідовність моделювання каркаса бюгельного протеза: а — креслення каркаса бюгельного протеза перенесено на вогнетривку модель; б — змодельовані кламери; в — змодельований бюгель; г — змодельовані зачепні петлі для пластмаси; д — бюгель, з'єднаний з кламерами

вальних кламерів (мал. 134, б). Воскову заготовку кламера спочатку притиска­ють тілом по бічній поверхні зуба з боку дефекту зубного ряду, потім притис­кають оклюзійну накладку до оклюзійної впадини на жувальній поверхні зуба. Плечі кламера Аккера розміщують таким чином, щоб 2/3 їх (стабілізивна час­тина) розташовувалися над межовою лінією, а кінцеві частини (ретенційні) — під нею, відповідно до сходинки на опорному зубі. Необхідно стежити, щоб плечі поступово звужувалися і стоншувалися до краю. Частина кламера, розташова­на на опорній частині зуба, повинна бути товстою і мати напівокруглий переріз. Відростки кламерів спрямовують у бік базисної сітки або дуги. Потім на мо­дель укладають напівовальної форми дугу із воску завдовжки 4-5 мм. Згодом її розширюють, приливаючи моделювальний віск до пластинки бюгельного воску по межі малюнка дуги, до потрібних розмірів. Базисні сітки повинні мати уступ, яким вони з'єднуються з дугою. Цей уступ утворюється за рахунок мен­шої товщини сітки, що дозволяє створити мостоподібний перехід від металу дуги каркаса до пластмаси базису і таким чином запобігти утворенню у ній тріщин та відшарувань. Воскові деталі з'єднують між собою розтопленим вос­ком. Це дозволяє уникнути небезпечних напружень у восковій конструкції кар­каса (мал. 134, в, г, д).

Для того щоб краще загладити восковий каркас, використовують евкаліп­тову олію, яку наносять на поверхню каркаса за допомогою пензлика. Олія

Відновлення цілісності зубних рядів

знімними конструкціями зубних протезів у разі часткових дефектів _________

згладжує нерівності, які потім зішліфовують ватними тампонами, змоченими в ацетоні або ефірі.

Віск для моделювання каркаса бюгельного протеза повинен бути пластич­ним, клейким, з мінімальною усадкою та невеликим вмістом золи.

Закінчивши моделювання із воску, розпочинають наступний етап — підго­товку моделі з восковим каркасом до лиття.

Лиття каркасів бюгельних протезів на вогнетривких моделях. Для за­безпечення вільного доступу розплавленого металу у форму необхідно правиль­но побудувати ливарно-живильну систему. Для цього отвір в основі моделі за­повнюють паличкою воску діаметром 6-8 мм і розпочинають будову ливарно-живильної системи. Ливники являють собою дріт із воску, після виплавки яко­го залишаються канали у пакувальній масі, через які розплавлений у тиглі або ливарній частині опоки метал буде надходити у форму. Воскові ливники мо­жуть бути круглої або прямокутної форми товщиною 0,8-4,5 мм (мал. 135).

Стоматологічна промисловість випускає ливники в наборах "Восколіт". Ливники потрібного діаметру можна виготовити також із відходів воску в спе­ціальному пристрої, який нагадує апарат "Паркера". Оскільки кристалізація металу починається з периферії відливки, це супроводжується зменшенням його об'єму підчас застигання. Для отримання гомогенної відливки необхідно, щоб процес кристалізації металу відбувався за умови постійного надходження його додаткової кількості у розплавленому стані для заповнення порожнин, які утворюються у процесі застигання металу. Для запобігання цьому на ливниках поблизу деталі, яку відливають, розміщують "муфти" у формі воскової кульки, яка в 3-4 рази більша, ніж відливка. У разі товстих та коротких ливників "муф­та" непотрібна.

Для відливання бюгельних протезів на вогнетривких моделях використо­вують хрестоподібну, крильчасту та одноканальну ливникові системи. Хресто­подібну ливникову систему використовують для виготовлення складних кон­струкцій бюгельних протезів.

Для побудови ливникової системи беруть прямокутні ливники у вигляді смужок воску шириною 3-4 мм і довжи­ною 0,8-1,5 мм. Один кінець прикріплю­ють у ділянці з'єднання дуги із сіткою, другий — з восковим ливником, який укріплений в отворі основи моделі. Інші ливники одним кінцем прикріплюють до середини дуги багатоланкового кламера та інших частин каркаса. Другий кінець ливників з'єднують з основним ливни­ком, який проходить через основу моделі. Кількість ливників залежить від склад- Мал. 135. Установлені ливники із воску _H0CTj протеза (мал. 136).

Крильчаста ливникова система скла­дається з дугоподібних вигнутих лив­ників діаметром 3-4 мм, які з'єднують ливник в основі моделі з елементами кар­каса протеза. Кількість ливників також залежить від складності конструкції про­теза. Вигин ливників дає змогу без різких змін руху металу виповнювати форму і зменшувати напругу в сплаві у процесі його охолодження (мал. 137).

Мал. 136. Хрестоподібна ливникова си стема

Одноканальна ливникова система утворена ливником завдовжки 5-6 мм, який товстим кінцем прикріплений до конуса. Другий його кінець стоншу­ють до 3-4 мм, прикріплюють до карка­са протеза з одного боку. З протилежного боку каркаса до конуса прикріплю­ють воскову нитку завдовжки 1 мм - для виходу газів.

Ливник прикріплюють у напрямку обертання моделі під час заливання сплаву (мал. 138).

Крім названих ливникових систем можна використовувати й інші. Під час побудови будь-якої ливникової системи ливники необхідно прикріплю­вати так, щоб їх можна було легко відокремити від відлитого каркаса, не по­шкодивши останнього.

Каркас бюгельного протеза миють у розчині мильного порошку. Мильну піну видаляють струменем стисненого повітря і розпочинають наносити на каркас бюгельного протеза вогнетривку масу.

Мал. 137. Крильчаста ливникова система

Для формування моделі з каркасом бюгельного протеза в опоку необхідно брати ту ж саму вогне-тривку масу, з якої було виготовлено вогнетривку модель. Воскову репродукцію каркаса та ливникову систему покривають рідкою

Відновлення цілісності зубних рядів

знімними конструщіями зубних протезів у разі часткових дефектів

пакувальною формувальною ма­сою, її доцільно замішувати невели­кими порціями (10-15 г) і наноси­ти на каркас пензликом, утримую­чи його над моделлю, а рукою до­торкуючись до вібростолика. Під час вібрації маса помалу стікає з пензлика, заповнюючи щілини та отвори, що дозволяє уникнути де­фектів у відлитих каркасах. На по­криття одного каркаса бюгельного протеза витрачають приблизно 40-50 г маси. Після висихання маси мо­дель закріплюють на спеціальній підставці або конусі і підбирають відповідного розміру опоку. Із сере­дини її вистеляють пластинками з бюгельного воску або азбесту. Опо­ку закріплюють на підставці або ко­нусі і приливають воском, щоб не

Мал. 138. Одноканальна ливникова система ^{витікала} Формувальна маса. Кори-

стуючись інструкцією, готують формувальну масу і заливають її в опоку, розміщену на вібростолику. Після затвердіння формувальної маси опоку нагрівають, знімають підставку або ко­нус, витоплюють віск і проводять термічну обробку.

Сучасні формувальні маси дозволяють відливати каркаси бюгельних про­тезів на вогнетривких моделях безопоковим методом. Для формування також використовують пластмасові опоки.

Для нанесення вогнетривкого шару на каркас протеза та ливникову систе­му можна також використовувати маршаліт, змішаний і гідролізованим тетра-етилсилікатом. Цією сумішшю покривають каркас бюгельного протеза, нано­сячи її пензликом або обливачи його з ложки.

Після нанесення шару маси каркас присипають сухим кварцовим піском. Модель з нанесеним на каркас вогнетривким шаром просушують протягом ЗО хв на повітрі, а потім ставлять її в ексикатор на 10 хв для просушування у парах аміаку. Для утворення пари аміаку на дно ексикатора наливають 4 мл 20 % розчину аміаку.

Після просушування вогнетривкого шару в ексикаторі модель провітрю­ють протягом 10 хв, а потім наносять другий шар вогнетривкої маси, яка має бути трохи рідшою, ніж перший шар. Техніка нанесення другого шару така ж сама, як і першого. Після цього підбирають опоку, вистеляють її внутрішню поверхню папером з азбесту і розміщують на підставці або в конусі. Формуван­ня опоки проводять сухим кварцовим піском з двома вологими пробками.

Опоку висушують на повітрі протягом 10-15 хв, а потім виплавляють віск, нагріваючи її у муфельній печі. Коли повністю виплавиться і вигорить віск, опоку переносять у другу муфельну піч з програмним керуванням, нагріту уже до 200 °С.

Правильна термічна обробка ливарної форми забезпечує отримання точ­ної відливки каркаса бюгельного протеза.

Для плавлення металу можна використовувати різні плавильні установ­ки, серед яких необхідно відзначити киснево-ацетиловий апарат, або автоген, апарат вольтової дуги, високочастотні та електрошлакові ливарні установки.

Перші два апарати для лиття на вогнетривких моделях не використову­ють. Найкращі результати лиття дають високочастотні та електрошлакові ус­тановки.

Модель з каркасом і ливниковою системою закріплюють на спеціальному конусі, покритому тонким шаром воску. Після виплавки воску у вогнетривкій масі залишається глибока ливникова чаша і конічний основний стояк. Опоку нагрівають до 800-900 °С і витримують за цієї температури 20-30 хв. Потім її виймають із муфельної печі і на термін плавлення металу основний стояк зак­ривають спеціальним клапаном з пружиною із ніхрому, щоб у канали не потра­пив шлак.

Наплавивши достатню кількість металу, електроди виймають із шлакової ванни, одночасно вимикаючи струм. Натискують на педаль опускання пароут-ворювача, і стакан пароутворювача щільно прикриває ливникову чашу. Повер­хня шлакової ванни у ливниковій чаші має температуру понад 1000 °С, тому в пароутворювачі з'являється велика кількість пари і створюєть­ся тиск 10-12 атм. Тиск передається на рідкий шлак, що міститься над роз­плавленим металом, який, у свою чергу, тисне на клапан і спонукає його різко зміститися у своє крайнє положення у стояку. Розплавлений метал заповнює стояк і по каналах — усю форму. Через 3-4 хв після заливання металу опоку занурюють у холодну воду і поступово очищують відливки від вогнетривкої маси.

Після обробки та полірування для надання каркасу високої твердості, ви­тривалості і зберігання пружності проводять термічну обробку каркаса за тем­ператури 760 °С протягом 15 хв з подальшим поступовим охолодженням у му­фельній печі. Для запобігання викривленню каркаса протеза його термічно об­робляють на вогнетривкій моделі або занурюють у пісок.

Для очищення відливок каркасів бюгельних протезів від вогнетривкої маси використовують два методи: 1) механічний (відливки очищають від вогнетрив­кої маси на піскоструменевому апараті); 2) хімічний (використовують калію або натрію гідроокис).

Ливники відокремлюють від каркаса бюгельного протеза спеціальним відрізним диском, який фіксований на шліфмоторі. Обробку каркаса бюгель­ного протеза проводять абразивними кругами, головками, борами. Знімають залишки ливників, згладжують нерівності, притуплюють гострі краї каркаса.

Відновлення цілісності зубних рядів

знімними конструкціями зубних протезів у разі часткових дефектів

Після такої обробки каркас бюгельного протеза приміряють і підганяють на робочій моделі з супергіпсу. Приміряний та підігнаний каркас на моделі пере­дають у клініку для перевірки конструкції, припасування його в ротовій по­рожнині хворого. Після цього проводять завершальне шліфування та поліру­вання за допомогою фільців, шорстких щіток і пасти ПОІ на шліфдвигуні (мал. 33, див. кольорову вклейку).

Каркаси бюгельних протезів мають багато важкодоступних для поліруван­ня місць, тому їх краще полірувати електролітичним способом протягом 10-15 хв. Після полірування каркас виймають з електроліту і промивають під про-' точною водою.

Особлива увага лікаря стоматолога-ортопеда та зубного техніка має бути спрямована на відстань між слизовою оболонкою ротової порожнини та бюге-лем, звичайно вона становить 1 мм.

Загальним правилом у разі конструювання дуг на верхній та нижній ще­лепах є таке: дуга повинна знаходитися на відстані, що дорівнює ступеню по­датливості м'яких тканин протезного ложа. В іншому співвідношенні дуга, яка має малу площу, буде вдавлюватися у слизову оболонку, призводячи до її трав­мування та утворення декубітальних виразок. Дуги повинні точно повторюва­ти конфігурацію твердого піднебіння або коміркового відростка чи коміркової частини. Розміщення дуг на верхній щелепі залежить від характеру дефектів у зубному ряді. Але за наявності різних дефектів дуга повинна розміщуватися у задній третині твердого піднебіння на відстані від лінії "А" 10-12 мм (мал. 139). У такому положенні дугу не можна дістати кінчиком язика і зняти про­тез, а в багатьох хворих це проявляється як шкідлива звичка. Крім того, в тако­му положенні дуга не чинить перешкод під час розмови, і хворий швидко адап­тується до протеза. У стані спокою дуга не подразнює спинку язика.

Особливу увагу необхідно приділяти розміщенню дуги у разі вираженого торуса; треба наголосити, що товщина прокладки знаходиться у прямій залеж­ності від ступеня податливості м'яких тканин, які покривають коміркові відрос­тки чи частини. Кінці дуги у ділянці коміркових відростка та частини на рівні 6-7 зубів входять у решітку або сітку для фіксації пластмаси, вони повинні розта­шовуватися на віддалі 1,5-2 мм від слизової оболонки. Цей простір у майбут­ньому заповнюється пластмасою.

Ширину дуги регламентува­
ти дуже важко, оскільки вона за­
лежить від величини дефектів зуб­
них рядів, їх топографії та чутли­
вості хворого. У середньому опти­
мальна ширина дуги — від 3 до
10 мм, а товщина 0,9-1,3 мм.
Дуга на нижній щелепі роз-
Мал. 139. Розміщення дуги бюгельного проте- міщується у ділянці фронтальних
за на верхній щелепі (пояснення у тексті) зубів між ясенним краєм та дном

ротової порожнини. Вуздечку язика необхідно обгинати таким чином, щоб під час будь-яких її рухів вона не контактувала з дугою.

Дуга на нижній щелепі розміщується нижче від шийок зубів на 1-1,5 мм залежно від того, як виражена коміркова частина, і не доходить до дна ротової порожнини на 2-3 мм. Амплітуда рухомості м'яких тканин дна ротової порож­нини є незначною, тому у разі низького розміщення дуги остання буде травму­вати прилеглі тканини.

Відстань між слизовою оболонкою коміркової частини та дугою залежить не тільки від ступеня рухомості її м'яких тканин, але також і від їх конфігу­рації. У разі прямого розміщення коміркової частини відстань може бути мінімальною, оскільки зміщення дуги буде проходити по вертикалі.

У ділянці сідел каркасів бюгельних протезів зазор повинен складати не менше ніж 1,5-2 мм, опорно-утримувальні кламери повинні щільно прилягати до поверхні зубів на всьому протязі.

Перед тим як розпочати постановку штучних зубів, необхідно визначити розмір базису протеза, який залежить від величини дефектів зубних рядів, кон­фігурації коміркових відростка та частини, ступеня податливості слизової обо­лонки, топографії дефекту.

Межі базису позначають хімічним олівцем або фломастером. На модель накладають пластинку базисного воску і по цих межах його обрізають. Поки віск не затвердів, на протезне ложе накладають розігрітий каркас бюгельного протеза. На базисні сітки наносять ще одну пластинку базисного воску, поста­новці валики і проводять постановку штучних зубів за всіма правилами, вико­ристовуючи пластмасові і фарфорові зуби. Необхідно зазначити, що перевірку конструкції бюгельного протеза з постановкою штучних зубів на восковому базисі можна не проводити, адже оклюзійні співвідношення у положенні цент­ральної оклюзії детально перевіряють на етапі примірки та припасування кар­каса бюгельного протеза в ротовій порожнині.

Під час моделювання базису протеза необхідно звернути увагу на зону випинання у ділянці з'єднання дуги з сіткою. Віск моделюють на одному рівні з випином, металеву частину дуги не покривають воском.

Для заміни воску на пластмасу можна використовувати два методи: 1) гіпсу­вання протеза в кювету без моделі; 2) гіпсування протеза в кювету на моделі. На практиці широко використовують зворотний спосіб гіпсування в кювету.

Формування пластмаси та режим полімеризації нічим не відрізняються від таких у разі виготовлення часткових знімних пластинкових протезів.

Під час обробки бюгельного протеза звертають увагу на те, щоб край його був заокруглений. Полірують до отримання гладенької поверхні. Це сприяє ес­тетиці та гігієні протеза.

Після полірування бюгельний протез передають у клініку для його фіксації У ротовій порожнині хворого. Фіксація часткових знімних та бюгельних про­тезів, за винятком деяких особливостей, має загальні закономірності, тому ми їх описуємо в одному розділі.

Відновлення цілісності зубних рядів

знімними конструкціями зубних протезів у разі часткових дефектів _____________________

Дата добавления: 2015-10-13