Інші європейські стандарти місцевого самоврядування

До інших європейських стандартів місцевого самоврядування, насамперед, належить Європейська хартія урбанізму, розроблена і прийнята Постійною конференцією місцевої і регіональної влади РЄ в 1993 р.[409]. Робота над цим документом розпочалася ще 1980 p., коли з ініціативи місцевої влади Європи в рамках РЄ заповаджувалася довгострокова програма під девізом «За краще життя в місті». Ця програма, спрямована на відродження міст континенту, мала і більш конкретні цілі:

поліпшення міського природного середовища проживання;

реабілітація існуючої житлової інфраструктури;

створення кращих соціальних і культурних можливостей у містах;

комунальний розвиток і участь у ньому громадськості.

Її підсумковим завданням стало розроблення документа, який би явився програмою РЄ у сфері міської політики і розвитку. Тому в розробці програми взяли участь і представники міжурядового комітету РЄ, що складається з представників національних міністерств держав–учасниць організації з питань міського розвитку. Характерною рисою цього досить обсягового документа є наявність в ньому і обґрунтування принципів ефективного міського управління і місцевого життя, що мають бути покладені в основу урбаністичної політики урядів і місцевої влади держав–членів РЄ. Особливий інтерес становлять принципи міського розвитку, додержання яких, на думку РЄ, може сприяти відродженню і відновленню міського життя. Серед них можна виділити такі:

розвиток транспорту і транспортної інфраструктури;

стан навколишнього природного середовища і природи у місті;

стан міської архітектури і пам'ятників старовини;

житлове будівництво;

міська безпека і попередження злочинності;

несприятливі чинники і положення інвалідів;

організація спорту і дозвілля в місті;

міська культура;

міжкультурна (етнічна) інтеграція;

організація охорони здоров'я;

участь громадськості в міському розвитку і плануванні;

економічний розвиток.

(лід зазначити, що розроблені принципи дістали високу Оцінку муніципалітетів держав Західної Європи, через що на пле–НВрній сесії Постійної конференції місцевої і регіональної вла–іи РЄ (березень 1992 p., Страсбург) на їхній основі було прий–ия ГО проміжний документ, який одержав найменування Європейської Декларації міських прав[410]. Цей документ становить особливий інтерес і для органів місцевого самоврядування України, оскільки є комплексом умов стабільного розвитку і функціонування міських поселень в сучасних умовах. Крім того, він є своєрідним кадастром міських прав, що, як уявляється, обо–м'язково має знайти свій відбиток і закріплення в хартіях (статутах) міст з урахуванням індивідуальних особливостей їх розвитку. Л. Д. Кучма у своєму виступі на звітно–виборних зборах Асоціації міст України у січні 1997 р. зазначав, що «...статут міста, іншого населеного пункту має стати важливою формою реалізації територіальною громадою її права самостійно визначати структуру і порядок формування виконавчого органу, схему організації самоврядування...»[411]. Таким чином, положення Декларації міських прав можуть бути сприйняті органами місцевого самоврядування міст України.

Важливе значення, що конституює, для системи місцевого самоврядування України мають принципи, що містяться в Європейській хартії про участь молоді в муніципальному і регіональному житті, прийнятої РЄ 1994 р. з ініціативи Конгресу місцевої і регіональної влади[412]. Ця Хартія має єдину природу з Європейською хартією про місцеве самоврядування 1985 p., оскільки прийнята безпосередньо державами–членами РЄ і, отже, носить для них обов'язковий характер, внаслідок чого національне законодавство цих держав має відповідати положенням Хартії.

У структурному відношенні Європейська хартія про участь молоді в муніципальному і регіональному житті складається з двох частин: перша – містить власне принципи, реалізація яких на практиці державами й місцевою владою забезпечує реальну участь молоді у функціонуванні місцевої демократії і стимулює процеси становлення громадської самосвідомості та громадсь–

кої активності підростаючого покоління європейців; друга – містить принципи процесуальної властивості, спрямовані на реалізацію принципів першої частини.

Уявляється, що глибоке вивчення змісту і шляхів реалізації принципів, які містяться в Європейській хартії про участь молоді в муніципальному і регіональному житті, дуже актуально для державних органів і органів місцевого самоврядування нашої країни у світлі реалізації Концепції державної молодіжної політики в Україні, в якій знайшли свій відбиток її локально–регіональні аспекти. Тим більше, що Хартія в даний час відкрита для підписання і Україна як держава–член РЄ має буде до неї приєднатися і закріпити ці міжнародно–правові стандарти місцевого самоврядування в національному законодавстві.

Процес створення міжнародних стандартів місцевого самоврядування, як і будівництво єдиної Європи, триває і носить динамічний характер. У лютому 1992 р. РЄ було прийнято Конвенцію про участь іноземців у громадському житті на місцевому рівні[413] (не набрала чинності), що передбачає не тільки заходи для прискорення інтеграції громадян іноземних держав, які правомірно перебувають і мешкають на території іншої держави, в життя територіальної общини, а й наділяє таких осіб правом обирати і бути обраними в місцеві органи самоврядування. У рамках РЄ розроблено і прийнято в 1999 р. Європейську хартію регіонального самоврядування[414], в якій основну увагу приділено становленню і функціонуванню місцевого самоврядування на регіональному рівні. Прийняття цього документа є істотним внеском у подальше зміцнення інституту місцевого самоврядування, адже він містить міжнародні стандарти, що регулюють якісно новий рівень взаємовідносин центральної державної влади і найзначніших адміністративних одиниць держави.

У жовтні 2000 р. РЄ прийняла Європейську конвенцію про ландшафти, що була розроблена Конгресом місцевих і регіональних влад Європи[415]. Вона спрямована на встановлення стійкого розвитку, заснованого на збалансованих і гармонічних відносинах між соціальними потребами, економічною діяльністю і навколишнім середовищем на локальному рівні функціонування

людських поселень. У цьому документі закріплюється роль місцевих співтовариств і органів місцевого самоврядування з використання, формування і збереження ландшафтів – «частини території, у тому розумінні як вона сприймається такою насе–іісіпіям, відмітні риси якої є результатом дії чи взаємодії природного і/або людського факторів» (ст. 1 Конвенції). Тобто тут, уміжнародному документі рамкового характеру, фактично створюється, закріплюється і легалізується новий предмет ведення і с рнторіальних громад і органів місцевого самоврядування, якому мають кореспондувати в національному законодавстві держав–учасниць Конвенції цілий ряд відповідних повноважень. Це ще раз демонструє роль міжнародних стандартів у розширенні компетенційної бази місцевого самоврядування.

Міжнародні стандарти місцевої демократії, розроблені спільно і визнані більшістю держав європейського континенту, регулюють не тільки найважливіші питання становлення місцевого самоврядування, які мають значення, що конституює (Європейська хартія про місцеве самоврядування 1985 р.), а й багато–аспектні питання міжнародного економічного і соціального співробітництва місцевих общин та місцевої влади (Європейська типова конвенція про транскордонне співробітництво 1980 р.) і питання участі молоді у функціонуванні місцевої демократії (Європейська хартія про участь молоді в муніципальному і регіональному житті 1994 p.). Крім того, слід зазначити зростання ролі такого інституціонального органу РЄ, як Конгрес місцевих і регіональних влад Європи, що представляє інтереси общин і місцевої влади і самостійно розробляє документи міжнародного характеру, які містять прообрази міжнародних стандартів місцевого самоврядування, що згодом будуть сприйняті державами–членами цієї організації як такі (Європейська декларація міських прав 1992 p., Європейська хартія урбанізму 1993р.,Європейська хартія про регіональне самоврядування 1999 p., Європейська конвенція про ландшафти 2000 p.).

Усе це свідчить про формування глибоких інтеграційних тенденцій, яке відбувається в рамках РЄ, виявленням якого є розроблення єдиного уніфікованого підходу до найважливіших проблем існування єдиної Європи, де кожен житель має почувати себе членом великої і дружньої сім'ї.

Україна приєднується до цих процесів, сприймає, визнає і реалізує міжнародні стандарти місцевої демократії, що є свідченням бажання нашої держави приєднатися до сім'ї європейських народів.

Дата добавления: 2015-10-13