Тема 5. Православна церква в Литовсько-польську добу. 2 страница

5. Демочко В. Роль козацтва у відновленні та розвитку церковного життя в Україні у першій половині ХVІІ ст. // Історія України. – 2004. – № 38. – С. 1 – 3.

6. Заборовський Л.В. Некоторые проблемы изучения религиозной жизни украинского козачества в гетьманство Б. Хмельницкого // Запорозьке козацтво. – К., 1997. – С. 196 – 205.

7. Запорозьке козацтво в українській історії, культурі та національній самосвідомості: Матеріали міжнародної наукової конференції. – К. – Запоріжжя, 1997. – 376 с.

8. Крижанівський О.П., Плохій С.М. Українські церкви в роки Хмельниччини // Крижанівський О.П., Плохій С.М. Історія церкви та релігійної думки в Україні: У 3-х кн. – К., 1994. – Кн.3. Кінець ХVІ – середина ХІХ ст. – С. 70 – 81.

9. Кулинич І.М. Релігійні мотиви у визвольній боротьбі українського народу напередодні та в роки національно – визвольної війни ХVІІ ст. // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку: Матеріали четвертих Всеукраїнських читань. – Київ – Черкаси, 1994. – С. 101 – 104.

10. Кулинич М. Релігійні мотиви у визвольній боротьбі українського народу напередодні та в роки національно–визвольної війни ХVІІ ст. // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку. – К. – Черкаси, 1994. – С. 101 – 104.

11. Ластовський В. Юридичне оформлення правових стосунків між державою і церквою в період гетьманування Б. Хмельницького // Нові дослідження пам'яток козацької доби: Збірник наукових статей. – Львів, 2002. – Випуск 12. – С. 176 – 178.

12. Майданець І. Богдан Хмельницький і релігійна ситуація на Волині // Нові дослідження пам'яток козацької доби: Збірник наукових статей. – Львів, 2002. – Випуск 12. – С. 201 – 204.

13. Мордвинцев В.М., Харишин М. Київська митрополія за часів Визвольної війни // Київська старовина. – 1995. – №4. – С. 102 – 115.

14. Новак О. Християнство в Україні в другій половині ХУІІ ст. // Історія України. – 2005. – № 3. – С. 1-4.

15. Опанасюк В. Громадські організації доби Б. Хмельницького. Форми західні – зміст руський // Віче. – 2004. – № 10. – С. 70 – 73.

16. Плохій С. „Наливайкова віра”: (Релігійний фактор у перших козацьких рухах) // Людина і світ. – 1999 – №1. – С.16-20.

17. Сергієнко Г. Православна віра і церква в духовній культурі запорожців // Історія України. – 1998. – №16. – С.1-3.

18. Харитин М.В. Заходи гетьманського уряду Б.Хмельницького щодо збереження та розширення монастирських землеволодінь Київської митрополії // Українська козацька держава: витоки та шлях історичного розвитку: Матеріали Всеукраїнських історичних читань. – К. – Черкаси, 1994. – С. 33 – 35.

19. Харишин М.В. Богдан Хмельницький та Українська православна церква (1648 – 1657рр.) // Український історичний журнал. – 1995. – №5. – С. 57-65.

20. Христианство и церковь в России феодального периода (материалы) / Отв. ред. Н. Покровский. – Новосибирск: Наука, 1989. – 364 с.

21. Щербак В. Козацтво і православ’я // Київська старовина. – 1993. – №5. – С. 71 – 77.

22. Яковлєва Т. Переяславська Рада: зіткнення традицій і персоналій: (Історія православ’я) // Людина і світ. – 2004. – №2. – С. 13 – 16.

23. Шерстюк В. Політика уряду Російської імперії щодо української православної церкви в Речі Посполитій (Політика Катерини ІІ) // Історія України. – 1999. – №20. – С. 4 – 5.

24. Андрієвський В. Українське православ'я: втрата самобутності (18 ст.) // Людина і світ. – 1993 – №4 – 5. – С. 38 – 42.

25. Воронін О. У темній неволі: Українська Православна Церква у ХІХ столітті // Сучасність. – 1988. – №7 – 8. – С. 206 – 218.

26. Гай-Нижник П. Гетьманський рух і держава // Людина і світ. – 2003. – № 4. – С. 10 – 16.

27. Головащенко С. Історія християнства: Курс лекцій. – К.: „Либідь”, 1999. – 352 с.

28. Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. – К.: „Освіта”, 1992. – 192 с.

29. Дорошенко Д.І. Нарис історії України: В 2 т. – К.: Глобус, 1991. – Т.1. – 349 с.

30. Економічне життя Православної Церкви в Слобідській Україні у ХVІІІ ст. // Вісник Харківського університету. – № 387. – Вип.1. – Харків, 1996. – С. 12 – 26.

31. Карамлик С. Українське церковне проповідництво ХVІІ – ХVІІІ ст. (за матеріалами Києво – Печерської лаври) // Історія України. – 2004 – № 23 – 24. – С. 4 – 7.

32. Крижанівський О. Монастирське господарство Правобережної України: ХVІІІ – перша половина ХІХ ст. // Український світ. – 1993. – № 3. – С. 20-22.

33. Крижанівський О.П. Церква у соціально–економічному розвитку Правобережної України (ХVІІІ – перша половина ХІХ ст.): Монографія. – К.: Вища школа, 1991. – 127 с.

34. Ластовський В.В. Підпорядкування місцевого православного духовенства Середньої Наддніпрянщини церковній ієрархії у 18 ст. // Українська козацька держава: витоки і шляхи історичного розвитку: Матеріали Всеукраїнських історичних читань. – Черкаси, 2001. – С. 94 – 96.

35. Ластовський В.В. Православна церква у суспільно–політичному житті України ХVІІІ ст. (Переяславсько-Бориспільська єпархія): Монографія.– Черкаси, 2002. – 137 с.

36. Ломачинська І. Православне чернецтво і козацтво в ХVІІ – ХVІІІ ст. // Людина і світ. – 1999. – №5. – С. 20-25.

37. Матях В.М. Нащадок козацької звитяги (з історії боротьби за православ’я на Правобережжі України у ХVІІІ ст.) // Запорозьке козацтво. – К., 1997. – С. 205 – 217.

38. Огієнко І.І. Приєднання церкви Української до Московської в 1886 р. // Огієнко І.І Українська церква: Нариси з історії української православної церкви. – К., 1993. – С. 157 – 192.

39. Огієнко І.І. Як цариця Катерина обмосковлювала церкву Українську // Огієнко І.І Українська церква: Нариси з історії української православної церкви. – К., 1993. – С. 212 – 223.

40. Полонська–Василенко Н. Духовне життя України: 19 ст.: Церква // Полонська–Василенко Н. Історія України. – В 2-х т. – К., 1992. – Т.2. Від середини XVІІ ст. до 1923 р. – С. 351 – 373.

41. Салій І. Участь українського православного духовенства у формуванні та здійсненні зовнішньої політики і Гетьманщини у ІІ половині ХVІІ – кінці ХVІІІ ст. // Науковий вісник Дипломатичної академії України. – К., 1999. – Вип.2. – С. 120-125.

42. Скальковський А.О. Церковний устрій в Запоріжжі // Скальковський А.О. Історія Нової Січі або останнього коша запорозького. – Дніпропетровськ., 1994. – С. 107 – 122.

Семінарське заняття № 4

Тема: Православна церква в Україні (1917 – 1990 рр.)

(2 години)

Мета: Охарактеризувати екстремальні умови існування православної церкви після жовтневих подій 1917 року. Розкрити зародження українського церковного руху при Центральній Раді, гетьманаті, Директорії, денікінській окупації. З’ясувати передумови утворення Української автокефальної православної церкви та Київський собор 1921 року. Прослідкувавти процес наступу тоталітаризму на церкву та боротьбу з релігійною активністю населення УРСР в 30 – 40-х рр. ХХ ст. Охарактеризувати період піднесення православної церкви в Україні у перші повоєнні роки та зміни, які відбулися в ній. Прослідкувати особливості антицерковних заходів у 50-ті рр. ХХ ст. (закриття й нищення монастирів, храмів, ікон, книг, економічний, політичний, моральний тиск на духовенство і віруючих), зміну методів впливу на релігійних опонентів. З’ясувати стосунки держави і церкви в епоху „застою”.

Охарактеризувати зміну державної політики щодо церкви в роки перебудови: зустріч Московського патріарха та постійних членів синоду УПЦ із Генсеком ЦК КПРС М.Горбачовим, надання РПЦ незалежності Українському екзархату у 1990 році, використання великого потенціалу церкви спецслужбами СРСР у зовнішньополітичній діяльності РПЦ і у внутрішній політиці, „одержавлення” церкви і його наслідки, загострення ситуації в православному і релігійному середовищі України наприкінці 80-х рр. ХХ ст.

План

1. Релігійно-церковні процеси в Україні в роки національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. Київський собор 1921 року.

2. Наступ тоталітаризму на церкву. Боротьба з релігійною активністю населення УРСР в 30 – 40-х рр. ХХ ст.

3. Становище церкви та релігійної думки в роки «відлиги» та «застою».

4. Зміна державної політики щодо церкви в роки «перебудови».

Контрольні завдання:

1. Охарактеризуйте положення, які розглядалися і були прийняті на Подільському і Полтавського єпархіальних з'їздах, що відбулися у квітні-травні 1917 р.

2. Розкрийте зародження українського церковного руху при ЦР, Гетьманату.

3. Вказати особливості проголошення собором 1919 р. створення Української автокефалії православної церкви.

5. Київський собор 1921 р.: основні завдання та рішення.

6. Охарактеризуйте методи боротьби з релігією у 20 рр. ХХ ст.

7. З'ясуйте значення таких термінів "обновленці", "староцерковники".

8. Жива церква та її діяльність в Україні. Митрополит Кречетович.

9. Охарактеризуйте рішення Всесоюзного собору церкви 1934 р. про ліквідацію автокефалії в Україні.

10. З'ясуйте політику більшовиків в 30х рр. ХХ ст.

11. Які причини, що сприяли піднесенню релігійного життя в повоєнний період?

12. З'ясувати причини припинення діяльності УГКЦ в 1946 р. згідно з рішенням Львівського собору.

13. Які особливості атеїстичної роботи та основні постанови, щодо обмеження діяльності церкви в 60 рр. ХХ ст.?

14. Вкажіть факти антирелігійної діяльності місцевих органів влади у 60 – 70 рр. ХХ ст.

15. Охарактеризуйте зміну державної політики щодо церкви в роки «перебудови».

Методичні рекомендації

Охарактеризувати екстремальні умови існування православної церкви після жовтневих подій 1917 року. Розкрити зародження українського церковного руху при Центральній Раді, гетьманаті. Вказати особливості проголошення 1 січня 1919 року в Україні автокефалії православної церкви, а саме:

а) повна незалежність від Московського патріархату;

б) належність вищої церковно-законодавчої, судової, адміністративної влади УАПЦ Всеукраїнському церковному собору;

в) керівництво справами церкви здійснював Синод.

З'ясувати розвиток православ'я в умовах більшовицької окупації, зокрема виникнення при Михайлівському соборі у Києві в березні 1919 року першої громади УАПЦ, у квітні – другої ВПЦР.

Прослідкувати вплив денікінської окупації на розвиток православ'я в Україні.

З'ясувати основні питання І Всеукраїнського православного церковного собору:

– підтверджено постанову ВПЦР від 5 травня 1920 року;

– обрано та висвячено на першоієрарха УАПЦ В. Липківського та архієпископа Київщини Н. Шараївського;

– ухвалено дотримуватися правил православної віри, прийнято низку постанов;

– засуджено приєднання до Московської церкви Київської митрополії у 1686 році;

Охарактеризувати витіснення церковних структур з усіх сторін життя: реєстрація документів громадянського стану; заборона займатися благодійницькою діяльністю, в тому числі і на користь голодуючих; Постанова Президії ВЦВК „Про ліквідацію церковного майна” і акція з вилучення цінностей. Прослідкувати як під прикриттям голодомору реалізовувалася одна з форм проти православної церкви: відібрані речі передавалися губернським музеям, селянам заборонили здавати зерно в обмін на цінності. Проаналізувати зміст листа В.І. Леніна В. Молотову для членів Політбюро ЦК РКП (б) від 19.03.1922 року (Известия ЦК КПСС. – 1990. – № 4. – С.190 – 192). З'ясувати головну мету акції (поліпшення економічного становища радянської держави та приниження церкви як духовної структури суспільства), її наслідки (монополія на владу, панування в усіх сферах життя суспільства й кожної людини).

З'ясувати становище православної церкви до осені 1922 року: завершено вилучення коштовностей; знищено тисячі речей що мали велику культурно–історичну та художню цінність, котрі приймалися на вагу і оцінювалися як брухт; спричинено дегуманізацію суспільства; акція породила численні судові процеси над православним кліром та активістами з мирян.

Вказати причину зміни методів боротьби з релігією у 20–х рр. ХХ ст. Прослідкувати розпад православної церкви з середини: шляхом підтримки прогресивної частини церковників і утиску „реакційної”.

З'ясувати зміст понять: прогресивні (обновленці), реакційне духовенство (староцерковники). Проаналізувати діяльність ідеолога обновленців О.Введенського та головні питання, що розглядалися в квітні 1923 року на помісному соборі обновленців.

Прослідкувати появу обновленських громад „Живої церкви” в Україні, утиски вірних патріарху Тихону кліриків – Михайла (Єрмакова), Василя (Зеленцова) та інших, передачу обновленським громадам православних храмів, втручання силових та партійних органів України в справу організації нових громад „Живої церкви”, проведенню її єпархіальних соборів, проголошення у жовтні 1923 року Української синодальної церкви.

Охарактеризувати нове об'єднання БОУАПЦ, яке утворилося на Лубенському соборі в червені 1925 року (булдівщина) його ставлення до інших православних угрупувань, кількісне зростання, зміцнення позицій обновленства, рішення Всесоюзного собору церкви (1934 р.) про ліквідацію автокефалії церкви в Україні.

З'ясувати зміну тактики більшовиків у церковній політиці, умови розгрому булдівщини та обновленства.

Охарактеризувати період піднесення православної церкви в Україні у перші повоєнні роки та зміни, які відбулися в ній:

а)приєднано парафії Румунської православної церкви на територіях Ізмаїльської, Одеської, Чернівецької та інших областей;

б)УПЦ взяла участь в ліквідації в Україні структур відродженої під час війни у АПЦ та „ возз'єднання” з православ'ям греко-католицизму.

З'ясувати зміст постанови союзного уряду від 22.08.1945р. як доповнення до закону 1929 року про церковні організації та українську специфіку післявоєнного розвитку православної церкви.

Прослідкувати особливості антицерковних заходів у 50-ті рр. ХХ ст. (закриття й нищення монастирів, храмів, ікон, книг, економічний, політичний, моральний тиск на духовенство і віруючих), зміну методів впливу на релігійних опонентів.

Вказати форми опору віруючих, як результат масових порушень місцевими органами влади законодавства про культи.

Охарактеризувати постанови ЦК КПРС „Про великі недоліки в науково–атеїстичній пропаганді і заходи щодо її покращення” від 31.07.1954 року і „Про помилки в проведені науково-атеїстичної пропаганди серед населення, нові тенденції в розвитку релігії” та їхні наслідки.

Обґрунтувати особливості атеїстичної роботи в 60-х рр. ХХ ст., зміст постанов „Про недоліки науково-атеїстичної пропаганди і заходи її поліпшення” (1959 р.), „Про заходи з ліквідації порушень духовенством радянського законодавства про культи” (1960 р.), рішення „Про постанову ЦК КПРС „Про записку Ради в справах УПЦ при Раді Міністрів СРСР” (1961р.), а також постанови Ради Міністрів СРСР (№ 263) від 7.02.1961р. і ЦК КПУ (№590) від 01.04.1961 р. „Про посилення контролю за виконанням законодавства про культи” як створення законодавчої бази згідно з указом Верховної Ради СРСР „Про адміністративну відповідальність за порушення законодавства про релігійні культи” та постанову „Про застосування ст.138 КК УРСР”.

З'ясувати факт інтенсифікації форм боротьби з релігією: основний показник антирелігійної роботи радянської влади – зменшення кількості релігійних громад в областях України; вилучення у громад церков та „освоєння” церков – пусток; самоліквідація більшості монастирів; діяльність православної церкви, спрямовану на ліквідацію структур греко – католицької (уніатської) церкви.

Прослідкувати зміну стратегічного курсу ЦК КПРС (із сприяння і співпраці з православною церквою до „подолання” релігійності загалом), оцінити рішення Синоду УПЦ про розмежування обов'язків з духовного керівництва громадою і господарсько–фінансовою діяльністю та доповнення до нього на архієрейському соборі в липні 1961 року.

З'ясувати опозиційні настрої православ'я до політики влади у 60-х – 70‑х рр. ХХ ст.: лист патріарха Олексія І і митрополита Миколи М.Хрущову; обґрунтування в працях окремих богословів перспективних напрямів розвитку церкви: концепції „богословських мостів” та контекстуальності (чутливості) богослов'я до всього, що відбувається в світі;помісний собор РПЦ 1971 року і стратегії церкви на майбутнє; „гарантована свобода совісті” і дійсність.

Охарактеризувати зміну державної політики щодо церкви в роки перебудови: зустріч Московського патріарха та постійних членів синоду УПЦ із Генсеком ЦК КПРС М.Горбачовим, надання РПЦ незалежності Українському екзархату у 1990 році, використання великого потенціалу церкви спецслужбами СРСР у зовнішньополітичній діяльності РПЦ і у внутрішній політиці, „одержавлення” церкви і його наслідки, загострення ситуації в православному і релігійному середовищі України наприкінці 80-х рр. ХХ ст.

Тема реферату: Православна церква і процес українського національного відродження в кінці ХІХ – поч. ХХ ст. Релігійно-церковне життя в окупованій Україні.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андрусишин Б. Військове та флотське духовенство в Україні 1917 – 1921 рр. // Людина і світ. – №5. – С.16 – 21.

2. Андрусишин Б.І. Церква в Українській Державі 1917 – 1920 рр. (доба Директорії УНР). – К.: Либідь, 1997. – 319 с.

3. Білокінь С.І. Церковна інтелігенція Наддніпрянщини в 1917 – 1920 рр. // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. – К., 1992. – Вип. 2. – С. 19 – 24.

4. Булкін К. Собор УАПЦ: згадка через 80 років (14 – 30 жовтня 1921 року) // Нова політика. – 2001. – №6. – С. 21 – 25.

5. Гамрецький Ю.М. Православна церква на Україні на зламі епох (1917 – 1918 рр.) // Український історичний журнал. – 1989. – №18. – С. 47-60.

6. Дорошенко Д.І. Історія України 1917-1923: У 2-х т. – К.: Темпора, 2002. – Т.1. Доба Центральної Ради. – 320 с.

7. Дорошенко Д.І. Історія України 1917-1923: У 2-х т. – К.: Темпора, 2002. – Т.2. Українська Гетьманська Держава.– 352 с.

8. Зальмон Б. Й. Православ’я в Україні (1917 – 1938) // Український історичний журнал. – 2000. – №3. – С. 120 – 130.

9. Зінченко А.Л. Чи була відокремлена церква від держави у 20 – ті роки? // Український історичний журнал. – 1992. – №1. – С. 104 – 114.

10. Ігнатуша О.М. До історії Української автокефальної православної церкви (1921 – 1930) // Питання з історії СРСР. – Харків., 1991. – С. 47 – 54.

11. Ігнатуша О.М. Проголошення Директорією УНР автокефалії православної церкви в Україні // Український історичний збірник. – Харків, 1992. – Вип. 32. – С. 20 – 29.

12. Ільченко І. Церковні братства в 1918 – 1919 рр. // Людина і світ. – 1996. – №5. – С 34 – 37.

13. Ільченко Н. Вибори Київського митрополита (1918) // Пам’ять століть. – 1998. – №4. – С. 46 – 51.

14. Киридон А. „Щоб вороги топили один одного...”: Про причини церковних розколів у Радянській Україні 1920-хх років // Людина і світ. – 2004. – №6. – С. 23 – 30.

15. Культурне будівництво в Українській РСР. 1917 – 1927: Зб. документів і матеріалів. – К., 1979. – 200 с.

16. Лаврик Г. Скарби лишалися поза вжитком школи. Релігійна освіта в Україні в умовах національно – визвольних змагань 1917 – 1921 рр. // Влада і церква в Україні: перша пол. ХХ ст. – Полтава, 2000. – С. 75 – 98.

17. Нестуля О. Кампанія по вилученню церковних цінностей і доля культових пам’яток (20-ті рр. ХІХ ст.) // Історія України. – 1997. – №38. – С. 4–5.

18. Одинцов М.И. Государство и церковь (история взаимоотношений. 1917 – 1938 гг.). – М.: Знание, 1991. – 64 с.

19. Пащенко В. Киридон А. Більшовицька держава і православна церква в Україні: 1917 – 1930-ті роки: Монографія. – Полтава: АСМІ, 2004. – 334 с.

20. Пащенко В.О. „ Ніч минула, а день наблизився...”. Держава і православ'я в Україні 20-ті роки. – К., 1994. – 169 с.

21. Пащенко В.Православ'я в новітній історії України: Монографія. – Ч.2. – Полтава, 2001. – 736 с.

22. Пилявець Л.Б. Автокефалія православної церкви в Україні // Рідна школа. – 1992. – №5 – 6. – С. 65 – 69, №7 – 8. – С. 76 – 78.

23. Преловська І. Перший всеукраїнський церковний собор української автокефальної православної церкви 14 – 30 жовтня 1921 р.: короткий огляд історіографії проблеми // Історіографічні дослідження в Україні. – К., 2002. – Вип. 11. – С. 102 – 121.

24. Про релігію і атеїстичне виховання: Зб. документів і матеріалів. – К, 1979. – 180 с.

25. Релігійно–церковні процеси періоду радянського тоталітаризму (православ’я 1917 – 1990 рр.) // Історія релігії в Україні / Під ред. А. Колодного, П. Яроцького. – К., 1999. – С. 497 – 555.

26. Стародуб А. Архієпископ Олексій і український церковний рух 1917 – 1919 рр. // Київська старовина. – 1999. – №5. – С. 113 – 127.

27. Сторонський Г. Приречена на мовчання: (Римо – католицька церква в Україні в 20 – 30 – ті роки) // Людина і світ. – 1994. – №3 – 4. – С. 17 – 20.

28. Тесля Т. Релігійна політика періоду незалежного існування Української держави /1917 – 1920 рр./ // Історія в школі. – 2001. – №3 – 4. – С. 49 – 55.

29. Ульяновський В.І. Церква в Українській державі 1917 – 1920 рр. (доба Української Центральної Ради). – К.: ”Либідь”, 1997. – 330 с.

30. Ульяновський В.І. Церква в Українській державі 1917 – 1920 рр. (доба Гетьманату П.Скоропадського).– К.: ”Либідь”, 1997. – 318 с.

31. Шип Н.А. Церковно–православний рух в Україні (поч. ХХ ст.). – К.: НАН України, 1995. – 66 с.

32. Шнира В.В. Православна церква в українському селі: 1917 – 1925 рр. // Український селянин. – 2002. – №5. – С. 273 – 276.

33. Воналович В. Чорні дні „чорного духовенства” ліквідація православних монастирів в Україні в ході антирелігійної компанії другої половини 50 – х – першої половини 60 – х років. // З архівів ВУЧК, ГПУ, НКВД, КГБ. – 1995. – № 1 – 2. – С. 209-217.

34. Єленський В. Сувора „відлига”: Замітки про антицерковну кампанію кінця 50 – х – початку 60 – х років // Людина і світ. – 1990. – № 6. – С. 21 – 25.

35. Король В. Просвітницька діяльність української православної церкви в 90-х рр. ХХ ст. // Історія в школі. – 2001. - №8. – С. 39 – 44.

36. Кульчицький С. Боротьба властей з релігією і церквою (1956 – 1964 рр.) // Український історичний журнал. – 1998. – № 4. – С.100 – 102.

37. Кульчицький С.Боротьба властей з релігією і церквою (50 – 60 ті роки) // Історія України. – 2000. – № 8. – С. 32-24.

38. Одинцов Н. Хождение по мукам. (Из истории взаимоотношений советского государства и церкви) // Наука и религия. – 1990. – № 5. – С. 8-10.

39. Панченко П.П. Релігійні конфесії в Україні (40–і – поч. 90–х рр.) – К., 1993. – 47 с.

40. Пащенко В. Греко-католики в Україні. – Полтава: АСМІ, 2002. – 616 с.

41. Пащенко В. Православна церква в тоталітарній державі. Україна 1940-початок 1990-х років. - Полтава: АСМІ, 2005. – 630 с.

42. Пащенко В. РПЦ в останні роки хрущовської „десталінізації” // Пащенко В. Православ'я в новітній історії України: Ч.2. – Полтава, 2001. – С. 30 – 98.

43. Релігійно–церковні процеси періоду радянського тоталітаризму (православ’я 1917 – 1990 рр.) // Істрія релігії в Україні / Під ред. А.Колодного, П. Ярецького. – К., 1999. – С. 497 – 555.

Семінарське заняття № 5

Тема: Релігійне життя в незалежній Україні

(2 години)

Мета: Прослідкувати становище православних церков напередодні та після проголошення незалежності України. З’ясувати значення Першого Собору Української автокефальної православної церкви (4 червня 1990 р.).

Розкрити суть заходів РПЦ спрямованих на збереження свого впливу на українських віруючих. Звернути увагу на особливості відносин влади до УПЦ-КП та УПЦ-МП, яке особливо проявилося під час похорону Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Романюка).

Прослідкувати активізацію діяльності релігійних громад інших напрямків: римо-католиків, євангельських християн-баптистів, християн євангельської віри, свідків Єгових та ін.; появу нових релігійних течій.

Розкрити сутність законодавчих гарантій свободи совісті в Законі України „Про свободу совісті та релігійні організації” (1991 р.) та Конституції України (1996р.). Охарактеризувати визначальні принципи гарантії свободи совісті й свободи релігії в Україні.

План

1. Процес духовного відродження українського народу.

2. Активізація релігійного життя народу України протягом 1991-1995 рр.

3. Основні положення українського законодавства про свободу совісті та релігійної думки.

4. Релігійні конфесії та їхній впив на свідомість громадян.

Контрольні завдання:

1. Які зміни що відбуваються в церковно-релігійному житті після проведення 4 червня 1990 року першого собору УАПЦ.

2. Розкрити суть заходів РПЦ спрямованих на збереження свого впливу на українських віруючих.

3. Прослідкувати активізацію діяльності релігійних громад: римо-католиків, євангельських християн-баптистів, християн євангелівської віри, свідків Єгови.

4. Назвати нетрадиційні релігійні течії та рухи в Україні, фактори які спричинили нову ситуацію в релігійній сфері держави.

5. Охарактеризувати поняття "свобода совісті"та охарактеризуйте "закон України про свободу совісті та релігійні організації".

6. З’ясувати особливості відносин влади до УПЦ-КП та УПЦ-МП у 90-х рр. ХХ ст.

7. Прослідкувати діяльність українських греко-католиків та автокефалістів, протестантських громад та особливості стосунків між ними.

Методичні рекомендації

Охарактеризувати процес відродження Української греко-католицької церкви і Української автокефальної православної церкви: масові акції, спрямовані на легалізацію та відновлення церкви (1987-1989 рр.); лист М.Горбачову від Папи римського Іоана Павла ІІ, в якому порушено питання про долю УГКЦ (1988 р.); зустріч Папи римського з М.Горбачовим (1989 р.) і певні зрушення в напрямку відродження заборонених і ліквідованих конфесій.

З’ясувати значення Першого Собору Української автокефальної православної церкви (4 червня 1990 р.).

Розкрити суть заходів РПЦ спрямованих на збереження свого впливу на українських віруючих.

Прослідкувати активізацію діяльності релігійних громад інших напрямків: римо-католиків, євангельських християн-баптистів, християн євангельської віри, свідків Єгових та ін.; появу нових релігійних течій.

Висвітлити основні питання об’єднавчого союзу (червень 1992 р.), соборів УАПЦ та УПЦ-КП (1993 р.) та їхні наслідки.

Назвати нетрадиційні, нерелігійні течії та релігійні рухи в Україні; фактори, які спричинили нову ситуацію в релігійній сфері держави.

З'ясувати особливості неорелігій в Україні.

Охарактеризувати значення поняття „свобода совісті”, як права, що гарантує недоторканість совісті людини в питаннях ставлення її до релігії. З'ясувати історичні аспекти розвитку свободи совісті як категорії права та поширення й утвердження її в Україні. Розкрити сутність законодавчих гарантій свободи совісті в Законі України „Про свободу совісті та релігійні організації” (1991 р.) та Конституції України (1996р.). Охарактеризувати визначальні принципи гарантії свободи совісті й свободи релігії в Україні.

З’ясувати особливості відносин влади до УПЦ-КП та УПЦ-МП, охолодження стосунків до УПЦ-КП, яке проявилося під час похорону Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Романюка), проросійську орієнтацію УПЦ-МП.

Прослідкувати діяльність українських греко-католиків та автокефалістів, протестантських громад та особливості стосунків між ними.

Тема реферату: Сучасний стан і проблеми української греко-католицької церкви.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бабій М. Державна політика щодо свободи совісті й релігії: сутність і практика //Людина і світ. – 2004. – №3. – С.16 – 19.

2. Биченко А., Дудар Н. Релігійність українського суспільства: рівень, характер, особливості // Національна безпека і оборона. – 2002. – №10. – С. 14 –30.

3. Бондаренко В. Світська школа і церква в сучасній Україні: у пошуках співпраці // Освіта. – 2005. – № 45. – 26 жовтня. – С.13.

4. Босович В. Основні засади взаємовідносин між державою та церквою в Україні (аналітична записка) // Воля і батьківщина. – 2005. – №1 – 2. – С.52 – 57.

5. Васьковський В. Стан релігійної мережі в Україні // Національна безпека і оборона. – 2002. – №10. – С. 22 – 27.

6. Головащенко С. Історія християнства. – К.: Либідь, 1999. – 350 с.

7. Даниленко В. Релігійне життя в Україні у 1990-ті роки: (Відродження релігійного життя. Церква і держава, УАПЦ. Конфесії) // Історія України. – 2002. – №46. – С. 4 – 9.

8. Дзюба І. Сучасне суспільне і церковне становище в Україні // Народна творчість та етнографія. – 2001. – №3. – С. 5–19.

9. Дудар Н., Шангіна Л. Релігія і церква в суспільному житті України // Національна безпека і оборона. – 2002. – №10. – С. 6 – 13.

10. Дудар Н. „Віра повинна в тобі народитися...” Релігія і віра у сприйнятті української молоді // Людина і світ. – 2002. – №3. – С. 27 – 31.

11. Еленський В. Релігійність українського суспільства: останні дослідження // Людина і світ. – 2003. – №1. – С. 8–13.

12. Карпенко В. Національній державі – національну помісну церкву: Сучасність // Пам’ять століть. – 2002. – №3. – С. 64 – 72.

Дата добавления: 2015-09-07