Розділ І. Зародження дослідного знання

Зародження дослідного знання.

Роджер Бекон

Реферат зі спеціального курсу

«Культура середніх віків»

студента ІІІ курсу, 5 групи

Кругляка Дмитра Михайловича

Викладач: доц., канд. іст. наук

Рудь Микола Олексійович

Київ – 2012

Зміст

Вступ………………………………………………………………………3

Розділ І. Зародження дослідного знання……………………………….4

Розділ ІІ. Вплив Роджера Бекона на розвиток середньовічної науки...7

Висновки………………………………………………………………….10

Список використаної літератури………………………………………..11

Додатки до розділів…………………………………………………...…11

Вступ

З потужним розвитком схоластики у Європі, наукове знання набуває чим далі абстрактніших рис та форм, часом втрачається навіть первинний зв'язок викладених у середньовічних трактатах міркувань із щоденною реальністю, в той час як повсюдно і широко остаточно встановлюється монополія Римської церкви на будь-які форми теоретизування та практики, що відповідно детально корелюються зі Святим письмом, працями отців Церкви та працями вже визнаних середньовічних схоластів.

Водночас існує народна практична сфера знання, яка за своєю суттю ближча до магічно-обрядових дій ніж до ґрунтовного наукового знання. Тож виникає загальна необхідність розробки практичних знань в галузях медицини, астрономії, фізики, хімії та інших науках. Через існування церковної монополії, заборон на експериментальні дослідження та під впливом арабських та нововідкритих античних трактатів, виникають такі явища як експериментальні природничі науки, такі як алхімія. Їх розвиток пов'язаний з виникненням дискусії та протиріч серед схоластів.

Мета мого реферату полягає у дослідженні появи експериментального знання у середньовічній Європі, його витоків, розвитку. Другим важливим питанням є вплив ідей та досліджень Роджера Бекона на розвиток практичної науки. Завданнями мого дослідження є огляд трансформації практичних наук на етапі їх становлення, а також розвитку поглядів Бекона, від монаха – до вченого-експериментатора.

Розділ І. Зародження дослідного знання

Інтерес до дослідного знання про природу речей, зокрема матеріального світу, у Західній Європі з’являється у ХІІІ ст. До цієї пори в Європі панувало відсторонене, базоване на простому світоспогляданні знання, що часто було фантастичним, ірреальним за змістом та формою. Системою таких знань керувала ортодоксальна схоластика, що була перешкодою для вчень, що базувалися на основі дослідів[1]. Практичні науки – медицина, астрономія, алхімія - фактично були підлеглими богослов’ю. Ці риси найбільше виявилися у алхімії – середньовічному вченні про речовини та їх перетворення. Алхімія була була втіленням забобонів та шахрайства, хоча деякі досліди алхіміків призвели до якісно нових зрушень в системі знань людей про хімічні речовини та їх сполуки[2]. Між фактичним знанням та філософією лежала прірва, що здавалася неподоланною, природничо-наукові методи практично не розроблялися. Переважали граматичні, риторичні та логічні підходи. Не даремно середньовічний енциклопедист Вінсент із Бове писав: «Наука про природу має за предмет невидимі причини невидимих речей». Зв'язок з матеріальним світом здійснювався за посередництва громіздких, нерідко фантастичних абстракцій. Своєрідним прикладом цього слугувала алхімія. Для середньовічної ж людини, світ здавався придатним до пізнання, проте сповненим незвичних речей, населеним дивними створіннями, такими як люди з собачими головами. Межа між реальним та надчуттєвим світами частіше за все стиралася.

Однак життя потребувало не ілюзорних, а реальних практичних знань. В ХІІ ст. певний прогрес з’явився в області механіки та математики, проте майже одразу це викликало протест та занепокоєння ортодоксальних богословів, які використали чимало епітетів, щоб охарактеризувати нові «церквовідступницькі» наукові вчення. Так, в Оксфордському університеті перекладалися і коментувалися природничо-наукові трактати античних та арабських вчених.

Роберт Гроссетест зробив спробу використати математичні методи до вивчення природи. В ХІІІ ст. оксфордський професор Роджер Бекон, почавши зі схоластичних студій, в кінцевому результаті прийшов до природознавчих досліджень, до заперечення авторитетів, надаючи перевагу досліду перед простою оглядово-оціночною аргументацією. Його послідовниками стали Вільям Оккам, Микола Отрекур, Буридам та Микола Орезмський (Орем), котрі багато зробили для подальшого розвитку фізики, математики, астрономії. Орем, наприклад, наблизився до відкриття закону падіння тіл, розвинув вчення про добове обертання Землі, обґрунтував ідею введення географічних координат. Микола Отрекур був близький до вчення атомізму.

«Пізнавальним ентузіазмом» були охоплені різноманітні суспільні стани. В Сицилійському королівстві, де розвивалося чимало наук та мистецтв, широко розгорнулася діяльність перекладачів філософських та природничо-наукових творів давньогрецьких та арабських мислителів. Під патронатом сицилійського королівського двору розквітла медична школа в Салерно, саме з якої вийшов «Салернський кодекс» Арнольда да Вілланова, що роз’яснював чимало методів підтримки здоров’я організму, описував лікарські рослини, а також ефекти та якості препаратів, ядів, що виготовлялися з них[3].

Алхіміками, зайнятими пошуками «філософського каменя», що був здатним до перетворення некоштовних металів на золото, побічно було зроблено ряд відкриттів: вивчені властивості багатьох речовин, численні способи впливу на них, отримані різноманітні сплави та хімічні сполуки, кислоти, луги, мінеральні фарби, створені та покращені прилади та установки для дослідів: перегінний куб, хімічні печі, апарати для фільтрації та дистиляції (такі як: реторта, кальцинатор та ін.).

Збагачувалися також безпосередньо за рахунок досліджень та досвіду географічні знання, було здійснено сотні різнопланових експедицій, ряд яких призвів до Великих географічних відкриттів.

Таким чином дослідження та експеримент поступово, але планомірно почали впроваджуватися у життя середньовічних вчених, не зважаючи на потужний опір релігійних догм, всюдисущої схоластики та вже усталених спроб пояснення процесів та явищ природного оточення з релігійної точки зору. Поступово експедиції, досліди та різноманітні експерименти стають популярнішими серед церковної та державної еліт, зростає попит на природничі знання, таким чином, крок за кроком секуляризуючи науку від релігії.

Дата добавления: 2015-10-13