Поняття цивілістики, її місце в правознавстві

Наука цивільного права (цивілістика) - це галузь юридичної науки, яка вивчає приватні права, становлення і зміст цивільно-правових норм і закріплених ними інститутів та конструкцій, правила і практику тлумачення і застосування цих норм з метою виявлення перспектив і тенденцій розвитку інститутів цивільного права.

У найзагальнішому вигляді наука цивільного права - це вчення про цивільне право або цивільно-правову доктрину. Науку цивільного права не можна змішувати з однойменною галуззю права, сферою законодавства та учбовою дисципліною. На відміну від цивільного права як галузі права та учбової дисципліни, зміст цивілістики становлять не правові норми чи нормативні акти. Цивілістика являє собою систему знань - понять, положень і висновків про цивільно-правові явища. Ці знання систематизуються за основними розділами цивілістики, які не завжди співпадають із систематикою інститутів цивільного права та цивільного законодавства. У цьому контексті слід виділяти вчення про цивільне правовідношення, про правонаступництво в цивільному праві, про цивільно-правову відповідальність.

Значення положень і висновків правової науки полягає не в їх нормативному характері (вони не визнаються джерелами права). Роль цивілістичної науки визначається високим авторитетом вчених, які обґрунтували свої положення. Зазвичай їх висновки стають теоретичною базою для створення нових правових норм, тобто правотворчості у сфері цивільного права.

Цивільно-правова наука є однією з галузей, гілкою правознавства - правової науки. Цивілістика, як і юриспруденція загалом, належить до числа так званих соціальних, суспільних або гуманітарних наук. Цивілістика має власне місце в системі наук про право, яке визначає її співвідношення з іншими правовими науками. Цивільне право виступило історичною основою розробки загальнотеоретичних конструкцій. Звідси тісний зв'язок науки цивільного права із загальною теорією держави і права. Не випадково ряд відомих цивілістів є авторами праць із загальної теорії права (Г. Ф. Шершеневич, С. С. Алексеев, С. М. Братусь, Р. О. Халфіна та ін.). Тісний зв'язок встановлюється між науками цивільного та конституційного (державного) права, оскільки Конституція підняла на конституційний рівень ряд конструкцій, які сформувалися у сфері цивільного права. З огляду на це правильне застосування відповідних конституційних положень вимагає використання знань цих двох наук. Особливо тісно пов'язані цивільне та адміністративне право, критерії розмежування яких слугують підставою для спорів про господарське право, поняття якого виникло на заході внаслідок господарської діяльності держав та сформованого ними економічного законодавства. Посилення господарської складової в адміністративних відносинах викликало до життя суперечливу тенденцію запозичення окремих цивільно-правових конструкцій (договору, послуг тощо) для цілей регулювання адміністративних відносин, що знайшло відображення в категоріях адміністративного договору, адміністративних послуг, поняття і сфера застосування яких залишаються нечіткими. Наведене пояснює зв'язок цивільно-правової та адміністративно-правової наук. Не менш тісний зв'язок існує між науками цивільного і міжнародного приватного права, цивільного і сімейного права, цивільного права і цивільного процесу.

Цивілістика має власні предмет, методологію, завдання, наукові школи (основні наукові напрями).

Предметом науки називається сукупність фактів і явиш, що виступають об'єктом її уваги, тобто те, що вивчається наукою.

Цивілістика має власний предмет, який є сукупністю цивільно-правових явищ. Цивілістика вивчає приватні права, становлення і зміст цивільно-правових норм і закріплених ними інститутів та конструкцій, правила і практику тлумачення і застосування цих норм з метою виявлення перспектив і тенденцій розвитку інститутів цивільного права.

Предмет цивілістики значно відрізняється від предмета цивільного права. Вироблені цивілістикою висновки ґрунтуються як на догматичному аналізі (тлумаченні) цивільно-правових норм, так і на використанні інших категорій і конструкцій, що дають можливість пояснювати наявні цивільно-правові явища певною мірою прогнозувати їх розвиток.

Тривалий час головним об'єктом наукової уваги української юриспруденції традиційно вважалися правові, а точніше - законодавчі норми, зміст і соціальні функції закріплених ними юридичних інститутів і конструкцій.

У сучасних умовах спостерігається тенденція до перенесення центру тяжіння вивчення на суб'єктивні приватні права, процеси їх здійснення і захисту. Подібні процеси притаманні і цивілістичній науці, яка рухається від переважного вивчення норм (права в об'єктивному значенні) до пріоритетного вивчення суб'єктивних приватних прав. Норми при цьому розглядаються лише як спосіб встановлення змісту цих прав, підстави їх виникнення і припинення.

Завдання, які ставить собі наука, визначають методи, прийняті в юридичних науках. Завдання встановлення норм права обслуговується догматичним методом, завданню пояснення слугують методи історичний і соціологічний, нарешті, оцінка норм досягається за допомогою критичного методу.

Завданнями цивілістики виступають структуровані на певні групи цілі, які досягаються засобами науки цивільного права.

У сучасних умовах основні завдання цивілістики можуть бути зведені, перш за все, до опису досліджуваних цивільно-правових інститутів і конструкцій, виявлення в них загальних і особливих рис, встановлення формально-логічних зв'язків і співвідношення між досліджуваними правовими явищами. Важливим призначенням цивілістики є пізнання закономірностей розвитку приватноправових явищ, визначення місця і ролі приватного права та приватноправових відносин у системі права і законодавства України. Одне із завдань науки цивільного права полягає в розробці критеріїв структуризації приватного права як комплексної сфери права і визначення його складу. Важливе місце має завдання уточнення формальних і матеріальних критеріїв приватного права, пов'язаних, відповідно, зі способом регулювання і змістом правовідносин, які регулюються.

До завдань цивілістики належить науково-методична класифікація (групування) предметів і явищ, які вивчаються, спрямована на приведення досліджуваних елементів у систему, тобто виявлення зв'язків, що існують між ними (або встановлення нових), завдяки яким створювана з елементів єдність отримує якісно нові властивості, здатність виконувати нові функції.

Цивілістика покликана забезпечити найповніше врахування приватних інтересів як основи конкретних приватних правовідносин, спрямованих на задоволення різноманітних потреб індивідів. Для цивілістики важливу роль відіграє завдання визначення меж взаємодії приватного та публічного інтересів та вироблення можливих шляхів та ефективних механізмів їх узгодження у процесі побудови громадянського суспільства в Україні.

Традиційно важливе завдання науки цивільного права полягає в з'ясуванні ролі при ватно-правових відносин у становленні та розвитку громадянського суспільства, а також у визначенні цілей і вдосконалення механізмів приватноправового регулювання, науковому забезпеченні ефективного впливу приватного права на розвиток суспільства.

Системність впливу цивілістики неможлива без оцінки досліджуваних елементів і системи в цілому на предмет адекватності їх умовам функціонування, доцільності та ефективності.

Прогностична функція цивілістики реалізується в процесі вироблення пропозицій і прогнозів розвитку і застосування відповідних інститутів і конструкцій.

Залежно від завдання, яке той чи інший вчений вважає для себе центральним, а також від предмета наукової уваги вирізняють кілька напрямів вивчення цивільного права (предметом вивчення яких може бути як вітчизняне, так і іноземне право): історичний - вирішує завдання науки на історичному матеріалі; догматичний - застосовує методи цивілістики до сучасного матеріалу позитивного права; політико-правовий напрям вирішує прогностичні завдання, які ставлять за мету показати, яким право повинно бути, і пояснити, чому це так.

Дата добавления: 2015-10-13