Верхньої межі хмар.

Вимір висот хмар і опадів, розташованих у районі РЛС, проводиться в основному при роботі станції в режимі сканування антени по куту місця від 0 до у напрямку обраного азимута, тому що при цьому забезпечується одержання вертикальних просторових розрізів хмар. Висота хмар і зон опадів визначається по ІДВ.

Для виміру висот хмар у «точці» використовується режим вертикального або похилого зондування при нерухомій антені, спрямованій вертикально вверх або під кутом місця менше .

Висоти хмар визначаються на ІДВ та індикаторі типу А. З появою радіолуни метеорологічних цілей масштаб розгорнення на індикаторах вибирається в залежності від висоти їх верхньої і нижньої меж. З метою підвищення точності вимірів потрібно по можливості використовувати найбільш великий масштаб розгорнень.

За допомогою вертикальних розрізів на ІДВ можливі виміри висот хмар, розташованих на дальностях, де виключається вплив луно-сигналів місцевих предметів. Ці сигнали з’являються за рахунок бічних пелюстків діаграми спрямованості.

При вимірах у режимі вертикального або похилого зондування для зменшення впливу «місцевиків» варто вибирати такі азимути і кути місця антени, при яких забезпечуються мінімальні дальності їхнього виявлення.

З метою документації вимірів висот хмар, а також спостережень за грозовими і зливовими осередками, зонами опадів, а також хмарами без опадів робиться по кадрова фотозйомка екранів індикаторів. Фотографії вертикальних розмірів хмар і опадів виходять при зйомці екрана індикатора висота-дальність. При плівці нормальної чутливості час витримки в цьому випадку дорівнює часу сканування антени по куту місця від 0 до . Час витримки при зйомці індикатора типу А складає 0,5 - 1 сек. При фотографуванні зображень метеорологічних цілей на ІКО зазначений час витримки дорівнює часу одного оберту антени по азимуту.

Для одержання часових вертикальних розрізів атмосферних утворень антена РЛС повинна бути нерухомою і направленою вертикально вверх. Нерухома лінія розгорнення на індикаторі висота - дальність фотографується за допомогою фотокамери, що працює в режимі протягання плівки. При усіх видах фотографування повинні бути включені мітки дальності, зафіксований масштаб розгорнення, час і дата.

Визначення поля висот радіолуни робиться шляхом послідовних вимірювань величин км в кожному осередку простору, зайнятого радіолуною, розміром 30×30 км. Для визначення вимірюються максимальні кути підвищення антени в кожному осередку, за яких відмічається момент початкової появи радіолуни під час руху антени зверху вниз.

Отримання якісних картин горизонтального розподілу радіолуни і вимірювання величин виконуються таким чином:

- на екран ІКО накладається шаблон з координатною сіткою без орнаменту;

- установлюється масштаб розгортки 300 км;

- установлюється лінійний режим роботи приймача МРЛ-1, в МРЛ-2 відмикається корекція на відстань;

- вмикається режим «обертання» антени;

- установлюється на пульті керування приводом антени , при якому на ІКО спостерігається найбільша площа радіолуни;

- склографом робиться зовнішній контур спостережуваної на ІКО радіолуни і М:300 км.

Примітка. Часто на відстанях від 30 до 100 км при радіолуні шаруватих хмар (РШХ) контур під оптимальним кутом може занизити площу, зайняту радіолуною. У цих випадках потрібно зробити контур радіолуни так, щоб всі зафіксовані значення виявилися всередині контуру. Проведення такого контуру повинне робитися одночасно з зніманням .

Особливо ретельно повинні бути виділені найбільш близькі до центру екрану контури радіолуни при . За їхнім зміщенням надалі будуть визначаться швидкість і напрямок переміщення радіолуни. Якщо чітко видно край піднятої радіолуни, що наближається, то кут підвищення антени вибирається в залежності від висоти ближнього краю і рядом з контуром робиться помітка, на якій висоті отриманий найбільш близький до центру екрана контур:

- задається такий кут підвищення антени, при якому на екрані ІКО, починаючи з 30 км, пропадає радіолуна. Всі відліки кутів підвищення повинні робитися тільки з шкал керування приводом антени.

Примітка. Установлювати кути підвищення за індикаційною шкалою на ІКО не можна. Це пояснюється низькою точністю слідкуючої системи індикаційної шкали, що дорівнює . Шкала на ІКО використовується тільки для якісного контролю положення антени.

- при послідовному зменшенні кута підвищення антени на 1º в кожному осередку шаблону, де з’являється відбитий сигнал, фіксуються склографом кути (рис.15.4). На відстані від 30 до 90 км необхідно враховувати фактичну відстань, при якій відмічається , і перераховувати по уточненій табл.15.1;

- уточнюється положення лінії контуру радіолуни.

Рис.15.4 Приклад запису кутів підвищення антени на прозорому табло з координатною сіткою.

Визначення максимальних висот радіолуни хмарності відносно висоти розташування МРЛ в кожному осередку проводиться за табл.15.2.

Зіставлення цифрової карти висот робиться за допомогою світлового столика, на якому з шаблону без орнаменту на бланк форми № 1 переносяться відповідно для кожного осередку величини км. Величини пишуть в лівому куту кожного осередку, де відмічена радіолуна. Необхідно на відстанях від 150 до 300 км робити знімання кутів підвищення антени через 0,5°. Це ж рекомендується на будь-яких відстанях, коли екран ІКО заповнений радіолуною менше ніж на 1/3. Дані для розрахунку км через 0,5º наведені в табл.15.2.

Таблиця 15.1 Визначення висоти радіолуни (км) за кутом місця і відстаню до центру осередку (км)

12′	24′	30′	42′	48′	54′	1°	1º15′	1º30′	1º45′	2º	2º15′	2º30′	2º45′	3º	3º15′	3º30′	3º45′
	0,06 0,15 0,3 0,4 0,6 0,8 1,0 1,3 1,5 1,9 2,2 2,5 2,9 3,4 3,8 4,3 4,8 5,3 5,8 6,4	0,11 0,25 0,4 0,6 0,8 1,1 1,4 1,7 2,0 2,3 2,7 3,2 3,6 4,1 4,6 5,1 5,6 6,2 6,8 7,4	0,14 0,3 0,5 0,7 1,0 1,2 1,5 1,9 2,2 2,6 3,0 3,5 3,9 4,4 4,9 5,5 6,0 6,7 7,3 7,9	0,2 0,4 0,6 0,9 1,2 1,5 1,9 2,3 2,7 3,1 3,6 4,1 4,6 5,1 5,7 6,3 6,9 7,6 8,3 9,0	0,2 0,5 0,7 1,0 1,4 1,7 2,1 2,5 2,9 3,4 3,9 4,4 5,0 5,5 6,1 6,7 7,4 8,0 8,7 9,5	0,2 0,5 0,8 1,1 1,5 1,9 2,3 2,7 3,2 3,6 4,1 4,7 5,3 5,8 6,5 7,1 7,8 8,5 9,2 10,0	0,3 0,6 0,9 1,2 1,6 2,0 2,4 2,9 3,4 3,9 4,4 5,0 5,6 6,2 6,9 7,5 8,2 9,0 9,7 10,5	0,4 0,7 1,2 1,6 2,1 2,6 3,1 3,6 4,2 4,8 5,4 6,1 6,8 7,5 8,2 9,0 9,8 10,6 11,4 12,3	0,4 0,9 1,4 1,9 2,4 3,0 3,5 4,2 4,8 5,5 6,2 6,9 7,6 8,4 9,2 10,0 10,9 11,8 12,7 13,6	0,5 1,0 1,5 2,1 2,7 3,4 4,0 4,7 5,4 6,1 6,9 7,7 8,5 9,3 10,2 11,1 12,0 13,0 14,0 15,0	0,5 1,1 1,8 2,4 3,0 3,7 4,5 5,2 6,0 6,8 7,6 8,5 9,4 10,3 11,2 12,2 13,2 14,2 15,2 16,3	0,6 1,3 1,9 2,6 3,4 4,1 4,9 5,7 6,6 7,5 8,3 9,3 10,2 11,2 12,2 13,2 14,2 15,4 16,5 17,6	0,7 1,4 2,1 2,9 3,7 4,5 5,4 6,3 7,2 8,1 9,1 10,0 11,1 12,1 13,1 14,3 15,4 16,5 17,7 19,0	0,8 1,5 2,3 3,2 4,0 5,0 5,9 6,8 7,8 8,7 9,8 10,8 11,9 13,0 14,2 15,3 16,5 17,7 19,0 -	0,8 1,7 2,5 3,4 4,4 5,3 6,3 7,3 8,4 9,4 10,5 11,6 12,8 14,0 15,1 16,4 17,6 19,0 - -	0,9 1,8 2,7 3,7 4,7 5,7 6,8 7,8 8,9 10,1 11,2 12,4 13,6 14,8 16,1 17,4 18,7 - - -	1,0 1,9 2,9 4,0 5,0 6,1 7,2 8,4 9,4 10,7 11,9 13,2 14,5 15,8 17,1 18,5 19,9 - - -	1,0 2,1 3,1 4,3 5,4 6,5 7,7 8,9 10,1 11,4 12,7 14,0 15,3 16,7 18,1 19,5 - - - -

Таблиця 15.2 Залежність висоти радіолуни (км) від відстані до центру осередку (км) і

0,2 0,5 1,0 1,5 2,0 2,5 3,0 4,0 5,0 6,0 7,0 8,0 9,0 10,0 11,0 12,0 13,0 14,0 15,0 16,0 17,0 18,0 19,0 20,0 21,0 22,0 23,0	<<1 <<1 <1 <1 <1	<<1 <<1 <1 <1 2,5	<<1 <1 <1 6,5 7,5 - - - - - -	<<1 <1 2,5 - - - - - - - - - - -	<1 <1 - - - - - - - - - - - -	<1 2,5 3,5 4,5 17,5 - - - - - - - - - - - - - -	1,5 10,5 17,5 - - - - - - - - - - - - - - - -	4,5 10,5 - - - - - - - - - - - - - - - - - -	- - - - - - - - - - - - - - - - - -	- - - - - - - - - - - - - - - - - - -	- - - - - - - - - - - - - - - - - - - -	- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -

Якщо радіолуна займає площу менше 1/3 площі осередку 30×30 км, а висота цієї частини радіолуни менше або дорівнює висоті в сусідньому осередку, то висота в такій неповністю занятому осередку з шаблону на бланк № 1 і на бланк представлення на переноситься. Це ж зауваження повністю відноситься і до відбиваності.

Звертаємо особливу увагу на помилку, яку звичайно допускають деякі оператори при зніманні висот РШХ. В осередках, розташованих на відстані від 30 до 90 км, вони фіксують кут підвищення антени з моменту появи радіолуни не в центрі цих осередків, а в одному з її кутів, як правило, ближніх до центру екрану. Це приводить до значного розходження висот радіолуни в ближній і дальній зонах.

Оперативне документування – фотографування картини радіолуни на ІКО - здійснюється тільки в основні строки автоматичним фотоапаратом ФАРМ-2 в М:300 км під оптимальним кутом підвищення антени.

Дата добавления: 2015-10-13