Гігєна праці. Медичний огляд

1. Гігієна праці — це галузь практичної і наукової діяльності, що вивчає стан здоров'я працівників у його обумовленості умовами праці і на цій основі обґрунтовує заходи та засоби щодо збереження і зміцнення здоров'я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці.

У системі законодавства щодо гігієни праці ключове місце займає Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення". Положення, що прямо стосуються захисту здоров'я робітників та службовців найповніше висвітлені у ст. 7 "Обов'язки підприємств, установ та організацій". Відповідно до зазначеного вище Закону забезпечення санітарного благополуччя досягається такими основними заходами:

• гігієнічною регламентацією та державною реєстрацією небезпечних чинників навколишнього і виробничого середовища;

• державною санітарно-гігіенічною експертизою проектів, технологічних регламентів, інвестиційних програм і діючих об'єктів та зумовлених ними небезпечних чинників на відповідність вимогам санітарних норм;

• включенням вимог безпеки щодо здоров'я та життя у державні стандарти та іншу нормативно-технічну документацію;

• ліцензуванням видів діяльності, пов'язаних з потенційною небезпекою для здоров'я людей;

• пред'явленням гігієнічно обґрунтованих вимог до проектування, будівництва, розробки, виготовлення та використання нових засобів виробництва та технологій; до житлових та виробничих приміщень, територій, діючих засобів виробництва та технологій тощо;

• обов'язковими медичними оглядами певних категорій населення;

2\3. Гігієнічна класифікація праці необхідна для оцінки конкретних умов та характеру праці на робочих місцях. На основі такої оцінки приймаються рішення, спрямовані на запобігання або максимальне обмеження впливу несприятливих виробничих факторів.

Оцінка умов праці проводиться на підставі "Гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу". Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи:

1 клас — оптимальні умови праці — такі умови, при якихзберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються передумовидля підтримування високого рівня працездатності.

2 клас — допустимі умови праці — характеризуються такими рівнямифакторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періодах.

3 клас — шкідливі умови праці—характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та (або) його потомство.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені.

4 клас — небезпечні (екстремальні)— умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

4. Виробниче середовище — це середовище, де людина здійснює свою трудову діяльність (предмети праці, знаряддя праці, продукти праці, умови праці).

чинники виробничого середовища, що впливають на працездатність людини в процесі виробництва:
фізичне зусилля (переміщення вантажів певної ваги в робочій зоні; зусилля, пов’язані з утриманням вантажів, натисканням на предмет праці або важіль управління механізмом протягом певного часу);
нервове напруження (складність розрахунків; особливості вимоги до якості продукції, складність управління механізмом, апаратом, приладдям; небезпека для життя і здоров’я людей під час виконання робіт; особлива точність виконання);
робоча поза (положення тіла людини та її органів відповідно до засобів виробництва);
монотонність роботи (багаторазове повторення одноманітних, короткочасних операцій, дій, циклів);
температура, вологість, теплове випромінювання;
забруднення повітря;
виробничий шум;
вібрація, обертання, поштовхи;
освітленість у робочій зоні.

5. Режим праці та відпочинку - це встановлені для кожного виду робіт порядок чергування та тривалості періодів роботи й відпочинку, які підтримують високу працездатність, зберігають здоров 'я трудящих; він передбачає правильне чергування часу роботи з мікропаузами та перервами на відпочинок з урахуванням специфіки виробництва або виконуваних функцій.

Мікропаузи - дуже короткі, тривалістю кілька секунд, перерви між окремими елементами операції, які викликані перебудовою процесів збудження та гальмування у нервовій системі людини при закінченні однієї дії та переходом до іншої. Вони можуть складати до 9-10 % оперативного часу та включаються до норми.

ри визначенні часу на відпочинок протягом зміни необхідно враховувати такі виробничі чинники:

o фізичні зусилля;

o розумові зусилля;

o нервове напруження, темп роботи, робочу позу, монотонність роботи;

o психологічний мікроклімат у колективі;

o умови праці (шум, вібрація, температура повітря, загазованість, запиленість, освітлення тощо);

o міру відповідальності та можливі серйозні наслідки допущених помилок при виконанні функцій.

Відпочинок може бути пасивним і активним.

Пасивний відпочинок (у положенні сидячи або лежачи) необхідний при важких фізичних роботах та роботах, пов'язаних з постійними переміщеннями/переходами або виконуваних стоячи, особливо у несприятливих умовах зовнішнього оточення.

При складанні робочих графіків необхідно враховувати наступне:

o робота при двозмінному режимі повинна починатися не раніше 6-ї години (перша зміна), а закінчуватися не пізніше 24 за місцевим часом (друга зміна);

o тривалість щоденного відпочинку має бути не менше подвійної тривалості часу роботи, що передувала відпочинку. Щоденний відпочинок (при змінній роботі) меншої тривалості допускається тільки як виняток, але в будь-якому разі він не повинен бути менше 8 годин;

o на змінних роботах при нерівній тривалості щотижневого відпочинку більш тривалий відпочинок доцільно надавати перед нічною зміною чи одразу після неї;

o час роботи і відпочинку мають чергуватися регулярно й рівномірно;

o графік виходу на роботу має створювати умови для найбільш корисного (доцільного) використання неробочого часу;

o графіки змінності, в яких тривалість робочих змін і відпочинку має відхилення від нормальної, мають передбачати в межах робочого місяця надання додаткових днів відпочинку й відпрацювання;

o при дво- і тризмінних роботах переходи з однієї зміни в іншу мають відбуватися не частіше ніж через 5-6 днів.

7. Підготовка трудових резервів для промисловості здійснюється у плановому порядку. Для навчання підлітків робітничим професіям існують професійно-технічні училища (міські та сільські), у які підлітків приймають у віці 15—16 років. Навчання може відбуватися і безпосередньо на виробництві індивідуально-бригадним методом.

Отже, на промислових підприємствах проходять практику підлітки-учні, можуть бути і підлітки-робітники. Державним зако­нодавством установлена тривалість робочого дня для підлітків: у віці 14—16 років підлітки можуть працювати до 4 год, від 16 до 18 — до 6 год. Праця дітей до 14 років заборонена.

8. Нормативні документи з нормування мікроклімату почали створюватися в нашій країні з перших років Радянської влади. Так, наприклад, в «Загальних обов'язкових постановах про пристрій і зміст промислових будівель» (1920 р.) для робочих приміщень регламентувалася температура повітря 12... 18 ° С і відносна вологість 50... 70%.
В міру зміцнення економіки створювалися передумови для подальшої нормалізації мікроклімату. Суттєвим кроком вперед з'явилися санітарні норми (СН 245 - 63 і СН 245 - 71), в яких вже нормувалися як допустимі, так і оптимальні параметри мікроклімату. В даний час основним нормативним документом є ГОСТ 12.1.005 - 76 «ССБТ. Повітря робочої зони. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги».

Під оптимальними мікрокліматичними умовами розуміють такі поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують збереження нормального функціонального і теплового стану організму без напруги механізму терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для хорошої працездатності.
Допустимими мікрокліматичними умовами називають такі поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати минущі та швидко нормалізується зміни функціонального і теплового стану організму і напружену роботу механізму терморегуляції, що не виходить за межі фізіологічних пристосувальних можливостей. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатися дискомфортні теплоощущения, погіршення самопочуття і зниження працездатності.

Створення оптимальних метеорологічних умов у виробничих приміщеннях є складною задачею, рішення якої йде у наступних напрямках.
Раціональні об'ємно-планувальні та конструктивні рішення виробничих будівель. Гарячі цехи розміщують по можливості в одноповерхових одно-та двопрогінна будівлях. Внутрішні двори розташовують так, щоб забезпечувалося їх гарне провітрювання. По периметру будівлі не рекомендується розміщувати прибудови, що заважають надходженню свіжого повітря. Сама будівля розташовують так, щоб поздовжня вісь аераційного ліхтаря становила з напрямом панівного літнього вітру кут в 90... 60 °. Для захисту від надходження у виробничі приміщення холодного повітря входи обладнають шлюзами, дверні отвори - повітряними завісами. Використовують подвійне скління вікон, утеплюють огорожі, підлоги і т. п.
Раціональне розміщення обладнання. Основні джерела теплоти бажано розміщувати безпосередньо під аера-Ціон ліхтарем, біля зовнішніх стін будівлі і в один ряд на такій відстані один від одного, щоб теплові потоки від них не перехрещувалися на робочих місцях. Не можна розміщувати остигаючі матеріали на шляхах припливу свіжого повітря. Для охолодження гарячих виробів слід передбачати окремі приміщення. Найкращим рішенням є розміщення тепловипромінювального устаткування в ізольованих приміщеннях або на відкритих майданчиках.
Механізація і автоматизація виробничих процесів. У цьому напрямку зараз робиться багато. Впроваджуються механічна завантаження печей в металургії, трубопровідний транспорт для рідкого металу, установки безперервного розливання сталі і т. п.
Дистанційне керування та спостереження дозволяє у багатьох випадках вивести людину з несприятливих умов. Прикладом може служити дистанційне керування вантажопідіймальними кранами в гарячих цехах.

9. Чимало виробничих процесів пов’язано з дією промислового пилу на працівників. Дрібні частки твердих речовин, зважуваних у повітрі, прийнято називати пилом. Наявність пороху в повітрі робочих приміщень зумовлена характером та організацією технологічного процесу, ступенем герметичності устаткування, наявністю або відсутністю вентиляційних установок, ефективністю їх роботи.
Пил буває органічний (рослинного чи тваринного походження — борошно, цукор, тютюн тощо) і неорганічний (металевий), мінеральний (гіпс, цемент і т. д.).
Запиленість має місце на виробництві з такими процесами, як обточка, обдирка, поліровка, вибиття опок, заточка, шліфовка абразивними кругами. Часом пил виникає під час горіння, транспортування і розважування порошкуватих речовин. Концентрацію пороху в повітрі робочої зони визначають безпосередньо за допомогою фотопиломіру.
Важливе значення має гігієнічна оцінка пилу, тобто визначення її дисперсності (розміру та кількості пилових частин у повітрі). Багатьма дослідженнями Е. І. Андеєвої-Галакіної, Л. К. Хоцянова, Р. Г Лейтеса та інших доведено, що найглибше в організм людини проникають пилові частинки, які мають розмір менше 5 мг/м3. При цьому встановлено, що чим менший розмір частинок пилу, тим більша їх біологічна, фізіологічна та хімічна активність.
Пил шкідливо впливає здебільшого на верхні дихальні шляхи. При цьому його дія залежить від його природи, концентрації, дисперсності, а також розчинності. Виділяють розчинні небезпечні види пилу (пил свинцю, миш’яка), а також розчинені безпечні (пил цукру, пил борошна).
Пил шкідливо впливає на легені працівників. Під його впливом виникає таке тяжке професійне захворювання, як силікоз (при незначних концентраціях — через 6—10 років, а при великих дозах — через 2—3 роки). Це захворювання найбільше проявляється серед працівників гірничої промисловості (бурильників, підривників), у керамічному, гончарному виробництві, при шліфуванні на піскових каміннях.
Важливою властивістю окремих видів пилу, таких як вугільний, цукровий, пил цинку, алюмінію, борошна та деяких інших є вибуховість. За певних умов (достатньо високої температури, наявності електричного розряду, полум’я, відповідній концентрації пилу у повітрі) пил здатний вибухнути. Мінімальна концентрація пилу, за якої може виникнути вибух, становить для вугілля — 30 г/м3, алюмінію — 7 г/м3, для цукру — 10 г/м3.
Заходи щодо боротьби з пилом різноманітні і, як правило, повинні вживатись у комплексі. Їх можна поділити за характерними ознаками та спрямованістю: скорочення утворення пилу, зменшення запиленості приміщень, ліквідація пилоутворення від устаткування та обмеження поширення пилу у приміщенні.
До заходів, завдяки яким скорочується утворення пилу, належать: раціоналізація технологічних процесів, мокрі способи обдирання та шліфування виливок, зволоження переробних матеріалів і підтримання чистоти приміщень та устаткування. Знижує пилоутворення і використання прогресивних технологічних процесів та устаткування (формування методом пресування, термомеханічні й механічні види зварювання, електрохімічне очищення виливок).
Заходами, які ліквідують пилоутворення та обмежують поширення пилу у приміщенні, є герметизація устаткування, влаштування місцевої вентиляції.
Якщо санітарно-технічні заходи щодо зниження пилу у робочій зоні не дають достатнього ефекту, необхідно застосовувати індивідуальні засоби захисту. Важливе значення у профілактиці профзахворюваності мають медичні огляди працівників.

10. Виробничі отрути — це речовини, які зустрічаються у процесі трудової діяльності людини як вихідні, проміжні, побічні або кінцеві продукти у вигляді газу, пари або рідини, а також пилу, диму або туману. У разі порушення правил техніки безпеки та гігієни праці виробничі отрути потрапляють в організм працюючих у кількості, яка не відповідає його спадковим і набутим властивостям (у багатьох випадках йдеться про чужу організмові якість зовнішньої дії), шкідливо впливає на організм.

Патогенез ін токсикацій — це розділ токсикології, що вивчає надходження, розподіл, метаболізм і виведення отрут (токсикокінетику), а також біохімічні. біофізичні, патофізіологічні, імунологічні та інші механізми отруєння.

11. Вібрацією називають механічні ритмічні коливання пружних тіл. Найчастіше під вібрацією розуміютьнебажані коливання. Аритмічний коливання називають поштовхами.

аспространяется вібрація внаслідок передачі енергії коливань від тих, хто вагається частинок до сусідніх часткам. Ця енергія в будь-який момент пропорційна квадрату швидкості коливальногоруху, тому за величиною останньої можна судити про інтенсивність вібрації, тобто про потік вібраційної енергії. Оскільки швидкості коливального руху змінюються в часі від нуля до максимуму, для їх оцінки використовують не миттєві максимальні значення, асередньоквадратичну величину за період коливання або вимірювання.

На відміну від звуку вібрація сприймається різними органами і частками тіла. Так, при низькочастотних (до 15 Гц) коливаннях поступальна вібрація сприймається отолітової, а обертальна -вестибулярним апаратом внутрішнього вуха. При контакті з твердим тілом вібруючим вібрація сприймається нервовими закінченнями шкіри.

Сила сприйняття механічних коливань залежить від біомеханічної реакції тіла людини, що представляє собою в певній мірі механічну коливальну систему, що володіє власним резонансом і резонансом окремих органів, що і визначає сувору частотну залежність багатьох біологічних ефектів вібрації. Так, у людини в положенні сидячи резонанс тіла, який обумовлюється впливом вібрації і проявляється неприємними суб'єктивними відчуттями, наступає на частотах 4-6 Гц, у людини в положенні стоячи - на частотах 5-12 Гц.

Людина відчуває вібрацію частотою від часток герца до 800 Гц, вібрація великої частоти сприймається подібно ультразвуковим коливань, викликаючи відчуття тепла.

Людина відчуває коливальні швидкості, що відрізняються в 10 000 разів. Тому за аналогією з шумом інтенсивність вібрації часто оцінюють як рівень коливальної швидкості (віброшвидкості), визначаючи його в децибелах.

За порогову коливальну швидкість прийнята величина 5 х10 "8 м /с, що відповідає пороговому звуковому тиску 2 х 1 0 ~ 5 Н/м2.

Для характеристики вібрації можна використовувати й інші показники, наприклад віброприскорення, вібросмещеніе. Це рівнозначні одиниці, які використовують для опису вібрації як фізичного процесу.

12. фізичною сутністю шум — це механічне коливання часток пружного середовища, що виникає під дією будь-якої збуджуючої сили.

При цьому звуком називають регулярні періодичні коливання, шумом — неперіодичні, випадкові коливальні процеси.

Звук або шум виникає при механічних коливаннях у твердих, рідких та газоподібних середовищах. Звуки, що передаються будівельними конструкціями, називаються структурними, а ті що поширюються у повітряному середовищі, прийнято називати повітряним шумом.

13. Оптимальним способом знепилювання повітря з допомогою місцевого витяжного вентиляційного устаткування є аспірація — повне укриття обладнання суміщене з витяжкою. При виборі конструкції пилоприймача і самого витяжного устаткування необхідно дотримуватися таких умов за яких би:

забезпечувалось можливо повне укриття джерела пилоутворення;

відсмоктуючий отвір максимально наближався до джерела пилоутворення;

передбачалось щільне приєднання повітроводу до пилоприймача, щоб виключити вибивання пилу;

пилоприймач був так розташований, щоб затаєне повітря, що відсмоктується, не проходило через зону дихання працюючого;

повітропроводи були обладнані отворами для періодичної очистки їх від пилу, що осідає;

місцева витяжна вентиляція була обладнана пилоочисним пристроєм, що гарантує ступінь очистки повітря у відповідності з вимогами санітарного законодавства;

---

Дата добавления: 2015-10-13