Подання податкової декларації

Податкова декларація подається за звітний період в установлені Податковим кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений Податковим кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до Податкового кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. Платники податку на прибуток підприємств, які оподатковуються за ставкою нуль відсотків відповідно до пункту 154.6 статті 154 Податкового кодексу, подають органам державної податкової служби декларації (розрахунки) з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою у порядку, встановленому Податковим кодексом.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

§ особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

§ надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

§ засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до органу державної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного органу державної податкової служби не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

У разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи затримки його вручення органу державної податкової служби з вини оператора поштового зв'язку, такий оператор несе відповідальність відповідно до закону. У такому разі платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декларації. Платник податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення зобов'язаний надіслати поштою або надати особисто (за його вибором) органу державної податкової служби другий примірник податкової декларації разом з копією повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення.

Незалежно від факту втрати або зіпсуття такого поштового відправлення чи затримки його вручення платник податків зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання, самостійно визначену ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених Податковим кодексом.

Прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків визначених вище вимог посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби. За умови дотримання вимог, зазначених у цьому та попередньомурозділах статті, податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

§ за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою;

§ у разі, якщо орган державної податкової служби не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або не надсилає його платнику податків у встановлений строк.

Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких інших причин, у тому числі висунення будь-яких інших передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

У разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

§ у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;

§ у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

У разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

§ подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

§ оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу.

У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

За кожною заявою платника податків щодо порушення посадовою особою органу державної податкової служби правил подання податкової декларації в обов'язковому порядку проводиться службове розслідування відповідно до закону. За результатами такого розслідування винна посадова особа органу державної податкової служби притягується до відповідальності відповідно до закону.

Податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 Податкового кодексу та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених Податковим кодексом.

Загальна система оподаткування складається з сукупності податків і зборів (обов`язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку. Відповідно до Закону в Україні справляються загальнодержавні податки і збори (обов‘язкові платежі); місцеві податки і збори (обов‘язкові платежі). Вичерпний перелік загальнодержавних податків і зборів (обов‘язкових платежів) визначено статтю 14 Закону, місцевих податків і зборів (обов‘язкових платежів) - статтю 15 Закону. Порядок обчислення та граничні розміри місцевих податків і зборів (обов‘язкових платежів) встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від “Про місцеві податки збори”.

№ п/п	Назва податку	Ставка, розмір	Об`єкт оподаткування
1.	Податок на додану вартість	20%	Операції по продажу товарів (робіт, послуг), ввозу вивозу товарів в Україну
2.	Податок на прибуток підприємств	30%	Прибуток, визначений шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань
3.	Податок на доходи фізичних осіб	10%-40% (по прогресивній шкалі)	Сукупний оподаткований дохід за рік
4.	Податок на отримані дивіденди	30% для резидентів 15% для нерезидентів	Загальна сума отриманих дивідендів
5.	Плата за землю	1,5-21 коп. за 1 кв. м. з підвищуючим коефіцієнтом 1,2-3 (в залежності від статусу населеного пункту) або 1% вартості проведення оцінки землі	Використовувана площа землі
6.	Збір на спеціальне використання природних ресурсів	%	Обсяг використаної води, тощо
7.	Внесок на випадок тимчасової непрацездатності	2,9 % - з роботодавця 0,25 % або 0,5 % - з робітника	Фонд оплати праці, що підлягає оподаткуванню прибутковим податком
8.	Комунальний податок	10%	Річний фонд оплати праці, розрахований виходячи із розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян та кількості працівників
9.	Відрахування до Пенсійного фонду	32% - з роботодавця та 1% або 2 % - з робітника	Фонд оплати праці
10.	Внесок на випадок безробіття	2,1 % - з роботодавця	Фонд оплати праці, що підлягає оподаткуванню прибутковим податком

Крім вище перерахованих податків, в залежності від виду діяльності, сплачуються ще наступні податки:

• акцизний збір (від 5% до 300%, митної вартості товару);
• митні збори (від 0% до 70%);
• державне мито;
• рентні платежі;
• податок з власників транспортних засобів;
• місцеві податки (готельний збір, збір за право паркування, податок на рекламу, тощо).

Якщо фізична особа обирає загальну систему оподаткування, основну суму платежів податків до бюджету становитимуть податок з доходів фізичних осіб, податок на додану вартість, збір на обов‘язкове державне пенсійне страхування.

Податок на доходи фізичних осіб стягується відповідно до Закону України від “Про податок з доходів фізичних осіб”. Відповідно до Закону ставка податку з доходів фізичних осіб становить 13 відсотків (п. 22.3. ст. 22 Закону “починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування встановлюється на рівні 13 відсотків від об‘єкта оподаткування”).

Порядок обчислення податку на доходи фізичних осіб визначено наказом Державної податкової адміністрації України “Про затвердження Інструкції про податковий кредит”.

Податок на додану вартість (далі - ПДВ) стягується відповідно до Закону України від “Про податок на додану вартість”. Цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об‘єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Особливості ПДВ полягають в тому, що на відміну від податку на доходи фізичних осіб, він є непрямим податком - ПДВ включається до складу ціни товару або послуги. Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону ставка ПДВ становить 20 відсотків.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» фізичні особи – суб`єкти підприємницької діяльності підлягають обов`язковому державному пенсійному страхування та повинні сплачувати відповідні страхові внески до Пенсійного фонду. Законом України від «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено ставку пенсійного збору для суб`єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб, що становить 32 відсотка.

Дата добавления: 2015-08-21