Боротьба українського козацтва проти турецько -татарських нападників та перші козацькі повстання проти польського свавілля

Необхідно відзначити, що саме боротьба проти турецько-татарської агресії стала яскравою сторінкою в історії українського козацтва. У 70-х рр. XVI ст. козацтво боролося з турецькими силами у Молдові. У 1574 р. запорожці на чолі з Іваном Свирговським вели бої з турецькими військами в союзі з молдовськими повстанцями. У 1577 р. козацький ватажок Іван Підкова захопив Ясен (столицю) і був проголошений молдовським господарем.

Поступово козацтво почало проводити власну, незалежну від польського уряду, зовнішню політику (втручання у молдовські справи, зносини з цісарем Рудольфом ІІ).

Окремо потрібно розповісти про Молдовські походи 1594-1595 рр., які являли собою боротьбу проти татар і участь у міжусобній боротьбі претендентів на господарський (князівський) стіл водночас.

Наприкінці липня 1594 р. С. Наливайко з 4 тис. козацьким загоном виступив у похід на Молдову. Заволоділи найбільшою у Придністров’ї турецькою фортецею Тягиня і упродовж місяця пустошили її околиці. На зворотному шляху на переправі через Дністер їх наздогнав молдовський господар Аарон із 7 тис. армією і відбив трофейний обоз.

Наприкінці жовтня 1594 р. реєстрові козаки, запорожці і „збиранина” Северина Наливайка (усіх разом 12 тис.) вирушили на Молдову. Перейшовши Дністер, 29 жовтня вони вже були під Цецорою. Вони тричі розбили війська молдовського господаря і вигнали його у Валахію. Козацькі війська заняли Цецору і Ясси. Через 2 тижні вони повернулись на Батьківщину.

У лютому-березні 1595 р. козаки, об’єднавшись із молдовським і семигородським військами, діяли проти турків і турецьких сил на території Молдови. Козаки штурмували Тягин, Білгород, Кілію. Великі загони козацтва діяли при штурмі Браїлова та Ізмаїла. У першій половині 1595 р. козацькі війська діяли на досить великій території – угору по Дунаю (Силістрія, Добруджа, Рущук, Нікополь) і на півдні – аж до Балканських гір і Софії. Загальна чисельність козацтва, що діяло проти турків сягала 20 тис. осіб. Після поразки під Тягином об’єднаних протитурецьких сил наприкінці 1595 р., козацтво з Наливайком і Лободою після двомісячного походу повернулося на Поділля.

З другої половини 70-х рр. XVI ст. активізуються морські походи козацтва проти Кримського ханства й Туреччини. Чергове піднесення воєнної активності козацтва було пов’язане з ім’ям гетьмана С. Кішки (70-ті роки XVI ст. – 1698 р.).

У підсумку варто підкреслити, що молдовські походи 70-90-х рр. XVI ст., як і морські експедиції козацтва вплинули на становлення самосвідомості українського козацтва і на зростання козацьких претензій. Завдяки походам козацтво виступило самостійним суб’єктом міжнародних відносин.

Відповідь про Криштофа Косинського (середина XVI ст. – 1593). Очолюване ним повстання 1591-1593 рр. було першим великим рухом проти польського режиму в Україні.

В серпні 1591 р. Косинський на чолі повсталих козаків зайняв Пиків, звільнив від польської влади Білогородку, Чуднів, Білу Церкву, Переяслав. Присягу на вірність повсталим склали жителі Канева, Корсуня, Переяслава, Черкас, Богуслава. Практично вся Київщина і Брацлавщина були охоплені повстанням, звідки воно перекинулося на Волинь і частково Поділля. Вирішальна битва відбулася під П’яткою (тепер село Чуднівського р-ну, Житомирської обл.) 2 лютого 1593 р. Повстанці зазнали поразки, відступили на Запорожжя, але повстання не припинилося. У травні 1593 р. К. Косинський спробував оволодіти Черкасами, де знаходилися війська О. Вишневецького, але загинув.

Доречно продовжити із висвітлення біографічних даних Северина Наливайка (бл. 1560-1597 р.).

Навесні 1594 р. С. Наливайко виступив проти польської влади на Брацлавщині. Повстанці оволоділи Теребовлею, взяли Гусятин, Сатанів, Городок. У липні-серпні повстання поширилось на Поділля, Галиччину, а потім і Волинь. Разом з реєстровцями Г. Лободи, наливайківці восени 1594 р. розбили шляхетське військо під Брацлавом, а в листопаді здійснили похід до Молдови. У лютому-травні 1595 р. Наливайко і Лобода здійснили новий похід до Молдови, пізніше – до Угорщини. У вересні 1595 р. повстанці були під Замостям, були у Самборі. Почався новий етап повстання. Наливайківці рушили на Луцьк, а звідти – у Полісся та Білорусь, зайняли Слуцьк. Пройшли містами Південної та Східної Білорусі і в середині січня 1596 р. повернули на Волинь.

У липні до короля Сигізмунда ІІІ С. Наливайко виклав власний план врегулювання взаємин козацтва із владою. Він просив виділити йому територію між Бугом і Дністром південніше Брацлава і осадити там козацьке військо кількістю близько 2 тис. чол., яке б утримувалося королем і служило йому.

В кінці січня 1596 р. наливайківці відійшли на Волинь, а звідти через уманські ліси до Білої Церкви. Там вони об’єдналися з іншими повстанськими загонами і біля с. Трипілля відбулася жорстока битва, після якої повстанці відступили на Лубенщину. Над р. Солоницею 25-28 травня 1596 р. відбулася вирішальна битва. Після 2-тижневої оборони повстанці капітулювали і видали своїх ватажків. Незважаючи на обіцяну амністію, більшість козаків тут же перебили, а С. Наливайка після катувань страчено у Варшаві.

Юридичним підсумком цієї війни козацтва став універсал короля Сигізмунда ІІІ від 1 вересня 1596 р., за яким козаки, що не перебували на державній службі, оголошувались поза законом. Наказано ловити їх і страчувати.

Загальним підсумком козацьких повстань 1591-1596 рр. стало створення передумов для різкого зростання і посилення козацтва. Вже в найближчі десятиріччя козацтво перетворилося у провідний суспільний стан України.

Дата добавления: 2015-08-21