ОБСЄ і захист прав людини та демократії в Європі

Діяльність ОБСЄ у сфері прав людини та демократії, позначається

терміном «людський вимір». Концепція цієї безпекової організації виходить з

презумпції того, що справжня та довгострокова безпека та стабільність досяжна

лише на основі побудови вільного суспільства, яке дозволяє кожному брати

повну участь у суспільному житті. Така участь, повага до прав кожного члена

суспільства, надає можливість запобігти ескалації суспільно-політичних

конфліктів шляхом врахування всіх законних інтересів, наявних у соціумі.

Документи, ухваленні у рамках ОБСЄ, формують базу зобов’язань

держав-учасників організації. Ці документи пов’язують права людини з

плюралістичною демократією, заснованою на принципі верховенстві права.

Остання розглядається як єдина система управління, спроможна ефективно їх

гарантувати. Водночас, відповідні зобов’язання держав – учасників Організації

мають політичний характер, що обмежує використання правових механізмів

забезпечення стандартів ОБСЄ.

Події останніх двох десятиліть підтвердили обґрунтованість позиції

Організації щодо важливості забезпечення ефективності політичної системи,

що діє на основі принципу верховенства права, для попередження внутрішніх

конфліктів. У свою чергу, у випадку ескалації таких конфліктів, набуття ними

збройного характеру, відбувається зниження рівня безпеки всього регіону. Крім

того, внутрішні конфлікти мають тенденцію до розширення та

інтернаціоналізації.

Враховуючи «процесуальний» характер діяльності ОБСЄ, його основні

інститути у сфері людського виміру безпеки (Бюро з демократичних інститутів

та прав людини (БДІПЛ), Верховний комісар у справах національних меншин

(ВКМН), Представник з питань свободи засобів масової інформації),

компетенція цих інститутів, формувалися у різний час, під впливом конкретних

обставин міжнародної обстановки та переговорного процесу. Як наслідок,

повноваження відповідних інститутів частково конкуруючі (приміром БДІПЛ

замається і питаннями свободи слова у рамках виборчих кампаній, а також при

Бюро діє контактний пункт у з питань народності рома і сінті). Множинність

інститутів ОБСЄ у сфері людського виміру до певної міри ускладнює

оптимальне використання організаційних, кадрових та матеріальних ресурсів

Організації.

Доцільним видається об’єднання інститутів у сфері людського виміру

безпеки на основі БДІПЛ, за умови, якщо визначеним представникам цієї

структури перейдуть всі повноваження ВКМН та Представника з питань

свободи засобів масової інформації. Можна розглянути питання щодо надання

директору БДІПЛ статусу Верховного комісара з людського виміру безпеки.

Посилення оперативності реакції БДІПЛ на серйозні проблеми у сфері

людського виміру може бути пов’язане з наданням цьому інституту мандату на

використання механізмів раннього попередження щодо всього комплексу

зобов’язань держав – членів ОБСЄ у відповідній сфері.

Водночас з метою

уникнення девальвації значення відповідного механізму, можна обмежити

можливість його застосування. Механізм раннього попередження варто

застосовувати лише тоді, коли відповідні порушення, за оцінкою БДІПЛ,

спроможні спричинити конфлікт, який загрожуватиме миру, стабільності або

відносинам між державами - учасницями ОБСЄ. Винятком є лише сфера

свободи висловлювати власну думку та свободи засобів масової інформації, де

8Механізм раннього попередження (у сфері людського виміру) включає можливість отримання

інформації про серйозне порушення державами - учасниками принципів і зобов’язань ОБСЄ у

відповідній сфері у вигляді скарг, повідомлень ЗМІ тощо, після чого уповноважена особа ОБСЄ

вступає у контакт з представниками держави - учасника та зацікавленими сторонами з метою

вирішення проблеми.

Таким чином, на відміну від міжнародних правозахисних організацій

БДІПЛ не лише сигналізуватиме про певну проблему, але й діятиме як медіатор

задля її вирішення. Важливо також відзначити, що Бюро має значний

експертний потенціал, який дозволить, у разі потреби, розробити та

запропонувати сторонам зміни до законодавства та/або практик діяльності

органів влади та інших учасників політичного процесу, спрямовані на

вирішення проблеми.

У випадку, якщо проти відповідного розширення мандату БДІПЛ

заперечуватимуть окремі держави – члени ОБСЄ, як компроміс, можливе

розширення сфери застосування механізмів раннього попередження на

двосторонній основі. Відповідний рівень контролю за дотриманням виконання

зобов’язань ОБСЄ може розглядатися як додатковий.

Одним з найважливіших принципів діяльності ОБСЄ, зафіксованим в Декларації принципів Гельсінського заключного акта НБСЄ 1975 р., є принцип мирного вирішення спорів. За роки існування цієї авторитетної міжнародної організації сформувалася система механізмів та інструментів мирного врегулювання спорів.

ОБСЄ має дві взаємно підкріплювані форми діяльності в цій сфері: 1) ухвалення спільних політичних рішень за правилом консенсусу; 2) прямі дії з використанням узгоджених механізмів, вживаних обмеженою кількістю держав-учасниць.

Механізми, наявні сьогодні, використовуються стосовно: подій у військовій сфері ("Віденський механізм з незвичайної військової діяльності"); людського виміру ("Московський механізм"); серйозних надзвичайних ситуацій ("Берлінський механізм"). Ці механізми ґрунтуються на поетапному підході. На першому етапі з'ясовується ситуація шляхом проведення консультацій між безпосередньо зацікавленими державами, після чого скликаються зустрічі в рамках ОБСЄ в цілому з можливим використанням процедур установлення фактів. Зазначені механізми можуть приводитися в дію за ініціативою обмеженої кількості держав. Водночас дії можуть здійснюватися за оперативною ініціативою діючого голови, а також уповноважених ним співробітників і інститутів.

Бюро з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ) (2.4) – орган ОБСЄ, розташований у Варшаві (Польща). Голо­вні завдання БДІПЛ: направлення місій спостереження за виборчим процесом; надання практичної допомоги в зміцненні демократичних інститутів, громадянського суспільства, верховенства права; створення банків даних; участь у запобіганні кон­фліктам; співробітництво з міжнародними організаціями [12, 287–288; 16, 29–31].

Верховний комісар у справах націо­нальних меншин (ВКНМ) (2.5) забезпечує запобігання і термінове реагування на кон­флікти, пов’язані з національними менши­нами [12, 293–294; 16, 32–33], та такі, які «потенційно можуть перерости в конфлікт у регіоні ОБСЄ, через що вимагають уваги і дій Ради Міністрів або Постійної Ради» [11, 298]. Дану посаду було запроваджено в 1992 р., Секретаріат ВКНМ знаходиться в Гаазі (Нідерланди).

Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ (2.6) з 1997 р. сприяє виконанню державами-учасницями міжнародних зобов’язань у сфері свободи засобів масо­вої інформації, працює у Відні [12, 294; 16, 34–35].

Дата добавления: 2015-10-13