Слов’янський пантеон

План

1. Дохристиянські вірування;

2. Християнські конфесії;

3. Релігії національних меншин;

4. Нові релігії в Україні;

5. Свобода совісті в Україні та її законодавча база.

Література

1. Релігієзнавство. Навчальний посібник / за ред.. С.А.Бублика. – К., Інтер, 2000
2. Кислюк К.В., Кучер О.М. Релігієзнавство. Підручник для студентів вузів. – К., 2007.

1. Дохристиянські вірування

Історія релігій в Україні поділяється на два періоди – дохристиянський та християнський. Перший період прийнято називати ще язичницьким.

Язичництво – це релігійно-міфологічні уявлення, обряди та культи, що існували в різних народів планети до прийняття вищих релігійних форм.

Основу язичницьких вірувань давніх слов’ян становили різноманітні природні культи – води, дерев, злих сил, предків тощо. Таким чином з’явилися образи таких міфологічних створінь як водяники, русалки, мавки, домовики, берегині, полісуни тощо.

Слов’янський пантеон

Перун – головний бог. Подібний до античного Зевса, бог грози і блискавки, атрибут – дуб.

Стрибог – бог-отець, Бог-творець Всесвіту, повелитель небесних стихій, батько Перуна.

Сварог – ясне, спокійне небо.

Дажбог – бог сонячного світла й достатку.

Хорс – бог самого сонячного світила, котре щоденно виконує свій шлях на небосхилі на конях та лебедях.

Сімаргл – бог насіння і посівів.

Мокош – жіноче божество, богиня родючості, землі, врожаю. ЇЇ помічниці – Лада і Леля.

Велес – бог скотарства, худоби, торгівля та ремісництва, музики та співу, бог миру.

Рід (Святовид) і пов’язані з ним рожа ниці в образі зоряного неба і зірок уособлювали собою Всесвіт, а щодо кожної людини виступали як бог і богині долі. Коляда – зимове сонцестояння, після якого починалося пробудження природи, що обіцяло майбутній врожай і статок.

Ярило – весняна іпостась Дажбога.

Купайло – літнє сонцестояння, досягнення сонцем найвищої сили та могутності;

Жива і Морена – боги життя та смерті..

2. Християнські конфесії

У «Повісті минулих літ» розповідається про те, як першим приніс в Україну благу звістку християнської віри апостол Андрій у середині І ст.. н.е.. Він благословив дніпровські кручі та гори, де тепер розташований Київ, поставив хрест на місці нинішнього Андріївського собору.

Становлення християнства було тривалим процесом, що відбувався під впливом Візантії та внутрішнього розвитку Русі в напрямі монотеїзму.

Величезною була роль братів Кирила та Мефодія. Вони походили зі знатної грецької родини. Ними були складені слов’янські абетки – кирилиця та глаголиця, розпочатий переклад слов’янською мовою релігійних книг.

Перші дані про утвердження християнства на Русі належать до 9 ст. Християнську віру прийняли князі Аскольд і Дір.

Противниками християнства були київські князі Олег, Святослав, прихильниками – Ольга і, можливо, Ігор.

Офіційне хрещення слов’янської держави відбулося в 988 р. при князі Володимирі Святославовичі.

Становленню «київського християнства» великою мірою сприяло те, що з Візантії разом зі священнослужителями вищого рангу прибували в основному зовнішні предмети культу – атрибути, хрести, ікони, ризи тощо. Богослужбова література потрапляла в Русь з Болгарії, де тоді існувала самостійна Православна церква, давня традиція власної писемності, початок якій поклали брати Кирило та Мефодій.

Дата добавления: 2015-09-06