Православна церква

Етапи становлення	Час	Особливості
І етап	Сер. 10-сер. 13 ст.	Існування єдиної Київської метрополії. Перший митрополит словянського походження – Іларіон.
ІІ етап	14 – сер. 15 ст.	Період розпаду єдиної Київської митрополії. Виникає 3 митрополії – Київська, Галицька (1303), Московська (1325 р.). У 1589 р. Московська церква оголосила свій патріарший устрій, змусила константинопольського патріарха дати на це свою згоду. З 1485 р. змінюється митрополича кафедра в Києві. Відбулося утворення 2 незалежних церков – Київської (Української) і Московської (Руської).
ІІІ етап	1468-1569р.	Період становлення самобутньої Української Православної Церкви. Київська митрополія номінально підпорядкована константинопольському патріарху.
ІV етап	1596-1620 рр.	Глибока криза і розкол Православної церкви в Україні. Створена Греко-католицька церква, УПЦ втратила ієрархів.
V етап	1620-1686 рр.	Етап короткочасного відродження самостійної Православної церкви в Україні. Гетьман Сагайдачний добився від Ієрусалимського патріарха Феофана висвячення нового митрополита Іова Борецького. Зміцненню УПЦ сприяв митрополит Петро Могила. У 1685-1686 рр. під постійним тиском Москви етапи відбулася передача УПЦ у підпорядкування московському патріарху.
VІ етап	1686-1919 рр.	Пов'язаний з історією Руської Православної Церкви.
VІІ етап	1920-к.1980 рр.	Починається з відродження Української Автокефальної Православної Церкви (Декрет УНР від 1 січня 1919 р.). Митрополитом став Василь Липківський. У 1927 р. – митрополит Микола Борецький. У 1930 р. УАПЦ ліквідована. 1930-1943 рр. – гоніння на релігію.

У 1937 році спеціальним рішенням ЦК ВКП(б) було проголошено «Безбожну п’ятирічку». До кінця 1937 р. в Україні мали бути ліквідовані всі конфесії і навіть прояви релігійності. Не залишилося жодного єпископа.

На західноукраїнських землях, що перейшли до Польщі після Ризької мирної угоди, з 1924 р. діяла Польська автокефальна православна церква, що об’єднувала православних українців та білорусів. Константинопольський патріарх Григорій VІІ визнав цю Церкву і дарував їй автокефалію.

Починаючи з 1943 року Сталін застосовував тактику «відродження Церкви» з метою налагодження відносин із західноєвропейськими державами та США.

Основою для відновлення автокефальної Церкви в Україні стала ПАПЦ. Українська автокефальна православна церква другого відродження була відновлена на канонічних засадах, єпископи дістали висвячення від єпископів ПАПЦ, У роки німецької окупації УАПЦ очолив митрополит Полікарп Сік орський.

Але вже після війни УАПЦ змушена перейти на нелегальне становище. Керівники УАПЦ виїхали закордон.

Хрущовська «відлига» у сфері релігії відзначалася войовничим атеїзмом. У 1970-80-ті рр.. ситуація суттєво не змінилася, але боротьба з релігією проводилася переважно методами пропаганди.. При цьому в Україні було 40% священників Православної Церкви, 9 із 16 монастирів.

У незалежній Україні стосунках між трьома гілками православ’я (УАПЦ, УПЦ КП, УПЦ МП) спостерігаються напруженість і часті суперечки, що призводять до між церковних конфліктів. Розпад православ’я на три самостійні недружні церкви, які претендують на монополію всього православ’я в Україні, є виявом глибокої кризи православ’я, яку поглиблює втручання політичних сил та інших держав.

Українська греко-католицька церва була започаткована Берестейською (1596) та Ужгородською (1649) уніями. З моменту легалізації (1989 р.) УГКЦ відновила свою структуру, а за кількістю громад посідає друге місце після православ’я в Україні. Переважна більшість парафій знаходиться на території західних областей.

Процес відбудови УГКЦ (утвореної згідно Брестської унії 1596 р.) перебігає стабільно, але стосунки з православ’ям складні. Історично склалося так, що територією України пролягла межа домінування православ’я та католицизму. На цій межі відбувалася боротьба за вплив на громади УГКЦ. Загалом УГКЦ активно впливає на національне відродження і розвиток національної свідомості. Важливою ознакою суспільної діяльності УГКЦ є зусилля з подолання застарілої міжконфесійної ворожнечі між греко-католиками та православними. їхні ієрархи беруть участь у спільних заходах, церемоніях і святах), висловлюють прагнення до християнської єдності.

Дата добавления: 2015-09-06