Характеристика творчості.

Пісенно-романсовий жанр у трактуванні Шуберта є самобутнім внеском у музику 19 в., насамперед через Lied.

Пісенна природа творчості композитора – найяскравіша риса його стилю. Риси пісенних жанрів: лірична сповідь, драматизм, легкий гумор, психологізм, простота, глибина, авторська індивідуальність. Коло образів: народно-жанрові картини, філософські теми, образи природи, автобіографічність.

Провідними вокальними жанрами в доробку комопзитора є пісня, романс, балада. Стилю комопзитора притаманне розширення образно-виразових засобів пісні, риси психологічності та зображальності. Пісні Шуберта - а їх більше 650 - дають безліч варіантів куплетної форми.

Зокрема Lied буває куплетна, (в якій всі або майже всі строфи співаються на одну мелодію) «Польова трояндочка» (куплетна), «Серенада» (куплет+приспів: || +кода), «Форель» (куплетно-варіаційна, дві строфи однакові, третя видозмінена згідно тексту), «Гретхен за прялкою» (рондоподібна, АВАСА; А- мелодія пісення, супровід звукозображальний, В,С – мелодія пісенно-декламаційна, супровід передає психологічний підтекст). Балада – жанр, започаткований Шубертом. Це вокальний твір з сюжетом, персонажами (яких передає один виконавець) та трагічним завершенням. Рання балада – «Лісовий цар» на текст Гете. Чотирьох героїв передано контрасними виразовими засобами. Опопвідач (вокал - середній регістр, декаламація, супровід – зображення скачки коня), батько (низький регістр, речитація, супровід - прихована тривога), дитя (високий регістр, смхвильована декламація, широкі інтервали, альтерації, супровід – психологічний підтекст), Лісовий цар – улесливість, танцювальність).

Балада «Смерть і дівчина» (1817) на текст М. Клаудіуса - зразок філософської лірики. У цій пісні, побудованої у вигляді діалогу, дається своєрідне романтичне переломлення традиційних оперних образів фатуму і скарги. Трепетні звуки благання протиставляються суворим, хорально-псалмодіческим інтонаціям смерті.

Тяжіння до вокальних жанрів. Коло тем і образів, нові принципи вокальної мелодики, фортепіанної партії, пісенних жанрів у циклі “Прекрасна млинарка”, піснях на слова Рюккерта і Гете.

Вокальні цикли Шуберта на тексти маловідомого німецького поета Вільгельма Мюллера. Особливості циклу “Прекрасна млинарка” –20-ти пісень з наскрізними образами та сюжетом, де кожна пісня – момент єдиної лінії з певними етапами розвитку та кульмінацією. Переважання куплетної форми, пісенний характер текстів, орієнтований на стилістику “Чарівного рогу хлопчика” Й.фон Арніма та К.Брентано.

Провідні образи – ліричний герой - мандрівний підмайстер-мельник та струмок - не менш важливий герой.

Великий діапазон настроїв відрізняє цей цикл і знаходить прояв в драматичному розгортанні сюжетної лінії: життєрадісна наївність спочатку, зародження кохання, надія, тріумфування, тривога і підозра, ревнощі з її стражданнями і тихий сум. З двадцяти п'яти віршів поетичного циклу Шуберт використовав тільки двадцять.

Через весь цикл проходить образ струмка. Він ніби двійник оповідача - його друг, порадник, вчитель. Образ вируючої води, кличе до руху і мандрівки, відкриває собою цикл (№1 «В путь»), і юнак, слідуючи течією струмка, бреде невідомо куди (№ 2«Куди»). Рівному дзюрчанню струмочка, що утворює незмінний звукозображальний фон цих пісень, супроводжує радісний, весняний настрій. Багато пісень викликають сценічні асоціації: мандрівник, що йде вздовж струмка, що пробудилася від сну красуня (№ 7 «Ранковий привіт»), кульмінація щастя, яґке з героєс співпережмвають струмок та сили природи (№ 11 «Моя!»), мисливець, що їде верхи (переломний № 14). Найяскравіший театральний прийом - поява нової «дійової особи», який викликає різкий перелом у розвитку подій, - збігся в музичному циклі з точкою золотого перетину.

У піснях «Улюблений колір», «Злий колір», «Засохлі квіти» душевні терзання все більш посилюються. Музичний образ оповідача втрачає колишню наївність, стає драматичним. У заключних номерах циклу гостра напруженість почуттів переходить у тихий смуток і приреченість. Знехтуваний коханий шукає і знаходить розраду у струмочка (№ 19 «Мельник і струмок» - дует-діалог двох образів форма А g-moll-В G-dur - А+В g-moll). В останній пісні (№ 20 «Колискова струмка») лаконічними прийомами створено образ сумної умиротворення і забуття. У піснях переважає куплетна та куплетно-варіаційна форма.

«Зимовий шлях» – зразок трагедійної тематики пізнього періоду. Якщо «Прекрасна мельничиха» пройнята поезією молодості, то другий цикл із двадцяти чотирьох пісень - «Зимовий шлях», написаний чотирма роками пізніше - позначений трагічним настроєм. У цьому циклі менше зовні сюжетних моментів, менше звукозображальності, ніж у «Прекрасна мельниківна». Його музиці притаманний глибокий внутрішній драматизм. По ходу розгортання розвитку циклу все більш згущуються почуття самотності і туги. Шуберт зумів знайти неповторне музичне вираз для кожного з безлічі відтінків цих настроїв - від ліричної смутку до відчуття повної безвиході.

Він трактований в більш загальному філософському плані - як трагедія духовного самотності художника у світі міщан і торгашів. Весняний юнацький світ поступається місцем тузі, безнадійності і мороку, так часто наповнює душу композитора в останні роки його життя.
Провідні настрої циклу: зневіра, безнадія, самотність, розчарування. Важливу роль відіграють образи природи, втечі у мрії та спогади, трагедійно-філософська лірика, зіткнення психологічних сфер, ладотональні контрасти.

Пісням притаманне новаторське трактування форми: тут переважає тричастнна репризна та безрепризна форма. Юнак, відкинутий нареченою, залишає місто. У темну осінню ніч він починає свій самотній і безцільний шлях. Пісня «Спокійно спи», що є прологом циклу належить до найбільш трагічних творів Шуберта. Пронизливий рівномірний ритм викликає асоціації з образом крокуючої людини. Мелодія – типова романтичс=на, широкого дихання, починається з точки-вершини.

Картини мертвої зимової природи зливаються з важким душевним станом героя. Навіть флюгер над будинком коханої здається йому символом бездушного світу («Флюгер»). 3імнее заціпеніння посилює його тугу («Застиглі сльози», «Заціпеніння»). Вираз страждання досягає надзвичайної гостроти. У пісні «Заціпеніння» відчувається бетховенський трагізм Дерево,. що стоїть біля входу в місто, охоплене лютим поривом осіннього вітру, нагадує про минуле колишнє щастя («Липа»). Зображення природи насичується все більш похмурими, зловісними фарбами.

Образ струмка отримує тут інший зміст, ніж у «Прекрасній мельниківні» - сніг, що розтанув асоціюється з потоком сліз («Водний потік»), замерзлий струмок відображає душевну скам'янілість героя («У струмка»), зимова холоднеча наводить на спогади про колишньої радості («спогади»).

Переломним моментом в циклі є пісня «Весняний сон» (тричастинна безрепризна форма АВС). Її контрастні епізоди уособлюють зіткнення мрії і дійсності. Страшна життєва правда розвіює прекрасний сон.

В останній пісні - «Шарманщик» дано епілог циклу. Образ старого самотнього жебрака, що без надії крутить ручку катеринки, уособлював для Шуберта його власну долю.

Дата добавления: 2015-08-21