Передумови виникнення деяких захворювань у громадян

Переважна частина великих міст — це індустріальні комплекси, і головна їхня проблема — продукування виробничих відходів, сміття. Деградоване штучне міське середовище справляє комплексну шкідливу дію на здоров'я населення внаслідок забруднення атмосферного повітря, дефіциту сонячного проміння, води, а також стресових факторів, зумовлених напруженим ритмом життя, скупченістю населення, нестачею зелених насаджень тощо.

Ступінь поширення багатьох хвороб у великих містах набагато більший, ніж у малих містах чи селах. Така хвороба, як рак легень, у великих містах нині реєструється у два-три рази частіше, ніж у сільських місцевостях. Тут набагато більше хворіють бронхітами, астмою, алергійними хворобами. Рівень інфекційних захворювань у містах також удвічі вищий. Мешканці великих міст уже давно п'ють воду набагато гіршої якості, ніж у селах. Зокрема, в Україні в більшості міст якість питної води не відповідає санітарним нормам. Великі міста створюють свій мікроклімат, під ними змінюється фізичний стан порід. Одночасно з розвитком міст збільшується негативний тиск на біосферу. Проблеми урбанізації ретельно вивчаються в багатьох країнах світу, у тому числі й в Україні.

Слід зазначити, що сучасна міська людина проводить у житлових і громадських будівлях 60-85 % часу на добу, а міське населення України становить до 70 % від загального. Основна кількість приміщень, як житлових, так і громадських, погано ізольована від зовнішнього повітря. Тому в них широко представлені атмосферні забруднювачі. Крім того, повітря житла забруднюється: • продуктами неповного згоряння побутового газу; • леткими виділеннями полімерних матеріалів; • продуктами паління та життєдіяльності організму людей і тварин.

Робота вентиляційних систем у будівлях часто є незадовільною. Це стосується, у першу чергу, дитячих закладів, шкіл, лікарень. За рахунок підвищення кількості дітей у групах або класах, особливо в останні роки, якість повітря в цих установах різко погіршилась. У приміщеннях існують підвищені рівні електромагнітного поля радіочастот, електричного й магнітного полів 50 Гц, статичного електричного поля, віброакустичного забруднення і т. д. Житло впливає на здоров'я людини своєю площею, об'ємом, мікрокліматом, освітленням. Загальновідомий емоційний вплив таких показників житла, як розмір і пропорції приміщень, колір, інсоляція тощо. На сьогодні близько 1/3 населення країни мешкає в незадовільних умовах: гуртожитках, старих будівлях, не має окремого житла.

Особливу загрозу для здоров'я становлять продукти паління. Діти, які зазнали впливу продуктів паління, мають погіршену функцію легень, частіше хворіють на респіраторні захворювання та бронхіальну астму. У дорослому віці в таких дітей підвищується ризик захворювання на лейкемію та лімфоми. Спеціальні дослідження з цього приводу в Україні не проводились, але, враховуючи міжнародний досвід, можна вважати, що продукти паління, накопичені в житлі, роблять вагомий внесок у підвищення дитячої захворюваності. Відомо також, що паління є фактором ризику для виникнення більш ніж 25 хвороб, які становлять майже 75 % смертей серед нашого населення

Санітарний стан міського навколишнього середовищаБлизько 32 % міських мешканців у регіонах, що розвиваються, не мають сучасної системи водопостачання та каналізації. За світовими оцінками, 3 % всіх смертей, зокрема від діарейних хвороб, пояснюються відсутністю джерел чистої питної води, сучасної каналізації та відповідної санітарної культури.

Ненадійність постачання водопровідної питної води в міських районах викликає також необхідність її домашнього зберігання, пов'язаного з ризиком зараження діареєю та розмноження переносників інфекцій (малярії та тропічної лихоманки); ці ризики може знизити санітарна обробка води та її безпечне зберігання в домашніх умовах. Міста країн, що розвиваються, особливо уразливі перед небезпекою для здоров'я від змін клімату. Зокрема, розташування багатьох великих міст на морському узбережжі робить їхнє населення більш уразливим через екстремальні погодні умови й підвищення рівня моря. Теплові хвилі також збільшують ризик міста через вплив ефекту «теплового острова», коли температура може на 5-11 °С перевищувати температуру в навколишніх сільських районах у зв'язку зі щільністю міської забудови та наявністю джерел теплової енергії. Міський транспорт і здоров'я

У багатьох містах країн, що розвиваються, різке збільшення моторизованого дорожнього руху протягом останніх десятиліть призводить до зростання проблем зі здоров'ям міського населення, особливо його найуразливіших груп. У розвинених регіонах світу, таких як Європа, структура міського транспорту, разом із палінням і раціоном харчування, також були широко визнані найважливішими факторами впливу на здоров'я городян.

В усьому світі дорожньо-транспортний травматизм є дев'ятою за значимістю причиною смерті людей, і до 2010 року цей показник підніметься аж до п'ятої позиції, якщо не вжити негайних і послідовних заходів. Більшість смертей унаслідок дорожньо- транспортних пригод відбувається у країнах з низьким та середнім рівнем доходу. Майже половина з тих, хто гине в дорожньо- транспортних аваріях, — це пішоходи, велосипедисти або водії моторизованих двоколісних транспортних засобів.

Забруднення повітря в містах, за оцінками, стає причиною смерті близько 1,2 млн людей на рік по всьому світу, в основному, через серцево-судинні та респіраторні захворювання. Значна частка міського повітря забруднюється вихлопними газами автотранспорту; іншими основними забруднювачами повітря є також промисловість, підприємства з виробництва електроенергії і практика побутового спалювання (принаймні в країнах, що розвиваються) палива. Транспортні викиди є також основною причиною зміни клімату в усьому світі. Створення перешкод для піших прогулянок, їзди на велосипедах та інших форм фізичної активності, погане планування міського транспорту сприяють сидячому способу життя городян. Вони також є факторами ожиріння людей і пов'язаних із ним захворювань. Шум від транспортного руху є чинником виникнення захворювань, пов'язаних зі стресом.

На здоров'я всього міського населення впливає забруднення навколишнього середовища й небезпека на вулицях. Таким соціальним групам, як діти, люди похилого віку та люди з обмеженими можливостями, зазвичай загрожує найбільший ризик, оскільки для повсякденного пересування вони, як правило, більше залежні від ходьби, їзди на велосипеді або проїзду на громадському транспорті.

Зростання кількості неінфекційних хворобСьогодні у світі близько 80 % хронічних хвороб сконцентровано в країнах з низьким і середнім рівнем доходів, що створює величезні проблеми з доступністю, якістю та вартістю тривалого догляду за хворими.

Нездорове харчування та низька фізична активність підвищують ризик виникнення багатьох неінфекційних хвороб, а також хронічних захворювань, включаючи ожиріння, гіпертонію, серцево-судинні захворювання, остеопороз, діабет другого типу та певні типи раку. Харчування й фізична активність у міських умовах

Міське середовище, як правило, перешкоджає фізичній активності та заохочує до споживання нездорової їжі. Фізична активність громадян обмежується цілою низкою факторів, включаючи перенаселеність міст, великий обсяг транспорту, інтенсивне використання моторизованих видів транспорту, погану якість повітря та недостатність безпечних місць громадського користування й відпочинку й занять спортом. У міста, як правило, постачається більша кількість висококалорійних, але бідних на поживні речовини продуктів з високим умістом жиру, цукру й солі; у містах також спостерігається більший попит на «швидке харчування» для задоволення потреб швидкоплинного та мінливого способу життя городян. Психічне здоров'яУрбанізація може призвести до збільшення кількості психічних розладів і прогалин у їх лікуванні. Прогалини в профілактиці психічного здоров'я особливо помітні в міських центрах у країнах, що розвиваються. Проведені в розвинених країнах дослідження показують, що діти в міському оточенні (особливо з родин з низькими доходами) мають більш високий рівень психологічних і поведінкових проблем, а також більш низький рівень освіченості й нижчі професійні очікування, ніж діти із сільських районів. Сусідство таких факторів, як рівень шумового забруднення, сприйняття місцевого навколишнього середовища (місцеве облаштування території, репутація району і страх перед злочинністю в ньому), а також соціальна згуртованість і соціальний капітал на рівні мікрорайону визнані в декількох дослідженнях фактором, що впливає на психічне здоров'я людейЗловживання психоактивними речовинамиПроблеми, пов'язані з алкоголем і наркотиками, можуть посилюватися урбанізацією у зв'язку з високою доступністю алкоголю й заборонених наркотиків у міських умовах. Навіть без урахування інших факторів, лише урбанізація територій веде до подвоєння рівня госпіталізації з приводу розладів, спричинених алкоголем або наркотиками. З підвищенням достатку в багатьох містах країн, що розвиваються, часто відбувається значне збільшення вживання алкоголю та наркотиків і зростання пов'язаних з ними проблем громадського здоров'я, від яких найбільше потерпають бідні верстви населення.

28 паливно-енергетичний комплекс в Україні

Паливно-енергетичний комплекс — це сукупність галузей промислового виробництва, які здійснюють видобуток палива, виробництво електроенергії, їх транспортування та використання. До складу паливно-енергетичного комплексу входять галузі паливної промисловості (вугільна, нафтова, газова, торф’яна, сланцева) та електроенергетика, що включає теплові, гідро- та атомні електростанції, а також трубопровідний транспорт і лінії електропередач. ПЕК — це також трубопровідний транспорт і лінії електропередач. ПЕК — це крупна міжгалузева територіальна система, складова частина єдиного господарського комплексу країни; це базовий комплекс важкої індустрії. Кінцева мета його функціонування — надійне забезпечення потреб населення та всього господарського комплексу в паливі та електроенергії.

Виходячи з цього, стає очевидно, що прискорений соціально-економічний розвиток країни нерозривно пов’язаний з рівнем розвитку всіх галузей паливно-енергетичного комплексу, вдосконалення енергетичного балансу з обов’язковим врахуванням досягнень науково-технічного прогресу. Всебічна інтенсифікація виробництва ставить перед паливно-енергетичним комплексом нові завдання, збільшує його роль у прискоренні темпів економічного зростання, у підвищенні продуктивності праці завдяки значному зростанню її енерго- та електроозброєності.

Відомо, що ефективність та інтенсивність суспільного виробництва значною мірою залежить від його енергозабезпеченості, бо енергетика створює особливі матеріальні ресурси — енергетичні, які обумовлюють функціонування практично всього виробничого апарату сучасної економіки. Тому в нових економічних умовах паливо і енергію слід розглядати і як матеріальний ресурс, і як матеріальний фактор суспільного виробництва.

На сучасному етапі роль паливно-енергетичного комплексу неухильно зростає. Його розвиток значною мірою обумовлює темпи, масштаби і економічні показники зростання продуктивних сил та їх розміщення, створює необхідні умови для подальшого покращання умов праці і підвищення рівня життя людей.

При цьому розвиток паливно-енергетичного комплексу необхідно підпорядкувати завданню стійкого забезпечення потреб України в усіх видах палива і енергії при планомірному проведенні в усіх галузях і сферах народного господарства цілеспрямованої енергозберігаючої політики.

Енергетичний баланс і еволюція його структури характеризують не лише певний рівень використання тих чи інших енергоносіїв, а й науково-технічні, соціальні, організаційні та виробничі зрушення в промисловості, сільському господарстві, на транспорті, в побутовому обслуговуванні населення.

Одним з найважливіших завдань щодо вдосконалення структури енергетичного балансу є підвищення ефективності використання енергоресурсів, всіляка їх економія. Подальше підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) залишається надзвичайно актуальним. У зв’язку з цим дуже важливо по-господарськи використовувати вугілля, природний газ, нафтопродукти тощо. Це вимагає певної перебудови в усіх галузях і насамперед широкого впровадження енергозберігаючої техніки і технології, вдосконалення нормативів, використання матеріальних і моральних стимулів у досягненні економії, посилення відповідальності за перевитрати, перевищення норм та лімітів.

Численні факти свідчать про наявність значних втрат енергоресурсів на всіх стадіях — від їх видобутку і переробки до кінцевого споживання. Зараз втрачається понад половини видобутого палива і виробленої енергії, що свідчить про значні резерви їх економії.

Найбільш енергомісткими сферами є промисловість і транспорт. Промисловість споживає понад 60% усіх паливно-енергетичних ресурсів. На її частку припадає 80% можливої економії, яка може бути досягнута шляхом реалізації певних заходів, включаючи модернізацію виробництва і зміни в рівні споживання енергії.

В основних положеннях Програми стратегічного розвитку держави до 2010 р. передбачається здійснити докорінне вдосконалення структури енергоспоживання за рахунок економії палива і енергії в усіх сферах народного господарства; перебудови структури економіки; заміни рідкого і газоподібного палива — вугіллям; збільшення видів енергії, які виробляються на базі ядерної енергетики і використання вугілля; розширення використання вторинних та нетрадиційних відновлювальних джерел енергії.

На всіх етапах економічного розвитку першочергове значення завжди відводилось розвитку енергетики. В результаті в Україні була створена досить могутня паливна і енергетична база як складова частина ядерного паливно-енергетичного комплексу колишнього СРСР, яка забезпечувала енергетичними ресурсами потреби народного господарства республіки та експорту. Разом з тим подальше забезпечення розвитку продуктивних сил України енергетичними ресурсами у зв’язку з набуттям нею незалежності в 1991 р. пов’язане з певними труднощами.

Починаючи з 1991 р., у зв’язку з відсутністю відповідних інвестицій, став різко зменшуватися видобуток вугілля та природного газу в Україні. Це стосується і виробництва електроенергії. Так, видобуток вугілля за період 1991—1997 рр. знизився з 164,8 млн. т до 76,3 млн. т, або більше ніж удвічі, видобуток природного газу — відповідно з 28,1 млрд. м3 до 18,1 млрд. м3, або на 10 млрд. м3. Виробництво електроенергії за цей же період знизилось на 122,0 млрд. кВт • год і становило 176,5 млрд. кВт • год. в 1997 р. До цього слід додати, що через відсутність платежів за енергоресурси розпочалося зниження поставок нафти і газу в Україну з інших регіонів колишнього Союзу, і насамперед з Росії.

Ресурси, що формують енергетичний баланс (особливо електроенергія), визначають темпи науково-технічного прогресу, ефективний і прискорений розвиток економіки в цілому. Використання електроенергії в народному господарстві сприяє зниженню затрат суспільної праці, зменшенню фондомісткості продукції у високоенергоспоживаючих галузях, впровадженню комплексної механізації і автоматизації виробництва тощо.

Таким чином, головне завдання розробки і дотримання енергетичного балансу — це ефективне і надійне забезпечення потреб країни в енергії високої якості з прийнятими техніко-економічними показниками, що визначають його тісний зв’язок з масштабами, структурою і темпами розвитку всього народного господарства.

Взаємозалежність між розвитком усього народногосподарського комплексу країни і формування енергетичного балансу не вичерпуються їх взаємним впливом на масштаби, темпи розвитку і структуру енергетики та економіки в цілому. Широке застосування енергії впливає на рівень енергоозброєності праці, а відтак і на його продуктивність, що має велике значення для всіх галузей народного господарства. Крім того, галузі, що виробляють енергію, мають районоутворююче значення, на базі їх формуються територіально-виробничі комплекси. Вони впливають на процеси концентрації виробництва, комбінування, промислову спеціалізацію і поглиблення територіального поділу праці.

Завдяки зазначеним вище органічним взаємозв’язкам галузей, що виробляють паливо і енергію, з іншими галузями народного господарства створюється реальна основа для системного, комплексного підходу до розміщення цих галузей і обгрунтування оптимальних шляхів їх розвитку з урахуванням народногосподарської загальнодержавної ефективності.

29, правові аспекти управління екологічною безпекою міст

Реальний екологічний стан в Україні характеризується як кризовий, суттєве поліпшення якого потребує високої екологічної компетенції службовців всіх секторів державного управління. Актуалізація екологічної підготовки фахівців для професійної діяльності у сферах управління шляхом розроблення її концептуальних та методологічних засад є об’єктивною вимогою сучасності.

Правові аспекти управління екологічною безпекою міст. Основними законодавчими актами, які спрямовані на забезпечення екологічної безпеки у містах, є: “Закон України про охорону навколишнього природного середовища”, 25.06.1991 р., зміни і доповнення від 5.05.1993 р., 6.03.1996 р., 19.11.1997 р., 5.03.1998 р. “Закон України про охорону атмосферного повітря”, 16.10.1992 р., зміни від 28.02.1995 р. “Закон України про відходи”, 5.03.1998 р. “Водний кодекс України”, 6.06.1995 р. “Земельний кодекс України”, 1.01.2002 р. “Кодекс України про надра”, 27.07.1994 р. “Лісовий кодекс України”, 21.01.1994 р. “Закон України про охорону навколишнього природного середовища” є основним законодавчим актом, який регулює відносини в області охорони, використання і відновлення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації наслідків антропогенного впливу на природне середовище.

Закон регламентує найбільш загальні правові питання природокористування. Більш конкретно питання охорони і використання земельних, водних, лісових ресурсів, надр, повітря регламентуються іншими законодавчими актами. Закон визначає дії, які відносяться до правопорушень в галузі природокористування. “Закон України про охорону атмосферного повітря” – природоохоронний законодавчий документ, який має найбільше відношення до правового регулювання міських проблем, так як джерела впливу на повітря знаходяться переважно в містах. Законом встановлені єдині для України нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря, до яких відносяться гранично допустимі концентрації (ГДК) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і гранично допустимі рівні (ГДР) акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших видів шкідливих фізичних і біологічних впливів на атмосферне повітря. З метою попередження впливу на атмосферне повітря підприємств та інших об’єктів для кожного стаціонарного джерела викидів чи шкідливих впливів новині бути встановлені нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ) забруднюючих речовин у повітря і гранично допустимих шкідливих і біологічних впливів. Встановлений порядок розробки цих документів. Підприємства та інші об’єкти, які шкідливо впливають на атмосферне повітря, можуть здійснювати свою діяльність лише на основі дозволів в яких вказано допустимі об’єми викидів забруднюючих речовин (г/с чи т/рік) для кожного стаціонарного джерела, а також рівні шкідливих впливів. Дотримання встановлених нормативів забезпечується в результаті експлуатації гозопилоочсного обладнання. Виконання вимог по охороні атмосферного повітря не повинно спричиняти забруднення грунтів, природних вод та інших природних об’єктів. Законом передбачаються заходи по зниженню токсичності відпрацьованих газів автомобілів та інших транспортних засобів, переведенні транспорту на менш шкідливі види енергії і палива, обмеженню руху транспорту в житлових районах і місцях відпочинку. Згідно із законом заборонено виробництво та експлуатація транспортних засобів у яких перевищуються встановлені нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах і рівні шкідливого фізичного впливу

. Розташування і розвиток міст та інших населених пунктів повинно здійснюватись з врахуванням екологічної ємності території і дотриманням вимог по охороні атмосферного повітря. Проектування і введення в експлуатацію нових чи реконструйованих підприємств, вдосконалення існуючих чи нових технологічних процесів і обладнання може здійснюватись лише при дотриманні норм екологічної безпеки, з врахуванням загального впливу забруднюючих речовин на атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів від всіх підприємств. При цьому враховується забруднення атмосфери, розсіювання і перенесення забруднюючих речовин, природнокліматичні особливості місцевості. У відповідності з класом екологічної небезпеки підприємства навколо нього створюється санітарно-захисна зона. До правопорушень в галузі охорони повітря у містах відносять: · порушення правил громадян на екологічно безпечний стан атмосферного повітря; · перевищення лімітів викидів забруднюючих речовин і нормативів ГДВ; · перевищення нормативів гранично допустимих рівнів шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів; · здійснення незаконної діяльності, яка негативно впливає на погоду і клімат; · експлуатація транспортних засобів, технологічного обладнання та інших об’єктів, які не відповідають встановленим вимогам по охороні атмосферного повітря; · відмова від видачі своєчасної, повної і достовірної інформації про стан атмосферного повітря. У відповідності з міжнародними угодами, до яких приєдналась Україна, підприємства та інші об’єкти повинні скоротити і майбутньому повністю вилучити з виробництва і використання хімічні речовин, які шкідливо впливають на озоновий шар атмосфери, скоротити викиди двоокису вуглецю та інших речовин, що зумовлюють зміни клімату, зменшити викиди кислотоутворюючих газів, які спричиняють кислотні опади.

"Водний кодекс України" регулює в правовому відношенні питання водокористування, зокрема міськими водними об’єктами, і встановлює такі нормативи в галузі водокористування і охорони природних вод. Нормативи екологічної безпеки водокористування встановлені для оцінки можливості використання водних об’єктів для потреб населення і економіки. До них відносяться гранично допустимі концентрації (ГДК) речовин у воді. Для оцінки екологічної безпеки водних об’єктів встановлюють екологічні нормативи якості води. Для оцінки і забезпечення раціонального використання води встановлюють екологічні нормативи водокористування. З метою досягнення екологічних нормативів якості води встановлюють нормативи гранично допустимих скидів (ГДС) забруднюючих речовин. "Водним кодексом України" встановлений статус загального (забір води з водних об’єктів без застосування технічних приладів, використання водних об’єктів для відпочинку і риболовлі) і спеціального (забір води з водних об’єктів з використанням технічних приладів, скидання стічних вод) водокористування. З метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення, засмічення і виснаження вздовж берегової лілії встановлюються водоохоронні зони шириною 25-100 м, залежно від площі водного об’єкту. Вздовж морських узбереж, навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше 2 км від краю води. "Водним кодексом України" встановлені такі правопорушення водного законодавства в межах міст: · забруднення водних об’єктів; · недотримання умов спеціального водокористування; · введення в експлуатацію підприємств та інших об’єктів без очисних споруд; · самовільне скидання стічних вод у водні об’єкти чи міську каналізацію; · порушення природних умов формування і відведення поверхневого стоку; · самовільне будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин; · пошкодження водогосподарських споруд і гідрометричних умов. "Земельний кодекс України" передбачає три форми власності на землю в Україні – державну, колективну і приватну. Залежно від цільового призначення землі поділяють на сільськогосподарські, населених пунктів, промисловості, транспорту, зв’язку, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісового і водного фонду, землі запасу. Кодексом передбачається передача частини земель із державної власності в колективну і приватну. Не можуть передаватись у колективну і приватну власність землі загального користування населених пунктів, землі відведені для розміщення будівель органів державної влади, землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного значення. До земель міста відносяться всі землі в межах міста і приміської зони. При будівництві та інших роботах, які пов’язані з порушенням грунтового покриву, родючий шар грунту повинен бути знятий і використаний для рекультивації порушених земель. До правопорушень в галузі земельного законодавства відноситься самовільне захоплення земельних ділянок. У відповідності з законом самовільно захоплені ділянки за рішенням суду повертаються без компенсації затрат, які мали місце за час незаконного володіння. "Кодекс України про надра" регулює використання і охорону геологічного середовища міста, передбачає користування надрами для добування прісних підземних вод, для будівництва та експлуатації підземних споруд. Передбачається користування надрами для створення лікувально-оздоровчих закладів, захоронення шкідливих відходів, скидання стічних вод, які не піддаються очистці. Використання надр для захоронення відходів і скидання стічних вод дозволяється у виняткових випадках після спеціального дослідження. Проектування і будівництво населених пунктів і промислових комплексів здійснюється на основі геологічного дослідження надр. До правопорушень в галузі законодавства про надра відноситься: · порушення встановленого порядку забудови територій залягання корисних копалин; · невиконання правил охорони надр і вимог по забезпеченні безпеки людей і природного середовища при добуванні корисних копалин. "Лісовий кодекс України" відносить ліси населених пунктів, зелені зони навколо міст і помисливих підприємств, ліси зон санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій до категорії санітарно-гігієнічних та оздоровчих лісів. В лісах цієї категорії дозволяється санітарне вирубування. Ліси на території міст використовуються, переважно, для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей. Заготівля деревини і випасання худоби на території міст забороняється.

30, побудова моделі містобудівного простору

31, Склад, властивості та об’їм ТПВ

Морфологічна сполука. До складу ТПВ входять наступні компоненти: папір, картон 20—30%, харчові відходи 28—45%, дерево 1,5—4%, метал чорний 1,5—4,5%, метал кольоровий 0,2—0,3%, текстиль 4—7%, кістки 0,5—2%, скло 3—8 %, шкіра, гума, взуття 1—4%, камені, фаянс 1—3%, пластмаса 1,5-5%, кошторисів (< 15 мм) 7 – 18%, інше 1 – 3%.

Процентні співвідношення морфологічної сполуки ТПВ досить умовні, тому що на співвідношення складових впливають ступінь благоустрою житлового фонду, сезони року, кліматичні й інші умови. У складі ТПВ постійно збільшується зміст папера, пластмас, фольги, різного роду банок, поліетиленових плівок і інших упакувань. Особливо великі сезонні коливання харчових відходів — з 28% весною до 45% більш влітку і восени.

До складу харчових відходів входять картопляні очистки, відходи овочів, фруктів, хліба і хлібопродуктів, м’ясні і рибні відходи, яєчна шкарлупа й ін. Вони містять крохмаль, жири, білки, вуглеводи, клітковину, вітаміни. Вологість харчових відходів коливається від 60—70% навесні до 80—85% влітку і восени. Вологість харчових відходів ресторанів, столових і інших підприємств харчування досягає 95%. Баластові домішки харчових відходів представлені кістка, боєм скла і фаянсу, металевими кришками і банками.

З метою схоронності і можливості використання харчових відходів їх варто зберігати влітку при t > 6—7° С не більш 10 годин, узимку при тій же температурі до 30 годин.

Ємності для збереження харчових відходів необхідно мити 2% розчином кальцинованої соди або розчином хлорного вапна, що містить 2% активного хлору, і потім полоскати чистою водою.

Фракційна сполука. Основна маса ТПВ представлена фракціями до 150 мм (80—90%) і тільки менш 2% (баластові домішки) представлені фракціями більш 350 мм.

Хімічний склад. Усереднені дані хімічного складу ТПВ по кліматичних зонах наведені в таблиці. Україна відноситься до середньої кліматичної зони, за винятком Південного берега Криму, що відноситься до південної. Як видно з результатів, наведених у цій таблиці, по змісту таких елементів, як азот, фосфор, калій і кальцій, ТПВ можуть бути віднесені до речовин, з яких можна одержувати цінні добрива.

Фізичні властивості ТПВ: щільність, зв’язаність і зчеплення.

Щільність ТПВ міст України складає в середньому 0,19—0,23 т/м3.

Зв’язаність і зчеплення. Папір і картон, текстиль і пластмасові плівки формують структуру ТПВ і додають їм механічну зв’язаність. Липкі і вологі компоненти забезпечують зчеплення.

Абразивні і корозійні властивості (від лат. abrasio — скобління і corrosio — роз’їдання). Скобління тертьових поверхонь відбувається за рахунок баластових фракцій (метал, бій скла, фаянсу, кістки й ін.). У зв’язку з цим ТПВ можуть стирати дотичні з ними поверхні. При контакті з металами ТПВ роблять кородуючий вплив, що пов’язано з їх високою вологістю, наявністю у фільтраті розчинів різних солей і кислим середовищем (рН=5—6,5).

Теплотехнічні властивості. Наявність у ТПВ великої кількості органічних речовин обумовлює їхню теплотворну здатність.

Санітарно-бактеріологічні властивості. ТПВ містять велику кількість вологих органічних речовин, що, розкладаючись, виділяють гнильні запахи і фільтрат. При висиханні продукти неповного розкладання утворять насичену забруднювачами і мікроорганізмами (від 300 до 15 млрд. на 1 м сухої речовини) пил. У результаті відбувається інтенсивне забруднення повітря, ґрунтів, поверхневих і ґрунтових вод. Рознощиками патогенних мікроорганізмів є мухи, пацюки, птахи, бездомні собаки і кішки.

Дата добавления: 2015-09-06