Особливості спадкування земельних ділянок

Право власності на земельну ділянку може також виникнути відповідно до ст. 131 Земельного кодексу у порядку спадкування. Цій підставі набуття права власності на землю в новому Земельному кодексі надано окреме місце. Спадкування - це перехід майнових та окремих особистих прав та обов’язків померлої особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) у встановленому законом порядку. Спадкування є підставою загального (універсального) безпосереднього правонаступництва. Спадкове правовідношення виникає за наявності декількох юридичних фактів, почергове настання яких викликає виникнення певного правового наслідку: по-перше, це відкриття спадщини, по-друге, прийняття спадщини одним або декількома спадкоємцями, а також, для спадкування за заповітом - необхідна наявність цього виду розпорядження.

Спадкування у Земельному кодексі як єдина чи одна з можливих підстав набуття права власності на земельну ділянку згадується в наступних випадках:

- у п. 13 Перехідних положень Земельного кодексу встановлено максимальну загальну площу земель сільськогосподарського призначення, що можуть набувати на праві власності громадяни і юридичні особи. Ці площа складає 100 гектар. Причому зазначений максимальний розмір площі не може бути перевищений, крім випадків набуття права власності у порядку спадкування за законом. За чинним Цивільним кодексом спадкоємцями за законом є один з подружжя, діти, батьки, брати та сестри, дід, бабка померлої особи, інші спадкоємці, віднесені законодавством до спадкоємців за законом. Проектом ЦК коло спадкоємців за законом значно розширено за рахунок збільшення черг спадкоємців за законом, до яких були включені більш далекі родичі;

- у п. 15 зазначених Перехідних положень спадкування згадується як одна з трьох можливих підстав набуття права власності на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також для громадян України – власників земельних часток (паїв), оскільки до 1 січня 2005 року встановлено заборону на відчуження власникам зазначених вище належних власникам об’єктів права власності. В цьому випадку спадкування є одним із дозволених законом порядків припинення права власності до зазначеної дати 1 січня 2005 року. У згадуваному правилі не вказується, яким чином має відбутися спадкування – за законом чи заповітом, тому ці два порядку є в даному випадки дозволеними.

Особливістю набуття права на земельну ділянку у порядку спадкування є момент виникнення права власності на неї. Загальним правилом є правило ст. 548 Цивільного кодексу, згідно якого прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, з цим моментом за загальним правилом пов’язується момент виникнення права власності на речі, що входять до складу спадщини. Виняток складає земельна ділянка, право власності на яку виникає у будь-якому випадку згідно ст. 125 Земельного кодексу. Тобто спадкоємцю необхідно прийняти спадщину, отримати свідоцтво про право на спадщину за законом чи заповітом, на підставі отриманого свідоцтва замовити ти отримати окремий документ, що посвідчує право власності земельною ділянкою, та зареєструвати у відповідних державних органах, після чого у спадкоємця виникне право власності.

У порядку спадкування право власності на земельні ділянки всіх категорій земель можуть набувати всі суб’єкти земельних правовідносин, в тому числі іноземні громадяни та особи без громадянства. Але землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину зазначеними особами, згідно п. 4 ст. 81 Земельного кодексу протягом року підлягають відчуженню. В іншому випадку згідно ст. 140 Земельного кодексу невідчуження іноземними громадянами та особами без громадянства земельної ділянки, що відноситься до земель сільськогосподарського призначення, у зазначений термін є підставою припинення права власності на неї.

Дата добавления: 2015-10-13