Рівні регіонального управління та їх функції

Діяльність державних органів по регулюванню регіональних процесів повинна будуватися з врахуванням чіткого розмежування повноважень між різними рівнями влади. Кожен рівень управління повинен мати свою економічну і юридичну основу, яка забезпечується відповідними формами власності.

Центральною ланкою управління є загальнодержавний рівень управління, який покликаний забезпечити входження України в загальносвітовий процес.

На загальнодержавному рівні розробляються генеральні напрями соціально-економічного розвитку, здійснюється управління крупними державними програмами. За Центром залишаються функції міждержавних відносин, оборони, стратегічного регіонального планерування, податкової і бюджетної політики, екології, науки, культури.

На цьому рівні здійснюється:

- розробка стимулюючих бюджетів усіх рівнів;

- використання балансових методів планерування і прогнозування, особливо звідних балансів, як національної економіки, так і крупних економічних районів;

- розробка стабільних нормативів економічного розвитку, у тому числі інвестиційній діяльності;

- контроль за виконання рішень на місцевих рівнях управління.

Світовий досвід показує, що глибока централізація економіки неефективна. Багато функцій може виконувати регіон. Основною одиницею регіонального розвитку і управління повинна стати область, що є соціально-економічним комплексом. Вміст управління полягає не в прямому адмініструванні, а в науковому прогнозуванні, кредитно-грошовому регулюванні і інших непрямих методах управління.

На регіональному рівні вирішуються наступні завдання:

- формування і виконання місцевих бюджетів, використання позабюджетних засобів;

- перерозподіл майна, що знаходиться в державній власності, виділення майна комунальній власності, визначення цілей і порядку його використання;

- встановлення порядку користування ресурсами багатогалузевого призначення – земельних і водних площ, місцевих природних ресурсів, стан повітряного середовища;

- регулювання процесів вивільнення робочої сили і зайнятості населення;

- створення умов для ефективного використання трудових ресурсів, еквівалентної оплати праці, професійної підготовки і перепідготовки кадрів, перерозподіл їх між галузями і сферами в регіонах з метою забезпечення раціональної зайнятості;

- проведення економічних реформ з врахуванням місцевих особливостей і залученні нетрадиційних джерел накопичення для розвитку територій, реконструкція виробничих фондів і структурна перебудова народногосподарських комплексів старопромислових регіонів;

- здійснення земельної реформи, реорганізація виробничих і соціальних стосунків в селі;

- встановлення екологічної рівноваги в регіонах, де стан природного середовища є критичним, ефективне використання рекреаційних можливостей регіонів.

Самостійність регіонів можлива лише за умови реального формування бюджету при участі і обліку інтересів кожного регіону. Практика формування регіональних бюджетів зберігає жорстку фінансову залежність регіонів від Центру, що знижує ініціативу областей, їх відповідальність за розвиток регіону.

Головними функціями низового адміністративного району залишається агропромислова діяльність, сфера послуг, місцева промисловість, ефективне використання всіх видів ресурсів. Міста на всіх рівнях управління – це «ядра» соціально-економічних комплексів, з якими взаємодіє вся територія. Бюджет міст і районів області пов'язаний з прибутковим податком з населення і цільовими асигнуваннями з бюджету області.

Дата добавления: 2015-09-07