Призначення та склад MS DOS

Операційна система MS DOS з'явилась в 1981 р. одночасно з комп'ютерами типу IВМ РС і стала для них домінуючою. Популярність цієї операційної системи була такою великою, що основні її компоненти, такі як базова система введення-виведення та файлова система, використовуються і досі в сімействі операційних систем Windows.

MS DOS являє собою комплекс програм, які, на відміну від прикладних програм, що зорієнтовані на розв`язання деяких конкретних завдань (наприклад, опрацювання текстів, таблиць тощо), призначені для управління комп`ютером і

· становлять ядро програмно-технічного комплексу;

• керують усіма процесами усередині комп`ютера;
• управляють обміном даними між комп`ютером та приєднаними до нього периферійними пристроями;
• забезпечують можливість спілкування між прикладними програмами та апаратними засобами;
• виступають як посередники між комп`ютером і користувачем.

Найважливішою характерною особливістю MS DOS є її модульність. До складу MS DOS входить ряд програмних модулів, основними з яких є:

1. Базова система введення-виведення (BIOS).

2. Блок початкового завантаження (Boot Record).

3. Модуль розширення базової системи введення-виведення (IO.SYS).

4. Модуль обробки переривань (MSDOS.SYS).

5. Командний процесор (COMMAND.COM).

6. Утиліти DOS.

Блок початкового завантаження + IO.SYS + MSDOS.SYS → ядро MS DOS.

Розглянемо їх структуру та призначення більш докладно.

1. Базова система введення-виведення (BIOS – base input output system). Цей модуль знаходиться в постійному запам`ятовуючому пристрої. При вмиканні комп`ютера управління передається модулеві BIOS, і відразу починається автоматичне тестування основних компонентів комп`ютера. Виявивши помилку, комп`ютер припиняє роботу, і на екран виводиться відповідне повідомлення. У разі успішного закінчення тестування BIOS завантажує в оперативну пам`ять програмний блок початкового завантаження MS DOS.

Програма BIOS обслуговує також системні виклики або переривання. Системні виклики можуть вироблятися програмними або апаратними засобами. При перериванні поточна робота машини припиняється і виробляється сигнал, який вказує на ситуацію, що виникла. Цими ситуаціями можуть бути, наприклад, падіння напруги живлення, виникнення спеціальних сигналів від накопичувачів на магнітних дисках, надходження сигналу від лічильника часу та ін. Перераховані та ряд інших переривань звичайно відносять до апаратних та логічних переривань. Крім них, є ще й програмні переривання, що виникають у випадках, коли одна програма припиняє своє виконання і звертається до сервісного обслуговування іншої програми.

2. Блок початкового завантаження (Boot Record). Це програма обсягом 512 байт, яка розміщується на 1-му секторі 0-доріжки 0-ї сторони системного диску. Цей блок виконує тільки одну функцію – завантажує із системного диска в оперативну пам`ять два інших модулі MS DOS, а саме: модуль розширення базової системи введення-виведення (IO.SYS) та модуль обробки переривань (MSDOS.SYS). Для спрощення БПЗ ці файли розміщуються на системному диску завжди першими – один за одним у послідовних секторах. Блок початкового завантаження заноситься автоматично на диск при його форматуванні.

3. Модуль розширення базової системи введення-виведення (IO.SYS). Розширення можливостей BIOS здійснюється головним чином за рахунок можливості підключення додаткових програм (драйверів), що обслуговують нові зовнішні пристрої, або заміни режимів роботи драйверів, які раніше використовувалися.

Нові драйвери та зміни заносяться у файл конфігурації CONFIG.SYS, який обробляється модулем IO.SYS. Модуль розширення базової системи введення–виведення робить також завантаження командного процесора в оперативну пам`ять.

4. Модуль обробки переривань (MSDOS.SYS). Цей модуль реалізує переривання верхнього рівня системи, з якими взаємодіють прикладні програми. Переривання нижнього рівня забезпечуються модулем BIOS.

У процесі завантаження MS DOS управління на деякий час передається модулеві MSDOS.SYS, у якому встановлюються внутрішні робочі таблиці, ініціюються певні вектори переривань та виконується підготовка до завантаження командного процесора. Модуль обробки переривань містить підпрограми, що забезпечують роботу файлової системи, пристроїв введення-виведення, обслуговування деяких спеціальних ситуацій, пов`язаних із завершенням програм, їх штучним перериванням та обробкою помилок.

Модуль, що розглядається, як і модуль IO.SYS, записується на диск за особливого режиму форматування. Крім того, їх можна занести на вільний диск, сформатований звичайним способом, використавши спеціальну програму MS DOS. На диск, на який вже здійснено запис, указані модулі занести не можна.

5. Командний процесор (COMMAND.COM). У ньому зосереджені основні команди управління комп`ютером.

Цей модуль виконує такі чотири основні функції:

• прийом та аналіз команд, що надходять із клавіатури або з командного файла;
• виконання внутрішніх команд MS DOS, вбудованих у файл COMMAND.COM;
• завантаження та виконання зовнішніх команд MS DOS та прикладних програм із розширенням типу COM i EXE. Принципова різниця між файлами типу COM і файлами типу EXE полягає в тому, що перший тип файлів не потребує настроювання адрес після завантаження їх в оперативний запам`ятовуючий пристрій (ОЗП), а файли типу EXE при завантаженні з диска в ОЗП потребують настроювання адрес;
• виконання файла автозапуску (AUTOEXEC.BAT).

Командний процесор складається з резидентної частини, яка постійно знаходиться в ОЗП, та нерезидентної частини, що завантажується в ОЗП при потребі.

6. Утиліти DOS – додаткові команди, що розширюють можливості п`ятого модуля. Утиліти оформляються як самостійні файли, що виконують різні сервісні функції (забезпечення безпеки зберігання даних, відновлення даних, виведення інформації в різних форматах тощо).

Зручна обстановка для користувача може бути створена в результаті конфігурування і початкового настроювання системи, тобто в разі завантаження операційної системи автоматично можуть задаватися певні початкові умови, які впливають на подальшу роботу користувача. Здійснюється це за допомогою двох файлів: файлу конфігурації CONFIG.SYS та файлу автозапуску AUTOEXEC.BAT (AUTOmatic EXECutable = автоматично виконуючий).

Файлом конфігурації можна завантажувати додаткові драйвери (команда DEVICE), розширювати об'єм доступної оперативної пам'яті (команда DOS=HIGH), змінювати за допомогою драйверів деякі параметри, які впливають на роботу зовнішніх пристроїв. Крім цього, у файлі CONFIG.SYS можна вказати, яка кількість файлів у системі може бути відкрита одночасно (команда FILES), кількість буферів для обміну із зовнішніми накопичувачами (команда BUFFERS), встановити формат виведення дати, часу та іншої інформації відповідно до узгоджень, прийнятих у тій чи іншій країні (команда COUNTRY) і т.д. Наведемо приклад типового файлу CONFIG.SYS:

files=50

buffers=32

device=himem.sys

dos=high

device=ramdrive.sys /e

country=033

MS DOS виконує цей файл автоматично зразу після загрузки COMMAND.COM.

Файл автозапуску AUTOEXEC.BAT відноситься до так званих пакетних файлів (файлів з розширенням.BAT). Створити будь-який пакетний файл можна за допомогою будь-якого текстового редактора. Він складається з команд операційної системи та виконавчих програм (файлів із розширенням.EXE або.COM), які виконуються після запуску пакетного файлу. Пакетний файл AUTOEXEC.BAT містить команди, які повинні виконуватися щоразу, коли завантажується операційна система.

Звичайно цей файл містить такі команди: KEYB (яка повідомляє системі, який вигляд клавіатури використовується), PATH (вказує системі, де потрібно шукати виконуючі файли), APPEND (повідомляє системі, де шукати інші типи файлів), SET (задає значення змінних операційного середовища), TIME та DATE (встановлюють час та дату системи), та PROMPT (задає вид системної підказки). Наведемо приклад типового файлу AUTOEXEC.BAT:

Дата добавления: 2015-09-06