Висновки. Оратор має передбачити, як не втратити прихильних, здобути байдужих

Оратор має передбачити, як не втратити прихильних, здобути байдужих, заспокоїти агресивних. Цицерон вважав, що «вся міць і мистецтво красномовства полягають у тому, щоб або заспокоювати, або збуджувати душі слухачів». Досягти цього може тільки той, хто розуміє людську душу і знає причини, які викликають спалах чи заспокоєння.

Аудиторія слухачів — це те, заради чого виникала й розвивалася риторика як наука і як педагогічна майстерність, заради чого красномовство сягало вершин словесного мистецтва, а оратор працював у поті чола і «згорав» у полум'ї слави або безслав'я. Слухачі є першою рушійною силою для риторики і в риториці, як учні — для педагогіки і в педагогіці.

Слухачі бувають різні: за суспільною роллю, за фахом, за освітою, за віком, за мораллю, нахилами й уподобаннями, зрештою, за внутрішньою і зовнішньою готовністю слухати чи ні, сприймати чи відхиляти оратора. Проте промовцю слід пам'ятати головне: слухачі завжди його судді в нетермінологічному, тобто фігуральному, значенні цього слова. І постійним його завданням завжди має бути намагання досягти переваги над слухачами. Те, що ми нині бачимо й чуємо безславних промовців, свідчить, що вони не прагнуть до перемоги над слухачами і не дбають так, як дбали про це оратори доби класичної риторики.

У своєму житті людині доводиться повсякчас спілкуватися з іншими людьми, тваринами, природою тощо. Спілкування відбувається за відповідними законами, етичними нормами. Людина спостерігає, слухає, звертається до когось, до чогось і одночасно реагує, оцінює, відгукується.

Для промовця початок виступу - це ніби стрибати у крижану воду. Не можна показати свого хвилювання, страху. Треба зайняти зручну позу, подолати внутрішнє напруження, кілька разів удихнути повітря і лише потім починати повільно та спокійно говорити.

Під час виступу важливо правильно дихати. Кожен читець та промовець повинен керувати диханням під час читання чи виступу так, щоб воно не заважало йому читати, а публіці - слухати. Процес дихання у кожної людини дещо відмінний: він залежить від напруження голосу, тривалості пауз, темпу читання (промови), музичної організації твору і навіть від психо-фізичного стану читця. Повітря набирається у перервах між словами й фразами без напруження та шуму. Правильно організоване, треноване дихання сприяє нормальному походженню життєвих процесів організму, знімає втому як загальну, так і апарату мовлення, розвиває його.

Емоційний стан - важливий елемент в ефективності тренувальних вправ. Ви повинні одержувати задоволення від кожного тренування.

Найбільш правильний шлях до спілкування - це увага. Без неї не може бути спілкування однієї людини з іншою. Спілкування може бути безпосереднім, самоспілкуванням, з уявним чи відчутним об'єктом. Кожен вид спілкування має свої особливості, проте у кожному з них має діяти одна закономірність: щоб спілкуватися, треба мати те, з чим можна спілкуватися, тобто насамперед власні пережиті почуття та думки. Щоб навчитися говорити з аудиторією, треба добре знати її, адже точно визначений адресат розмови робить мовлення виразним, дохідливим і переконливим. Під час читання художнього тексту читець стає співавтором літературного тексту, переживає, співчуває і поступово вводить у коло своїх думок і емоцій слухачів, підкоряє їх тому, про що говорить. Образи, події, які з'являються в уяві, читець прагне передати слухачам, намагається, щоб вони повірили йому, адже в мистецтві художнього читання все призначено для аудиторії.

Список використаної літератури:

Александров А.Н. Риторика: Учебное пособие для вузов. − М., 1999.- 284 с.

Баева О.А. Ораторское искусство и деловое общение. − Минск, 2001.- 187 с.

Безменова Н.А. Очерки по теории и истории риторики. − М., 1991.- 214 с.

Вандишев В.М. Риторика. − К., 2003.- 310 с.

Герман М.А. Основи риторики. − К., 1988. – 146 с.

Гурвич С.С., Погорелко В.Ф., Герман М.А. Основы риторики. − К., 1988. – 264 с.

Зарецкая Л.П. Риторика. − М., 1999. – 244 с.

Клюев Е.В. Риторика: Учебное пособие для вузов. − М., 2001. – 158 с.

Корнилова Е.Н. Риторика − искусство убеждать. − М., 1998. – 136 с.

Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика. − К., 2003. – 310 с.

Сагач Г.М. Риторика. − К., 2000. – 567 с.

Спанатій Л.С. Ораторське мистецтво. − Миколаїв, 1999. – 116 с.

Дата добавления: 2015-09-06