Опишіть мікробні екосистеми тварин: ендо- та екзосимбіонти риб, комах, жуйних тварин.

Ектопаразити. Такі паразити можуть використовувати різні ділянки поверхні тіла хазяїна. У риб одні види паразитів обирають плавці (паразитичні інфузорії, костії тощо), інші оселяються на ділянках покривів, позбавлених луски, на голові, зябрових кришках (деякі найпростіші та моногенеї) або навпаки, на лусочках (метацеркарії деяких видів трематод). Дуже часто місцем оселення паразитів слугують зябра (багато видів найпростіших, більшість моногеней) або ж зяброва порожнина в цілому (п’явки). У ссавців певні види ектопаразитів віддають перевагу вкритим волоссям ділянкам шкіри або навпаки, безволосим, напр. у людини є три специфічних види вошей – головна, платтяна (живиться на безволосих ділянках) та лобкова. У птахів різні види перових кліщів оселяються на перах різних ділянок тіла (хвостових, махових, покривних перах крил, оперенні голови, шиї, спини, черева і ніг), а кліщі-кнемідокоптиди паразитують на вкритих лускою ділянках ніг.

Серед трематод зустрічаються види, що оселяються у вгинах шкіри, у кон’юнктивальних мішках очей, в ротовій порожнині, зокрема, під язиком чи у защічному просторі, на шкірі анального отвору. У товщі шкіри або безпосередньо під шкірою мешкають певні види нематод риб (філометри), копитних (парафілярії, сетарії), хижих ссавців (дирофілярії), людини (дракункули). Під шкірою великої рогатої худоби оселяються підшкірні оводи. Це так би мовити, на межі екто- та ендопаразитизму.

Ендопаразити. Паразити можуть локалізуватися у різних органах і тканинах. Практично немає такого місця в організмі безхребетної чи хребетної тварини, де б не зустрічались ті чи інші паразити. З травною системою переважно з кишечником, пов’язана більшість ендопаразитів, це так звані ентеральні паразити. В ротовій порожнині, разом з уже згадуваними трематодами амфібій і птахів, зустрічаються нематоди-гонгілонеми (у ссавців), капілярії (у птахів), моногенеї (у черепах), а також різні види найпростіших. Зі стравоходу відомі різні види нематод (у птахів, копитних, хижих ссавців) і трематод (у птахів, хижих риб, змій). В зобі птахів оселяються певні види нематод–капілярій. В передшлунках жуйних також є свої паразити, зокрема, трематоди-парамфістоми. В залозистому шлунку птахів паразитують різні види нематод (капілярії, тетрамери, дисфарінкси, ехінурії тощо). У м’язовому шлунку (під кутикулою) – нематоди (амідостоми, акуарії) та цестоди (гастротенії). В шлунку ссавців зустрічається досить різноманітна фауна гельмінтів, зокрема нематод. У лю­дей – це абревіати, у коней – габронеми та драшеї, у свиней – фізацефали, у жуйних – трихостронгіліди. В шлунку коней ще паразитують личинки оводів.

Дуже багата фауна паразитів, що оселяються у тонкому кишечнику – різні найпростіші (амеби, інфузорії – балантидії, опаліни, кокцидії, грегарини тощо), гельмінти – переважна більшість цестод та акантоцефал, багато нематод і трематод. У товстому кишечнику різноманіття паразитів менше, але є характерні для цього органу групи. У птахів це деякі трематоди (нотокотиліди, ехіностоматиди), цестоди (діорхи, мікросомаканти), акантоцефали (поліморфуси), нематоди (гетеракиси), у ссавців – певні види цестод (аноплоцефаліди), нематоди (волосоголовці, оксіуриди тощо), у амфібій – трематоди (диплодіскуси). Є види, що мешкають у клоаці птахів (трематоди – клоакоційтреми, цестоди - клоакотенії).

Паразити, що живуть поза шлунково-кишковим трактом, розглядаються як парентеральні, серед яких є такі, що живуть у протоках чи порожнинах різних органів і систем – так звані порожнинні паразити і такі, що оселяються безпосередньо у тканині – тканинні паразити. До перших належать і паразити порожнини тіла, серед других значну частину складають внутрішньоклітинні паразити.

Печінка – у жовчних ходах печінки паразитує кілька видів трематод (фасціоли, опісторхи, дикроцели тощо), певні види цестод (стилезії, тизанозоми, гепатоцестуси), нематод (гепатіколи). Зустрічаються гельмінти (трематоди, нематоди) і в жовчному міхурі. В паренхімі печінки розвиваються личинки кількох видів цестод, зокрема, ехінококи.

Підшлункова залоза є місцем оселення кількох видів трематод (еурітреми, ліперозоми) та личинок нематод – стронгілід коней.

Органи дихання. В органах цієї системи також нерідко зустрічаються паразити. Бронхіоли та бронхи є звичайним місцем оселення різних видів нематод (диктіокаули, метастронгіли, протостронгіли, кренозоми тощо), у людини – трематоди парагонімуси. В трахеї птахів паразитують нематоди (сингаміди), трематоди (трахеофілуси), п’явки. Останні можуть оселятися і в гортані птахів та ссавців. В паренхімі легень розвиваються личинки деяких цестод, зокрема, ехінококів, у повітряних мішках птахів зустрічаються певні види нематод-філяріат. З легень рептилій відомі пентастоміди та нематоди-рабдіазиди. Останні паразитують також у легенях амфібій разом з певними видами трематод. Відомі також паразити органів дихання безхребетних, переважно найпростіші.

Система органів виділення приваблює паразитів менше. Відомі нематоди – діоктофіми з ниркової миски хижих ссавців (дуже рідко у людей). У птахів в паренхімі нирок чи у сечоводах живуть деякі види трематод (танаїсії, еуколіди тощо), а також найпростіші (кокцидії). В сечовому міхурі ссавців оселяються нематоди-капілярії, у амфібій – трематоди–горгодеріди та моногенеї–полістоми, у риб - також певні види моногеней та трематод.

Статева система з цією системою пов’язано багато видів паразитів. В першу чергу це численні найпростіші (трипаносоми, лейшманії, трихомонади, кокцидії, міксоспоридії, мікроспоридії тощо), які до того ж передаються у різних груп хазяїв статевим шляхом. Рідше зустрічаються багатоклітинні паразити, спеціалізовані до певних органів статевої системи, такі як нематоди-красикауди зі статевого члену тюленів чи плацентонеми з плаценти кашалотів, або поліподії з ікринок осетрових риб. В різних органах статевої системи ссавців можуть паразитувати личинки ехінококів.

Нервова система стає прихистком для невеликої кількості паразитів. З нервовою тканиною пов’язані деякі найпростіші, зокрема токсоплазми, амеби-неглерії, певні мікроспоридії. У головному або спинному мозку ссавців оселяються личинки кількох видів цестод – облігатно (личинки деяких мультицепсів) чи факультативно (цистицерки свинячого ціп’яка, ехінококи) та метацеркарії трематод (у амфібій). В тканинах очного яблука та пухкій тканині, що оточує його у ссавців зустрічаються деякі нематоди чи їхні личинки (філярії), рідше – личинки цестод – цистицерки, спаргануми, у риб – метацеркарії трематод.

Порожнина тіла у хребетних є місцем оселення різних нематод – філярій, а також личинок багатьох видів цестод (ремінці та плероцеркоїди стьожаків у риб, тетратиридії мезоцестоїдів у різних хребетних, цистицерки, стробілоцерки, фімбріацерки, ценури, ехінококи, альвеококи у ссавців). Вони можуть оселятися на серозних покривах стінки порожнин або органів, на брижах або ж вільно перебувати у самій порожнині.

Кровоносна система. З цією системою насамперед пов’язано багато видів найпростіших, які можуть перебувати вільно у плазмі крові чи паразитувати у певних клітинах крові – еритроцитах, лейкоцитах. Це такі як джгутикові (трипаносоми, трипаноплазми), гемоспоридії (плазмодії, лейкоцитозоони), гемогрегарини, піроплазми тощо. У хребетних є так звані кров’яні трематоди - шистозоматиди (ссавці, птахи) та сангвініколіди (риби), що концентруються у судинах певних органів. В крові циркулюють також личинки нематод-філярій, так звані мікрофілярії, інколи в судинах та порожнинах серця живуть і дорослі філярії, наприклад, кардіофілярії лебедів та дирофілярії собак. У м’язах стінки серця можуть оселятися личинки цестод (цистицерки, ехінокок).

З лімфатичною системою пов’язані деякі філярії.

Дата добавления: 2015-10-13