навчального закладу

1. Основною метою діяльності вищого навчального закладу є забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовка фахівців для потреб України.

2. Головними завданнями вищого навчального закладу є:

здійснення освітньої діяльності певного напряму, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів і відповідає стандартам вищої освіти;

здійснення наукової і науково-технічної (для вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації), творчої, мистецької, культурно-виховної, спортивної та оздоровчої діяльності;

забезпечення виконання державного замовлення та угод на підготовку фахівців з вищою освітою;

здійснення підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів та їх атестація в акредитованих вищих навчальних закладах третього та четвертого рівнів акредитації;

вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці і сприяння працевлаштуванню випускників;

забезпечення культурного і духовного розвитку особистості, виховання осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, в дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України;

підвищення освітньо-культурного рівня громадян.

Стаття 24. Рівні акредитації вищих навчальних закладів

Встановлюються такі рівні акредитації вищих навчальних закладів:

вищий навчальний заклад першого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста;

вищий навчальний заклад другого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра;

вищий навчальний заклад третього рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра;

вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста, магістра.

Стаття 25. Типи вищих навчальних закладів

Відповідно до існуючих напрямів освітньої діяльності в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів:

1) університет - багатопрофільний вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність.

Можуть створюватися класичні та профільні (технічні, технологічні, економічні, педагогічні, медичні, аграрні, мистецькі, культурологічні тощо) університети;

2) академія - вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

3) інститут - вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації або структурний підрозділ університету, академії, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

4) консерваторія (музична академія) - вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у галузі культури і мистецтва - музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін, проводить наукові дослідження, є провідним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

5) коледж - вищий навчальний заклад другого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки (якщо є структурним підрозділом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації або входить до навчального чи навчально-науково-виробничого комплексу) або за кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

6) технікум (училище) - вищий навчальний заклад першого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Завдання 4.

написати реферат за однією з тем

Тематика рефератів

1. Криворізький технічний університет: історія та сучасність.

2. Історія економічної освіти в Україні.

3. Сучасна економічна освіта у світі та в Україні.

4. Життя та наукова діяльність видатних українських вчених-економістів.

5. Вчені-економісти лауреати Нобелівської премії.

6. Запровадження Болонського процесу в Україні: шляхи, проблеми, досвід.

7. Роль міжнародного співробітництва у вдосконаленні вищої економічної освіти.

8. Формування системи ступеневої освіти в Україні.

9. Кредитно-модульна система організації навчання: переваги, проблеми, шляхи вдосконалення.

10. Модульно-рейтингова система оцінювання знань: багатоманітність підходів та можливості уніфікації.

11. Гуманістичні аспекти вищої економічної освіти.

12. Світовий досвід фундаменталізації підготовки фахівців.

13. Світовий досвід індивідуалізації підготовки фахівців.

14. Сучасна лекція у ВНЗ і робота студента із засвоєння теоретичного матеріалу.

15. Підготовка студента до практичних та семінарських занять.

16. Виконання студентом курсової роботи.

17. Підготовка студентського реферату.

18. Професійне самовдосконалення та самовиховання майбутніх фахівців.

19. Планування і організація самостійної роботи студентом.

20. Джерела наукової інформації та самостійна робота студента з їх вивчення.

21. Самостійна робота студента з навчальною та науковою літературою.

22. Наукові періодичні видання з проблем економіки та підприємництва, їх використання студентами.

23. Самоорганізація та самоконтроль самостійної роботи студентом.

24. Мета та завдання сучасної вищої економічної освіти.

25. Сучасний ринок праці та його вимоги до підготовки економістів.

26. Соціальний портрет сучасного студента.

27. Формування засад здорового способу життя у студентському середовищі.

28. Сучасні підходи та моделі розв’язання проблеми попередження правопорушень серед студентської молоді.

29. Проблеми попередження поширення захворювань на СНІД, викорінення пияцтва та тютюнопаління у студентському середовищі.

30. Зарубіжний досвід студентського самоврядування.

Методичні рекомендації до виконання завдання 4

Найбільш поширеною формою участі студентів у навчально-дослідницькій роботі на перших етапах навчання є підготовка рефератів. Реферат (від латинського кореня – доповідати, повідомляти) – це короткий виклад (перед аудиторією або в письмовій формі) наукової праці, вчення, змісту книги тощо, або доповіді на певну тему, що складається з огляду різних друкованих джерел (монографій, наукової періодики, досліджень з певних проблем та ін.). При реферуванні наукової літератури необхідні узагальнення, систематизація матеріалу з декількох джерел, що відносяться до однієї проблеми, критичний підхід до наведених в них даних, їх аналіз і виділення результатів з певних питань в залежності від завдань, які ставляться при реферуванні. Реферати можна розділити на три основні типи:

· Реферати, в яких стисло і чітко викладається зміст одного або декількох творів, присвячених одній проблемі. Такий реферат близький до конспекта, але відрізняється тим, що являє собою цілком завершену, цілісну роботу.

· Реферати, виконувані на задану тему з використанням кількох джерел. При їх складанні використовуються кілька статей або книг, кожна з яких розкриває тільки один із аспектів проблеми, що розглядається. Об’єднуючи матеріали цих робіт необхідно встановити оптимальну послідовність і єдину методику викладу, однаковість стилю, позначень і формулювань. Такий реферат близький до курсової роботи.

· Реферати вищого типу, які вимагають не тільки короткого викладу, систематизації і узагальнення матеріалу, але й критичного підходу до ідей і результатів кожної реферованої роботи. В результаті критичного огляду літератури з даного питання визначається завдання подальшого дослідження, а інколи й можливі його шляхи. Цей тип реферату являє собою, по суті, первісний етап наукового дослідження.

При написанні реферату студентам слід враховувати такі в имоги до оформлення реферату:

Формат аркуша А 4 (з однієї сторони)

Обсяг: 15-20 сторінок

Мова: українська

Шрифт: Times New Roman 14 пт

Інтервал: 1,5

Відступи (поля): зверху і знизу – 20 мм, зліва – 30 мм,

справа – 15 мм

Посилання: у тексті у квадратних дужках

із зазначенням номера джерела у списку

літератури та після коми – сторінки

Скріплення аркушів: папка з файлами.

Структура реферату:

· Титульний аркуш

· Зміст

· Вступ

· Розділ 1

· Розділ 2...

· Висновки

· Список використаної літератури

· Додатки (за необхідності)

Кожен структурний елемент (розділ) реферату починаєтьсяз нової сторінки.

Титульний аркуш реферату вважається першою сторінкою. Він містить повну назву навчального закладу та кафедри, де виконана робота; назву реферату; шифр групи, в якій навчається студент та його прізвище, ім’я, по батькові; науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові наукового керівника; місто і рік виконання роботи.

Зміст подають на початку роботи і він є її другою сторінкою. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел та ін.

Вступ повинен розкрити сутність теми та її значущість, підстави для її розробки теми. Вступ має бути ґрунтовним, конкретним, але невеликим за обсягом. Перша сторінка вступу нумерується цифрою “3”. Тут і далі порядковий номер друкується справа у верхньому полі сторінки.

Основна частина реферату складається з розділів, в яких пропорційно викладається її зміст. Назви розділів повинні розкривати зміст роботи, бути чіткими, зрозумілими. Кожний розділ починають з нової сторінки. В кінці кожного розділу формулюють висновки.

Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором. Центральне місце в основній частині роботи займає постановка і аргументація основного питання. Вона повинна бути оформлена в логічно організованупослідовну розповідьз цитуванням теоретичних положень, посиланнями на тексти використаних наукових праць. Форма викладу довільна. Але він повинен бути послідовним без повторів. Кожне положення повинне бути виділене так, щоб сприймалось як закінчена, чітко сформульована думка. Кожне з наступних положень має логічно випливати з попереднього, бути пов’язаним з думкою, а також становити частину цілого, підтверджуючи чи заперечуючи попереднє, але за смислом бути поєднаним з ним. Всі положення, висновки повинні бути безумовно доказовими. По суті виклад будується за такою схемою: теза, система аргументів, приклади, їх пояснення, висновок. В сукупності всіх частин має бути розкрита тема в цілому.

Важливе значення має стиль наукової роботи. Звичайно, неможливо вимагати від кожного студента літературно-художніх здібностей, але грамотність чіткість і ясність викладу, по можливості живість і образність мови є обов’язковими вимогами. Слід уникати в рефераті зворотів від першої особи: “я вважаю”, “ми вибрали”, “я думаю” і т.п. В стилі роботи має бути витримана єдність. Він має тяжіти до точності назв, конкретики, стриманості, об’єктивності, доказовості. Недоречні вияви емоцій, патетики. Головне в ньому – результати дослідження, їх аргументована логіка, що захищає, підтверджує кожну з висловлюваних позицій. Не потрібно вживати довгі фрази, описи загальновідомих положень, повтори. Реферат повинен містити факти, опиратись на джерела, спеціальні дослідження. Не слід зловживати описом великої кількості фактів, зайвими подробицями, які роблять роботу громіздкою, знижують її якість. В тексті необхідно навести лише деякі ретельно підібрані яскраві і переконливі приклади для підтвердження висунутих в роботі положень або обґрунтування висновків.

Висновки є обов’язковою складовою реферату, в якій у стислому вигляді викладають найбільш важливі результати дослідження. Інколи підсумки зробленого подають у формі тез, які нумерують: “В результаті проведеного дослідження можемо зробити такі висновки: 1....".

Список використаних джерел вміщує використані студентом наукові праці по темі реферату. Він свідчить про обсяг використаних матеріалів, про наявність навичок і культури наукової роботи. Список використаних джерел розміщують в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи.

Додатки вміщують якщо в цьому є потреба – за необхідності до додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття змісту реферату: ілюстративний матеріал, схеми, таблиці, діаграми, довідкові дані, документи та ін.

Студентам слід звернути увагу на те, що у рефераті їм доведеться передавати чужі думки, висловлювання, зміст наукових праць своїми словами або дослівно (наводити цитати). Цитати – дослівні уривки із статті, документа тощо, які наводяться для підтвердження факту чи для пояснення, для ілюстрації до коментарів та ін. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Слід постійно пам’ятати про обов’язок того хто цитує, точно передавати зміст оригіналу. Не можна виривати з тексту вислови, які б суперечили загальній тенденції оригіналу, викривляли його суть. Загальні вимоги до цитування такі:

1. Слід так будувати фразу, абзац, щоб було ясно, де власний текст, а де запозичений. Для цього текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичні формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання.

2. Цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора.

3. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається.

4. Якщо необхідно виявити ставлення автора наукової роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання.

5. Якщо автор наукової праці, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора наукової праці, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. – М.С.), (підкреслено мною. – М.С.), (розрядка моя. – М.С.).

6. Цитувати слід в міру. Надмірне цитування, жонглювання цитатами, наведення надто великих уривків чужих текстів свідчать про невміння дослідника аргументувати свої твердження, неспроможність аналізувати явище.

7. Кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело. Це ж стосується і непрямого цитування. Непряме цитування – переказ, виклад думок інших авторів своїми словами – дає значну економію тексту, але вимагає граничної точності у викладенні думок автора, коректності щодо оцінювання його результатів і відповідних посилань на джерело.

При написанні рефератустудент повинен обов’язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичив матеріали або окремі результати. Такі посилання дають можливість відшукати цитовані джерела і перевірити достовірність наведених відомостей, Інколи через поспіх та недбалість студенти забувають про ініціали авторів, не вважають за потрібне називати автора і назву журнальної статті, обмежуються вказівкою на назву, номер і рік видання журналу. Цього не можна допускати. Слід також мати на увазі: у бібліографічному описі книги ініціали автора мають стояти після прізвища, а у тексті роботи – навпаки, чим підкреслюється повага до вченого.

завдання 5.

Ознайомитись з каталогом університетської бібліотеки та скласти список літератури за змістом

фахової діяльності

Методичні рекомендації до виконання завдання 5

Для виконання цього завдання студентам необхідно пригадати з матеріалу лекцій, що пошук літератури зручніше всього починати з перегляду бібліотечних каталогів. Насамперед слід звернутися до рубрики систематичного каталогу бібліотеки, яка відповідає темі наукової роботи. Систематичний каталог являє собою впорядковану сукупність карток, які містять бібліографіний опис книг і розташовані відповідно до розділів, основних проблем науки. Якщо студент знає прізвища дослідників, які розробляють наукові проблеми близькі до теми його роботи, то він може звернутися до алфавітного каталог у. Алфавітний каталог складається за алфавітом, до уваги беруть початкову літеру прізвища автора чи назви збірки. У бібліотеці КТУ крім книжкових каталогів ведуть картотеку газетно-журнальних статей, з якими також слід ознайомитися.

Завдання передбачає, що в результаті бібліографічного пошуку студенти включать до списку літератури за змістом фахової діяльності:

- Підручники та навчальні посібники;

- Довідкову літературу (словники, енциклопедії, довідники та ін.);

- Монографії;

- Збірники наукових праць;

- Фахові періодичні видання.

- Наукові праці викладачів економічного факультету КТУ.

Список літератури має бути написаний у конспекті лекцій і повинен містити не менше 20 джерел.

Студентам рекомендується ретельно реєструвати назви джерел, які стосуються теми дослідження. Найбільш раціональний технічний прийом – це написання назв кожної окремої книги, статті, навіть короткої замітки, рецензії на окремих картках. Зразком можуть слугувати бібліотечні каталожні картки. Вони легко піддаються систематизації в залежності від потреб за різними принципами: алфавітним, тематичним, хронологічним та ін. Бібліографічні картки зручні при складанні списку літератури, яким закінчується наукова робота. Заповнювати картки необхідно у відповідності із загальноприйнятими правилами бібліографічного опису друкованих творів. Бібліографічний опис – це упорядкована сукупність даних про друкований твір. Він дає змогу ідентифікувати твір, а також скласти уявлення про зміст, читацьке призначення, обсяг, довідковий матеріал тощо. Опис здійснюється на основі відомостей вказаних на титульному листі книги, а за відсутністю їх на обкладинці, шмуцтитулі, звороті титула, у реквізиті, у тексті тощо. У верхньому рядку картки вказується прізвище та ініціали автора (ще краще повністю ім'я та по батькові). Назва книги записується повністю без скорочень. Під заголовком книги вказується: під чиєю редакцією і з чиєю вступною статтею вийшла книга. Далі, якщо описується зібрання творів, то вказується кількість томів, а якщо окремий том, то порядковий номер тому. Якщо видання повторне, то це також відзначається. Потім з нового рядка вказуються так звані вихідні данні – місце видання, видавництво і час (рік) видання. Якщо записується не книга, а стаття з журналу, то спочатку вказуються автор і назва статті, а потім назва, рік видання і порядковий номер журналу. Так само описуються і статті із збірників, вчених записок, альманахів, з тією лише різницею, що порядковий номер видання тут ставиться перед роком видання, а не після нього. При описанні газетної статті у вихідних даних (після автора і назви статті) вказується назва газети, рік, число, місяць і номер газети. Інколи на картках бібліографічного опису подають коротку анотацію друкованого видання. Аннотацiя (вiд лат. annotatio – примітка, помітка) – це короткі вiдомостi про змiст книжки або статті, які додаються до її бiблiографiчного опису. У ній міститься стисла характеристика книжки чи статті, її критична оцінка, iнодi перелік основних роздiлiв чи питань, що висвітлюються; вiдомостi про автора i про те, на якого читача вона розрахована. Бібліографічний запис на картках виконується охайно, чітко без перекручень і пропусків потрібної інформації про книгу чи статтю. Досвід переконує: акуратно заповнена картка з усіма необхідними даними пізніше зекономить багато цінного часу особливо при оформленні посилань і складанні списку літератури.

Зразки оформлення бібліографічного опису джерела

Характеристика джерела	Приклад оформлення
Монографії та навчальні видання з одним автором	Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч. посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти. – К.: ВВП “Компас“, 1997. – 64 с.
Два–три автори	Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. – К.: ІВЦ “Видавництво “Політехніка“, 2003. – 200 с.
Чотири і більше авторів	Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За ред. В.Г.Кременя. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – 383 с. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес: Матеріали до першої лекції / Уклад. М.Ф.Степко, Я.Я.Болюбаш, К.М.Левківський, Ю.В.Сухарніков; Відп. ред. М.Ф.Степко. – К.: Науково-методичний центр вищої освіти МОНУ, 2004. – 24 с.
Збірники наукових праць, матеріали наукових конференцій	Стрюк М.І. Дисципліна “Університетська освіта“ у системі підготовки фахівців галузі знань “Економіка і підприємництво“ // Підготовка фахівців у системі професійної освіти: проблеми, технології, перспективи: Матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції (Кривий Ріг, 9-10 квітня 2009 р.). – Кривий Ріг: Видавничий центр КТУ, 2009. – С. 264-266.
Журнали	Чобітько М.Г. Особистісно-орієнтоване професійне навчання // Педагогіка і психологія. – 2005. – № 3. – С. 48-56.

завдання 6.

підготувати навчальний проект

“план роботи студентської ради факультету

на поточний навчальний рік“

Методичні рекомендації до виконання завдання 6

Проектна робота студентів передбачає їх самостійність у застосуванні отриманих теоретичних знань на практиці, прагматично спрямована на такий результат, який можна побачити, осмислити, використати у практичній діяльності.

Для виконання завдання з підготовки навчального проекту студентам необхідно пригадати з матеріалів лекції положення щодо сутності студентського самоврядування, форм його здійснення, компетенції та основних напрямків діяльності.

Студентам також необхідно враховувати, що студентській раді факультету протягом навчального року доведеться вирішувати низку питань, зокрема:

· формування органів самоврядування на факультеті та студентського активу, розподілу доручень;

· визначення завдань та планування роботи;

· участі у вирішенні проблем навчально-виховного процесу, навчальної дисципліни та успішності студентів;

· організації науково-дослідної роботи студентів на факультеті;

· культурно-масової роботи, участі студентів у оглядах художньої самодіяльності “Студентська осінь“, “Студентська весна“, конкурсах “Лицарський турнір“, “Міс чарівність“ та інших;

· організації відвідування театру, виставок, зустрічей з провідними вченими та відомими фахівцями, проведення екскурсій, участі у районних та міських заходах;

· спортивно-масової роботи, участі студентів у спартакіадах, пропаганди здорового способу життя, боротьби з палінням в університеті;

· піклування про студентів пільгових категорій та студентів, які проживають у гуртожитку;

· благодійницької діяльності та інше.

Для підготовки навчального проекту студенти можуть скористатися матеріалами, вміщеними у навчальному посібнику Соловей М.І., Демчук В.С. Виховна робота у вищому навчальному закладі. – К.: Ленвіт, 2003. – С. 243–248.

Навчальний проект викладається письмово у конспекті лекцій з нової сторінки, виокремлюється від інших матеріалів назвою та оформленням.

Питання для самоконтролю

1. Історичні передумови та причини виникнення університетів у середньовічній Європі.

2. Структура середньовічного університету та організація навчання у ньому.

3. Виникнення перших університетів в Україні, короткі відомості про них.

4. Дайте характеристику системі вищої освіти в Україні.

5. Місце університетів у сучасній системі вищої освіти.

6. Дайте характеристику основних типів вищих навчальних закладів в Україні.

7. Загальна характеристика Закону України «Про вищу освіту».

8. Основі віхи історії Криворізького технічного університету.

9. Сутність Болонського процесу, його принципи та завдання.

10. ECTS: сутність та призначення.

11. Модернізація вищої освіти України у контексті Болонського процесу.

12. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчання у ВНЗ України.

13. Сутність та значення фундаменталізації підготовки фахівців з вищою освітою.

14. Інформатизація освіти.

15. Гуманізація та гуманітаризація освіти.

16. Сутність та значення індивідуалізації підготовки фахівців з вищою освітою.

17. Загальна характеристика основних форм організації навчального процесу в університеті.

18. Принципи та форми організації контролю за навчальною діяльністю студентів та оцінки її результатів.

19. Особливості організації навчального процесу в умовах КМСОН.

20. Сутність самостійної роботи студентів, її організація та контроль.

21. Науково-дослідна робота студентів як складова їх самостійної роботи.

22. Поняття змісту освіти у вищому навчальному закладі.

23. Загальна характеристика складових державного стандарту освіти.

24. Загальна характеристика навчального плану (за напрямом підготовки).

25. Сутність компетентісного підходу у професійній освіті.

26. Мета, завдання та шляхи вдосконалення сучасної економічної освіти.

27. Бібліотека університету: її функції та призначення.

28. Дати визначення поняття «студентство». Охарактеризувати студентство як соціальну групу, розкрити її специфіку.

29. Розкрити сутність поняття соціальної адаптації. Визначити головні умови соціальної адаптації студентів в освітньому закладі.

30. Загальна характеристика фондів бібліотеки університету та правила користування ними.

31. Складові соціально-культурної інфраструктури університету.

32. Фізкульурно-оздоровча робота зі студентами в університеті.

33. Студенти ВНЗ, їх права та обов’язки.

34. Студентське самоврядування у ВНЗ: суть, структура, форми роботи.

тестові завдання для самоперевірки

1.	Система самоврядування університетів, яка виключала їх із юрисдикції держави: а) університетська демократія б) університетська автономія в) університетське самоуправління
2.	Києво-Могилянська академія заснована: а) 1615 р. б) 1632 р. в) 1701 р.
3.	Перший вищий навчальний заклад і визначний освітній і культурний центр в Україні: а) Острозька школа б) Києво-Могилянська академія в) Львівський університет
4.	Мова навчання у середньовічних університетах: а) латинь б) національні мови в) англійська
5.	Середньовічні університети мали факультети: а) артистичний, медичний, юридичний, богословський б) географічний, медичний, юридичний, богословський в) медичний, юридичний, богословський, математичний
6.	Перший університет у Європі виник у 1158 р. у: а) Оксфорді б) Кембриджі в) Болоньї
7.	Основні методи навчання в середньовічних університетах: а) лекції, диспути, виконання вправ, написання трактатів б) лекції, практичні заняття, семінари, написання рефератів в) диспути, семінари, індивідуальні завдання, написання трактатів
8.	У якій послідовності засновуються університети в Україні: а) Харківський, Львівський, Київський, Одеський б) Львівський, Харківський, Київський, Одеський в) Львівський, Харківський, Одеський, Київський
9.	Ініціатором заснування Харківського університету був: а) О.Потебня б) М.Максимович в) В.Каразін
10.	Першим ректором Київського університету був: а) В.Антонович б) М.Максимович в) О.Потебня
11.	Університет (класичний університет): а) вищий заклад освіти, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів в окремо визначеній галузі знань або виробництва… б) багатопрофільний вищий заклад освіти, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою з широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних та інших напрямків науки, техніки і культури… в) вищий заклад освіти, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів у галузі культури і мистецтва…
12.	Криворізький технічний університет засновано: а) 1922 р. б) 1929 р. в) 1931 р.
13.	Криворізький гірничорудний інститут нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора: а) 1931 р. б) 1972 р. в) 1982 р.
14.	Криворізький гірничорудний інститут набув статус технічного університету: а) 1982 р. б) 1994 р. в) 2004 р.
15.	Економічний факультет засновано: а) 1994 р. б) 1996 р. в) 1998 р.
16.	У 1865 р. засновано: а) Харківський університет б) Київський університет в) Одеський університет
17.	Закон України «Про вищу освіту» прийнятий: а) 2002 р. б) 2003 р. в) 2004 р.
18.	Обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва: а) вища освіта б) зміст вищої освіти в) зміст навчання
19.	Структура, зміст і обсяг навчальної інформації, засвоєння якої забезпечує особі можливість здобуття вищої освіти і певної кваліфікації: а) вища освіта б) зміст вищої освіти в) зміст навчання
20.	Характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов’язки (роботи) певного рівня професійної діяльності: а) освітній рівень вищої освіти б) освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти в) рівень професійної діяльності
21.	Характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню: а) освітній рівень вищої освіти б) освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти в) рівень професійної діяльності
22.	Якість вищої освіти: а) сукупність якостей особи з вищою освітою, що відображає її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і обумовлює здатність задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства б) характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов’язки (роботи) певного рівня професійної діяльності в) характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню
23.	Державна політика у галузі вищої освіти визначається: а) Президентом України б) Верховною Радою України в) Кабінетом Міністрів України
24.	Рядок, у якому перераховані лише освітньо-кваліфікаційні рівні: а) неповна вища освіта; базова вища освіта; повна вища освіта б) базова вища освіта; бакалавр, магістр в) молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст
25.	Рядок, у якому перераховані лише освітні рівні: а) неповна вища освіта; базова вища освіта; повна вища освіта б) базова вища освіта; бакалавр, магістр в) молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст
26.	Освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра: а) неповна вища освіта б) базова вища освіта в) повна вища освіта
27.	Освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра: а) неповна вища освіта б) базова вища освіта в) повна вища освіта
28.	Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об’єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності: а) бакалавр б) спеціаліст в) магістр
29.	Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності: а) бакалавр б) спеціаліст в) магістр
30.	Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності: а) бакалавр б) спеціаліст в) магістр
31.	Основною метою діяльності вищого навчального закладу є забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти,.. а) задоволення освітніх потреб особистості б) підвищення освітньо-культурного рівня громадян в) підготовка фахівців для потреб України
32.	Вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра є вищим навчальним закладом: а) другого рівня акредитації б) третього рівня акредитації в) четвертого рівня акредитації
33.	Вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста, магістра є вищим навчальним закладом: а) другого рівня акредитації б) третього рівня акредитації в) четвертого рівня акредитації
34.	Рівень спроможності вищого навчального закладу певного типу провадити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації: а) рівень професійної діяльності б) рівень акредитації в) якість освітньої діяльності
35.	Процедура визнання спроможності вищого навчального закладу певного типу розпочати освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення: а) ліцензування б) акредитація в) державна атестація
36.	Процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення: а) ліцензування б) акредитація в) державна атестація
37.	Технічний університет а) класичний б) профільний в) багатопрофільний
38.	Університет має бути провідним центром: а) науково-методичним б) культурно-просвітницьким в) громадсько-культурологічним
39.	«Болонським процесом» прийнято називати діяльність європейських країн, яка спрямована на те, щоб: а) зробити узгодженими системи вищої освіти європейських країн б) зробити уніфікованими системи вищої освіти європейських країн в) зробити стандартизованими системи вищої освіти європейських країн
40.	Болонську декларацію прийнято: а) 1997 р. б) 1998 р. в) 1999 р.
41.	До якого року країни-учасниці Болонського процесу зобов’язалися привести свої освітні системи у відповідність певному єдиному стандарту: а) 2010 р. б) 2020 р. в) 2030 р.
42.	Ключова позиція реформування: Болонські вимоги – це: а) уніфікація вищої освіти у Європі б) широкий доступ до багатоманітності освітніх і культурних надбань різних країн в) вироблення загальноєвропейських стандартів вищої освіти
43.	Навчальне навантаження на один рік у ECTS: а) 30 кредитів б) 60 кредитів в) 90 кредитів
44.	Україна офіційно приєдналась до Болонського процесу: а) 19 червня 1999 р. б) 18-19 вересня 2003 р. в) 19-20 травня 2005 р.
45.	Однією з шести ключових позицій Болонського процесу є: а) забезпечення працевлаштування випускників б) підвищення освітнього і культурного рівня суспільства в) збереження і примноження національних освітніх традицій
46.	Одиниця обліку трудомісткості навчальної роботи: а) кредит б) рейтинг в) модуль
47.	Для забезпечення визнання кваліфікацій планується повсюдне використання: а) ECTS б) Додатка до диплома в) Міжнародної Стандартної Класифікації Занять (МСКЗ-88)
48.	Оцінці ECTS «В» відповідає визначення: а) ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок б) ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками в) ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок
49.	Оцінці ECTS «А» відповідає визначення: а) ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок б) ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками в) ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок
50.	Оцінці ECTS «С» відповідає визначення: а) ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками б) ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок в) ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
51.	Оцінці ECTS «D» відповідає визначення: а) ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок б) ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків в) ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
52.	Оцінці ECTS «Е» відповідає визначення: а) ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків б) ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії в) НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік
53.	Визначенню «НЕЗАДОВІЛЬНО» – необхідна серйозна подальша робота» відповідає оцінка ECTS а) F б) FX в) Е
54.	Визначенню «НЕЗАДОВІЛЬНО» – потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік» відповідає оцінка ECTS а) FХ б) F в) Е
55.	При кредитно-модульній системі організації навчального процесу зміст навчальних дисциплін розподіляється на: а) кредити б) змістові модулі в) залікові модулі
56.	Який принцип відповідає сучасним вимогам: а) освіта протягом першої половини життя б) освіта на все життя в) освіта протягом усього життя
57.	Першочергове завдання викладача у забезпеченні ефективності самостійної роботи студента полягає у: а) плануванні самостійної роботи студента б) створенні науково-методичного забезпечення в) здійсненні систематичного контролю
58.	У якому році розпочато у ВНЗ України педагогічний експеримент з кредитно-модульної системи організації навчання: а) 2003 б) 2004 в) 2005
59.	За умов КМСОН акцент всієї навчально-виховної роботи переноситься: а) на поточну роботу б) на підсумковий контроль в) на оцінювання знань
60.	Фундаментальна освіта дає такі знання, які дозволяють: а) орієнтуватися у будь-якому середовищі, і є універсальними по суті б) подолати фрагментарність бачення людиною реальності в) адекватно реагувати на зміни технологій, нестабільність економічної ситуації
61.	Гуманістичний смисл університетської освіти полягає: а) у орієнтації на научіння широкому спектру професійних знань і умінь б) у орієнтації на научіння на основі найновіших навчальних технологій в) у орієнтації на розвиток особистості професіонала
62.	Найбільш соціально захищеним сьогодні є особистість: а) професіонал, готовий до роботи на конкретному робочому місці б) фундаментально освічена людина, здатна гнучко перебудовувати напрям і зміст своєї професійної діяльності в) професіонал, що вільно володіє новітніми інформаційними технологіями та гуманітарними знаннями
63.	Яке з наведених тверджень правильне: «Сучасне суспільство потребує професіоналів, чиє мислення не обмежене лише спеціальними знаннями, а має риси: а) універсалізму, фундаментальності і духовно-моральну основу» б) універсалізму, індустріального технократизму і духовно-моральну основу» в) універсалізму, ринкового утилітаризму і гуманістичне спрямування»
64.	Яке з наведених тверджень правильне: «Сьогодні треба готувати випускника: а) не до роботи на конкретному робочому місці, а до галузевого ринку праці» б) до роботи на конкретному робочому місці і до конкурентної боротьби на ринку праці» в) до роботи на конкретному робочому місці і вмінню представляти себе на ринку праці
65.	Витоки і особливу небезпеку кризи освіти у наш час вбачають: а) у дегуманізації освіти б) у фундаменталізації освіти в) у демократизації освіти
66.	Наслідком вузько дисциплінарних установок освіти: а) є здатність розуміти комплексність проблем б) є фрагментарність бачення людиною реальності в) є розуміння зв’язків і взаємодії між речами, явищами, процесами
67.	Фундаменталізація освіти це перш за все: а) збільшення обсягу вивчення математики, природничих, технічних і суспільних наук б) системне, цілісне засвоєння студентами матеріалу усіх предметів навчального плану і набуття необхідних практичних навичок застосування теоретичних знань в) створення у студентів внутрішньої потреби, мотивації у саморозвитку й самоосвіті протягом усього активного життя
68.	Провідним чинником соціального прогресу та трансформації освіти вважають: а) інформатизацію б) прагматизм в) людиноцентризм
69.	Особистісно-орієнтоване навчання у вищій школі має на меті: а) розвивати індивідуальні пізнавальні здібності кожного студента б) формувати навички самостійної роботи студента в) формувати прагнення студента до самонавчання і самовиховання
70.	Форми у яких здійснюється навчальний процес у ВНЗ: а) навчальні заняття, виконання індивідуальних завдань, самостійна робота студентів, практична підготовка, контрольні заходи б) навчальні заняття, лекції, лабораторні роботи, практичні заняття, виконання індивідуальних завдань, контрольні заходи в) навчальні заняття, виконання індивідуальних завдань, самостійна робота студентів, практичні заняття, контрольні заходи
71.	Основні види навчальних занять у ВНЗ: а) лекція, лабораторне, практичне, семінарське заняття, залік, іспит б) лекція, лабораторне, практичне, семінарське заняття, індивідуальне заняття в) лекція, лабораторне, практичне, семінарське заняття, консультація, залік, іспит
72.	Основна форма проведення навчальних занять у вищому навчальному закладі, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу: а) лекція б) семінарське заняття в) практичне заняття
73.	Форма навчального заняття, при якому студент під керівництвом викладача особисто проводить натурні або імітаційні експерименти чи досліди: а) лабораторне заняття б) практичне заняття в) індивідуальне заняття
74.	Практичне підтвердження окремих теоретичних положень даної навчальної дисципліни є метою: а) лабораторного заняття б) практичного заняття в) семінарського заняття
75.	Набуття практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою є метою: а) лабораторного заняття б) практичного заняття в) семінарського заняття
76.	Форма навчального заняття, при якому викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань: а) лабораторного заняття б) практичного заняття в) семінарського заняття
77.	Форма навчального заняття, при якому викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів): а) лабораторного заняття б) практичного заняття в) семінарського заняття
78.	Форма навчального заняття, при якій студент отримує відповіді від викладача на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування: а) семінарського заняття б) індивідуальне навчальне заняття в) консультація
79.	До індивідуальних завдань відносяться: а) виконання лабораторних робіт б) реферати в) виступи на семінарських заняттях
80.	З метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання виконуються: а) реферати б) курсові роботи в) дипломні роботи
81.	З метою систематизації, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань зі спеціальності та застосування їх при вирішенні конкретних наукових, технічних, економічних, виробничих й інших завдань виконуються: а) реферати б) курсові роботи в) дипломні роботи
82.	Індивідуальні завдання виконуються студентом: а) самостійно б) самостійно при консультуванні викладачем в) самостійно під керівництвом викладача
83.	Дипломні роботи зберігаються в бібліотеці вищого навчального закладу протягом: а) 2-х років б) 4-х років в) 5-и років
84.	Форма підсумкового контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни за семестр, що проводиться як контрольний захід: а) семестровий екзамен б) семестровий диференційований залік в) семестровий залік
85.	З ВНЗ відраховуються студенти, які одержали під час сесії: а) більше двох незадовільних оцінок б) більше трьох незадовільних оцінок в) більше 50% незадовільних оцінок
86.	Повторне складання екзаменів допускається: а) не більше одного разу з кожної дисципліни б) не більше двох разів з кожної дисципліни в) не більше трьох разів з кожної дисципліни
87.	Студентам, які одержали під час сесії не більше двох незадовільних оцінок, дозволяється ліквідувати академзаборгованість: а) до кінця поточної сесії б) до початку наступного семестру в) до кінця навчального року
88.	Комісія для приймання екзаменів у студента-боржника створюється: а) проректором університету б) деканом факультету в) завідувачем кафедри
89.	Тривалість навчального дня студента становить: а) не більше 6 академічних годин б) не більше 8 академічних годин в) не більше 9 академічних годин
90.	Тривалість навчального тижня студента становить: а) не більше 36 академічних годин б) не більше 48 академічних годин в) не більше 54 академічних годин
91.	Система навчальних елементів, що поєднана за ознакою відповідності певному навчальному об’єктові та подана в освітньо-професійній програмі підготовки фахівців (ОПП): а) заліковий кредит б) заліковий модуль в) змістовий модуль
92.	Задокументована завершена частина освітньо-професійної програми, що реалізується відповідними видами навчальних занять з визначеними цілями: а) заліковий кредит б) заліковий модуль в) змістовий модуль
93.	Одиниця виміру навчального навантаження: а) заліковий кредит б) заліковий модуль в) змістовий модуль
94.	Національний кредит становить: а) 36 академічних годин б) 48 академічних годин в) 54 академічних години
95.	Кредит ECTS становить: а) 36 академічних годин б) 48 академічних годин в) 54 академічних години
96.	Навчальний час, відведений для самостійної роботи студента, регламентується: а) студентом б) викладачем в) робочим навчальним планом
97.	Навчальний час, відведений для самостійної роботи студента, повинен становити: а) не менше 1/3 та не більше 1/2 від загального обсягу навчального часу студента, відведеного для вивчення конкретної дисципліни б) не менше 1/3 та не більше 2/3 від загального обсягу навчального часу студента, відведеного для вивчення конкретної дисципліни в) не менше 1/3 та не більше 3/4 від загального обсягу навчального часу студента, відведеного для вивчення конкретної дисципліни
98.	Навчальний матеріал, передбачений для засвоєння студентом у процесі самостійної роботи: а) виноситься на підсумковий контроль б) не виноситься на підсумковий контроль в) складається окремо
99.	Зміст самостійної роботи студента над конкретною дисципліною визначається: а) навчальною програмою дисципліни б) студентом в) студентом при консультуванні викладача
100.	Галузь знань про способи і методи складання та вивчення покажчиків літератури, списків, оглядів творів у пресі: а) картографія б) бібліографія в) системотехніка
101.	Коротко сформульовані основні думки, положення прочитаного матеріалу: а) конспект б) тези в) анотація
102.	Короткий виклад прочитаного матеріалу, що містить як констатуючу, так і аргументуючи частину: а) конспект б) реферат в) анотація
103.	Невеликий опис змісту книжки або статті: а) конспект б) реферат в) анотація
104.	Невеликий цілісний виклад, в якому з мотивуванням, висновками викладаються основні положення книги чи статей: а) конспект б) реферат в) анотація
105.	Коротка оцінка виучуваного матеріалу: а) анотація б) рецензія в) тези
106.	Дослівна витримка з книги, що найбільш характерно відображає ту чи іншу думку автора: а) рецензія б) тези в) цитата
107.	Короткий, логічно побудований перелік запитань, які розкривають зміст прочитаного матеріалу: а) тези б) план в) анотація
108.	Науково обґрунтована система дидактично та методично оформленого навчального матеріалу для різних освітніх і кваліфікаційних рівнів: а) рівень освіти б) зміст освіти в) стандарт освіти
109.	Зміст освіти визначається: а) освітньо-професійною програмою підготовки б) підручником в) при проведенні навчальних занять
110.	Зміст освіти визначається: а) навчальними посібниками б) структурно-логічною схемою підготовки в) методичними матеріалами
111.	Зміст освіти визначається: а) дидактичними засобами б) методичними матеріалами в) навчальними програмами дисциплін
112.	Зміст освіти відображається у відповідних: а) навчальних програмах дисциплін б) підручниках в) нормативних актах вищого навчального закладу
113.	Зміст освіти відображається у відповідних: а) дидактичних засобах б) освітньо-професійних програмах в) структурно-логічних схемах підготовки
114.	Зміст освіти відображається у відповідних: а) навчальних посібниках б) навчальних програмах дисциплін в) освітньо-кваліфікаційних характеристиках
115.	Перелік нормативних та вибіркових навчальних дисциплін; обсяг годин, відведених для їх вивчення; форми підсумкового контролю містить: а) освітньо-кваліфікаційна характеристика б) освітньо-професійна програма підготовки в) структурно-логічна схема підготовки
116.	Наукове і методичне обґрунтування процесу реалізації освітньо-професійної програми підготовки містить: а) освітньо-кваліфікаційна характеристика б) освітньо-професійна програма підготовки в) структурно-логічна схема підготовки
117.	Основні вимоги до якостей і знань особи, яка здобула певний освітній рівень, та основні вимоги до професійних якостей, знань і умінь фахівця, які необхідні для успішного виконання професійних обов’язків, містить: а) освітньо-кваліфікаційна характеристика б) освітньо-професійна програма підготовки в) структурно-логічна схема підготовки
118.	Нормативна частина змісту освіти визначається: а) актами законодавства України б) вищим навчальним закладом в) відповідним державним стандартом освіти
119.	Вибіркова частина змісту освіти визначається: а) актами законодавства України б) вищим навчальним закладом в) відповідним державним стандартом освіти
120.	Нормативний документ вищого навчального закладу, що складається на підставі освітньо-професійної програми та структурно-логічної схеми підготовки, визначає перелік та обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми та засоби проведення поточного і підсумкового контролю: а) навчальний план б) робочий навчальний план в) календарний план
121.	Каталог, який являє собою впорядковану сукупність карток, які містять бібліографічний опис книг і розташовані відповідно до розділів, основних проблем науки: а) алфавітний б) предметний в) систематичний
122.	Кваліфіковану допомогу у пошуку літератури надає: а) бібліотекар б) бібліограф в) консультант
123.	Упорядкована сукупність даних про друкований твір: а) анотація б) список джерел в) бібліографічний опис
124.	Список літератури складається: а) у алфавітному порядку б) в залежності від обсягу видань в) в залежності від значимості видань
125.	Фонд бібліотеки КТУ становить: а) понад 300 тис. видань б) близько 700 тис. видань в) понад 1 млн. видань
126.	За значенням бібліотеки поділяються на: а) міські б) міжгалузеві в) публічні
127.	За змістом бібліотечних фондів бібліотеки є: а) обласні б) універсальні в) спеціалізовані
128.	За призначенням бібліотеки поділяються на: а) всеукраїнські б) універсальні в) спеціальні
129.	Користувач бібліотеки зобов’язаний замінювати втрачені (пошкоджені) документи, одержані з фондів бібліотеки, рівноцінними або відшкодовувати їх ринкову вартість у розмірах, встановлених: а) Законом України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» б) правилами користування бібліотекою в) Статутом університету
130.	Бібліотека – це: а) упорядковані фонди документів на різних носіях інформації, довідково-пошуковий апарат, матеріально-технічні засоби опрацювання, зберігання і передачі інформації б) інформаційний, культурний, освітній заклад в) галузь інформаційної, культурної, освітньої діяльності суспільства
131.	Тип студентського самоврядування, що характеризується численним керівним складом, розгалуженою структурою органів управління, досить складною процедурою прийняття рішень: а) бюрократичний* б) авторитарний в) імітаційний
132.	Тип студентського самоврядування, що передбачає таку побудову осередків та їх структуру, яка більше наслідує державний лад, ніж відповідає реальним потребам студентського самоврядування, і в багатьох випадках неефективно відстоює інтереси студентства: а) бюрократичний б) імітаційний* в) авторитарний

зміст

Дата добавления: 2015-10-13