Герої нашого часу

Ще два роки тому Героями нашого часу ми називали людей, які рятували наші життя: МЧС, пожежники, лікарі. Зараз ми не забуваємо про них, але справжніми героями нашого часу ми почали називати людей з Майдану, учасників АТО, волонтерів. І це не просто так, ці люди достойні звання Героїв нашого часу.

Все почалося 21 листопада 2013 року. Люди та студенти мирно вийшли на Майдан для того, щоб вистояти свою точку зору, виступити проти корупції, проти свавілля правоохоронних органів. Люди були мирно та патріотично налаштовані, вони хотіли мирно вирішити питання, які стосувались зовнішньої політики України та прав народу. Але замість цього люди отримали силовий розгін Євромайдану, який стався 30 листопада. Ці події показали справжнє лице минувшої влади та підштовхнули усіх небайдужих людей до масових мітингів. Протести продовжувались але незабаром всю Україну збентежили події, які сталися 22 січня 2014 року, тоді з’явилися перші загиблі. Такий поворот подій підштовхнув людей виходити на Майдани своїх городів не тільки по всій Україні, але й по всьому світі. Тисячі людей були на Майдані під час стрілянини проти Майданівців, відстоюючи свої права. Більш сотні людей загинуло за майбутнє нашої держави, таких людей назвали «Небесною Сотнею». Цими людьми стали щирі та відкриті люди, люди, які не боялись відстоювати свою точку зору та здатні були відстоювати її до останнього, навіть ціною власного життя. Ці люди стояли до останнього і змогли вибороти незалежність України та прав народу.

Коли Майдан одержав перемогу, люди видохнули з облегшенням, вони вважали, що найстрашніше позаду і все нарешті налагодиться, але найстрашніше було попереду. 6 квітня 2014 на сході України почалися збройні конфлікти між Україною та незаконними збройними формуваннями ДНР та ЛНР, які й досі одержують підтримку від Росії. Мужні люди, яким не байдуже майбутнє своєї держави, визвались бути добровольцями у захисті України від терористів. Воля та патріотизм цих людей незмірно великий, бо деякі чоловіки залишили свої багатодітні сім’ї та пішли захищати свою батьківщину. Це люди з великою силою волі, терпимістю та з великою душею, деякі з них готові йти до останнього, не дивлячись на свої травми та поранення. У приклад хочу привести свого двоюрідного брата. Його звуть Сергій. Він знаходиться у зоні АТО з перших днів антитерористичної операції, на передовій, за цей час він був дуже сильно ранений та лежав у двох госпіталях: у Харкові та у Києві. Коли він одужав, став на ноги, він знову повернувся до зони АТО захищати свою державу. Я пишаюсь своїм братом.

Також я хочу сказати, що люди, які зараз знаходяться у зоні АТО та захищають нашу країну, навіть у такий складний час, не втрачають оптимізму та почуття гумору. Коли розмовляєш з ними по телефону, одразу підвищується настрій, а на душі стає тепло та спокійно, почуваєш себе у безпеці. Але дуже шкода, що під час воєнних дій гинуть люди, най кращі люди нашої нації. Антитерористична операція триває вже більш 11 місяців. За цей час загинуло дуже багато гарних людей.

Також варто згадати про волонтерів. Волонтери постійно підтримували Майдан: приносили деяким людям одежу, готували їжу, допомагали тим, чим могли. Під час антитерористичної операції волонтери збирають кошти на допомогу українськім бійцям, купують та збирають одеж у й їжу та відправляють усе це у зону АТО. Ці люди, не шкодуючи свого часу, намагаються будь яким чином підтримати наших бійців, не тільки коштами, одежею та їжею, а ще й морально. Волонтери привозять бійцям малюнки та листи від маленьких діточок, які вірять у них та їх мужність.

Я сподіваюсь, що усі смерті та пожертви собою недаремні. Я вірю, що усе налагодиться, наш народ буде щасливим, а Україна буде процвітати. Бог не дає людям іспити, які ми не можемо здолати, тому перемога за нами та нашою державою.

Саме таких людей я вважаю Героями нашого часу.

Я пишаюсь, що я українка.

Слава Україні!

Дата добавления: 2015-09-06