Соціальна роль і призначення юриста в суспільстві.

Розглянувши питання, що стосуються природи юридичної діяльності в суспільстві, необхідно визначити: а хто ж із членів суспільства повинний цю діяльність здійснювати, тобто варто усвідомити соціальну роль і призначення членів суспільства, що виконують функцію по реалізації юридичної діяльності. Іншими словами, яка ж місія, призначення юристів у суспільстві, чому саме вони реалізують у повсякденному житті юридичну діяльність, приймаючи особисту участь у виконанні тих задач і функцій, що ставить перед собою юриспруденція.

Будучи свого роду "службою суспільної безпеки'" у суспільстві, державі, юриспруденція виконує трояку роль (функцію). Для виконання цієї ролі створюється особливий розряд людей, що покликані пускати в хід механізм реалізації права. Випливає, напевно, погодитися з висловленням по цьому питанню В. Й. Леніна, що відзначав, що "... закони важливі не тим, що вони записані на папері, але тим, хто їх проводить¹".

Говорячи про соціальну роль юриспруденції в суспільстві і призначенні професії юриста, варто акцентувати увага на тім, що юридична служба в суспільстві створюється для захисту членів суспільства від аномальних, протиправних діянь з боку як окремих індивідів, так і соціальних формувань, спільнот, у том числі і такій спільності, як держава. Охороняючи і захищаючи права, волі, законні інтереси особистості, а також громадян, юридична служба коштує одночасно і на захисті інтересів держави і його органів. Цей аспект діяльності варто також враховувати як об'єктивну необхідність наявності в суспільстві, державі особою "служби безпеки", тобто юридичної служби.

Забезпечуючи функціонування правової системи держави і всіх зв'язаних з нею юридичних служб, юристи виконують діяльність, що, як відомо, містить політичну спрямованість, тобто вона у своїй першооснові відбиває політичний підхід держави до питань права за допомогою створення того чи іншого правового режиму в правоохоронної, правозастосовчої сферах діяльності. Отже, якщо місія юристів полягає в тому, щоб служити державі, забезпечуючи функціонування його правової системи, то, напевно, необхідно зробити висновок про те, що конкретна соціальна роль юридичної роботи безпосередньо залежить від того, яке ця держава і яка в ньому правова система, а також від його історичного типу і від існуючого в державі політичного режиму.

Коли мова йде про те, що юрист служить державі, а через нього громадянам, то тут варто мати на увазі, що юрист у цьому випадку є державним службовцем. Державний характер професії юриста обумовлений поруч обставин. Юрист навчається і підвищує кваліфікацію, як правило, у державних навчальних закладах, його матеріальне забезпечення здійснюється винятково з відрахувань з державного бюджету, він має статус посадової особи. Як державний юрист, що служить, прямо не приймає участі в створенні матеріальних і духовних благ. Сфера його діяльності - управлінська, а юридична діяльність - це діяльність суспільної служби безпеки.

Варто також звернути увагу і на той момент, що визначає соціальну значимість професії юриста для суспільства: юрист, будучи державним службовцем, виступає як державний діяч. Свої повноваження він здійснює від імені держави, тому будь-які юридичне значимі дії, здійснювані їм у межах своєї компетенції, є одночасно і державно-владними, за яких коштує престиж

держави І повага до соціальних цінностей, для гарантування захисту яких юридична служба сформована.

Таким чином, варто констатувати: основна риса юридичної професії виявляється в тім, що вона носить безпосередньо політико-державний характер. У своїй основі вона є насамперед державною роботою. Ця робота стосується, як уже відзначалося, корінних питань політичного характеру, тобто питань цивільної і державної дисципліни, початків законності, боротьби зі злочинністю і правопорушеннями. Політичний характер юридичної професії, що істотно відрізняє її від багатьох інших, визначає державно-правовий статус юриста. Юридична робота зі свого змісту така, що виконуючі її юристи здебільшого є посадовими особами, тобто відповідальними працівниками державного апарата.

Юридична професія і та діяльність, що виконує юрист, базується, насамперед, на точних, строго фіксованих показниках. Головне, що визначає цю рису юридичної роботи, - норми закону і їхні формалізовані вимоги, необхідність найсуворішого дотримання законності як основного змісту і призначення юридичної діяльності. Своєрідність професії юриста як точної, деякою мірою формалізованої професії, у багатьох випадках жадає від млості власноручного фіксування і посвідчення фактів, зроблених дій, прийнятих рішень.

Професія юриста - це і життєва, глибоко людяна спеціальність, що вимагає гуманного відношення до людини. Юристу в його роботі приходиться вникати буквально в усі сторони життя суспільства, діяльності людин-це і господарська, і виховна, і правозахисна, і ряд інших сфер діяльності. Але у всіх випадках діяльність юриста замикається на людях, на конкретній людині, вона зв'язана з духовним світом людини. Тому дбайливе відношення до людини, його запитам, сподіванням, потребам є основним у діяльності юриста як професіонала.

Особливою рисою юридичної професії є те, що робота юриста носить керувально-організаційний характер. Задача юриста – організувати застосування правових норм, утілення їх у життя. Юридична робота жадає від юриста якостей організатора - вміння цілеспрямовано впливати на людей, згуртувати їх на виконання задач по забезпеченню законності, підтримці встановленого правопорядку, правового режиму в державі.

Юридична спеціальність належить до особливої групи професій, що покликані забезпечити керування в суспільстві в самому широкому його змісті. Управлінською природою юридичної професії порозуміваються багато хто її особливості. Наприклад: зв'язок з іншими професіями; практична спрямованість і т.д.

Але тут варто врахувати, що юридична діяльність - це особлива управлінська робота, що, строго говорячи, сама по собі не є керуванням, а діяльністю по його забезпеченню, іншими словами, по доданню йому потрібної організованості по усуненню з керування всякого роду порушень.

Варто також підкреслити і те, що юридична професія - це професія, що вимагає творчого підходу, творчого застосування отриманих знань, спрямованих на послідовне здійснення початків законності. Це свого роду дослідницька робота, на основі якої юрист повинний приймати рішення відповідно до тих вимог, що зазначені в законі, однак з урахуванням всіх обставин практичної справи.

Юридична діяльність вимагає високого професіоналізму (працюють тільки юристи- професіонали) і характеризується тим, що вона припускає широку самостійність облич, що неї здійснюють. Значна самостійність діяльності юриста порозумівається не тільки необхідністю забезпечення можливості для правильного застосування норм права, але і, головне, тим, що юрист, насамперед, підкоряється закону і між ним і законом не повинне бути обличчя, що коректує закон. Юрист, у першу чергу, є свого роду представником закону і зобов'язаний йому строго підкорятися, незважаючи на службові відносини, що складаються.

Самостійність у роботі юриста органічно сполучена і з високим ступенем відповідальності. Юрист цілком відповідає за чинені їм дії і прийняті рішення насамперед перед законом, а вуж потім перед посадовими особами по службовим сходам, крім цього на нього покладається і моральна відповідальність.

Отже:

ЮРИСТ - обличчя, що знає юриспруденцію, має спеціальні правові пізнання, уміє грамотно і зі знанням справи користатися всім юридичним інструментарієм для досягнення найбільшого позитивного результату в інтересах клієнта.

ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ:

Забезпечуючи функціонування правової системи держави і всіх зв'язаних з нею юридичних служб, юристи виконують діяльність, що, як відомо, містить політичну спрямованість, тобто вона у своїй першооснові відбиває політичний підхід держави до питань права за допомогою створення того чи іншого правового режиму в правоохоронної, правозастосовчої сферах діяльності. Отже, якщо місія юристів полягає в тому, щоб служити державі, забезпечуючи функціонування його правової системи, то, напевно, необхідно зробити висновок про те, що конкретна соціальна роль юридичної роботи безпосередньо залежить від того, яке ця держава і яка в ньому правова система, а також від його історичного типу і від існуючого в державі політичного режиму.

Юридична професія і та діяльність, що виконує юрист, базується, насамперед, на точних, строго фіксованих показниках. Головне, що визначає цю рису юридичної роботи, - норми закону і їхні формалізовані вимоги, необхідність найсуворішого дотримання законності як основного змісту і призначення юридичної діяльності. Своєрідність професії юриста як точної, деякою мірою формалізованої професії, у багатьох випадках жадає від млості власноручного фіксування і посвідчення фактів, зроблених дій, прийнятих рішень.

Професія юриста - це і життєва, глибоко людяна спеціальність, що вимагає гуманного відношення до людини. Юристу в його роботі приходиться вникати буквально в усі сторони життя суспільства, діяльності людин-це і господарська, і виховна, і правозахисна, і ряд інших сфер діяльності. Але у всіх випадках діяльність юриста замикається на людях, на конкретній людині, вона зв'язана з духовним світом людини. Тому дбайливе відношення до людини, його запитам, сподіванням, потребам є основним у діяльності юриста як професіонала.

Особливою рисою юридичної професії є те, що робота юриста носить керувально-організаційний характер. Задача юриста – організувати застосування правових норм, утілення їх у життя. Юридична робота жадає від юриста якостей організатора - вміння цілеспрямовано впливати на людей, згуртувати їх на виконання задач по забезпеченню законності, підтримці встановленого правопорядку, правового режиму в державі.

Юридична спеціальність належить до особливої групи професій, що покликані забезпечити керування в суспільстві в самому широкому його змісті. Управлінською природою юридичної професії порозуміваються багато хто її особливості.

Дата добавления: 2015-09-03